Недержавні пенсійні фонди в Україні

Сутність  та види недержавних пенсійних фондів  

     Верховною Радою України 9 липня 2003 року прийнято Закон України "Про недержавне пенсійне забезпечення" № 1057-ІУ, який визначає правові, економічні та організаційні  засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов’язані з цим видом діяльності.

     Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення яка ґрунтується  на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

     Основними суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення є недержавні пенсійні фонди. Недержавні пенсійні фонди це неприбуткові організації які створюються юридичними особами з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників.

     Недержавне  пенсійне забезпечення здійснюється пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до законодавства.

     Недержавні  пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають  на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками.

     Активи  пенсійного фонду формуються за рахунок  внесків до пенсійного фонду та прибутку від інвестування пенсійних внесків.

     Специфіка НПФ як економічної категорії  полягає в тому, що в системі  економічних відносин суб'єктів недержавного пенсійного фонду відбувається процес перетворення частини заробітної плати працівника та валових витрат роботодавця на інвестиційний ресурс.

     Метою діяльності недержавних пенсійних  фондів (НПФ) не є одержання прибутку, вони створюються з метою накопичення коштів учасників фондів для подальшого їх інвестування з отриманням доходу на користь учасників цих фондів. НПФ не може бути оголошений банкрутом.

     Сьогодні  функціями НПФ є:

     1. Забезпечення адміністрування пенсійних  активів.

     2. Забезпечення управління пенсійними  активами.

     3. Забезпечення зберігання пенсійних  активів.

     За  видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.

     Корпоративний НПФ створюється юридичною особою-роботодавцем або кількома юридичними особами-роботодавцями для своїх працівників.

     Роботодавці - платники можуть приєднатися до діючого  корпоративного фонду, підписавши договір  про участь з радою корпоративного НПФ, що простіше і швидше, ніж створення нового фонду.

     Підприємства, які планують створити корпоративний  фонд (або стати роботодавцями - платниками), повинні працювати беззбитково  протягом не менше одного року до створення  фонду (або до приєднання до фонду). Вимога щодо фінансової спроможності пов’язана із зобов'язанням роботодавців сплачувати внески до корпоративного НПФ за всіх своїх працівників.

     Водночас  тільки для засновників корпоративного НПФ передбачено можливість використовувати  активи такого фонду для інвестування у свою діяльність – дозволено інвестувати в цінні папери таких засновників до 5% від активів НПФ (до 10% протягом перших 5 років після створення фонду), за умови їх відповідності вимогам законодавства.

     Щодо  інших підприємств (зокрема, платників  корпоративного НПФ, вкладників професійного чи відкритого фондів) – дозволено інвестувати до 5% пенсійних активів певного НПФ в цінні папери одного емітента, якщо вони відповідають законодавству.

     Учасниками  корпоративного НПФ можуть бути тільки наймані працівники підприємств, які є роботодавцями-засновниками або платниками такого фонду. Тому у разі виходу відповідного роботодавця із складу засновників чи розірвання договору про участь у корпоративному НПФ, або при звільненні працівника, такий учасник фонду повинен вийти з корпоративного фонду і перевести свої накопичення до іншого НПФ.

     Вкладниками корпоративного фонду також можуть бути працівники роботодавців - засновників  та платників.

     Професійні  НПФ можуть створювати об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки, чи фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять).

     Учасниками  такого фонду можуть стати тільки люди, у яких ознаки їх професійної  діяльності співпадають з ознаками, визначеними в статуті фонду (наприклад, працівники металургійної галузі). Перевагою учасників професійного фонду є те, що вони можуть залишатися в професійному фонді при зміні місця роботи, якщо працюватимуть у тій же галузі, не змінюючи професії.

     Вкладниками професійного фонду можуть бути професійні об’єднання, роботодавці та фізичні особи, визначені відповідно до статуту такого фонду.

     Відкриті  НПФ можуть створюватися будь-якими юридичними особами, незалежно від прибутковості підприємств. Заснування відкритих НПФ заборонено юридичним особам, діяльність, яких фінансується за рахунок державного чи місцевих бюджетів.

     Учасниками  відкритого фонду можуть бути будь-які  фізичні особи незалежно від  місця та характеру їх роботи. Причому, учасники можуть залишатися у такому фонді також і після припинення сплати внесків на їх користь.

     Вкладниками відкритого НПФ можуть бути сам учасник, його подружжя, діти, батьки або роботодавець учасника.

     Юридична  особа може створити лише один корпоративний  чи один професійний НПФ. Така юридична особа може бути засновником одного або більше відкритих пенсійних фондів.

     Отже, недержавні пенсійні фонди є дуже важливою ланкою на шляху переходу всієї пенсійної системи на вищий  рівень забезпечення. Тож НПФ – юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницької організації), функціонує і проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників. Проведення пенсійними фондами інших видів діяльності, не передбачених законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» забороняється. Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду і інвестиційного прибутку від інвестування пенсійних активів. По видам НПФ розділяються на: відкриті, корпоративні і професійні.  

     2. Механізм функціонування недержавних пенсійних фондів 

     Органом управління НПФ є рада фонду, яка  контролює поточну діяльність НПФ  і вирішує основні питання  його роботи (зокрема, затверджує інвестиційну декларацію фонду). Рада фонду створюється  в кількості не менше 5 осіб, яких можуть призначати засновники фонду, а у випадку корпоративного фонду також і роботодавці-платники, і таким чином впливати на діяльність та інвестиційну політику фонду. Рада підзвітна зборам засновників НПФ – вищому органу управління НПФ, або засновнику, якщо фонд створено одним засновником .

     Обслуговування  недержавного пенсійного фонду здійснюється кількома професійними учасниками фінансового  ринку (адміністратора, компанії з управління активами (КУА) і банка-зберігача), які виконують різні, чітко визначені Законом функції щодо управління активами недержавного пенсійного фонду, адміністрування його діяльності та зберігання пенсійних активів.

     Адміністратор недержавного пенсійного фонду –  юридична особа, що здійснює адміністрування  недержавних пенсійних фондів на підставі ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.

     Зберігач  пенсійного фонду - банк, який провадить  депозитарну діяльність зберігача  цінних паперів та відповідає вимогам  Закону.

     Компанія  з управління активами – юридична особа, яка провадить професійну діяльність з управління активами на підставі відповідної ліцензії на провадження такої діяльності.

     Рада  фонду вибирає такі компанії, укладає  з ними договори про обслуговування фонду і контролює їх роботу. Вкладники  перераховують пенсійні внески на рахунок НПФ, відкритий у зберігачі. Адміністратор НПФ обліковує інформацію про суми внесків та інвестиційного доходу на індивідуальних пенсійних рахунках учасників. КУА примножує кошти, що надходять, шляхом їх інвестування в акції, облігації та інші інвестиційні продукти. Але КУА не має прямого доступу до пенсійних коштів.

     Усі операції з пенсійними коштами здійснюються через зберігач, який після перевірки  відповідності вимогам з інвестування перераховує гроші на придбання  різних фінансових інструментів.

     Інвестиційний дохід, за вирахуванням адміністративних витрат на обслуговування фонду, розподіляється між учасниками та обліковується  на рахунку кожного учасника. Отриманий  дохід повторно інвестується, в результаті чого кошти НПФ зростають за принципом  складного відсотка.

     Така  структура НПФ була передбачена  з метою недопущення втрати пенсійних  накопичень і забезпечення "прозорості" діяльності фондів. НПФ юридично відокремлений  від засновників, роботодавців - вкладників і компаній, які надають послуги. Тому навіть у разі банкрутства або ліквідації будь-якої з цих компаній, в тому числі й зберігача, пенсійні кошти не будуть втрачені.

     Діяльність  у системі недержавного пенсійного забезпечення контролюється Державною  комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України. Крім того, учасники фонду можуть самі контролювати ефективність роботи НПФ, отримуючи інформацію про стан своїх накопичень (в тому числі і про інвестиційний дохід), і у разі незадовільної роботи фонду переводити свої кошти до іншого НПФ.

     У разі прийняття власником підприємства чи уповноваженим ним органом  рішення сплачувати внески до НПФ  за своїх працівників, роботодавець звертається до адміністратора фонду, вибирає пенсійну схему із наявних у фонді та укладає договір з НПФ – пенсійний контракт. Пенсійну схему у даному НПФ можна замінити на іншу, але не частіше одного разу на 6 місяців.

     Пенсійні  схеми корпоративного та професійного пенсійних фондів погоджуються з представниками трудових колективів відповідних юридичних осіб-роботодавців, і до колективних договорів вносяться відповідні зміни.

     Пенсійна  схема – це документ НПФ, який визначає умови недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду, зокрема стосовно сплати внесків та які пенсійні виплати можна отримати.

     Фонд  може використовувати одну чи кілька пенсійних схем, наприклад: окремо для  вкладників – юридичних осіб і  вкладників – фізичних осіб; залежно  від періодичності сплати пенсійних  внесків (щомісячно, щоквартально, один раз на рік тощо).

     Усі українські недержавні пенсійні фонди  можуть використовувати пенсійні схеми  з визначеними внесками, за якими  розмір внесків визначають у договірному  порядку, але не обіцяють ні певного  розміру майбутніх пенсій, ні певного відсотка дохідності по внесках. За усіма пенсійними схемами даного фонду буде однакова дохідність, що визначається за результатами інвестування.

     Однак договір фонду з КУА може передбачати, щоб дохідність була не нижче офіційного індексу інфляції, з метою захисту пенсійних коштів від знецінення.

     Зобов’язання  роботодавців припиняються з завершенням  сплати внесків, і їм не доведеться додатково фінансувати майбутні пенсії своїх працівників у тому випадку, якщо наприклад, відповідний  НПФ отримає невисокий інвестиційний дохід.

     Пенсійні  внески до НПФ сплачуються у порядку  та розмірах, встановлених пенсійним  контрактом. Пенсійні фонди дозволяють гнучко враховувати фінансові можливості вкладників, оскільки можна змінювати  розміри та періодичність сплати внесків відповідно до умов обраних пенсійних схем, а також за певних умов тимчасово або повністю припиняти їх сплату.

     Мінімальний розмір пенсійних внесків може встановити рада НПФ – на рівні не вище 10% мінімальної зарплати у розрахунку на місяць. Максимальний розмір внесків не обмежується, але, як правило, не перевищує межі податкових пільг. Так, підприємство, яке сплачує пенсійні внески на недержавне пенсійне забезпечення найманого працівника, може відносити на валові витрати суми таких внесків у розмірі до 15% зарплати працівника за рік, але не більше граничної суми податкової соціальної пільги, тобто суми

прожиткового  мінімуму для працездатних осіб, помноженої на 1,4. Крім того, пенсійні внески не включаються  до фонду оплати праці, тобто на них  не здійснюються обов'язкові соціальні нарахування.