Міжнародний валютний фонд

ВСТУП

    Міжнародний кредит – важлива складова сучасних міжнародних економічних відносин. Україна має певний досвід використання міжнародних кредитів, в тому числі і кредитів Міжнародного валютного фонду. Для оптимізації впливу на національну економіку залучених кредитних коштів наша держава може спиратися на досвід інших країн, власний досвід, а також на моделювання можливих напрямів використання залучених кредитів. Вплив іноземних кредитів на економіку країни завжди неоднозначний, особливо в контексті отримання Україною чергового траншу кредиту МВФ.

    Міжнародний валютний фонд (далі МВФ) – міжурядова організація, призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами членами і надання їм фінансової допомоги при валютних ускладненнях, що викликані дефіцитом платіжного балансу, шляхом надання коротко- і середньотермінових кредитів у іноземній валюті.

    МВФ відіграє важливу роль  у зовнішньоек. Зв’язках України. Кредити, що залучаються  від МВФ  використовуються для  підтримки курсу національної валюти України та для фінансування дефіциту  платіжного балансу і покладенні  пом’якшувати економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ,які дають змогу забезпечити у перспективі  економічне зростання в країні.

    МВФ розпочав свою діяльність з березня 1947 р. Місце перебування — Вашингтон. Створений на міжнародній конференції в м. Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р .Оскільки МВФ є організацією акціонерного типу, то його ресурси складаються із внесків країн-членів, для кожної з яких встановлюється вступна квота, залежно від частки країни в світовій торгівлі. Ця квота переглядається кожні п'ять років. Квота країн — членів МВФ під час дії Бреттон-Вудської валютної системи складалася з 25% у золоті і 75% у національній валюті даної країни, а з моменту введення в дію Кінгстонської валютної системи ця квота становить 22,7% у вільно конвертованій і 77,3% у національній валюті.

    ОСНОВНА ЧАСТИНА

    Відповідно  до статуту МВФ  його головними завданнями є: 

    - сприяння  розвитку міжнародної торгівлі  і розвитку міжнародних валютних відносин;

    - підтримка  стабільного курсу валют;

    - підтримка  рівноваги платіжних балансів  країн, які входять до МВФ;

    - допомога  в організації багатосторонньої  системи платежів за поточними  операціями;

    - надання  коштів для покриття дефіциту  платіжного балансу країн-учасниць;

    - відміна  валютних обмежень.

    - організація консультативної допомоги з фінансових і валютних питань

    МВФ – це організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок  внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Розмір квоти залежить від рівня економічного розвитку країни та її ролі в світовій економіці й міжнародній торгівлі. Квота переглядається кожні 5 років. Квота України у 1996 р. разом з 10 іншими країнами своєї групи становила 4,88 (для порівняння: США – 17,78, Німеччини та Японії – по 5,54, Франції та Великобританії – по 4,98%). Залежно від розмірів квот розподіляються голоси між країнами під час прийняття рішень в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СПЗ її квоти. Величина квоти визначає можливості країни впливати на політику МВФ

    Квота має важливе значення для участі у рішеннях МВФ, оскільки крім 250 »базисних» голосів, які має країна-учасниця, кожні 100 тис. квоти дають додатково 1 голос. Крім того, квота визначає й можливості країни у використанні ресурсів МВФ. Зараз найбільша частка капіталу МВФ належить США, а відтак, вони мають і більшу частку голосів (близько 20 %). На країни— члени Європейського союзу припадає біля 30 % голосів. Серед країн СНД найбільша кількість голосів у Росії (2,92 %), а кількість голосів України на другому (серед членів СНД) місці (0,73 %). Країна, яка має найменше голосів у МВФ (270), — це Мальдівська Республіка. Рішення з питань приймаються більшістю у 70 % голосів, а з найбільш важливих вимагається кваліфікована більшість — 85 %.

    На  початок XXI ст. до МВФ  входило більше ніж 180 країн, а загальна сума квот склала близько 150 млрд СДР. Квота Росії становила 2876 млн СДР, України — 997,3 млн СДР, Казахстану — 165 млн СДР.

    В Україні у червні 1992 р. прийнято Закон  України про її вступ до МВФ, а також до Міжнародного банку реконструкції та розвитку і трьох його філій (МФК, МАР та БАГІ). У вересні того ж року Україна вступила до МВФ. Наша квота становила 997,3 млн СДР. Оскільки Україна у момент вступу до МВФ знаходилась у стані глибокої кризи і не мала змоги зразу внести ці кошти, то вона скористалася Позичковим фондом при МВФ, з коштів якого країнам, що переживають певні фінансові труднощі, видають безстроковий, безвідсотковий кредит, який поступово треба погасити. 3.06.92 р. Верховна Рада прийняла Закон України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції і розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій"

    Зі  вступом у МВФ  Україна взяла  на себе великі зобов’язання як країна—член фонду з валютного регулювання. Ці зобов’язання полягають у тому, що наша держава не може здійснювати будь-які маніпулювання валютним курсом для забезпечення власної переваги перед іншими країнами. Сюди ж належить і зобов’язання при здійсненні валютної політики суворо дотримуватись основних положень МВФ і не допускати таких дій, які були б руйнівними для інших країн.

    У цілому співпраця України з МВФ є перспективною і нині зосереджена на таких напрямах:

    - надання  різноманітних послуг і фінансової  підтримки приватизованим підприємствам;

    - підтримка  фінансового сектору країни для  посилення стабільності банківської  системи й укріплення небанківських кредитних установ;

    - розвиток  сільськогосподарського виробництва  і розбудова інфраструктури села. 

    МВФ надає кредити  декількох видів:

    1.Резервні кредити (“стенд-бай”) – для стабілізації платіжного балансу, дефіцит якого має тимчасовий або циклічний характер, в межах одного-двох років з можливим його продовженням до 4-5 років, за середньою ставкою 3,25%.

    2.Розширене кредитування (ЕФФ) – для підтримки середньострокових програм (3-4 роки) подолання труднощів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми, звичайно за ставкою 4,5% річних.

    3.Компенсаційні та надзвичайні кредити (ССФФ) – для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років). Викуп національної валюти здійснюється у строк до 5 років, звичайно - на умовах 3,25% річних.

    4.Фінансування системних перетворень (СТФ) – цей механізм запроваджений у 1993-1995 рр. для країн з перехідною економікою, які мали значні проблеми з платіжним балансом внаслідок переходу від торгівлі на базу неринкових цін до торгівлі на ринковій основі.

    5.Стабілізаційний (“буферний”) кредит (БСФФ) – для фінансування запасів сировини в зв’язку з несприятливою кон’юнктурою на світових ринках (на 3-5 років). Починаючи з 1984 р. цей механізм не використовувався.

    6.Фінансування структурної перебудови (САФ) – для надання пільгової допомоги найменш забезпеченим країнам-членам Фонду. Сума, яка може бути надана країні, становить не більше 50% квоти з річними лімітами 15, 20 та 15% для першого, другого та третього року відповідно. Кредити надаються за 0,5% річних на строк до 10 років.

    7.Розширене фінансування (ЕСАФ) – для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років), відсоткова ставка 0,5%.

    Україна ввійшла до складу МВФ 3 вересня 1992 р., одночасно ставши членом Світового банку. Нашій країні виділено квоту у 10 678 акцій на загальну суму у 1,3 млрд. дол. США. Валютну готівку за членство України в банку на суму 7,9 млн. дол. внесли Нідерланди, що є країною-опікуном нашої держави в цій банківській структурі. Таким чином, Україна, починаючи з 1994 р., отримує від МВФ кредити stand by. Особливість кредитів МВФ полягає в їхньому цільовому характері. Отримані кошти не можуть бути напряму вкладені у бізнес-проекти і слугувати для отримання доданої вартості, за рахунок якої можна буде оплатити користування ними. Механізм впливу валютних надходжень від МВФ на національну економіку опосередковується валютним ринком і залежить не тільки від відсоткової ставки та граничної ефективністі капіталовкладень, а й від інших чинників

    1994 р  Меморандумі з питань економічної політики та стратегії. Найважливішими завданнями уряду, викладеними у Меморандумі, були: створення стимулів для розвитку експорту, лібералізація обмінного курсу, системи зовнішньої торгівлі та регулювання цін, обмеження втручання уряду в економіку, зменшення інфляції. У зв'язку з цим 26.10.94 р. керівництвом МВФ було прийнято рішення про надання Україні Системної трансформаційної позики (STF) у рамках 50 % квоти, що становило 717,12 млн дол. США.

    1995 р меморандум про більш жорстку монетарну політику. Радою директорів МВФ було прийняте рішення про надання Україні позики в рамках "Stand-by" на загальну суму 1,492 млрд дол. США протягом 12 місяців, починаючи з квітня 1995 р. Однак у зв'язку з невиконанням Україною умов Меморандуму в 1995 р. було отримано лише три з чотирьох передбачених на цей рік траншів, що становило лише 54 % від загальної суми кредиту. (. Зокрема те, що після запровадження програми стрибок у споживчих цінах та знецінення обмінного курсу виявилися значно вищими, ніж передбачалося)

    1996 р. передбачав проведення ще більш жорсткої монетарної політики.За умов виконання зазначеної програми економічної політики згідно з рішенням Ради директорів МВФ від 10.05.96 р. було вирішено надати Україні протягом наступних 9 місяців кредит в рамках поновленої програми "Stand-by" на суму 865,9 млн дол. США, з якої до кінця того ж року було надано 770,8 млн дол. США.На особливу увагу з точки зору економічної безпеки заслуговує розділ Меморандуму "Запровадження та моніторинг програми", суть якого зводиться до таких забов'язань уряду:продовження через Комітет по запровадженню тісних консультацій з експертами МВФ і забезпечення їх інформацією, необхідною для моніторингу успішності запровадження програми;

    Експерти  Міжнародного валютного фонду вважають, що максимально допустимою величиною  валового зовнішнього боргу для  країн з низьким та середнім рівнем доходу є 49,7% від ВВП. При перевищенні  цього рівня вірогідність настання фінансових криз становить 66,8%.

    За  даними Національного банку України, за 2009 р. сума валового зовнішнього  боргу збільшилася на 55% і станом на 01.01.2010 дорівнювала 84,5 млрд. дол. США, що становить 59,9% від ВВП. Домінуюча  роль у здійсненні зовнішніх запозичень належала банківському сектору: порівняно з 2008 р. довгострокові залучення банків зросли у 2,5 рази, а короткострокові – у 1,9 рази

    Кредитні  операції МВФ здійснює тільки з офіційними установами країни: Казначействами, Центральними банками, або ж стабілізаційними фондами. Кредити, які країна-учасниця може отримати у МВФ, лімітуються і, як правило, оформляються згодою про резервний кредит, або угодою »стенд-бай». За цією угодою країна може отримати кредит у розмірі своєї резервної частки (25 % квоти) і понад це у розмірі 100 % квоти, у цілому — 125 % своєї квоти. Заставою виступає національна валюта, яка після погашення кредиту викупається країною-позичальницею через погашення кредиту в СДР або в конвертованій іноземній валюті.

    Квота України у МВФ становить 997,3 СПЗ (спеціальні права запозичення), що відповідає приблизно 1,497 млрд дол. США. Необхідною підставою для отримання кредитів МВФ є наявність у країни-позичальника дефіциту платіжного балансу. Переговорний процес з МВФ полягає насамперед у підготовці Меморандуму економічної політики України, листа-звернення уряду до МВФ, в якому гарантується виконання всіх заходів, викладених у Меморандумі, а також у зборі групою експертів МВФ статистичної інформації, що стосується стану державних фінансів України, її грошово-кредитної та валютної систем, зовнішнього боргу.

    У 1998 р. між Україною і МВФ підписано  угоду про надання їй кредиту  розширеного фінансування загальним  розміром 2 млрд 266 млн дол. Цей кредит, розрахований на 10-річний термін з пільговим періодом 4,5 роки, був наданий під відносно невисокий (до 7 %) відсоток. Він надавався Україні певними траншами, хоч і не завжди обіцянки про надання нам позики дотримувались МВФ.

    На  мою думку, позитивними наслідками кредитів МВФ можна вважати створення достатніх валютних резервів для повернення кредитів із відсотками. Але важливо, щоб при цьому країна зберегла самостійність у визначенні експортної спеціалізації, реалізації макроекономічної політики і не перетворилася на «залежну підсистему». Також в ідеальному випадку можна очікувати позитивні наслідки в довгостроковій перспективі у формі підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки та послаблення ознак дуалістичності її розвитку. Але окрім позитивних наслідків впливу кредиту stand by на економіку України є