Методика контролю дебіторської та кредиторської заборгованості

Реферат з предмету: «Внутрішньогосподарський контроль»

на тему: «Методика контролю дебіторської та кредиторської заборгованості» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПЛАН

Втуп

1. Основні положення контролю дебіторської та кредиторської заборгованості
2. Контроль розрахунків з підзвітними особами.
3. Контроль розрахунків з постачальниками.
4. Контроль розрахунків з покупцями та замовниками.
5. Контроль розрахунків з іншими дебіторами та кредиторами.

Висновок

Список  використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     У зміцненні фінансового стану  і платоспроможності підприємств  значна роль належить контролю за станом розрахунків, динамікою дебіторської і кредиторської заборгованості. Завдання контролю полягає в перевірці  дотримання нормативно-правового регулювання  розрахункових операцій і стану розрахунково-платіжної дисципліни.

     Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає  на фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

     Значна  питома вага в складі джерел коштів підприємства, як відомо, належить позичковим коштам, у тому числі й кредиторській  заборгованості. Тому необхідно вивчати  та аналізувати поряд з дебіторською заборгованістю і кредиторську, її склад, структуру, а потім провести порівняльний аналіз із дебіторською заборгованістю.

     Організація розрахунків багато в чому залежить від стану обліку і документального  забезпечення розрахунків. Несвоєчасне виявлення помилок у розрахунково-платіжних документах призводить до виникнення різних суперечок під час розрахунків, виникнення конфліктних ситуацій. Особливо це стосується претензійної заборгованості, пов’язаної з нестачами цінностей при їх відпуску, транспортуванні і прийманні. Тому завдання контролю полягає не тільки в перевірці нормативно-правового забезпечення під час здійснення розрахунків, але й їх документального обґрунтування. Особливу увагу необхідно звернути на законність розрахунків, їх доцільність, документальну обґрунтованість і правильність відображення розрахункових операцій у бухгалтерському обліку. 
 
 
 
 
 

1. Основні положення контролю дебіторської та кредиторської заборгованості

     Наявність дебіторської та кредиторської заборгованості є фактором негативним і свідчить про порушення фінансової та розрахункової дисципліни.

     Завдання  перевірки розрахунків є надання оцінки стану розрахунково-платіжної дисципліни за всіма видами розрахунків з дебіторами та кредиторами підприємства та виявлення факту порушень чинних нормативно-правових актів щодо правомірності, доцільності та обґрунтованості управлінських рішень відповідальних працівників при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками, покупцями, бюджетом, працівниками підприємства, іншими дебіторами та кредиторами;

     Основними джерелами перевірки розрахунків є первинні документи з розрахункових операцій, облікові регістри синтетичного й аналітичного обліку з рахунків 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

     Приступаючи до перевірки, належить вияснити правильність відображення по статтях балансу відповідних залишків заборгованості. Для 
цього слід порівняти залишки по кожному виду розрахунків на початок ревізованого періоду, що відображені в регістрах аналітичного обліку і призначені для обліку таких розрахунків із залишками відповідних статей балансу, перевіряючи при цьому кожний вид розрахунків.

     Потрібно  з'ясувати: причини утворення такої заборгованості і з чиєї вини вона утворена; реальність її одержання (наявність листів, актів звірки, розрахунків, де дебітори визнають свою заборгованість); дотримання строків позовної давності; заходи, що вживалися до її погашення; дотримання вимог проведення інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами.

     Перевіряючи іншу дебіторську заборгованість, потрібно звернути увагу на наявність такої  заборгованості у працівників даного підприємства, яка виникає внаслідок  відпущення без попередньої оплати ТМЦ за незданий, зіпсований одяг, неповернуті підзвітні суми.

     Слід  звернути увагу на своєчасність проведення інвентаризації розрахунків. Підприємства-кредитори  повинні направити своїм боржникам  виписки з особових рахунків про  розміри їхньої заборгованості. Боржники у 10-денний термін повинні підтвердити заборгованість або повідомити про свою незгоду.

     Термін  позовної давності по сумах заборгованості становить 3 роки. Після закінчення цього терміну заборгованість підлягає списанню. По бухгалтерському обліку прострочена кредиторська заборгованість списується на доходи, дебіторська — на витрати. У податковому обліку кредиторська заборгованість — на валові доходи, дебіторська — на валові витрати.

     Як  показує практика, однією із причин порушення розрахункової дисципліни, виникнення незаконної і нереальної заборгованості, а також несвоєчасного повернення (погашення) сум кредиторської заборгованості є запущеність бухгалтерського обліку по розрахункових операціях. Для цього потрібно перевірити своєчасність та правильність відображення операцій по розрахунках з дебіторами і кредиторами та наявності на інших синтетичних рахунках.

     З метою визначення ступеня порушення  фінансово-розрахункової дисципліни доцільно згрупувати дебіторську та кредиторську заборгованість за строками її утворення: до 1 місяця, від 1 до 3; від 3 і більше місяців. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Контроль розрахунків  з підзвітними  особами

     При здійсненні контролю розрахунків з  підзвітними особами треба спочатку ознайомитись з організацією і видами розрахунків через підзвітних осіб, які зумовлені специфічною діяльністю ревізованого підприємства. Як джерела інформації та об’єкти ревізії використовуються авансові звіти з доданими до них виправдувальними документами (квитанціями, рахунками з місць проживання, квитками на проїзд, звітами про результати відряджень, посвідченнями про відрядження з позначками при прибуття і відбуття.

     Для контролю оперативного обліку прибуття та відбуття працівників у відрядження використовують також книгу реєстрації відряджень, табелі відпрацьованого часу тощо.

     Під час перевірки розрахунків з  підзвітними особами ревізор  керується Постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон» від 06 травня 2001 р. № 423, Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 (зі змінами і доповненнями), Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою НБУ 19 лютого 2001 р. № 72 та іншими нормативно-правовими документами.

     Основні напрями контролю:

1. Контроль дотримання правил видачі авансів підзвітним особам здійснюється методом нормативної перевірки шляхом порівняння дат видачі грошей під звіт, вивченням цільового призначення виданих сум.
2. Контроль використання грошей, виданих на господарські потреби передбачає перевірку таких питань: чи справді була потреба у використанні готівки для оплати робіт (послуг), придбання матеріальних запасів; чи оприбутковані й відображенні в обліку придбані цінності та послуги, чи не завищені ціни придбаних товарів; чи дотримано встановлених обмежень щодо закупівлі в одного продавця протягом одного дня за одним авансовим звітом (не більше 3000 грн); чи своєчасно здано невикористані гроші до каси (не пізніше наступного робочого дня) та ін.
3. Перевірка доцільності, правомірності та правильності оформлення відряджень окремих працівників здійснюється методом аналізу логічного взаємозв’язку профілю виробничої діяльності підприємства, виконуваної роботи та компетенції підзвітної особи, цільового завдання та строків відрядження, фактичного виконання завдання, яке підтверджується документами i затверджується компетентною особою, яка ініціювала відрядження.
4. Контроль авансових звітів на повноту та достовірність  
   документів з витрат, які підлягають відшкодуванню підзвітним особам, оформлення документів та авансових звітів досягається візуальною, арифметичною, логічною та іншими перевірками.
5. Перевірка правильності визначення розмірів відшкодувань витрат на відрядження за авансовими звітами передбачає порівняння фактично вказаних у звітах витрат з нормами, визначеними чинними нормативними актами. Особлива увага звертається на правильність підрахунку терміну (діб) перебування особи у відрядженні та суми відшкодування добових з розрахунку дотримання граничних норм, установлених для державних підприємств та установ на одну добу. Одночасно ревізор перевіряє документи на проживання і звертає увагу на факти включення до вартості проживання вартості харчування в готелях. Якщо в рахунки на проживання включено одноразове харчування, то сума добових проти норми має бути зменшена  
   на 20 %, при дворазовому харчуванні на 40 %, триразовому —  
   на 60 %.

     Добові  не виплачуються за відсутності позначок у посвідченні про прибуття та відбуття з місць відрядження. Загальний термін відряджень в Україні має не перевищувати 30 календарних днів, а за межами України — 60 календарних днів.

     Арифметичною  перевіркою контролюються залишки  та обороти за субрахунком № 372 як у розрізі окремих підзвітних осіб (особливо при перенесенні залишків в облікові реєстри наступного періоду), так і в цілому.

     За  наслідками перевірок ревізор в  окремому документі складає розрахунок суми залишків простроченої заборгованості підзвітних осіб за датами її виникнення для того, щоб визначити штраф, що підлягає сплаті в дохід бюджету. Так, у випадку виявлення видачі авансу під звіт за наявності заборгованості працівника за раніше одержаними підзвітними сумами штраф визначається в розмірі 20 % від одержаної під звіт суми (див. п.п. 5, 8, 9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 19 лютого 2001 р. № 72). Неповернені суми іноземної валюти, перераховані в гривні за обмінним курсом НБУ на день погашення заборгованості, стягуються в сумі, еквівалентній потрійній вартості валюти.

     Ревізор перевіряє стан контролю бухгалтерії  за розрахунками з підзвітними особами  і виявлені порушення та недоліки фіксує у своїх робочих документах.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. Контроль  розрахунків з  постачальниками

     При перевірці розрахунків з постачальниками треба керуватися законодавчими та нормативними актами: Законами «Про підприємництво», «Про банкрутство», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» і Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», П(С)БО 11 «Зобов’язання», П(С)БО 16 «Витрати».

     Джерелами інформації для здійснення перевірки  є: первинні документи, на підставі яких здійснюється облік розрахунків  з постачальниками (рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти приймання матеріалів); реєстри оперативного обліку процесу постачання (журнал обліку вантажів, журнал реєстрації довіреностей); регістри бухгалтерського обліку за рахунком 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» та субрахунками.

     Об’єктом  перевірки є операції, пов’язані  з розрахунками з постачальниками та підрядниками, та заборгованість, яка виникла на дату перевірки в результаті цих операцій.

     Основні напрями і послідовність перевірки: