Ліцензування банківської діяльності в Україні

Політичні фактори - об’єднано політичні, правові, політико-правові, законодавчо-правові та адміністративні фактори, оскільки політика, право й адміністрування нерозривно пов’язані між собою: з політиків формуються законодавчі органи країни; вони безпосередньо розробляють і приймають нормативно-правові документи, встановлюють процедури реєстрації, ліцензування, ведення і регулювання діяльності суб’єктів господарювання

Форс-Мажорні фактори, що є слідством стихійних лих і непередбачених подій, які приводять до збоїв у платіжних системах, можуть бути розділені на:

• природні (повені, землетрусу, урагани), які технічно утрудняють функціонування банківської системи;

• економічні (відмова держави  від виконання своїх фінансових зобов'язань, зміна правил розрахунків, зміна системи оподатковування, введення обмежень на експортно-імпортну діяльність, кризи на фінансових ринках), які приводять до утруднень банків і клієнтів, викликаним загальною  невизначеністю господарської діяльності.

Під внутрішніми факторами, що впливають на результати функціонування банківської системи як єдиного  цілого, варто розуміти сукупність факторів, які формуються суб'єктами банківської системи: Центральним  банком, комерційними банками, банківськими асоціаціями.

Внутрішні фактори, які безпосередньо впливають на діяльність інститутів банківської інфраструктури, доцільно розмежувати на певні складові, зокрема ми пропонуємо виділити такі:

1) організаційні чинники:  вид організаційної побудови  інститутів банківської інфраструктури; асортимент продуктів інститутів банківської інфраструктури; спеціалізація або диверсифікація продуктів банківської інфраструктури;

2) фінансові чинники: вибір  правильної фінансової стратегії розвитку; рівень дохідності і прибутковості; рівень рентабельності; величина і структура витрат, їх динаміка; склад майна і фінансових ресурсів;

3) кадрові чинники: рівень  освіти кадрів; рівень кваліфікації  керівництва; правильний розподіл кадрів; якість кадрового менеджменту; стан внутрішнього контролю; ефективність прийняття управлінських рішень;

4) техніко-технологічні чинники: технічна оснащеність; сучасний рівень технологій; рівень комп’ютеризації;

5) комерційні чинники:  рівень зв’язків з іншими суб’єктами банківської інфраструктури та суб’єктами підприємницької діяльності; здатність до впровадження інновацій; якість співробітництва з клієнтами та партнерами; здатність швидко пристосовуватися до змін ринкової кон’юнктури;

6) маркетингові чинники: наявність відділу маркетингу; ефективність маркетингової стратегії; вивчення та прогнозування тенденцій розвитку банківського ринку; створення позитивного іміджу.

         До зовнішніх макроекономічних факторів, які впливають на рівень розвитку банківської системи, слід віднести: зростання валового внутрішнього продукту, розмір інвестицій в основний капітал, доходи населення, в тому числі рівень реальної заробітної плати, сальдо поточного рахунку платіжного балансу. Насамперед, слід зазначити, що за період існування банківської системи України, в останні чотири роки змінилися умови роботи банків. На перший план виходить тенденція до економічного піднесення. Як наслідок - поліпшились макроекономічні засади розвитку банківської системи: зростання ВВП та помірна інфляція стали важливими чинниками розвитку банківського бізнесу.

Мікроекономічні, які залежать від результатів діяльності окремого банку та

платоспроможності його клієнтів. Фінансовий стан наявних і потенційних споживачів БПП(банківських продуктів і послуг); обізнаність клієнтів з БПП;обсяг потреб клієнтів у якісних БПП.

Макроекономічні, які мають об’єктивний характер і не залежать від результатів діяльності окремих банківських установ. Також на розвиток банків впливають такі фактори: іноземні банки, платіжний баланс країни, низький рівень довіри до банків з боку населення, тінізація економіки,фінансово-економічні кризи, як всередині країні так і зовнішні (світові кризи). Наведена класифікація факторів не є завершеною,самою вірною,існують і інші класифікації,та фактори - я виділив саме ці бо вважаю що вони саме найбільше впливають на розвиток банківської системи.

У подальших дослідженнях необхідно визначити фактори  всіх груп,класифікувавши їх за певними ознаками,та відповідно вдосконалити класифікацію. Це дасть змогу конкретизувати і, можливо, розширити перелік факторів, встановити взаємозв’язки між ними, що сприятиме поліпшенню системної оцінки їх впливу на результати діяльності банків. Подальше вивчення походження і класифікації факторів впливу на банківську систему дозволить знизити їх негативний вплив,дасть можливість передбачати і прогнозувати вплив на розвиток баків.

На мою думку, такі фактори  в майбутньому будуть впливати на банківську систему,ну і звичайно зараз  також впливають :

1) недостатній рівень  фінансової грамотності населення  - збільшення і раціональне використання заощаджень забезпечує більш високий рівень економічної, і соціальної стабільності та одночасно створює основи стійкості фінансової системи і макроекономічної збалансованості. Активна ощадна поведінка населення, використання накопичувальних і страхових інструментів передбачає досить високий рівень фінансової грамотності, який дозволяє громадянам активно взаємодіяти з фінансовими інститутами, широко використовувати продукти банківського і страхового сектора, системи пенсійного страхування. Фінансова грамотність допомагає домогосподарствам середнього класу ефективно планувати і використовувати родинний бюджет, приймати рішення у сфері особистих фінансів, виходячи зі своїх довгострокових інтересів, уникати зайвої заборгованості, орієнтуватися в складних послугах та продуктах, що пропонуються фінансовими інститутами, розпізнавати загрози і знижувати ризики шахрайства з боку потенційно недобросовісних учасників ринку [9];

2) висока залежність від зовнішнього попиту на українські товари - як відомо, на кожному національному валютному ринку валютний курс встановлюється в результаті співвідношення попиту і пропозиції на іноземну валюту. Якщо попит на валюту перевищує пропозицію, її ціна зростатиме - відповідно курс національної валюти падатиме. У випадку ж надлишку іноземної валюти - навпаки.

На формування попиту чи пропозиції іноземної валюти, тобто  на динаміку валютного курсу, впливають  такі короткострокові та довгострокові  фактори: темпи інфляції на внутрішньому ринку, рівень внутрішніх процентних ставок, стан платіжного балансу, загальноекономічна і валютна політика країни. Всі ці фактори визначають поведінку найбільших постачальників іноземної валюти на національному валютному ринку, якими є вітчизняні експортери, а також основних її споживачів - вітчизняних імпортерів.

Тому  обвалу курсу гривні 2008 року слід пов'язувати з дисбалансами у сфері зовнішньої торгівлі. Проблема у тому, що українська економіка більш залежна від стану зовнішніх ринків, ніж в середньому у світі. Для стимулювання експорту уряду слід активніше використовувати експортне кредитування та експортне страхування [9].

3) значна доларизація економіки - що вже зробив НБУ для зниження доларизації економіки? Перш за все необхідно зазначити успішне виконання Національним банком своєї основної законодавчої функції щодо досягнення цінової стабільності. Рівень інфляції в Україні вже майже півроку перебував на близькому до нуля рівні. Це — кращий результат, який може досягти центральний банк для підвищення довіри до національної валюти. Крім цього, зовсім недавно були введені обмеження на використання готівкової іноземної валюти за операціями, пов’язаними із здійсненням іноземних інвестицій в Україну (постанова НБУ № 450). Тепер іноземні інвестори можуть поповнювати свої інвестиційні рахунки тільки шляхом здійснення безготівкових перерахувань. Зроблено це для того, щоб поставити заслін використанню фінансових схем, які дозволяють під виглядом іноземних інвестицій проводити операції з «відмивання» і легалізації коштів, отриманих за кордоном незаконним шляхом у готівковій формі.

4) низький  показник виконання судових рішень – суть його полягає в тому, що власники банків повинні нести відповідальність за їх діяльність,шахрайство та інші не законні дії.

№27. За допомогою програми Excel розрахуйте індекс консолідації Херфіндала-Хіршмана для банківської системи України, використовуючи дані про обсяг власного капіталу 50 найбільших банків за 2005-2012 років. Про що свідчить динаміка індекса протягом даного періоду?

ІНДЕКС ХЕРФІНДАЛЯ-ХІРШМАНА (Herfindahl-Hirschman Index (HHI) – показник, що використовується з метою оцінки рівня монополізації  галузі. І.Х-Х. рекомендований Керівництвом з розрахунку показників фінансової стійкості МВФ як індикатор рівня концентрації в банківському секторі. Розраховується І.Х-Х. як сума квадратів часток окремого показника діяльності фірми за формулою:

                                              I=∑N(Pk/P)²,

де І – значення І.Х-Х; Pk – певний показник діяльності окремого банку (наприклад:в нашому випадку власний капітал), за яким здійснюється оцінка рівня монополізації ринку; Р – значення відповідного показника для всієї банківської системи; N – кількість банків у банківській системі. Для характеристики рівня концентрації в банківській діяльності використовують такі показники як власний капітал, активи, кредитний портфель, обсяг залучених коштів тощо. І.Х-Х. може мати значення від 0 до 1.

Встановлена така шкала градації рівня концентрації залежно від  рівня І.Х-Х.: 1) 0 – мінімальна концентрація; 2) від 0 до 0,1 – низький рівень концентрації; 3) від 0,10 до 0,18 – середній рівень концентрації; 4) понад 0,18 – високий рівень концентрації. У разі наявності на ринку одного банку, тобто повної монополії, І.Х-Х. буде дорівнювати 1. На практиці використовуються й інші види градації – від 0 до 1000 або до 10000 [4].

Дані про власний капітал,що використовувалися під час розрахунків  наведені у додатку 1(у млн. грн.) [10] . Значення індексу консолідації Херфіндала-Хіршмана  наведено на рисунку 3.

Рис.3.Динаміка індексу консолідації Херфіндала-Хіршмана (2005-2012рр.)

Як видно з графіку,  індекс консолідації Херфіндала-Хіршмана від 0 до 0,1-це означає,що рівень консолідації власного капіталу банків низький (розпорошений ринок,тобто не монополізований),на протягом всіх років дослідження навіть не перевищує його,але поступово наближається до 0,1. При цьому протягом 2005 року індекс консолідації за власним капіталом банків збільшувався, а в 2006-2007 рр. мав тенденцію до зменшення та у 2008 році становить 0,044 пункти, це пов’язана з фінансово-економічною кризою. Зазначимо, що З 2008 р. простежується тенденція до підвищення рівня концентрації капіталу. На мою думку, це пов’язано зі зміною вимог до розмірів капіталу, а також конкурентних умов на банківському ринку. Проте, ефективнішим є підвищення рівня концентрації банківського капіталу шляхом стимулювання процесів консолідації у відповідному секторі. На сучасному етапі розвитку вітчизняного банківського сектору консолідація капіталу вбачається нами як важлива передумова для підвищення прибутковості та ефективності банківської діяльності.

Адже, як свідчить зарубіжний досвід, консолідація сприяє: на макрорівні – оптимізації структури банківського сектору, підвищенню прибутковості, на мікрорівні – оптимізації структури капіталу, удосконаленню управління ліквідністю і, як наслідок, – підвищенню ефективності діяльності банків як фінансових посередників. Позитивний вплив на процеси консолідації капіталу банків могло б забезпечити запровадження податкових пільг для банків, які поглинають. Як свідчить досвід Південної Кореї, податкові пільги на час відновлення банківської системи після фінансової кризи сприяли залученню іноземних інвесторів та активізації процесів злиття і поглинання, а в результаті – поступовому відновленню банківської системи.

№37. Зобов’язання банку до запитання склали 518 млн.грн. Активи банку, зважені на коефіцієнти ризику склали 763 млн.грн., сума загальних активів –  1396 млн.грн., регулятивний капітал банку – 62 млн.грн. Визначте значення нормативу адекватності регулятивного капіталу / платоспроможності (Н2) та зробіть відповідні висновки.

Розв’язок

Норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу – економічний норматив Н2, встановлений Національним банком України, що відображає здатність банку своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника достатності (адекватності) регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку. І навпаки, чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори та вкладники банку

Н.д.р.к. визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зменшених на суму створених  відповідних резервів за активними  операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень у боргові цінні папери) безумовним зобов’язанням або грошовим покриттям у вигляді застави  майнових прав і зважених за ступенем кредитного ризику [4] . Розраховується за такою формулою:

Н2=РК/(Ар-З)×100%,

де РК - регулятивний капітал банку;

 Ар  - активи, зменшені на суму створених відповідних резервів за  активними  операціями, на суму забезпечення (але не більше ніж сума  основного  боргу  за  окремою операцією) кредиту (вкладень у боргові   цінні  папери)  безумовним  зобов'язанням  або  грошовим покриттям   у   вигляді   застави  майнових  прав

і зважених за ступенем кредитного ризику;

З –позабалансові зобов’язання.