Ліцензування банківської діяльності в Україні

Міністерство освіти і  науки молоді та спорту України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана»

кафедра банківської справи

 

 

 

 

ДОМАШНЯ КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу

“БАНКІВСЬКА СИСТЕМА”

 

 

 

 

 

                                                                                     Виконав: студент

                                                                      фінансово-економічного     факультету

                                                                      курс № 3, група № 3, заліковка № 115057

                                                                      Ілюшенко Роман Вікторович

                                                                      Перевірив: к.е.н., старший викладач

                                                     КОРНИЛЮК Роман Васильович

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

 

17. Ліцензування  банківської   діяльності  в  Україні

Згідно з Законом України  «Про  банки  і  банківську  діяльність», а саме статтею 2, банківська  ліцензія — це  документ  який  видається Національним  банком України  в  порядках  і на  умовах  визначених  у  цьому  Законі, на підставі  якого  банки  та  філії   іноземних  банків  мають  право  здійснювати  банківську діяльність [1;Ст.2].

Юридична  особа, яка  має  намір  здійснювати банківську  діяльність, зобов’язана  протягом року  з  дня  державної  реєстрації  подати НБУ в порядку, визначеному  цим  Законом  та нормативно-правовими  актами національного банку України, документи  для  отримання  банківської  ліцензії.

Юридична  особа, яка  має  намір здійснювати  банківську діяльність, для   отримання  банківської  ліцензії  подає  НБУ разом  із   заявою  про  видачу  банківської  ліцензії такі  документи:

1) копію  статуту з  відміткою   державного  реєстратора про  проведення  державної  реєстрації  юридичної  особи;

2) копії  зареєстрованого  Державною  комісією з цінних  паперів  фондового  ринку  звіту  про  результати закритого (приватного) розміщення  акцій та  свідоцтва про реєстрацію випуску  акцій (для  банку, що створюється у  формі публічного  акціонерного товариства);

3) відомості про  кількісний склад спостережної  ради, правління, ради директорів, ревізійної  комісії;

4) відомості  за  формою, визначено НБУ, що  дають змогу зробити  висновки про:

наявність   як  мінімум  трьох осіб, призначених  членами  правління, ради директорів у тому  числі голови правління, їх  професійну  придатність та  ділову  репутацію;

професійну  придатність  головного  бухгалтера та керівника  служби  внутрішнього  аудиту;

ділову  репутацію  членів спостережної  ради, головного  бухгалтера та

 

керівника  служби  внутрішнього  аудиту;

наявність  організаційної  структури та  відповідних  спеціалістів, необхідних для  забезпечення  надання  банківських та  інших  фінансових послуг, банківського обладнання, комп’ютерної  техніки, програмного забезпечення, приміщень, що відповідають  вимогам, встановленим Національним  банком України;

5) копії внутрішніх  положень  банку, що  регламентують надання банківських та  інших фінансових послуг, визначають  порядок здійснення  внутрішнього  контролю та процедуру управління  ризиками;

6) бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, встановленими НБУ;

7) копію платіжного  документа про внесення плати за  видачу  банківської ліцензії, розмір якої встановлюється НБУ.

Юридична особа, яка має  намір здійснювати банківську діяльність, зобов'язана подати НБУ для отримання  банківської ліцензії одночасно  всі документи та інформацію, визначені  цим Законом.

НБУ приймає рішення про  надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні протягом двох місяців з дня отримання  повного пакета документів, визначених цим Законом. У разі реорганізації банку за результатами процедури тимчасової адміністрації рішення про надання банківської ліцензії приймається НБУ протягом трьох днів з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом. НБУ вносить відомості про юридичну особу до Державного реєстру банків одночасно з прийняттям рішення про надання банківської ліцензії. Банк не має права передавати банківську ліцензію третім особам. Керівники банку та особи, які мають істотну участь у банку, зобов'язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус або мають істотну участь у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом.

Підстави для відмови  у видачі банківської ліцензії  Національний банк   України  має  право  відмовити  у  видачі банківської  ліцензії юридичній особі, 

яка має  намір  здійснювати  банківську діяльність, у разі якщо:

1) подано  неповний  пакет  документів,  необхідних для видачі  банківської ліцензії;

2) документи, подані для  видачі банківської ліцензії, містять  недостовірну інформацію;

3) документи,  подані  для   видачі  банківської ліцензії,  не відповідають вимогам законів  України та нормативно-правових  актів Національного банку України; 

4) юридична  особа,  яка   має  намір  здійснювати   банківську діяльність,  звернулася  із заявою про видачу банківської   ліцензії після спливу річного  терміну з дня її державної  реєстрації;

5) професійна  придатність   та/або  ділова  репутація   хоча б одного з керівників  юридичної особи,  яка  має   намір  здійснювати банківську  діяльність,  та/або  керівника   її служби внутрішнього аудиту  не відповідають вимогам,  встановленим  Національним  банком України;

6) як мінімум три особи  не призначені членами правління  (ради директорів), у тому числі  голова правління; 

7) відсутні  банківське  обладнання,   комп'ютерна   техніка, програмне   забезпечення,  приміщення,  що  відповідають  вимогам, встановленим Національним  банком України. 

Національний банк  України  має  право  відмовити  у   видачі банківської  ліцензії  юридичній  особі,  яка має намір здійснювати  банківську діяльність,  у разі невиконання  її  засновниками  вимог частини  сьомої статті 17 цього Закону.

НБУ негайно повідомляє банк про відкликання у нього банківської  ліцензії. Банк протягом трьох днів з моменту отримання рішення  зобов'язаний повернути НБУ свою банківську ліцензію.

Що ж до статистики по процесу ліцензування, то пропоную розглянути та порівняти кількість банків, що отримали ліцензію за п’ять останніх років [4].

Рис.1. Динаміка кількості банків, що отримали ліцензію

від НБУ(2008-2012рр.)

Як ми бачимо, динаміка щодо отримання ліцензій банками були позитивною в період кризи, тобто 2008-2009 рр.,але починаючи з 2009 року ця кількість зменшилася. Так, станом на 2012 р. 176 банків з 198 зареєстрованих мають ліцензію на здійснення банківських послуг. Порівнюючи з 2010 роком кількість банків, що мають ліцензію скоротилася на 6 од. Процес скорочення кількості банків, що мають ліцензію, негативно характеризує її з позиції стабільного розвитку, але в той же час, ліквідація не надійних банків призведе до підвищення довіри населення до банківської системи та стимулює її розвиток.

На мою думку, законодавство, що регулює саме процес ліцензування є точним та добре організованим. Законом чітко регулюються всі можливі випадки, тобто не виникає ніяких двояких чи непевних ситуацій. Приділяється увага і конкурентоспроможності та прибутковості банку (через бізнес-план), діловій репутації, чітко сформованому штату та організаційній структурі. Можливо слід було б додати до переліку документів необхідних для отримання ліцензії, перелік операцій, що банк планує здійснювати та надавати.

         Що ж до процесу ліцензування, то він організований досить гарно, всі норми та нормативи прописані досить чітко, лаконічно. Питання щодо гласності даних про стан банківської системи не викликає не задоволення, НБУ проводить доступну та своєчасну інформатизаціє суспільства.

 

57. Значення субординованого капіталу як складової регулятивного капіталу.

Субординований капітал– субординований борг, який зараховується до капіталу банку. Субординований борг – звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п’яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації банку повертаються інвестору після погашення претензій інших кредиторів. Сума субординованого боргу, включеного до капіталу банку, щорічно зменшується на 20% її первинного розміру протягом п’яти років дії договору. Кошти, залучені на умовах субординованого боргу, включають до капіталу банку після отримання дозволу Національного банку України.

Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою  їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися  як шляхом укладення прямих договорів  між банком-боржником та інвестором, так і шляхом випуску банком-боржником  облігацій.

Мінімальна сума залучених  коштів на умовах субординованого боргу  шляхом випуску облігацій становить 100 тис. грн. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу  від однієї особи в сумі більше 2 млн. грн., укладається прямий договір. Банки мають право залучати субординований борг від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів у грошовій формі та в банківських металах.

Процентна ставка за субординованим боргом не може перевищувати протягом усього періоду дії угоди максимальної ставки залучення субординованих коштів, встановленої рішенням Правління Національного банку України з огляду на економічні умови на ринку банківських послуг. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій процентна ставка залишається незмінною протягом усього періоду обігу облігацій.

Кошти, залучені на умовах субординованого  боргу, не можуть бути заставою за кредитами  та іншими операціями банку-боржника. Дострокове погашення субординованого  боргу може відбуватися за ініціативою  банку-боржника та за згодою інвестора за умови отримання дозволу Національного банку України на дострокове погашення субординованого боргу [4].

Кошти, залучені на умовах субординованого  боргу, включають до капіталу банку  після отримання дозволу Національного  банку України. Залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватися як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та інвестором, так і шляхом випуску банком-боржником облігацій. Мінімальна сума залучених коштів на умовах субординованого боргу шляхом випуску облігацій становить 100 тис. грн. У разі залучення коштів на умовах субординованого боргу від однієї особи в сумі більше 2 млн. грн., укладається прямий договір. Банки мають право залучати субординований борг від юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів у грошовій формі та в банківських металах.

Субординований капітал  є складовою регулятивного капіталу банку та включається  до останнього на умовах субординованого боргу. Залучення коштів

на умовах субординованого  боргу є одним зі способів розширення ресурсної бази для вітчизняного банківського сектору, застосування якого  стало можливим з ухваленням Закону України «Про банки і банківську діяльність» у 2000 році та із затвердженням  «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні». Таким чином, регулятивний капітал банківських установ відіграє важливу роль не лише у діяльності самого банку, а й сприяє проведенню аналізу та нагляду за роботою банківської системи органами банківського нагляду. Підтримуючи на відповідному рівні розмір регулятивного капіталу, банківські установи мають змогу контролювати та запобігати ризикам, які виникають у процесі проведення активних і пасивних операцій. У свою чергу Національний банк України вживає необхідних заходів для підтримання ліквідності банківських установ та забезпечення фінансової стійкості банківської системи України.

Протягом останніх років  значне місце у структурі власного капіталу зайняв субординований борг, позитивну роль якого відзначають  більшість фахівців. Законодавство  України визначає субординований борг як звичайні незабезпечені банком боргові  капітальні інструменти, які за умовою договору не можуть бути забрані з банку раніше, ніж через 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів            [7, с.78].

За економічною сутністю субординований борг повинен належати до зобов’язань банків. Однак, оскільки зазначені зобов’язання мають характер підпорядкованих, тобто зобов’язань  другої черги, банки можуть використовувати  їх для поповнення власного капіталу. Саме тому закон України «Про банки і банківську діяльність» трактує субординований борг як гібридні капітальні інструменти, яким характерні ознаки і власного капіталу, і зобов’язань.

Відповідно до законодавства  сума субординованого боргу, що включається  у власний капітал банку, не може перевищувати 50% від основного капіталу із щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості. Проте законом  України «Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи» від 23.06.2009 № 1533-VI визначено, що на період із 1.11.2009 до 1.01.2012 гранична сума коштів, залучених на умовах субординованого боргу, підвищується до 100% від основного капіталу банку. Кошти, залучені у цей період на умовах субординованого боргу, зараховуються до капіталу банку у повному обсязі без урахування обмежень, встановлених до додаткового капіталу.