Кредитні відносини у ринковій економіці

Кредитна  система складається з декількох  ланок, кожна з яких виконує специфічні функції з акумуляції та розподілу грошових коштів. Розподіл функцій між ланками кредитної системи об'єктивно зумовлений відмінностями в методах і засобах діяльності та різним значенням в процесі відтворення капіталу. 

Організаційна структура кредитної системи характеризується різноманітністю кредитних установ, які поділяються на три групи:

1) центральний  банк;

2) банківський  сектор ;

3) спеціалізовані  кредитні установи. 

Як правило, кредитна система має трьохрівневу структуру (хоча існують відхилення від такої практики): центральний банк, банківські установи та небанківські кредитно-фінансові інститути. 

До банківських  установ відносять: комерційні банки, інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, земельні банки, поштово-чекові банки, торгові банки. 

Представниками  небанківських кредитно-фінансових інститутів є:

- інвестиційні  компанії,

- страхові  компанії,

- ощадно-кредитні асоціації та кредитні спілки,

- пенсійні  та інші фонди. 

Роль  окремих ланок в кредитній  системі не є рівнозначною. Головною її ланкою є банківські установи (які традиційно займають перше місце за розмірами ресурсів), серед яких роль лідера відводиться комерційним

12

банкам, що здійснюють переважно кредитування промисловості і торгівлі. Наприклад, в США на комерційні банки припадає близько 40 % активів кредитно-фінансових установ країни. Діяльність комерційних банків доповнюють операції спеціалізованих банківських установ, що здійснюють, як правило, кредитування на пільгових умовах малоприбуткових та ризикованих галузей економіки (сільського господарства, житлового будівництва, малого бізнесу та зовнішньої торгівлі). 

Кредитна  система включає також небанківські фінансові установи, які здійснюють фінансування виробництва і довгострокове  кредитування підприємств та держави:

- страхові компанії, що спеціалізуються переважно на страхуванні життя та майна (в США, наприклад, активи страхових компаній складають близько 15 % сукупних активів кредитно-фінансових установ) і які виступають найбільшими інвесторами на ринку цінних паперів;

- пенсійні  фонди, які здійснюють фінансування  великих промислових компаній  шляхом купівлі їх акцій та  облігацій./

Окрім вищезгаданих банківських і небанківських  інститутів кредитна система включає  ряд ланок, що виконують допоміжну  роль в кредитному механізмі, пов'язуючи різноманітні сектори позикових капіталів в єдину систему: фінансові, трастові, брокерські та інші компанії, а також взаємні та інші фонди. 

Кредитна  структура різних держав неоднакова і відображає, зокрема, стан економіки  країни на тому чи іншому етапі її розвитку. Так, кредитна система промислове розвинутих країн характеризується широкою розгалуженістю, наявністю великих універсальних банків, спеціалізацією дочірніх підрозділів банків на окремих видах операцій.

Незважаючи  на значні відмінності побудови кредитних систем в різних країнах, можна виділити спільні їх риси:

- ядро будь-якої кредитної системи - центральний банк, як головний орган уряду з аналізу фінансового стану, вироблення та організації грошово-кредитної політики держави;

- державні фінансові органи, що разом з центральним банком виконують регулюючі функції в сфері фінансів;

- фінансові посередники різних типів. 

Сучасна кредитна система - це сукупність кредитно-фінансових інститутів, що діють на ринку позикових  капіталів і здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошового капіталу. Через кредитну систему реалізується сутність та функції кредиту. Тому кредитна система включає в себе два основних поняття: 
 

13

1) сукупність  кредитно-розрахункових і платіжних  відносин, які базуються на певних формах і методах кредитування. Вони пов'язані з рухом позикового капіталу у формі різноманітних форм і видів кредиту;

2) сукупність  кредитно-фінасових інститутів, які  акумулюють вільні грошові кошти  і направляють їх господарюючим  суб'єктам, населенню, уряду.

Слід  враховувати, що кредитна система функціонує через кредитний механізм. Він  представляє собою, по-перше, систему  зв'язків з мобілізації та акумуляції грошового капіталу між кредитними інститутами і секторами економіки; по-друге, відносини, пов'язані з перерозподілом капіталу між кредитно-фінансовими установами в межах ринку позикових капіталів; по-третє, відносини між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.

Таким чином, кредитний механізм включає  всі аспекти позикової, інвестиційної, засновницької, посередницької діяльності кредитної системи в особі її інститутів. 

Сучасна кредитна система характеризується наступними важливими процесами:

- концентрацією і мобілізацією банківського капіталу;

- подальшим зростанням конкуренції між різними видами кредитно-фінансових установ;

- продовженням злиття великих кредитно-фінансових інститутів з потужними промисловими, торговими, транспортними корпораціями і компаніями;

- інтернаціоналізацією діяльності кредитно-фінансових інститутів і створенням міжнародних банківських об'єднань і груп. 

Отже, сучасна  кредитна система забезпечує умови  для розвитку науково-технічного прогресу, зростання виробництва, нагромадження  капіталу, підтримки високої норми  народногосподарського накопичення. Кредитна система сприяє вирішенню проблеми реалізації товарів та послуг на ринку, поглибленню соціальної та майнової диференціації між різними верствами населення.

Найбільш  розвинутою вважається кредитна система  США, яка представлена Федеральною  резервною системою (виконує функції центрального банку), мережею банківських установ і небанківських кредитно-фінансових інститутів різних форм власності.

В Україні  кредитна система перебуває у  стадії перебудови відповідно до потреб ринкової економіки і складається  з НБУ, комерційних банків та системи фінансових посередників (інвестиційні фонди та компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди). Найбільш активними і потужними у системі кредитно-фінансових інститутів України є комерційні банки. 
 

14

Кредитні  відносини у ринковій економіці 

Кредитні  відносини функціонують у системі  економічних відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу — позичкового капіталу. Кредитні відносини — це відособлена частина  економічних відносин, пов'язана  з наданням вартості (коштів) у позику і поверненням її разом із певним відсотком. 

У сучасному  господарстві значно розширюються межі кредитних відносин. Кредит обслуговує все більшу частку товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові  зв'язки обміну. Кредит необхідний як важливий засіб забезпечення фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів. 

Кредитні  відносини поєднують у собі дві  підсистеми:

1)  кредитно-грошові  відносини;

2)  кредитно-товарні  відносини. 

У позичку  може надаватися вартість як у грошовій, так і в товарній формі. 

Роль  і місце кредитних відносин у  національній економіці залежить від  стану самої економіки. Сучасний кредит і кредитні відносини в  Україні носять перехідний характер, вони відображають кризовий стан вітчизняної  економічної системи. 

Слід  розрізняти грошові відносини, фінансові  відносини і кредитні відносини. Грошові відносини є найбільш широким утворенням; вони пов'язані, насамперед, із виміром вартості (ціни) різноманітних товарів і послуг, а також із здійсненням оплати за товари і послуги в безготівковій і готівковій формах. У ринковому господарстві гроші опосередковують рух всієї системи економічних відносин, оборот всіх видів капіталу, процес відтворення національного продукту. 

Фінансові відносини — це частина грошових відносин, яка пов'язана із формуванням, розподілом і використанням грошових коштів з метою забезпечення потреб держави, підприємств (фірм) і громадян (домогосподарств). У відтворю-вальному процесі фінансові відносини виражають насамперед відносини розподілу. Характер і зміст фінансових відносин в основних рисах завжди визначається характером грошових відносин. 

Кредитні  відносини мають поворотний і  відплатний характер. Розподільчі й  перерозподільчі процеси в економіці  відбуваються не тільки через фінанси, а  

15

й шляхом використання кредиту. Кредитні відносини  пов'язані з відтворенням позичкового  капіталу.

Взаємозв'язок і взаємозалежність між грошовими, фінансовими і кредитними відносинами  надзвичайно складні й суперечливі, В економіці колишнього СРСР, по суті, не було чіткого розмежування процесів фінансування і кредитування. В умовах, коли обсяг кредитних ресурсів визначався обсягами кредитних вкладень, необхідних народному господарству (це встановлювалось у централізованому державному плані), не було контролю за дотриманням ліквідності балансу банків, періодично здійснювалося списання заборгованості підприємств (особливо колгоспів) за позиками, кредит перетворювався у різновидність державних фінансів. Лише в ринковій економіці кредитні ресурси стають повноцінним об'єктом купівлі-про-дажу, відособлюючись від фінансових ресурсів. 

Кредитні  відносини виникають і діють  між двома суб'єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Рушійним мотивом  надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника — задоволення тимчасової потреби у додаткових грошових ресурсах. З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів. 

До групи  кредиторів відносять, насамперед, кредитні установи, серед яких головне місце  посідають банки. Але крім банків у кредитні відносини вступають  і небанківські кредитні установи —  кредитні кооперативи і спілки, ломбарди, каси взаємодопомоги, пункти прокату тощо. 

Необхідність  кредитних відносин пов'язана з  об'єктивною розбіжністю у часі руху матеріальних і грошових потоків, що виникає в процесі відтворення  суспільного продукту: в одних  сферах господарства здійснюється вивільнення  коштів, в інших — виникає потреба в них. Зняти таку розбіжність (суперечність) і дозволяє кредит. 

Потреба в кредиті виникає через різницю  у величині і термінах повернення капіталу, авансованого у виробництво, а також у зв'язку із необхідністю одночасної інвестиції великих грошових коштів для розширення виробничого процесу. Традиційно виникнення потреби в кредиті пов'язують із сезонністю виробництва. У цьому плані, наприклад, сільське господарство не може не спиратися на використання кредитів. 

Поряд з необхідністю кредитних відносин, внаслідок утворення тимчасово вільних капіталів та їх руху формується й можливість кредиту. Розвинуті кредитні відносини пов'язані зі створенням відповідного інституціонального середовища — мережі спеціальних кредитних інституцій, які спеціалізуються

16

на здійсненні кредитних операцій. Кредитні установи організовують й обслуговують рух  позичкового капіталу, забезпечують його залучення,

акумуляцію  та перерозподіл у ті сфери народного  господарства, де виникає дефіцит  коштів. 

Кредитування  — це кредитний процес, що включає  сукупність механізмів реалізації кредитних  відносин. Юридичною основою системи  кредитування є кредитний договір. Усі питання щодо кредитування вирішуються  безпосередньо між двома сторонами: кредитором і позичальником. Кредитний договір передбачає виникнення певних обов'язків кожної із сторін. Одночасно суб'єкти кредитних відносин володіють й певними правами та відповідають за дотримання і виконання договірних умов.