Кредитні відносини у ринковій економіці

Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної  угоди виступають держави, банки  та окремі господарюючі суб'єкти, регулюються 

7

як нормами  права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.

Економічні  відносини між сторонами кредитної  угоди мають своїм об'єктом  грошові кошти або речі, що втілюють певну вартість і які позичальник  використовує як для задоволення  потреб виробництва, так і своїх власних. Тому об'єкт кредитних відносин має для позичальника не тільки вартість, а й споживчу вартість. Спрямовані в обіг гроші або речі забезпечують позичальнику зростання вартості, тобто є капіталом. Додана вартість, що створюється у процесі виробництва, служить виробнику джерелом сплати відсотків за кредит. Якщо кредит надається для задоволення особистих потреб громадян, то це передбачає одержання ними у майбутньому доходів від теперішньої, минулої чи майбутньої участі в процесі суспільного виробництва.

Як бачимо, сутність кредиту складна і має  різні площини аналізу. Її пізнання ускладнено великою кількістю проявів  кредиту, особливості яких затушовують  його суть. В зв'язку з цим в  економічній літературі обґрунтовуються  різні точки зору на природу кредитних відносин.

В світовій економічній науці теорія кредиту  розвивалася за двома основними  напрямами. Натуралістична концепція  тлумачила кредит як спосіб перерозподілу  існуючих цінностей. Її представники вважали, що кредит не може створювати капітал, він тільки переносить його від кредитора до позичальника. При цьому стадія акумуляції тимчасово вільних капіталів є необхідним атрибутом кредитних відносин.

Пасивну роль кредиту не сприймають прихильники  капіталотворчої теорії. Вони вважають, що кредит не тільки переносить, але й створює капітал, відіграє вирішальну роль в розвитку економіки. Основні положення цієї концепції зводяться до наступного. Виходячи з нерівномірності кругообігу і обороту капіталу природною є поява відносин, які усувають невідповідності між часом виробництва і часом обороту коштів, вирішують відносні протиріччя між часом накопичення коштів і необхідністю їх використання у господарстві. Такими відносинами є кредит.

Кредит  є обов'язковим атрибутом народного  господарства. Його беруть не тому, що позичальник бідний, а тому, що у нього в силу певних причин в певній мірі не вистачає власних ресурсів.

Суспільство зацікавлене, по-перше, в тому, щоб  уникнути марного нагромадження  грошей в скарбах; по-друге, в тому, щоб економіка розвивалась безперервно в розширених масштабах.

Разом з тим кругообіг і оборот капіталу не в повній мірі пояснює об'єктивну  необхідність кредиту. Нерівномірність  їх лише характеризує факт вивільнення  коштів в одній ланці народного  господарства і наявності потреби їх в іншому місці. Таким чином, в кругообігу і обороті закладена можливість виникнення кредитних відносин.

Для того, щоб можливість кредиту стала  реальністю, потрібні принаймні дві  умови:

8

o учасники  кредитної угоди - кредитор і  позичальник - повинні виступати як юридичне самостійні суб'єкти, що матеріально гарантують виконання зобов'язань, які випливають з економічних зв язків;

o кредит  стає необхідним в тому випадку,  коли відбувається збіг інтересів  кредитора і позичальника.

Для того, щоб кредитна угода відбулася, потрібно, щоб її учасники проявили взаємний інтерес до кредиту. Ці інтереси не є чимось суб'єктивним, регульованим в кінці кінців волею учасників виробничих відносин. Будь-який інтерес, який породжує дії, обумовлений перш за все об'єктивними процесами, конкретною ситуацією. 
 
 

Роль  кредиту в умовах ринкової економіки 

Роль  кредиту характеризується результатами застосування для економіки в  цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового обороту.

Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються "припливи" і "відливи" коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути обумовлена сезонністю виробництва і реалізації певних видів продукції. Використання позикових коштів дозволяє створювати сезонні запаси і здійснювати сезонні витрати підприємств відповідних галузей народного господарства.

Значна  роль кредиту і в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів і витрат, що необхідні для розширення виробництва і реалізації продукції; використовуються для збільшення основних фондів.

Кредит  у сфері грошового обороту  забезпечує надходження готівки  та їх вилучення з обороту через  банки на кредитній основі. Таким чином, кредит відіграє важливу роль в утворенні коштів для готівкового і безготівкового обороту і забезпечує безперебійність безготівкового.

Слід  мати на увазі, що роль кредиту, сфера  його застосування не є незмінними, стабільними. Із зміною економічних умов в країні відбувається і зміна ролі кредиту та сфери його застосування.

Особливо  важлива роль кредиту в умовах функціонування неповноцінних грошей, грошей нерозмінних на дорогоцінний метали. Це пов'язане із збільшенням  грошової маси при функціонуванні неповноцінних грошей на основі кредитних відносин. 

9

Виходячи  з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним явищем в економіці, зростає роль кредиту в цих  умовах. Регулювання грошової маси в обороті здійснюється за допомогою  кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної спроможності грошової одиниці.

Зміни в умовах розвитку економіки, в зв'язку з переходом від адміністративно-командної  до ринкової економіки посилює роль комерційного, іпотечних кредитів. Це в свою чергу дає можливість застосовувати кредит як додаткове джерело капіталовкладень. Збільшення і розвиток акціонерного капіталу викликали розширення кредитних операцій з цінними паперами і особливо кредитування під заставу цінних паперів. 

Таким чином, слід виділити напрями, в яких зростає роль кредиту:

1) перерозподіл  матеріальних ресурсів в інтересах  виробництва і реалізації продукції  за допомогою надання позик  і залучення коштів юридичних  і фізичних осіб;

2) вплив  на безперервність процесів відтворення  через надання кредитів;

3) участь  у розширенні виробництва через  видачу позикових коштів на  поповнення основного капіталу  та лізинговий кредит;

4) економне  використання позичальниками власних  і позичених коштів;

5) прискорення  споживачами отримання товарів,  послуг за рахунок використання  позикових коштів;

6) регулювання  випуску в обіг та вилучення  з нього готівкових грошей  на основі кредитних відносин  і забезпечення безготівкового  грошового обороту платіжними  засобами. 

Позитивна роль кредиту проявляється шляхом проведення ефективної грошово-кредитної політики, яка в сучасних умовах, головним чином, полягає у використанні жорстких заходів з регулювання обсягу кредитних і грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка стабільності і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів позичальників та кредиторів. 
 
 
 

Принципи  кредитування в умовах ринкової економіки 

Принципи  кредитування - це визначальні правила  поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій. 

Основними, найбільш визначеними є наступні принципи кредитування:

- цільове призначення позички;

- строковість передання коштів кредитором позичальнику;

10

- поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі;

- забезпеченість позички;

- платність користування позиченими коштами.

Цільове призначення позички полягає  в тому, що економічні суб’єкти, які

виявили намір вступити в кредитні відносини, повинні заздалегідь чітко

визначити, на яку ціль будуть використані позичені кошти. Це базова

передумова  забезпечення кожною із сторін своїх  інтересів. 

Строковість позички передбачає, що вільні кошти  кредитора передаються

позичальнику  на чітко визначений термін, який сторони  узгоджують,

вступаючи у кредитні відносини. Від терміну користування позичкою

залежить: визначення плати за позичені кошти, порядок їх повернення. 

Економічне  обгрунтоване визначення строку позички  має вирішальне

значення  для забезпечення інтересів суб’єктів  позички, ефективне

використання  позиченої вартості, та зменшення кредитного ризику. 

Поверненість  позиченої вартості полягає в  тому, що позичальник повинен

повернути кредитору весь обсяг одержаної  в позичку вартості. Цей принцип

випливає  з попереднього, але значення його значно глибше.

Виходячи з цього, суб’єкти кредитних відносин повинні передбачати

спеціальні  міри для захисту кредиту: скорочення терміну позички,

підвищення  ставки позичкового процента або  запровадження плаваючої

(змінної)  ставки процента, інше.  

Забезпеченність позички полягає в тому, що кредитор повинен вжити такі додаткові заходи, які б гарантували повернення позички у чітко визначені строки.

Забезпеченням позички може бути:

- майно (нерухоме, рухоме, ціння папери, валютні цінності), яке береться

під заставу;

- забов’язання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, доручення).  

Платність користування позичкою полягає в  тому, що позичальник повертає

кредитору, крім основної вартості кредиту ще й додатковий відсоток від

його  основної вартості за користування ним.

Причиною тому є два моменти:

- по-перше, кредитор вирачає дохід, який припадає на вилучену ним з обігу

частину коштів.

- по-друге, з’являється можливість кредитного ризику, а звідси і

можливість  збитків. 

Платність за позику стимулює позичальника постійно оцінювати доцільність

утримання позички та необхідність ефективного  її використання.

11

Усі принципи кредитування тісно пов’язані між  собою бо випливають із

сутності  кредиту, і тільки в комплексі  можуть забезпечити його

реалізацію. Тому для ефективного кредитування дотримування всіх його

принципів є обов’язковим. 
 
 

Кредитні  системи у ринковій економіці 

Кредитна  система - це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з  приводу мобілізації тимчасово  вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.