Короткострокові й середньострокові кредити рефінансування банків

Варіант 21

 

Тема: Короткострокові й середньострокові кредити рефінансування банків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Ефективність трансформаційних процесів, що відбуваються в суспільстві  та економіці України значною  мірою залежить від ефективності функціонування банківського сектора. Як найважливіший елемент відтворювальної структури суспільства, він перерозподіляє та прискорює рух фінансових ресурсів в країні, тим самим забезпечує стабільність розвитку та ефективність функціонування національної економіки, сприяє розв’язанню соціальних проблем у суспільстві. Серед проблем, які стоять перед вітчизняною банківською системою, найбільш гострою і актуальною є проблема підвищення ефективності банківського бізнесу. Її вирішення насамперед залежить від ефективності мікропроцесів, що відбуваються на рівні окремо взятої банківської установи.

Для здійснення ефективної діяльності по залученню та розміщенню грошових коштів банк завжди повинен  мати достатньо високий рівень ліквідності  активів. Постійно підтримувати її на такому рівні банку досить важко. Тому вирішення цієї задачі покладено на Національний банк

Національний банк як кредитор останньої інстанції з  метою підтримки ліквідності  комерційних банків на необхідному  рівні надає кредити цим банкам, шляхом рефінансування їхніх активних операції. При цьому мова йдеться не просто про «порятунок» певного банку, а про запобігання банківської паніки, яка може призвести до кризи всієї банківської системи в цілому.          Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто, тільки він здатний задовольнити зростаючу потребу економіки в кредитних ресурсах. У разі, коли комерційні банки та інші кредитні установи використали всі інші можливості для розширення своєї ресурсної бази шляхом рефінансування активів на ринку цінних паперів або на міжбанківському кредитному ринку, вони звертаються до центрального банку. Центральний банк здійснює рефінансування комерційних банків, тобто кредитує банки на їх прохання у випадках тимчасової нестачі ресурсів.

Рефінансування банків - операції з надання кредитів Національним банком банкам у встановленому ним порядку з метою підтримання ліквідності банків.

Кредити рефінансування центрального банку є для комерційних банків джерелом тимчасових ресурсів, необхідних їм для поповнення ліквідних коштів. Одначе доступ до цих кредитів є обмеженим і залежить від багатьох чинників, основними з яких є такі:

• стан грошово-кредитної сфери країни;
• фінансовий стан комерційного банку, який звертається по кредит. 
  Економічна сутність кредитів рефінансування центрального банку на макроекономічному рівні полягає в тому, що через кредитування банківських установ:
• здійснюється емісія грошей в обіг;
• збільшується обсяг сукупної грошової маси в економіці.

Актуальність теми даного реферату полягає в тому, що забезпечення ліквідності комерційних банків через механізм рефінансування сприяє загальному поліпшенню фінансового стану як окремого банку, так і банківської системи в цілому.

Предметом дослідження є інструментарій забезпечення рефінансування короткострокових та середньострокових кредитів.

Об’єктом дослідження є економічні відносини, що виникають між банками з приводу рефінансування короткострокових та середньострокових кредитів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виклад основного матеріалу

 

 

Основою розвитку й стабільного  функціонування економіки є наявність  гнучкого механізму грошово-кредитного регулювання макроекономічних процесів, яке здійснюється центральним банком з метою ефективного впливу на господарську активність, темпи економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення зайнятості робочої сили [12].

Грошово-кредитна політика реалізується за допомогою певного  інструментарію, який охоплює [6,7,8]:

а) визначення норм обов'язкових  резервів;

б) облікову політику;

в) політику рефінансування комерційних банків;

г) операції центрального банку на відкритому ринку;

д) операції центрального банку на валютному ринку.

Ставки рефінансування залежать від прогнозованого рівня  інфляції та міжбанківського ринку  кредитів і встановлюються центральним банком. Збільшення ставки за кредитами рефінансування призводить до зменшення обсягів кредитів, взятих комерційними банками у центрального банку. Така ситуація на міжбанківському ринку характерна для періодів високої інфляції і є відбиттям рестрикційної грошово-кредитної політики. Зменьшення такої ставки, як інструмент експансивної політики центрального банку, має зворотну дію – отримання кредитів стає для банків вигіднішим [7].

Об'єктом рефінансування є банківські інститути. Кредити рефінансування надаються тільки стійким банкам, які зазнають тимчасових фінансових труднощів. У випадках, коли діяльність потенційного позичальника викликає сумнів у центрального банку, кредити надаються тільки після одержання висновку аудиторської фірми про фінансовий стан даного банку. Таким чином, критеріями, що обмежують право банківських установ на звернення до центрального банку за кредитами рефінансування, як правило, є не тільки форма їхньої організації, а й рівень платоспроможності [20].

Кредити рефінансування розрізняються залежно від:

1.Форми забезпечення:

а) облікові кредити;

б) ломбардні кредити.

2.Термінів використання:

а) короткострокові, що надаються на 1 або кілька днів (кредит ”овернайт”);

б) середньострокові - до 1 року (ломбардне  кредитування);

в) довгострокові - терміном погашення  більше одного року (стабілізаційні кредити).

3.Методів надання:

а) прямі кредити;

б) кредити, реалізовані центральними банками через аукціони.

4. Цільового характеру:

а) корегуючі кредити;

б) сезонні кредити.

5.В залежності від  спрямування на сектори фінансового  ринку:

а) рефінансування через  операції на відкритому ринку цінних па перів (операції РЕПО, іпотечне рефінансування);

б) рефінансування через  операції на міжбанківському ринку (наприклад, ломбардне рефінансування).

У країнах із розвинутою ринковою економікою політика рефінансування реалізується шляхом переобліку комерційних  векселів та надання ломбардного  кредиту. Національний банк України  також використовує зазначені вище види кредитування, але на початку своєї діяльності у ролі центрального банку НБУ застосовував як адміністративні, так і ринкові методи кредитування, причому суб'єктами кредитування були як банки так і господарюючі суб'єкти, і Міністерство фінансів України. НБУ кредитував безпосередньо дефіцит державного бюджету і надавав так звані централізовані кредити певним секторам економіки, опосередковано покриваючи нестачу ресурсів для фінансування державного сектора економіки.

Взагалі НБУ застосовував такі методи кредитування [12]:

а) адміністративний розподіл емісійних ресурсів між комерційними банками;

б) безпосереднє централізоване кредитування міністерств для 
покриття нестачі фінансових ресурсів у певній галузі економіки;

в) безпосереднє надання  кредиту Мінфіну на покриття дефіциту 
державного бюджету;

г) проведення закритих і  цільових кредитних аукціонів;

надання комерційним  банкам облікового й ломбардного 
кредиту;

д) проведення операцій РЕПО.

З розвитком ринкових відносин в нашій країні відбувалася  трансформація кредитних відносин між Національним та комерційними банками України. Зокрема, обсяг кредитів, наданих НБУ комерційним банкам постійно зростав, з'явилялись нові інструменти проведення політики рефінансування. В наш час рефінансування комерційних банків НБУ відбувається згідно з Положенням НБУ «Про механізм рефінансування банків України» від 28.02.2002, Положенням НБУ «Про регулювання НБУ ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій» та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ними НБУ надає кредити комерційним банкам на такі цілі:

а) для задоволення  тимчасових потреб банків (для забезпечення ліквідності, і тимчасових потреб);

б) для кредитування цільових програм пов’язаних з реорганізацією, модернізацією виробництва.

Для   ефективного  регулювання  грошово-кредитним  ринком, управління  ліквідністю  банківської  системи,  виконання  функції кредитора  останньої  інстанції  Національний банк застосовує такі механізми рефінансування банків:

    - рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку;

     - надання стабілізаційного кредиту;

     - операції купівлі/продажу    державних   цінних   паперів   на відкритому ринку.

     Національний  банк  здійснює  операції на відкритому ринку шляхом:

    - проведення короткострокового рефінансування банків;

     - проведення середньострокового рефінансування банків;

     - використання постійно діючої лінії рефінансування для надання банкам кредитів "овернайт" (далі - кредит "овернайт");

     - купівлі/продажу державних цінних паперів.

     Національний банк здійснює  рефінансування  банків  шляхом операцій  на  відкритому  ринку  тільки під забезпечення державних цінних паперів,  векселів  суб'єктів  господарської  діяльності  і векселів  Державного  казначейства  України  (далі - векселі),  що враховані банком.

     У разі  потреби в підтримуванні своєї ліквідності банки

звертаються  до  Департаменту  монетарної  політики  Національного банку  та відповідних територіальних управлінь Національного банку за схемою залежно  від  механізмів  рефінансування.

     Національний банк  може  підтримувати  ліквідність банків через відповідні механізми рефінансування, якщо банки дотримуються таких основних вимог:

    - термін діяльності банку не повинен бути меншим, ніж один рік;

     - банк має   ліцензію   Національного   банку   на   здійснення відповідних банківських операцій;

     - банк має власні високоліквідні активи (цінні папери  та  інші

цінності), які  можуть бути прийняті в заставу;

     - виконуються вимоги щодо дотримання таких нормативів капіталу: капіталу  банку  (Н1),  мінімального  розміру  статутного капіталу (Н2),  платоспроможності (Н3),  достатності капіталу (Н4),  у тому числі  розмір зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу не повинен бути менший ніж  розмір,  що  визначений кваліфікаційними вимогами;

    - виконуються нормативи загальної ліквідності та співвідношення

високоліквідних активів до робочих активів банку;

    - сформовано резерв  для відшкодування   можливих   втрат   за

кредитними  операціями відповідно до встановлених обсягів;

   - здійснюється своєчасне погашення одержаних від Національного

банку кредитів.

Національний    банк    здійснює    короткострокове     та середньострокове   рефінансування   банків   шляхом   операцій  на відкритому ринку виключно для регулювання грошово-кредитного ринку та з метою підтримання ліквідності банківської системи.

     Короткострокове рефінансування шляхом операцій на  відкритому ринку здійснюється  на строк до 14 днів,  середньострокове - до 6 місяців.

    Національний  банк  може  здійснювати короткострокове та середньострокове  рефінансування   банків   шляхом   операцій   на відкритому ринку під забезпечення,  яке визначене в пункті 3 глави 1 розділу I цього Положення.

     Короткострокове  та   середньострокове  рефінансування  шляхом операцій на відкритому ринку  здійснюється  через  кількісний  або

процентний тендер.

     Для   забезпечення   наданого   кредиту   використовуються державні  цінні папери,  строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту і які  перебувають  у власності банків,  та враховані банком векселі, строк пред'явлення яких до платежу настає не раніше ніж через 30  днів  після  строку погашення кредиту.

     Процентна     ставка     за      короткостроковими      чи середньостроко -вими кредитами рефінансування,  які одержані банками від Національного банку, коригуванню не підлягає.

Короткострокове та середньострокове рефінансування банків шляхом  операцій на відкритому ринку здійснюється під забезпечення державних цінних паперів або врахованих банком векселів у розмірі, що не  перевищує  85%  від  балансової  вартості  державних цінних паперів та 70% від номінальної вартості врахованих векселів  Національний    банк    здійснює    короткострокове    та середньострокове   рефінансування   банків   шляхом   операцій  на відкритому ринку за процентною ставкою,  що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку.

     Нарахування процентів за користування  кредитом  здійснюється відповідно  до Правил бухгалтерського обліку кредитів,  наданих та отриманих  Національним  банком  України  в  національній  валюті, затверджених постановою Правління Національного банку від 29.12.99         N 624.