Кількісна теорія грошей

Вступ

Гроші являють собою дещо набагато більше, ніж простий інструмент, що полегшує роботу економіки. Справно діючий грошовий механізм - це та кровоносна система, в якій відбувається кругообіг доходів і витрат, що втілює, по суті, всю економіку. Ґрунтовне вивчення теорії грошей дозволить розібратися у глибинній суті економічних процесів, з метою передбачення негативних наслідків, прогнозування розвитку явищ. Саме з цією метою проводиться написання роботи, яка заклавши теоретичне підґрунтя, дозволить керувати та контролювати економічні процеси, що є метою господарської діяльності людини. Вивчення кількісної теорії грошей в історичній ретроспективі дозволить узагальнити та поповнити знання з даної теми.

Перехід до ринкової економіки висунув на передній план економічної науки і практики дослідження і вивчення сутності та механізмів функціонування категорії «гроші». На їх використанні ґрунтується більшість інструментів ринкового господарювання. З урахуванням закономірностей функціонування грошей і грошового ринку, банків, банківської системи, формується економічна політика держави взагалі і грошово-кредитна політика центрального банку зокрема, здійснюється державне регулювання всіх областей економічного життя суспільства.

Актуальність даної теми саме в наш час, час бурхливого розвитку економіки в світі, обумовлена потребою кожної людини здобувати знання про гроші, сферу їхнього обігу, способи виникнення та використання.

 Метою написання даної курсової роботи є дослідження кількісної теорії грошей, її історичного розвитку і теоретичних основ.

Завдання:

1. дослідити виникнення класичної кількісної теорії грошей;
2. з’ясувати основні її постулати та принципи;
3. розглянути погляди різних економістів стосовно кількісної теорії грошей та течії, які з’явилися на її основі;
4. проаналізувати аспекти сучасного монетаризму та визначити дії, які передбачають реалізацію монетарної політики.

Тема кількісної теорії грошей широко висвітлена в багатьох працях різних економістів. Безліч вчених вивчали і займалися даною темою, знання та відкриття яких ставали все необхіднішими в умовах розвитку зв’язків між країнами світу і збільшення товарно-грошових відносин всередині певної держави, переходу останньої до новітніх умов ведення економіки тощо.  
Найвідомішими з них були: Ж. Боден, Дж. Локк, Д. Рікардо, Д.Юм, А.Сміт, І.Фішер, М.І.Туган-Барановський.

1. Виникнення класичної кількісної теорії та її постулати

Гроші – творіння людей. Водночас суспільна сила грошей, привласнена  окремими особами, перетворила їх у  знаряддя протиставлення або створення  умов для взаємодії. Влада грошей у суспільному житті така сильна, що відбилася на чисельних наукових дослідженнях, які започаткували  ще античні філософи. Усі положення  та з’ясування ролі грошей у товарообміні стали підставами і методологією багатьох шкіл і теорій від найдавніших  часів до сучасності. Є декілька варіантів умовного поділу теорії грошей на напрямки. Ми вирішили, що найдоцільніше дати наступний (рис.1):

Рис.1. Теорія розвитку грошових відносин.

Джерело [9, с. 345]

У світовій економічній науці  чітко виділяються два підходи  до вивчення теоретичних проблем  грошей. Представники одного з них  шукають відповіді на питання, пов'язані  з внутрішньою природою грошей: що таке гроші; чому вони з'явилися та існують  у суспільстві; як вони розвиваються і чому набували тієї чи іншої форми; у чому полягає і як формується вартість грошей тощо. Для цього  напряму в теорії грошей характерне явне перебільшення уваги до внутрішніх аспектів явища грошей і недооцінка їх зовнішніх аспектів, що проявляються у впливі грошей на економічні процеси. Цей підхід щодо вивчення природи  грошей можна назвати абстрактною  теорією грошей. Найбільш відомими проявами такого підходу є номіналістична теорія, менталістична теорія, державна теорія, функціональна теорія, марксистська теорія та ін.

Представники другого  напряму приймають гроші такими, якими вони є, і, не заглиблюючись  у дослідження їхньої природи, шукають  відповіді на питання, що пов'язані  з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі: гроші — проста вуаль  на реальній економіці чи її активний елемент та чинник, що впливає на її розвиток і структурні зміни; якими  своїми проявами гроші найактивніше впливають на реальну економіку  і на які саме її процеси; який конкретно  механізм впливу грошового фактора  на реальну економіку (передатний механізм); чи може держава використати цей  механізм у своїй економічній  політиці і як саме; якою має бути у зв'язку з цим грошово-кредитна політика в країні та ін. Цей підхід у науковому аналізі грошових проблем можна назвати прикладною теорією грошей. У західній літературі вона звичайно називається монетаристською  теорією.

Монетаристська теорія не тільки посідає ключове місце  в науковій думці про гроші  та грошові відносини, а й справляє помітний вплив на розвиток усієї  економічної теорії. Жодне з наукових чи навчальних видань XX ст. з економічної  теорії, макроекономіки тощо не обійшлося  без аналізу впливу на економіку  грошових факторів — попиту та пропозиції грошей, процента, фінансового ринку та ін. Вона також створює наукову та методологічну базу грошово-кредитної політики держав з розвинутими ринковими економіками. Сьогодні жодний уряд західних країн не розпочне реалізацію своєї економічної політики, поки чітко не визначиться, на яких монетаристських рекомендаціях він буде її будувати.

Монетаристська теорія теж  не є однозначно монолітною, а має  кілька напрямів, кожний з яких розглядається  як окрема теорія. Найбільш відомим, ключовим напрямом монетаристської теорії є  кількісна теорія, яка, у свою чергу, залежно від етапів її розвитку поділяється  на класичну кількісну теорію, неокласичну  кількісну теорію та сучасний монетаризм. Одночасно з неокласичним напрямом кількісної теорії грошей як її відносно самостійне відгалуження сформувалася спочатку кейнсіанська, а потім і  неокейнсіанська концепція монетаристської  теорії. [19, cт.34]

У літературі кейнсіанську концепцію грошей нерідко протиставляють неокласичній кількісній теорії і розглядають  їх як дві альтернативні теорії. Проте обидві вони мають єдину  методологічну базу — прикладну  теорію грошей, що більше їх зближує, ніж  роз'єднує. Завдяки їх зближенню  на сучасному етапі формується третій напрям монетаристської теорії, що дістав назву кейнсіансько-неокласичного  синтезу.

Кількісна теорія грошей –  найдавніша і найвідоміша з монетаристських  теорій. У видозміненому варіанті вона домінує і в сучасних теоріях  грошей.

Класична кількісна теорія грошей сформувалася ще в XVI— XVII ст. і  послужила методологічною основою  всього подальшого розвитку монетаристської  теорії, включаючи і сучасні її напрями.

Саме у цей час в  Європі відбувалося прискорене зростання  загального рівня цін, відоме в економічній  історії як «революція цін», унаслідок  якої середній рівень цін за період 1500—1600рр. зріс приблизно в 3—5 разів. Виникла необхідність з'ясувати  причини цього досить тривожного явища. Найбільш очевидною, такою, що лежить на поверхні, причиною видавалося помітне збільшення припливу в Європу золота і срібла з Америки після відкриття цього континенту в XVI ст. Це було чи не перше масове підтвердження того, що вартість грошей, а отже й товарні ціни, залежать від їх кількості в обороті. При цьому мова йшла про повноцінні гроші — золото й срібло, що відкривало шлях для перегляду широко визнаного положення про те, що гроші вступають в оборот із внутрішньою, заздалегідь сформованою вартістю. [8, ст.322]

Класична кількісна теорія грошей виникла з необхідності пояснити зміни рівня цін відповідними змінами кількості грошей в обігу.

Назву кількісної ця теорія дістала тому, що її основоположники  пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обороті. Визначальною ознакою кількісної теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей: чим  більше їх в обороті, тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки. Впливаючи на ціни товарів і послуг, кількість грошей впливає і на всі інші економічні процеси: зростання  номінального обсягу ВВП, національного  доходу, платоспроможного попиту та ін.. [8, с. 303]

Такий широкий спектр економічних  наслідків зміни маси грошей в  обороті дав підстави М. Фрідману заявити, що «термін кількісна теорія грошей асоціюється скоріше з  певною загальною концепцією, ніж  з чітко сформульованою теорією». [22, с. 24]

Основними методологічними принципами класичної кількісної теорії стали [23, с. 465]:

• купівельна сила грошей і ціни товарів встановлюються на ринку, що суперечило теорії вартості, але пояснювало зміни цін товарів залежно від кількості грошей в обігу;
• в обігу перебувають усі гроші, що ігнорувало функцію нагромадження та її роль в регулюванні грошової маси;
• купівельна спроможність грошей обернено пропорційна їх кількості, а рівень цін прямо пропорційний кількості грошей;
• поняття вартості грошей є суто умовним, тому що гроші її отримують лише в процесі обміну.

Подальше застосування даної  концепції для пошуку відповіді  на всі практичні проблеми використання грошей зробило кількісну теорію панівною в обґрунтуванні вартості грошей і визначенні рівня товарних цін впродовж кількох століть.

Провідними  її класичними постулатами стали [9, c. 351]:

• причинність, тобто зміни в наявності грошей зумовлюють зміни в рівні цін, а ціни залежать від маси грошей;
• пропорційність, що означало пряму залежність цін від змін кількості грошей в обігу, тобто ціни змінюються пропорційно кількості грошей;
• однорідність, згідно з якою в разі зміни кількості грошей у такій же пропорції змінюються ціни на усі товари, а співвідношення цін на окремі товари залишаться незмінним.

Основні принципи (постулати) класичної протягом багатовікового розвитку економічної думки лише зазнавали деяких уточнень, доповнень, поглиблень, залишаючись в основі своїй незмінними.

Відстоюючи ці постулати, представники кількісної теорії тривалий час (до початку ХХ ст.) не виявляли інтересу до розкриття глибинного механізму впливу грошей на ціни, а через них — на економіку взагалі. Вони просто декларували факт рівнопропорційної зміни цін у разі зміни кількості грошей, не розкриваючи механізму цього процесу і залишаючись у вузькому колі механічного зв’язку товарних цін і грошової маси. Питання про передатний механізм впливу грошей на економіку ще не ставилося взагалі. Але якби воно було поставлене, то на базі відповідних накопичених знань його можна було б виразити лише поверховою залежністю:

М → Р,

де М — сума грошей, а Р — рівень ринкових цін.

Отже, вплив грошей на економіку  обмежувався сферою обміну (зміною цін), а про більш глибоке його проникнення в реальну економіку  питання не ставилося. [9, 14]  

2. Кількісна теорія грошей крізь призму поглядів відомих економістів

У період свого зародження кількісна теорія не претендувала на пояснення причин зміни цін. Її головним завданням було обґрунтування погляду, що гроші принципово відрізняються  від інших представників товарного  світу завдяки відсутності в  них внутрішньої вартості. І лише з часом у кількісній теорії почала домінувати теза про зв'язок стану  грошового обігу з динамікою  цін.

Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від  кількості благородних металів, був французький економіст Ж. Боден. У своєму трактаті «Відповідь на парадокси де Мальструа» він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма причинами, проте основною серед них є збільшення кількості золота й срібла. Інші економісти XVI-XVII ст. (Б. Даванзатті, Дж. Монтаріні, Д. Локк), розробляючи цю ідею Ж. Бодена, поступово перетворили її у прямолінійний і механічний варіант кількісної теорії, що обмежувався двома їх висхідними постулатами: причиною зростання цін є зростання маси грошей в обороті, а міра зростання цін визначається мірою зростання маси грошей.

Важливий внесок у кількісну  теорію зробив англійський економіст  Дж. Локк. Він вважав, що вирішальним  чинником, який регулює і визначає вартість грошей (у даному разі золота й срібла), є їх кількість. Цей  висновок Дж. Локка був використаний ідеологами промислової буржуазії, що почала розвиватися, для критики  меркантилізму. Вони протиставляли  прибічникам останнього твердження, що нагромадження золота й срібла не може зробити націю багатшою, тому що результатом такого нагромадження  буде знецінення дорогоцінних металів  і зростання товарних цін. На їхню думку, справжнє багатство нації  пов’язане не з мертвими запасами золота й срібла, а зі створенням мануфактур, використанням у них  живої праці. Відтак ідеї кількісної теорії сприяли розвінчанню меркантилізму, металістичної концепції грошей, згідно з якою золото та срібло вже  за природою своєю є грошима.  
[8, с. 323]

Локк виділяє дві функції  грошей, як «мірило» для вартості, і  в якості «застави», щоб претендувати на товари. Він вважає, що срібло й  золото, на відміну від паперових  грошей, є валютою для міжнародних  угод. Срібло і золото, говорить він, мають рівну цінність для всього людства і тому може розглядатися як застава будь-яким товарам, в той  час як вартість паперових грошей дійсна тільки при уряді, який його видає. [12, 14]