Класифікація банківського кредиту

     Міністерство  освіти і науки України

     Київський національний економічний університет

     ім. Вадима Гетьмана 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Реферат

     на  тему:

«Класифікація банківського кредиту» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав

Студент 3 курсу

19 групи спеціальності 6508

Фінансово Економічного Факультету

Кравець Дмитро  

Перевірив: Стрижак Артур Петрович 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ -2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1)Класифікація  банківських кредитів……………………………………………5

2)Сучасні аспекти розуміння сутності і ролі кредиту як економічної категорії…………………………………………………………………………..10

3) Стан кредитування на сьогоднішній день………………………………..…15

Висновки…………………………………………………………………………18

Список  використаної літератури……………………………………………..…19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Банки складають невід'ємну рису сучасного  грошового господарства. Знаходячись у центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, кредити виступають зв'язуючою ланкою між виробником і споживачем.

    В умовах ринку неминуче банки висуваються  в число основних, ключових елементів  економічного регулювання. У цьому плані особливу роль відіграють кредити, перетворюючись, власне кажучи, у єдине джерело, що поставляє народне господарство додатковими грошовими ресурсами.

    Основним  внутрішнім протиріччям кредитних  відносин є протиріччя між кредитором і позичальником. Ці протиріччя визначаються розміром засобів, що вивільнилися у кредитора і розміром потреби позичальника, а також протиріччям між тривалістю вивільнення засобів у кредитора і тривалістю існування потреби в додаткових засобах у позичальника.

    Природною формою руху грошово-кредитних відносин є виникнення більш складної форми  відносин - кредитних відносин за участю посередника.

    Найважливішою формою кредитних відносин цього  типу є банківський кредит, де у  ролі посередника виступає банк.

    Розвиток ринкових відносин вимагає постійного удосконалювання кредитно-грошових відносин. Сучасна концепція кредитування, на жаль, сповідає винятково ідею всілякого скорочення кредитних вкладень, оскільки, на думку емісійних банків, надходження додаткових платіжних засобів у господарський оборот за допомогою кредиту тільки посилює інфляційні тенденції. Обмеження кредиту одночасно позначається на розвитку підприємницької діяльності як фактора насичення ринку товарами. Якщо врахувати, що приблизно третина грошей, що знаходяться в обороті використовується на нестатки кредитування і населення, а велика їхня частина втягнена в покриття державного внутрішнього боргу, то стане зрозумілим, що обмеження в кредитуванні підприємств і населення виявляються подвоєними.

    В цілому необхідна не стільки тверда кредитна рестрикція, скільки перегрупування форм кредиту, у тому числі розвиток комерційного кредиту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

№1Класифікація банківських кредитів 

    Більшість банківських кредитів надається  під певне забезпечення. Забезпеченість — один з принципів банківського кредитування. Формами забезпечення банківських кредитів в основному є рухоме і нерухоме майно позичальника.

      Незабезпечені (бланкові) кредити  становлять невелику частку у  позичковому портфелі банків. Вони  можуть надаватися при високому ступені довіри банку до позичальника. Їх розмір, як правило, обмежується власним капіталом банку. Найчастіше бланковий кредит надається інсайдерам банку, причому його розмір обмежується певною часткою банківських акцій, що належать інсайдеру.[дж.1]

      За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів — стандартні і з підвищеним ризиком.

      До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що мають належну фінансову стійкість і забезпечують своєчасне і повне повернення раніше отриманих позик і сплату процентів за ними.

      Кредити з підвищеним  ризиком надаються банками без забезпечення, а також клієнтам з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих позичок і сплати процентів за ними.

      За методом надання розрізняють банківські позички, які клієнти одержують: одноразово; перманентно; гарантовано.

      Одноразові позички — це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі заяви та інших документів клієнта.

      Перманентні позички надаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії. Позички надаються, як правило, шляхом безпосередньої оплати з позичкового рахунку розрахункових документів клієнта (доручень, чеків та інших) без погодження з банком розміру окремих позичок і документального їх оформлення.Гарантовані позички бувають двох видів:

      — з попередньо обумовленою  датою видачі;

      — з видачею у міру виникнення  в ній потреби.

      Сутність гарантованої позичкової операції полягає у наданні банком зобов’язання надати клієнту кредит при виникненні у нього потреби у визначеному розмірі протягом обумовленого терміну (як правило, кварталу).

      Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються:

      — поступово (в розстрочку);

      — водночас, тобто одноразовим  платежем після закінчення строку;

      — відповідно до особливих  умов, передбачених у кредитних  угодах;

      — за вимогою кредитора;

      — з регресією платежів.

      Поступовий порядок погашення (в розстрочку) встановлюється щодо довгострокових кредитів, а також тих, які надаються перманентно відповідно до встановленої позичальником кредитної лінії.

      Одноразовим платежем здійснюється повернення одноразових короткострокових позичок, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця. Для банківської практики України це найпоширеніший спосіб розрахунків щодо боргів банкам.

      Особливі умови повернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема контокорентного, за овердрафтом, під заставу векселів тощо. Особливість тут полягає в тому, що повернення позички здійснюється за ініціативою не позичальника, що є загальною нормою, а банку шляхом зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок.

      За вимогою кредитора стягуються позички у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема цільовий характер, строковість, або не виконує умови кредитної угоди щодо звітності та іншої обов’язкової інформації, що має надаватися банку.

      З регресією платежів повертаються кредити, які видані під гарантію, поручительство або інше боргове зобов’язання третьої особи.

      За строком повернення банківські позички поділяються на:

      — строкові;

      — до запитання;

      — прострочені;

      — відстрочені (пролонговані).

      Строкові позички надаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді. До строкових належить переважна більшість банківських кредитів.

      Позички до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов’язаний повернути таку позичку за першою вимогою банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позичка сплачується на розсуд клієнта.

      Простроченими вважаються позички, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені. Такі позички враховуються на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену процентну плату.

      Відстрочені, або  пролонговані, — це такі позички, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час. Для цього необхідне обгрунтоване клопотання позичальника. Пролонгація позички оформляється додатковою кредитною угодою і супроводжується встановленням вищої процентної ставки.

      За характером визначення процента банківські позички бувають:

      — з фіксованою процентною  ставкою;

      — з плаваючою процентною ставкою.

      Фіксована процентна ставка застосовується за згодою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам.

      Плаваюча процентна  ставка є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. У цих ситуаціях відповідно до кредитної угоди процентна ставка періодично переглядається і прив’язується, як правило, до облікової ставки центрального банку з урахуванням ситуації на кредитному ринку.

      За способом сплати процента розрізняються банківські позички:

      — з виплатою процентів у  міру використання позичкових  коштів (звичайний кредит);

      — з виплатою процента одночасно  з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).

      За переважною більшістю банківських кредитів процент сплачується через певний час після видачі (як правило, через місяць). Це — звичайні позички. На відміну від них надання дисконтного кредиту передбачає утримання процента (дисконту) одночасно з видачею позички. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит, який надається шляхом купівлі банком переказних векселів у клієнтів-векселедержателів.

      За кількістю кредиторів банківські позички поділяються на такі, які:

      — надаються одним банком;

      — є синдикованими (або консорціальними);

      — є паралельними.

      Найпоширенішими є позички, які  надаються одним банком.

      Синдиковані позички надаються банківським консорціумом, в якому один з банків виконує роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, складає з позичальником кредитну угоду і надає позичку. Банк-менеджер розподіляє також процентний дохід від кредитної операції між банками — учасниками консорціуму. За операції, що пов’язані з таким кредитуванням, банк-менеджер отримує відповідну грошову винагороду.

      Паралельні позички передбачають участь у їх наданні декількох банків, але кожний банк окремо оформляє кредит клієнту на однакових погоджених умовах.[дж.1]

      Розрізняють також  кредити за критеріями  суб’єктного й  об’єктного призначення.

      До кредитів суб’єктного призначення належать позички:

      — торговельно-промисловим підприємцям;