Iсторичнi умови та джерела створення "Законiв ХП таблиць"

Винні в цих злочинах переважно карались смертною карою, вигнанням.

Покарання залежало від того, яке суспільне становище займав злочинець.

Що стосується теорії, то римські юристи добре розрізняють навмисний і необережний злочин, підмовництво, співучасть.

Висновок

Римське право займає в історії людства виняткове місце: воно пережило народ, що створив його і двічі підкорило собі світ.

Зародилося воно в далеких глибинах часу - тоді, коли Рим являв ще ледь помітну пляму на території земної кулі, маленьку громаду серед багатьох інших подібних общин Італії. Як і весь примітивний склад життя цієї громади, римське право являло собою тоді нескладну, багато в чому архаїчну систему, просякнуту патріархальним і вузьконаціональним характером. І якби воно залишилося на цій стадії, воно, звичайно, було б давним-давно загублене в архівах історії.

Але доля вела Рим до іншого майбутнього. Борючись за своє існування, маленька civitas Roma поступово росте, поглинаючи в себе інші сусідні civitates, і міцніє у своїй внутрішній організації. Чим далі, тим все більш і більш розширяється її територія, розповсюджується на всю Італію, захоплює сусідні острови, перекидається на все узбережжя Середземного моря, - і на арені історії з'являється величезна держава, що об'єднує під своєю владою майже весь тодішній культурний світ – Рим став синонімом світу.

Разом з тим Рим змінюється і внутрішньо: старий патріархальний лад руйнується, примітивне натуральне господарство замінюється складними економічними відносинами. Нове життя вимагає найвищого напруження всіх сил, всіх здібностей кожного окремого індивіда. Відповідно до цього римське право змінює свій характер, перебудовуючись за витоками індивідуалізму: свобода особистості, свобода договорів і заповітів стають його наріжними каменями.

Закони ХІІ таблиць регулювали сферу сімейних та спадкових відносин, містили норми, що відносяться до займовим операціях, до кримінальних злочинів, але зовсім не стосувалися державного права. Починаючи з IV-III ст. до н. е. закони Таблиць стали коригуватися новим джерелом права - преторського едикту, що відбивали нові економічні відносини, породжені переходом від стародавніх архаїчних форм купівлі-продажу, позики і позики до більш складних правовідносин, які були викликані зростанням товарного виробництва, товарообміну, банківських операцій та ін.

Цей реферат присвячується аналізу основних правових інститутів римського права за Законам XII таблиць.

Перша римська кодифікація права відноситься до середини V століття до н. е. Вона отримала назву "Законів XII таблиць". Протягом багатьох століть вони вважалися в Римі основним джерелом права - публічного і приватного (fons omnis publici privatique juris).

Свою назву Закони отримали в зв'язку з тим, що були написані на 12 дерев'яних дошках, що виставлялися на міськії площі. Ніхто тому не міг "відговорюватися незнанням закону". За деякими відомостями, від усякого вступаючого в ряди Громадян юнака було потрібно знання законів напам'ять. Вважалось, що без цього не можна виконувати обов'язки громадянина, особливо суддівські.

Закони XII таблиць були у своїй основі записом звичайного права. Більше всього його потребували плебеї (для захисту від свавілля патриціанських суддів). Кодифікація права була для них етапом у боротьбі за зрівняння у правах з патриціями. Помітного впливу на Закони надало грецьке право південно-італійських полісів, але були включені і норми звичаєвого права (наприклад, система штрафів була відходом від древнього принципу таліона).

Закони ХІІ таблиць відображали ще порівняно низький рівень розвитку римського суспільства і правової техніки. Вони були викладені у вигляді коротких владних суджень і заборон, деякі з них несли на собі відбиток релігійних ритуалів.

Незважаючи на свої недоліки, вони достатньо точно відобразили потреби римського архаїчного періоду, і саме тому протягом багатьох століть користувалися в Римі величезним авторитетом, розглядалися, за словами Тіта Лівія, як «джерело всього публічного і приватного права»; за словами Цицерона – «для всіх, хто шукає основи і джерела права, одна лише книга ХІІ таблиць вагою свого авторитету перевершує всі бібліотеки філософів».

Але, нажаль, і до сьогоднішнього дня величезна пам’ятка римського права залишається нам недоступною у всій доступній нам літературі Стародавнього Світу.

Список використаної літератури:

1. Хрестоматія з історії Стародавнього Риму під редакцією В.І. Кузищина, Вища Школа, М. 1987.

2. Бірюков Ю.М. Держава і право Стародавнього Риму. М.: изд-во ВПА, 1969.

3. Орлов Г.В. Історія держави і права зарубіжних країн, частина 1, М.: изд-во ВКІМО, 1995.

4. Кузніцін А.А. Історія Стародавнього Риму, М.: изд-во Наука 1980.