Холдингові компанії, особливості їх фінансової діяльності

Іноді холдинг  у результаті керування активами шляхом купівлі, продажу прибуткових (неприбуткових) підприємств об'єднує абсолютно технологічно не пов'язані виробництва. Диверсифікований портфель холдингу в цьому випадку являє собою групу підрозділів, що належать одному власнику, але не пов'язані між собою технологічними зв'язками.

Синергетичний портфель холдингу, навпаки, являє собою  групу підприємств, що належать одному власнику і стратегічно пов'язані  між собою.

Оподатковування холдингового підприємства складається  з податків материнської компанії та її дочірніх фірм. Для холдингових структур велике значення має оподатковування доходів, переведених від дочірніх фірм. До складу доходів материнського підприємства включаються доходи від пайової участі в діяльності інших підприємств, від здачі майна в оренду, доходи (дивіденди, відсотки) по акціях, облігаціях та інших цінних паперах, що належать підприємству.

Прагнучи поліпшити  свої фінансові результати шляхом зниження податків, холдингові компанії створюють  офшорні компанії, зареєстровані  в країнах зі сприятливим податковим режимом.

Основними перевагами функціонування холдингових структур є:

• можливість створення  замкнутих технологічних ланцюжків  від видобутку сировини до випуску  готової продукції та доведення  її до споживача;

• більш гнучке реагування на коливання кон'юнктури;

• економія на торгових, маркетингових та інших  послугах;

• використання переваг диверсифікованості виробництва;

• єдина податкова  та фінансово-кредитна політика;

• можливість варіювання фінансовими й інвестиційними ресурсами;

• послаблення фіскального тиску.[4]  

 

 

 

 

3. Основні види  та типи холдингових компаній  

 

За структурою контрольного пакета розрізняють три  види холдингових компаній:

1) портфельний  холдинг (лише володіє контрольним  пакетом інших підприємств);

2) інвестиційний холдинг (володіє і керує портфелем акцій інших підприємств);

3) портфельно-інвестиційний  холдинг (являє собою змішаний  тип).[8]

Портфельний холдинг  не здійснює якихось заходів щодо управління портфелем цінних паперів  підприємств, що входять до складу холдингової компанії. Інвестиційний холдинг розширює свою діяльність до управління портфелем цінних паперів підприємств холдингу. Він має право здійснювати інвестиційну діяльність, у тому числі продавати й купувати будь-які цінні папери, включаючи акції.

За характером діяльності холдингові компанії поділяються на:

• чисті холдинги, тобто компанії, що мають справу винятково з контрольно-управлінською  діяльністю;

• змішані холдинги, на які, крім функцій контролю та управління, покладено також ведення підприємницької діяльності. Створення холдингових компаній шляхом передачі їм частини акцій інших компаній в обмін на акції холдингу означає делегування повноважень на керування від виробничих одиниць спеціально виділеним для цього організаційним структурам з метою удосконалення механізму керування, прискорення процесів прийняття рішень і надання процесу виробництва більшого динамізму.

У сучасних умовах великі підприємства можуть створювати і так звані проміжні холдинги. Це окремі підрозділи в структурі  підприємства, що виконують певні завдання, наприклад: патентний і ліцензійний холдинг, холдинг з надання певних видів послуг, холдинг, що займається інвестиційною діяльністю тощо. Подібні проміжні холдинги мають за мету зосередити зусилля, кошти, інтелектуальний потенціал на чітко визначених, конкретних завданнях для максимально ефективного використання цих факторів в інтересах холдингу.

Холдингові  компанії створюються в основному  для володіння контрольними пакетами акцій підприємств і фірм. Вони здійснюють усі функції, пов'язані з управлінням і розпоряджанням акціонованим майном та фінансовими активами.

Основною метою  створення подібних холдингів є:

• гнучке реагування на коливання кон'юнктури ринку;

• можливість оперативного маневрування капіталовкладеннями;

• полегшення податкового тиску (перерозподіл надприбутку, переведення його в інвестиції, що не оподатковуються чи оподатковуються за зниженими ставками, в інші підприємства, що входять до складу холдингу);

• диверсифікованість;

• збалансована діяльність на основі спільної мети;

• збереження оперативного управління та господарської самостійності  на рівні підприємства;

• можливість одержання  підтримки в складні періоди  діяльності підприємства.

Змішаному холдингу властиві участь банківських установ  в управлінні довіреною їм власністю і використання страхових, інвестиційних компаній або інноваційних фондів .

Істотною перевагою  такого холдингу є можливість оперативного маневрування кредитно-фінансовими  ресурсами.

Одиничними  випадками формування змішаних холдингів  є придбання торговими чи промисловими підприємствами, контрольних пакетів акцій кредитно-фінансових установ 

 

 

4. Особливості  створення холдингових компаній  в Україні 

 

Економічна  база для заснування холдингових  компаній в Україні почала створюватися у процесі акціонування і приватизації великих державних підприємств і об'єднань. Законодавчим підґрунтям процесів створення холдингових компаній став Указ Президента України «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» від 19.05.1994 року. Фактично заснування холдингових компаній в Україні розпочалось у 1995 році.

За період 1995-1999 роки було створено біля трьох десятків холдингових компаній та державних  акціонерних компаній, а до їх складу було передано держпакети акцій більше 300 підприємств.

До основних передумов створення ХК в Україні  можна віднести такі:

• наявність  значної кількості підприємств, що мають багаточисельні зв'язки за «технологічними ланцюгами»;

• потреба у  злитті промислового і фінансового  капіталу;

• розвиток галузей промисловості, в котрих об'єктивно є необхідність у достатньо жорсткому і постійному галузевому управлінні;

• нездатність  підприємств власними силами організувати процес постачання виробництва і  збуту продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

• дефіцит інвестиційних  ресурсів підприємств в умовах несприятливого інвестиційного клімату в Україні;

• структурна криза.[3]

Відповідно  до Указу Президента України «Про холдингові компанії, що створюються  в процесі корпоратизації та приватизації»  основними способами створення холдингових компаній є:

• передавання  контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств холдинговій компанії;

• поглинання одного господарського суб'єкта іншим шляхом придбання контрольного пакету акцій.

При цьому холдингові компанії можуть створюватися шляхом:

• заснування холдингу на базі існуючого підприємства чи існуючого підрозділу;

• формування холдингової  компанії на базі колишньої чи існуючої управлінської структури;

• створення  холдингової компанії як нового господарського суб'єкта.

Перший варіант  мас досить суттєві переваги перед  двома іншими, оскільки у даному випадку немає обмежень на розміри  контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, що передаються у статутний  фонд холдингової компанії. При цьому  роль останньої буде виконувати одне із підприємств, які складають холдингову групу.

При другому  варіанті в холдинг перетворюється орган управління (або «постміністерська  структура», що виникла на його місці  — концерн, корпорація і т. д.), а  підлеглі йому господарські суб'єкти стають дочірніми підприємствами. Холдингові компанії, створені на базі управління, об'єднують, як правило, підприємства однієї галузі, які виробляють подібну продукцію, а тому менш стійкі чи менш ефективні, до того ж представляють небезпеку з точки зору монополізації ринків.

Третій варіант  має свої особливості. По-перше, у  холдингову компанію об'єднуються підприємства різних галузей. По-друге, вона виникає  як новостворений суб'єкт, статутний  фонд якою формується виключно за рахунок  акцій дочірніх підприємств.

Аналіз створення  ХК в Україні дозволив виділити такі мотивації їх заснування:

• холдинг створюється  за ініціативою підприємства на його базі при виділенні структурних  одиниць у самостійні юридичні особи  або при поглинанні одного іншим;

• холдинг створюється за ініціативою групи підприємств чи об'єднання підприємств. Тут визначаються холдингові компанії, дочірні і асоційовані підприємства та акціонери холдингу;

• холдинг створюється  за ініціативою державних органів  управління.

 

Висновки 

 

 

 

Холдинг – це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по відношенню до них функцій контролю і управління. В світовій практиці холдингові компанії – це перш за все, фінансові центри, навколо яких об'єднуються окремі компанії, не втрачаючи при цьому своєї комерційної самостійності.

Існує два види холдингів: чистий холдинг (фінансовий), який створюється, насамперед, з метою  фінансового контролю та управління, змішаний холдинг здійснює також  певну підприємницьку діяльність (промисловість, торгівля, транспорт, кредитно-фінансова діяльність). При цьому зауважено, що останнім часом намітився кількісний ріст чистих холдингів, які об'єднують фінансові заклади (банки, страхові та інші фірми).

За результатами проведених досліджень, з’ясовано, що відокремлюють наступні основні моделі створення та розвитку холдингових компаній: утворення шляхом перетворення великих компаній з виділенням з їхнього складу підрозділів як юридично самостійних (дочірніх) компаній, контрольні пакети акцій яких закріплюються у власності головних компаній; об’єднання пакетів акцій юридично самостійних компаній та передачі цих пакетів холдинговій компанії; утворення шляхом купівлі існуючою компанією пакета акцій інших компаній, що стають дочірніми стосовно неї; заснування нових компаній, що із самого початку здобувають право домінуючої участі в інших компаніях.  

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література 

 

Закон України «Про холдингові компанії в Україні» від 15 березня 2006 р. №3528-IV

Господарський кодекс України : Науково практичний коментар / О. І. Харитонова, Є. О. Харитонов,В. М. Коссак та ін. ; за заг. ред. О. І. Харитонової. –  Х. :Одіссей, 2007. – 832 с

Герасимова С.В. Управління інвестиційною діяльністю акціонерних  товариств: монографія.- К.: Знання, 2006.- 407с

Герасимова С. Інвестиційна діяльність акціонерних товариств  та пріоритетні напрями інвестування// Світ фінансів.- 2007.- №2.- С. 164-172

Економіка та організація  діяльності об'єднань підприємств: Навчальний посібник. / Чепурда Л.М., Беляева  С.С, Плахотнікова М.В. та ін. Під заг. ред. Л.М. Чепурди — К.: ВД «Професіонал», 2005. — 272 с.

Зятковський І.В., Зятковська Л.І., Романів М.В. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: навч. посібник / Західноукраїнський економіко-правничий ун-т. — Чернівці: Золоті литаври, 2007. — 274с.

Мартюшева Л.С., Меренкова  Л.О. Фінансова діяльність суб'єктів  господарювання: Коспект лекцій / Харківський національний економічний ун-т. —X.: ВД "Інжек", 2006. — 184с

Правове становище холдингових  компаній: Монографія /І.В. Лукач К.:Юрінком  Інтер, 2008

Румянцев С. Зарубіжний досвід діяльності холдингових компаній // Цінні папери України. – 2004. - № 16. – С. 14-15.

Саниахметова Н. О. Предпринимательское (хозяйственное) право Украины. — Одесса, 2004

Тоцький В. І., Лаврененко В. В. Організаційний розвиток підприємства: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 247 с.

Теория финансов: Учебное  пособие: Навчальне видання.- 2-е изд., стереот.- К: КНЕУ, 2008.- 368 c.

Уманців Ю. Холдингові компанії – сучасні форми інтеграції підприємств / Ю. Уманців, Г. Уманців //Підприємництво, господарство і право. – 2002. –№ 3. –  С. 107–110.

Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 656 с.

Єщенко П.С., Балкін Ю.І. Сучасна  економіка. Навч.посіб.- К., Вища шк.., 2005 – 327 с.