Холдингові компанії, особливості їх фінансової діяльності

Холдингові  компанії, особливості їх фінансової діяльності.

Зміст 

 

Вступ  3

1. Холдингові  компанії в ринковій економіці  4

2. Холдинг: сутність, необхідність та основи функціонування  8

3. Основні види  та типи холдингових компаній  12

4. Особливості  створення холдингових компаній в Україні 14

Висновки  17

Література  18 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ 

 

Становлення ринкових відносин в Україні супроводжується  пошуком альтернативних організаційно-правових форм суб’єктів господарювання та нових способів управління господарськими процесами, одним з яких є створення групи підприємств на чолі з холдинговою компанією.

Однією з  поширених структур, характерних  для розвиненої ринкової економіки, є така форма організації, як холдинг (холдингова система). Функціонування холдингових систем, з одного боку, має ряд переваг перед звичайними акціонерними товариствами, а з іншого — характеризується особливостями, що породжують нові проблеми й труднощі, що не є характерними для окремих компаній.

Глобальна тенденція  поширення холдингових компаній — безпосередній наслідок розвитку великого інтегрованого підприємництва. Поява все більшої кількості різноманітних за характером діяльності юридичних осіб, що реалізують спільні стратегічні цілі того самого бізнесу, об'єктивно зумовлює потребу в організаційно-економічній координації. Без деякого керування неможливо досягти ефекту спільної діяльності. Отже, холдингова структура управління є однією з форм вирішення суперечності сучасного великого бізнесу між необхідністю розширення кількості його учасників і збереження рівня узгодженості дій різноманітних юридичних осіб відповідно до загальної стратегії кожного учасника такої структури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Холдингові  компанії в ринковій економіці  

 

Холдинг (від  англ. to hold — держати) це компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших підприємств з метою здійснення по відношенню до них функцій контролю і управління.[5]

В світовій практиці холдингові компанії (ХК) — це перш за все, фінансові центри, навколо  яких об'єднуються окремі компанії, не втрачаючи при цьому своєї комерційної самостійності. На сьогодні практично всі найбільші корпорації США і Західної Європи мають у своєму складі фінансовий центр у вигляді холдингової компанії.[10]

Перевага холдингових  структур пояснюється достоїнствами централізованою фінансово-економічного управління ланцюгами технологічно пов'язаних підприємств, у тому числі зі зниженням ризиків інвестицій і взаємних поставок, економією трансакційних витрат, ростом можливостей фінансового і податкового маневрування та ін.

Прикладом холдингової  структури є концерн «Нестле» (Швейцарія), який спеціалізується на виробництві і продажу продуктів  харчування. В холдингу сконцентровані контрольні пакети шести основних дочірніх фірм, які є також змішаними  холдинговими компаніями. Перша — «Юнілак Інк.», знаходиться у Панамі і контролює всі підприємства концерну, які розташованіі у західній півкулі; друга — «Нестле продактс» розміщена у Швейцарії і здійснює контроль над дочірніми підприємствами, які знаходяться в країнах континентальної Європи.; третя — «Нестле холдингс» розташована на Багамських островах. Дві останні — «Мегті ентерпрайзес» і «Фіндус інтернешнл» побудовані за галузевим принципом та координують діяльність підприємств, які ви пускають бульйонні концентрати і свіжоморожені продукти. Крім цього цей холдинг, поряд із згаданими підприємствами і магазинами, володіє мережею ресторанів і готелів.[6]

Холдинги характеризуються високим рівнем організації акціонерного капіталу. Через них вдається налагодити функціональну взаємодію капіталів, що належать різним за профілем діяльності підприємствам, включаючи пряме їх злиття і втрату самостійності. У складі холдингу вирішуються народногосподарські проблеми, які не під силу одному окремо взятому підприємству: розробка і створення складних технічних проблем, освоєння високих технологій, отримання значних кредитів під певні програми, створення нових виробничих потужностей та ін.

Створення холдингових  компаній має кілька переваг, до яких слід віднести можливість концентрації капіталів і розвиток інвестиційних процесів, диверсифікації, виробництва, зниження ризику при вступі на ринок або виходу з нього, розширення масштабів виробництва, спільного здійснення наукових і проектних досліджень тощо. Це також дає змогу розширити свою діяльність, розвинути ділові зв'язки, одержати податкові, кредитні та інші переваги, здійснювати єдину виробничо-технологічну, інвестиційну, збутову політику в масштабах усієї холдингової компанії, координувати її.[7]

Холдингова  компанія може переслідувати різні цілі, серед яких — розширення проведення торгових операцій, узгодження виробничих й інвестиційних програм, оптимізація оподаткування, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, розширення інвестицій, раціоналізація управління компанією тощо.

Основна спрямованість, що характеризує будь-яку холдингову компанію (незалежно від її конкретних цілей), — це здійснення управлінських, контрольних, фінансово-кредитних та інших функцій щодо контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, якими вона володіє.

Як, правило, найбільш вагомими мотивами створення холдингових компаній у країнах з розвинутою економікою є такі:

придбання контролю над підприємствами;

можливість  концентрації капіталів, більш вільне їх переливання і на цій основі оптимізація інвестиційного процесу;

консолідація  діяльності групи підприємств з  метою зменшення податкових платежів. Це досягається шляхом укладення  угод між підприємствами, відповідно до яких їх прибутки чи збитки переводяться безпосередньо до холдингової компанії, що дозволяє холдингу враховувати збитки одного підприємства та прибутки іншого для сплати податку з решти частини прибутку;

залучення додаткових виробничих потужностей у результаті поглинання підприємств;

можливість  диверсифікації виробництва, зниження ризику при виході на ринок;

розподіл господарських  ризиків між різноманітними дочірніми  фірмами

проникнення через  холдинг в інші сфери виробництва  і збуту товарів;

проведення  загальної технічної, економічної, кадрової політики та здійснення контролю за дотриманням спільних інтересів підприємств.[11]

До складу холдингу входять:

головне підприємство, яке здійснює контроль і управління дочірніми підприємствами ;

дочірні підприємства, контрольними пакетами котрих володіє  головне підприємство;

асоційовані підприємства, вкладення в котрі не дозволяють головному підприємству повністю контролювати їх і визначати основні напрямки фінансово-господарської діяльності;

підприємства, вкладення в котрі не дають  права участі в управлінні;

інші господарські суб'єкти.

З юридичної  точки зору холдинг — це об'єднання з частковою правоздатністю. Підприємства, що перебувають під контролем холдингу не втрачають своєї юридичної самостійності, а холдингова компанія, як сукупність організацій, не набуває статусу юридичної особи. Разом з тим, існує економічна залежність підприємств холдингу. Це проявляється у тому, що дії учасників визначаються волевиявленням головного підприємства. 

 

 

 

 

2. Холдинг: сутність, необхідність та основи функціонування  

 

Нині холдинги функціонують практично у всіх найважливіших  галузях господарства: у банківській справі, фінансовій сфері, торгівлі, промисловості, на транспорті тощо. Це .не випадково, оскільки практика підтвердила, що холдингова форма організації фінансового капіталу є найбільш життєздатною, рухливою та ефективною.

Холдинг — це особливий вид компанії, що створюється для володіння контрольними пакетами акцій інших компаній з метою контролю та управління їхньою діяльністю. Класична холдингова компанія, як правило, складається з головної (материнської), дочірніх та фірм-«онуків». Дочірні компанії мають статус самостійної юридичної особи й організовані у вигляді товариств, у випадку банкрутства чи неплатоспроможності вони відповідають за своїми обов'язками тільки майном своєї компанії. Нерідко дочірні компанії є власниками контрольних пакетів акцій підлеглих їм підрозділів-«онуків».[12]

Відповідно  до чинного законодавства:

• холдингова компанія — суб'єкт господарювання, який володіє  контрольними пакетами акцій інших, одного або більше, суб'єктів господарювання;

• контрольний пакет акцій — кількість акцій (пай, частка в статутному фонді), яка дає право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль над суб'єктом господарювання;

• дочірнє підприємство — суб'єкт господарювання, контрольним  пакетом акцій якого володіє  холдингова компанія. Рішення щодо підтвердження наявності контрольного пакета акцій, якщо його розмір становить менш як 51%, приймає Антимонопольний комітет.

Відносини дочірнього підприємства з материнською фірмою базуються на спеціальних положеннях статуту, а також чинного законодавства. Дочірнє підприємство є самостійною фірмою, що має статут, розрахунковий і поточний рахунки та інші атрибути юридичної особи.

Холдингові  компанії можуть створюватися за таких  обставин:

• коли їх засновують органи, уповноважені управляти державним майном, державні органи приватизації (самостійно або разом з іншими засновниками);

• при перетворенні великих підприємств із виділенням з їхнього складу підрозділів  як юридично самостійних (дочірніх) підприємств;

• при об'єднанні  пакетів акцій юридично самостійних підприємств;

• при заснуванні нових суб'єктів господарювання. Холдингові компанії можуть бути дочірніми  підприємствами інших холдингових  компаній.

При формуванні холдингів принципове значення має  питання про розмежування функцій  між головною і дочірньою компаніями.

Холдингова  компанія зазвичай виконує такі функції:

• визначає стратегічний розвиток групи в цілому та її окремих підприємств (компаній);

• контролює фінансові  результати роботи підлеглих дочірніх компаній і всієї групи в цілому, складає консолідований баланс групи компаній;

• централізує капітальні вкладення і спрямовує їх на найбільш перспективні й прибуткові напрями  бізнесу;

• здійснює кадрову політику групи;

• здійснює координаційні  й комунікаційні зв'язки між учасниками холдингу;

• провадить аудиторську  діяльність.[9]

Материнська компанія здійснює стратегічне управління за допомогою  рекомендацій, розпоряджень і директив, а також беручи участь у наглядовій раді дочірніх компаній.

Тактичні питання діяльності компанії вирішують дочірні підприємства, які мають відповідну самостійність у прийнятті рішень, що стосуються їхньої оперативної діяльності.

У процесі діяльності холдингової  компанії можливе збільшення її розмірів шляхом злиттів і поглинань. Поглинанням  називається придбання одним підприємством контрольного пакета акцій іншого.

Поглинаюча компанія при  цьому визнається холдинговою, а  та, що поглинається, —її дочірнім підприємством.

Засновник холдингової компанії повинен одержати згоду антимонопольного (АМКУ) та інших (Мінекономіки України) державних органів на створення холдингової компанії. Холдингову компанію створюють у формі відкритого акціонерного товариства шляхом об'єднання в статутному фонді контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів.

Придбавши певну компанію, покупець випускає привілейовані акції на суму вартості компанії, що поглинається, та передає їх власникам компанії. У процесі поглинання різних компаній можуть здійснюватися кілька випусків привілейованих акцій.

Щоб придбати компанію, капітал якої розпорошений серед багатьох акціонерів, потрібна більш складна процедура. Зокрема, може відбутися випуск нової партії звичайних акцій, що потім у визначеній пропорції обмінюються на акції компанії, що поглинається. Однак для цього необхідний складний переговорний процес, оскільки потрібно обміняти всі акції компанії. Такий процес називається stock-swapping. При злитті компаній утвориться нова компанія і, відповідно, старі акції заміняються на нові.[6]

Холдингові  компанії являють собою систему  участі, за допомогою якої вони можуть підпорядковувати собі формально незалежні компанії, що володіють капіталами, які в багато разів переважають їх власний. Зовні діяльність холдингу виглядає лише як керування пакетом акцій і збирання дивідендів та доходів від біржових операцій. Насправді ж холдинги, захоплюючи контрольний пакет акцій якої-небудь компанії, дістають можливість призначати своїх людей у раду директорів та інші органи підконтрольної компанії.