Грошовий ринок і принципи його функціонування

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

IV Діяльність банків на грошовому ринку

Грошовий ринок стихійно виник у кожній країні для того, щоб забезпечити проведення банківських операцій в національній валюті. Об’єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Економічні агенти купують гроші як капітал, тобто беруть у борг з виплатою процента. Отже, ціною “товару”, що продається і купується на ринку, є позичковий процент. Завжди попиту на гроші з боку суб’єктів ринку протистоїть пропозиція грошової маси. Гроші, якими торгують на ринку, виступають у формі позичкового капіталу.

Грошовий ринок обслуговує короткотермінові (строком від кількох годин до одного року) угоди. Назва терміну, однак, не повинна вводити в оману, оскільки основними інструментами грошового ринку виступають не гроші у вигляді готівки, а різноманітні фінансові активи, які за своєю ліквідністю наближаються до готівкових грошей і порівняно легко можуть бути перетворені у платіжні засоби.

У грошового ринку  нема визначеної локалізації; його учасниками (суб’єктами) виступають: банки, держава, спеціальні фінансово-кредитні інститути  та інші посередницькі організації, котрі продають і купують, як правило, короткострокові боргові зобов’язання. Інструментами ринку грошей служать: скарбницькі та комерційні векселі, облігації, бони, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо [18, 24].

Безперечно, його головні  учасники є комерційні банки, які постійно або перемінно можуть виступати в якості продавців, покупців або посередників. На грошовому ринку між банками ведеться оперативна, дуже пожвавлена торгівля, де окремі банки відчувають тимчасову потребу в грошових коштах, а інші мають тимчасовий надлишок ліквідних коштів і намагаються прибутково розмістити ці кошти.

Комерційні банки мобілізовують  тимчасово вільні грошові кошти  клієнтів у формі вкладів та депозитів. Частка залучених коштів складає  фонд обов’язкових резервів, які комерційні банки зобов’язані тримати в Національному банку у визначених пропорціях до вартості своїх зобов’язань (пасивів). Решта коштів може бути використана для проведення операцій на міжбанківському грошовому ринку. Такі операції здійснюються, по-перше, для вирівнювання міжбанківського платіжного обороту. По-друге, банки, які мають надлишкову ліквідність, намагаються розмістити ці кошти таким чином, щоб вони приносили дохід у формі процентів.

Держава також виходить на грошовий ринок як позичальник  шляхом розміщення та реалізації державних цінних паперів серед його учасників. За своїми ознаками такі цінні папери характеризуються високою номінальною вартістю, емісією у формі торгів (аукціонів) із обов’язковим записом на окремий рахунок у центральному банку, які б активно працювали на вторинному ринку. Нині Національний банк впроваджує в практику загальноприйнятні у світовій банківській системі механізми регулювання процесами на грошово-кредитному ринку. А це кредитні аукціони, депозитні сертифікати тощо. Передбачається, що аукціони з розміщенням державних цінних паперів проводитимуться регулярно. Для забезпечення ліквідності цінних паперів і капіталізації боргу запроваджується механізм використання державного майна, маються на увазі основні фонди, земля, рудники, золото, валюта тощо. Розпочатий випуск державних цінних паперів у подальшому дасть можливість в принциповому плані змінити взаємовідносини між Національним банком та Міністерством фінансів у питанні джерел покриття дефіциту державного бюджету.

Центральний банк майже завжди виступає на грошовому ринку в ролі позикодавця. Його завдання є надавати банківській системі позики, щоб комерційні банки в свою чергу позичали гроші іншим економічним агентам. Національний банк передбачає кредитувати комерційні банки через викуп цінних паперів, та дисконтні операції з векселями.

Поряд з традиційними учасниками на ринку грошей функціонують посередницькі організації. Це позабіржові  маклери, котрі обмежуються тим, що зводять кредиторів і позичальників, і живуть на комісійних, які їм виплачують позичальники; ділингові контори, облікові дома, які мають статус банків і здійснюють грошові операції, позичаючи в одних учасників ринку, щоб дати в борг іншим, і отримують прибуток на різниці процентних ставок. В Україні нині створюється мережа регіональних ділингових центрів для здійснення операцій з державними цінними паперами, кредитними ресурсами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Нині з’явились нові учасники ринку ─ фінансові та страхові компанії, пенсійні фонди. Вони випускають короткострокові зобов’язання і продають їх кредиторам або самі виступають у ролі кредитора [18, 15].

 Як переконує досвід країн  із розвиненою ринковою економікою, угоди на грошовому ринку опосередковуються,  по-перше, кредитними інститутами (комерційними банками або іншими установами), які беруть у борг або надають грошові позики, по-друге ─ інвестиційними або аналогічними організаціями, які забезпечують випуск і обіг різного роду боргових зобов'язань, що реалізуються за гроші на обліковому ринку. 
Отже, грошовий ринок може бути представлений ринком готівки і ринком боргових зобов'язань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    V Грошова реформа та становлення грошового ринку України

За той час, відколи  нова національна валюта перебуває  в обігу, обслуговуючи економічну та соціальну сфери суспільного життя, висловлено багато в основному позитивних оцінок і міркувань щодо організації та наслідків проведеної у вересні 1996 року заміни купоно-карбованця гривнею. Така одностайність позитивних оцінок цілком виправдана. Випуск нової валюти на грошовому ринку був добре підготовлений і організовано проведений. У процесі запровадження гривні не постраждали матеріальні інтереси жодної соціальної групи населення. Всі готівкові виплати та безготівкові платежі були проведені банками в новій валюті без помітних незручностей чи додаткових витрат із боку їхніх клієнтів.

Особливо важливу роль в успішному запровадженні гривні відіграв Національний банк України. Зусиллями його фахівців та служб було проведено велику підготовчу роботу: організовано виготовлення достатньої маси нових грошових знаків та монет, забезпечено їх своєчасну доставку в усі регіони країни, розроблено необхідні інструктивні документи для всіх структур, котрі здійснювали обмін грошей. Вирішальне слово належало керівництву НБУ у досить вдалому виборі терміну випуску гривні, пропорції обміну старих грошей на нові, визначенні механізму випуску гривні, формуванні покуп’юрної структури маси нових грошей. Як відомо, в багатьох країнах при проведенні грошових реформ нерідко виникали так звані "розмінні кризи" коли в обігу бракувало розмінної монети та купюр дрібних номіналів. Банківській системі України вдалося уникнути подібної кризи.

Слід вказати також  на значну роз'яснювальну роботу щодо випуску нової валюти на грошовому ринку, яку було проведено за безпосередньої участі керівників та фахівців НБУ. Вона сприяла заспокоєнню громадської думки, формуванню виваженого ставлення до нової валюти основної маси населення, що мало особливо важливе значення для підтримки гривні на першому етапі її функціонування.

Грошова реформа в  Україні в широкому її трактуванні  переслідувала щонайменше три мети:

          1) створити національну грошову систему самостійної української держави;

          2) забезпечити сталість національних грошей на рівні достатньому для стимулювання з допомогою грошових інструментів економічного і соціального розвитку країни;

3) забезпечити функціонування нової грошової системи відповідно до вимог законів ринкової економіки.

Такий багатоцільовий характер та особливі умови проведення реформи визначили її багатоетапність і значну тривалість.

Першої мети було досягнуто на першому та другому етапах реформи. Випуск карбованця спочатку в готівковий обіг, а потім і в безготівковій дав можливість витіснити звідси російський рубль, який став наступником радянського рубля. Тим самим було встановлено монополію української держави на випуск законних платіжних засобів,  створено власний емісійний механізм, економіку Україні було виведено з рубльового простору. Проте глибока економічна криза та гіперінфляція зумовили появу в економіці України долара США ─ спочатку як засобу заощадження, а потім як платіжного засобу. Доларизація внутрішнього грошового ринку досягла такого високого рівня, що перетворилася в могутній інфляційний фактор, який загрожував національним грошам. Тому НБУ заборонив із 1 серпня 1995 року використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу на території України. Поступово було відновлено монополію національних платіжних засобів і обслуговування внутрішнього ринку [11, 3-5].   

Проте чим довше ми живемо з гривнею, тим ширшою і реалістичнішою стає база для більш ґрунтовних оцінок того заходу, який був здійснений у грошовій сфері у вересні 1996 року. На зміну першим оцінкам, що мали на меті переважно політичну підтримку гривні, повинні прийти виваженіші реалістичніші оцінки і висновки щодо проведеного заходу та подальшого розвитку грошової системи України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Грошовий ринок є життєво  важливим фундаментом для зростання, розвитку і стабільності національної ринкової економіки. Становлення і розвиток грошового ринку стали ключовими елементами сильного економічного середовища, який підтримує корпоративні ініціативи, забезпечує фінансування реального сектора економіки через залучення інвестицій, здійснення платежів та перерозподілу капіталів. Як каталізатор економічного зростання – грошовий ринок істотно впливає на забезпечення суверенітету держави та реалізацію її національних інтересів в умовах глобалізаційних процесів.

Грошовий ринок слід розглядати як механізм відносин між юридичними особами, які потребують коштів для свого розвитку, з одного боку, і організаціями й громадянами (населенням, домашніми господарствами), які можуть надати такі кошти, ─ з другого. Цей ринок поєднує три основні складові: обліковий, міжбанківський і валютний ринки. Усі вони виконують декілька основних функцій, в чому і полягає їхня схожість.

Серед найбільш значних передумов формування грошового ринку в Україні слід виділити такі: розвиток альтернативного сектора економіки, формування ринкової інфраструктури, комерціалізація банківської сфери, відміна монополії зовнішньої торгівлі, пільговий порядок оподаткування доходів із цінних паперів, відсутність силового державного регулювання операцій із цінними паперами. Все це дозволяє посилити платоспроможний попит, який вже зараз формується на ринковій основі.

В даний час у світі спостерігається  економічна криза, яка гостро проявляється в Україні. Багато підприємств призупинили  свою діяльність. Зрозуміло, що вони не платитимуть податків та відрахувань у Пенсійний фонд. Проблема в тому, що банківська система України кризу вже практично пережила, тоді як криза в реальній економіці лише набирає обертів. А все тому, що цілі сектори нашої економіки виявились не конкурентоздатними. Як тільки зменшився доступ до кредитів, окремі підприємства опинились під загрозою банкрутства. Навіть по сфері торгівлі криза суттєво вдарила.

Інша проблема ─ стрімке знецінення гривні, яке найбільше вдарило  по тих українцях, які мають валютні кредити. Оскільки доходи людей у гривнях, то й обслуговуються такі кредити у гривнях. Знецінення гривні ставить позичальника у дуже скрутне становище. До 10 відсотків банківських активів або вже є проблемними , або можуть ними стати. Це знову ж таки вдарить по банках.

Зрештою, дешева гривня вигідна експортерам. Може, хоча б тепер наш метал  стане конкурентоспроможним на світовому ринку?

Таким чином, грошовий ринок дає  змогу здійснювати накопичення, оборот, розподіл і перерозподіл грошового  капіталу між сферами національної економіки.

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Схема руху грошових потоків на монетарному ринку

 

 

                                                                      Акції

                                                                    Грошові кошти

                                        

                                              1. Капітальне фінансування

 

 

 

 

 

                                                             2.Позики

вимоги                                                                                гроші

   гроші                                                                               зобов’язання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

                 Схема структури монетарного ринку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

Відмінності ринку  капіталів і ринку грошей

 

Особливості діяльності ринку	Ринок грошей	Ринок капіталів
Класичні операції ринку	Операції з міжбанківського  кредитування, з обліку комерційних  векселів, операції на вторинному ринку  з короткостроковими державними зобов’язаннями, короткострокові вклади фінансово-кредитних інституцій у  комерційних банках та кредити банків цим інституціям тощо.	Операції з фондовими  інструментами – акціями, середньо-та довгостроковими облігаціями, довгострокові  депозити комерційних банків, операції спеціалізованих інвестиційних  та фінансових компаній тощо.
Суб’єкти ринку	Кредитори, позичальники, фінансові посередники	Кредитори, позичальники, фінансові посередники
Характерні  особливості ринку	Ринок грошей характерний  тим, що він дуже чутливий до змін в  економіці та у фінансовій сфері. Тому позичковий процент як ціна грошей часто змінюється під впливом попиту і пропозиції, які залежать від стану економіки і фінансової сфери. Таким чином, він є найбільш реальним індикатором кон’юктури грошового ринку взагалі і слугує базою формування процентної політики в країні.	Попит і пропозиція тут  є менш рухливими, рівень процентної ставки залишається більш стабільним, не так чутливо реагує на зміну кон’юктури, як на ринку грошей.

 

 

 

 

 

Додаток 4

Графік для  визначення рівноважної процентної ставки

 

           R_i

                S_m1                 S_m                S_m2