Грошовий ринок і принципи його функціонування

          1) попит на гроші перебуває в оберненій залежності від рівня відсотка;

          2) купівля цінних паперів ─ це можливість отримати відсоток;

          3) купівля грошей ─ це купівля високої ліквідності, і платою за цю купівлю є втрата відсотка [2, 312].

Показуючи, чого варте  придбання високої ліквідності, відсоток, таким чином, є ціною грошей на грошовому ринку, яку не слід ототожнювати з ціною грошей як еквівалента обміну і засобу платежу. Перша ─ це ціна втрат при зберіганні заощаджень у грошах, або ціна кредиту. Друга ─ справжня ціна грошей, що визначається їх купівельною спроможністю. Незважаючи на зазначений “недолік”, ціна грошей на грошовому ринку у своїй частині (частково таку функцію виконує центральний банк) забезпечує рівновагу попиту і пропозиції, що надзвичайно важливо, оскільки як надлишок через інфляційні процеси, так і нестача грошей через брак необхідної кількості платіжних засобів можуть перешкоджати розвитку виробництва й обміну, призводити до кризових явищ. Практика України це підтверджує. Так, у 1993 році, особливо в останньому його кварталі, коли прогресуюча інфляція досягла 90% на місяць, виробництво почало зупинятися. Воно втратило здатність до відтворення значною мірою через нестачу коштів, які “з’їдала” інфляція. В 1994 році уряд почав здійснювати жорстку монетарну політику, інфляція в першому півріччі знизилася до 6 ─ 7%. Але така політика посилила дефіцит платіжних засобів. Криза неплатежів в Україні була б не такою глибокою, якби функціонував повноцінний грошовий ринок. Така криза спостерігається в Україні і зараз. Врівноважуючий механізм ринку грошей діє за схемою:

1. Відчутний залишок або нестача грошей спонукають громадян, підприємства відповідно скуповувати або продавати фінансові активи, що спричиняє скорочення або зростання пропозиції цих активів на ринку. Скорочення пропозиції підвищує ціни на активи, її зростання ─

     знижує  їх;

2. Із зміною ринкових цін фінансових активів змінюються й відсоткові ставки. Між відсотками і ціною завжди існує обернена залежність;
3. Зміна відсоткових ставок впливає на схильність людей, фірм зберігати гроші;
4. Зміна схильності заощаджувати гроші змінює співвідношення попиту і пропозиції на грошовому ринку. Ринок врівноважується новою ставкою відсотка, так званою ставкою рівноваги.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ Суть і структура грошового ринку

Відомо, що ринок за своїм  призначенням на регулярній основі забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на товари та послуги, інакше кажучи, зводить  продавців і покупців. Гроші, як уже  зазначалося, є специфічним товаром, застосування якого регулюється не лише конкретно визначеними, а й загальними принципами ринкової економіки.

Слід підкреслити, що гроші не “продаються” і не “купуються”  у тому ж розумінні, що продаються і купуються звичайні товари за відповідними цінами. Тут вкладено інше значення ─ гроші обмінюються на інші ліквідні активи за альтернативною вартістю, яка вимірюється через норму позичкового процента. Тому грошовий ринок є складовою частиною, відповідним сегментом фінансового ринку, де здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції.

Грошовому (монетарному) ринку характерний складний механізм функціонування. Для його вивчення важливе значення має структуризація грошового ринку. Слід зауважити, що це питання є дискусійним і недостатньо висвітленим у літературі.

Окремі сегменти грошового ринку можна виділити за кількома ознаками (додаток 2):

• За видами інструментів, що застосовують для переміщення грошей від продавців до покупців;
• За інвестиційними ознаками грошових потоків;
• За економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку [1, 2].

За видами інструментів грошовий ринок складається з  трьох взаємозв’язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків:

• Ринок позичкових капіталів;
• Валютний ринок;
• Ринок цінних паперів.

Ринок позичкових капіталів  ─ система економічних відносин, що забезпечує акумуляцію вільних коштів, перетворення їх у позичковий капітал і його перерозподіл між учасниками суспільного відтворення.

Це економічна форма ринкових відносин, призначенням якої є посередництво у рухові коштів від їх власників до користувачів (інвесторів) і формування попиту й пропозиції на грошовий капітал. Обслуговують цей ринок кредитно-фінансові установи і фондові біржі.

Валютний ринок ─  система фінансово-економічних відносин, пов’язаних із здійсненням операцій купівлі-продажу (обміну) чужоземних валют і платіжних документів у чужоземних валютах.

Валютний ринок ─  поняття, що охоплює значну кількість  окремих локальних ринків у певних регіонах, центрах міжнародної торгівлі і валютно-фінансових зв’язків, зокрема, на міжнародних валютних біржах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоекономічних розрахунків, страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів, переміщення валютної ліквідності тощо.

Ринок цінних паперів  ─ частина ринку позичкових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів.

Через ринок цінних паперів  акумулюються грошові надходження юридичних осіб і громадян та спрямовуються на виробниче й невиробниче вкладання капіталів.

Розрізняють первинний ринок цінних паперів, на якому здійснюється емісія і первинне розміщення цінних паперів, і вторинний ─ де відбувається купівля-продаж (обіг) цінних паперів, випущених раніше. Інституційними установами ринку є спеціальні кредитні заклади і фондові біржі.

Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. У високорозвинутих ринкових економіках ринок цінних паперів є основним джерелом фінансування збільшення основного й оборотного капіталу у процесі розширеного відтворення. Саме ринки цінних паперів, позичкових капіталів та валютний ринок забезпечують перерозподіл трудових, матеріальних ресурсів між різними галузями економіки, сприяють структурній передумові суспільного виробництва.

За другою ознакою  можна виділити такі сектори грошового ринку:

• ринок банківських кредитів;
• ринок послуг парабанків (небанківських фінансово-кредитних установ).

Окремим сектором грошового  ринку можна також додатково  визначити фондовий ринок.

Залежно від призначення  засобів, що обертаються на грошовому ринку, останній поділяється на:

• ринок грошей;
• ринок капіталів.

На ринку грошей продаються і купуються грошові кошти у вигляді короткострокових позик та фінансових активів (боргові зобов’язання до одного року). Ці кошти використовуються в обороті позичальника як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки чому вони швидко вивільнюються з обороту і повертаються кредитору.

На ринку капіталів купуються і продаються грошові кошти у вигляді середньо- й довгострокових кредитів та фінансових активів строком понад рік. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.

 Ринок грошей можна умовно поділити на два сектори:

• Міжбанківський ринок;
• Відкритий ринок.

Міжбанківський  ринок ─ частина ринку грошей, де тимчасово вільні грошові ресурси одних кредитних установ залучаються іншими і взаєморозміщуються між ними переважно у формі міжбанківських депозитів.

 Кредитування на міжбанківському ринку може здійснюватися за разовими чи генеральними кредитними угодами, а також з використанням векселів і депозитних сертифікатів. Даний ринок обслуговують угоди з приводу короткострокових (незабезпечених) кредитів, за допомогою яких комерційні банки можуть балансувати поточну ліквідність.

Відкритий ринок ─ це ринок, на якому відбувається купівля та продаж цінних паперів (короткострокових зобов’язань держави) центральним банком. (додаток 3)

Центральний банк може продавати частину  свого портфеля цінних паперів безпосередньо  комерційним банкам чи посередникам ринку, а через них ─ населенню та фірмам. В обох випадках у комерційних банків зменшуються їхні вільні резерви та їхній кредитний потенціал. І навпаки, якщо центральний банк купуватиме цінні папери у комерційних банків, фірм та населення, то в комерційних банках відповідно зросте розмір вільних резервів та їхній кредитний потенціал. Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються найгнучкішим інструментом грошово-кредитної політики центрального банку [2, 57-59].

Проаналізувавши структуризацію грошового ринку, можна зробити  висновок, що між усіма елементами грошового ринку, незалежно від  того, за якими ознаками вони були виділені, існує тісний взаємозв’язок, що підтверджує його внутрішню єдність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ Рівновага на грошовому ринку. Рівноважна процентна ставка

Тема грошового попиту доповнює тему грошової пропозиції і  логічно завершується грошовою рівновагою. В результаті досліджується механізм, що діє на грошовому ринку. Це дає можливість зрозуміти суть монетарної політики і її значення для економічного регулювання з метою стабілізації економіки.

Співвідношення попиту і пропозиції на грошовому ринку  визначає процентну ставку. Процентна ставка є ціною грошей на грошовому ринку. Тенденція до нерівноважного стану на грошовому ринку зникає в результаті зміни цін на фінансові активи. Ціни на фінансові активи і процентні ставки змінюються у зворотному напрямку. За рівноважної ставки процента ціни на фіксовані активи є незмінними, а попит на гроші і їх пропозиція однакові.

Порядок дії врівноважуючого  механізму на ринку грошей такий:

1) відчутний залишок або нестача грошей спонукають громадян, підприємства відповідно скуповувати або продавати фінансові активи, що спричиняє скорочення або зростання пропозиції цих активів на ринку. Скорочення пропозиції підвищує ціни на активи, її зростання ─ знижує їх;

2) зі зміною ринкових цін фінансових активів змінюються процентні ставки. Між процентними ставками і ціною завжди існує зворотна залежність;

3) зміна процентних ставок впливає на схильність людей, фірм до зберігання грошей;

4) зміна схильності  до заощадження грошей змінює  співвідношення попиту і пропозиції  на грошовому ринку. Ринок урівноважується новою ставкою процента, так званою ставкою рівноваги [12, 48].

Грошовий ринок об’єднує і грошовий попит, і грошову пропозицію, дає можливість визначити рівноважну процентну ставку. Це можна показати графічно (додаток 4).

На графіку пропозиція грошей зображається вертикальною лінією Sm. Ця лінія є вертикальною тому, що припускається, що кредитно-фінансові установи забезпечують економіку певним обсягом грошей. Перетин ліній попиту на гроші Dm і пропозиції грошей Sm визначає рівноважну ціну, яку платять за використання грошей, тобто визначає рівноважну процентну ставку.

Проаналізуємо стан грошового  ринку, коли рівновага на ньому порушилася. Робимо припущення, що пропозиція грошей зменшилася. Люди намагатимуться пристосуватися до цієї нестачі грошей, продаючи частину своїх фінансових активів, наприклад, облігації.

Проте надходження грошей від продажу облігацій до однієї людини є втратою грошей для іншої особи внаслідок купівлі цієї облігації. Колективні намагання отримати більше грошей шляхом продажу облігацій спричиняють зростання пропозиції на них, щодо їх попиту на ринку облігацій, що знижує ціни облігацій та підвищує процентні ставки.

За вищих процентних ставок зменшується кількість грошей, якою люди бажають володіти як активом. Отже, величина пропозиції грошей і  величина попиту на гроші знову перебувають  у рівновазі, але за вищої процентної ставки.

Коли на грошовому  ринку зростає пропозиція грошей за початкової процентної ставки, то це призведе до надлишку грошей. Люди намагатимуться позбутися грошей і купуватимуть облігації.

Проте витрачання грошей однією особою означає їх надходження до іншої. Колективне намагання купити більше облігацій призведе до збільшення попиту на облігації і до зростання їхньої ціни, процентні ставки знижуються, і на ринку грошей відновлюється рівновага.

Монетарна політика намагається  змінити пропозицію грошей, щоб вплинути на рівноважну реальну процентну ставку. Вища процентна ставка зменшить інвестиційні та споживчі видатки, і це зменшить сукупний попит. Нижча процентна ставка збільшить інвестиційні та споживчі видатки, і це збільшить сукупний попит. Обидві ситуації зрештою впливають на рівні реального обсягу виробництва, зайнятості та цін [8, 73-75].

Отже, рівноважна процентна  ставка визначається попитом на гроші  та їх пропозицією. За рівноважної процентної ставки населення бажає володіти кількістю грошей, яка дорівнює пропозиції грошей, що визначена керівною кредитно-грошовою установою (Національний банк країни).