Грошова система України

 Правові засади функціонування  грошової системи України визначаються  Конституцією та законами України:

* «Про банки і Нанкінську  діяльність»;

* «Про Національний банк  України»;

* «Про платіжні системи  і переказ грошей в Україні».

 У статті 99 Конституції  України зазначено, що грошовою  одиницею України є гривня. Наголошується  також, що одне з найважливіших  завдань грошової системи - забезпечення  стабільності та зростання довіри  до національної валюти - гривні.

 Важливою віхою стало  прийняття Верховною Радою України  у травні 1999 р. закону "Про Національний  банк України". Хоча у тексті цього закону не йде мова безпосередньо про грошову систему, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення.

 Це, зокрема, 

 розділ IV "Грошово-кредитна  політика",

 розділ V "Управління  готівковим грошовим обігом",

 розділ VIII "Діяльність  Національного банку Щодо операцій  з валютними цінностями".

 У них чітко виписані права та обов'язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового обігу, визначені методи та інструменти грошово-кредитної політики й інші види діяльності НБУ, що формують грошову систему країни.

 До основних елементів  національної грошової системи  можна віднести:

1. Види грошових знаків, що мають законну платіжну  силу. НБУ випускає в обіг банкноти - гривні - номіналами 1, 2, 5, 10, 20, 30, 100, 200. Для зручності обслуговування роздрібного товарообігу випускаються розмінні монети - копійки – номіналами 1, 2, 5, 10, 25, 50.

2. Офіційний курс гривні - обмінний курс грішні щодо  іноземних пал ют, офіційно встановлений  НБУ для здійснення операцій  з валютними цінностями. У 1999 р.  НБУ перейшов на визначення  офіційного курсу гривні щодо  долара США на основі середньозваженого  валютного курсу за безготівковими  операціями на міжбанківському валютному ринку.

3. Порядок готівкового  та безготівкового курсу, їх  регламентацію, в тому числі  організацію міжнародних розрахунків  в Україні здійснює Національний банк України. НБУ суворо контролює грошовий обіг, сприяє забезпеченню стабільності національної валюти, регламентує емісію готівки, розробляв правила здійснення форм безготівкових розрахунків, способів і порядку платежів, контролює касові операції.

4. НБУ є: установою, що здійснює грошово-кредитне і валютне регулювання. НБУ - незалежний фінансово-економічний орган, який проводить самостійну грошово-кредитну політику. Правління НБУ приймає і затверджує постанови, положення та інші нормативні акти, що регулюють грошовий обіг. НБУ координує діяльність комерційних банків з питань грошово-кредитної політики.

 Формування грошової  системи України. Новий поворот  у розвитку національної грошової  системи стався у липні 1990 р., коли було проголошено Декларацію  про державний суверенітет, в якій Україна, серед іншого, продемонструвала й прагнення мати власну валюту.

 Першим етапом творення власної грошової системи в нашій державі став вихід України з числа держав, які використовували в грошовому обігу радянський рубль, а також запровадження в обіг тимчасової (перехідної) грошової одиниці - українського купоно-карбованця у листопаді 1992 р.

 У березні 1994 р. було  засновано Банкнотну фабрику,  а у жовтні того ж року  на її базі було створено  Банкнотно-монетний двір Національного банку України, де друкувалися купоно-карбованці, а згодом — гривні.

 

 У період становлення  державної незалежності Україна  першою з країн колишнього СРСР, в умовах економічної та фінансової кризи, почала будувати власну грошову систему, набувати досвіду емісійної справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної політики. Становище ускладнювалося відсутністю координації економічної політики серед незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин. На початку 1992 р. в Україні панувала криза платіжних засобів, тому 10 січня 1992 р. почалося запровадження в обіг купонів багаторазового користування як доповнення до рублевої готівкової маси. Це робилося з метою відносного збалансування грошової маси з відповідними потребами обслуговування товарного ринку. Необхідність цього була викликана такими обставинами:

- з вересня 1991 р. Україна  практично не отримувала під  Центрального банну Російської Федерації (ЦБРФ) нових рублених надходжень;

- напередодні 1992 р. Україна  бала вимушена, слідом за Росією, піти па лібералізацію цій — їх майже десятикратне підвищення.

 Запровадження купоно-карбованця  у структуру грошового обігу мало на меті:

- використати систему  паралельного обігу рубля та  купоно-карбованця, за якої частка  виплати всіх видів доходів населення у повій грошовій одиниці мала поступово розширятися відповідно до наповнення товарного ринку;

- поетапно запровадити  в обіг купоно-карбованець, з  тим щоб забезпечити йому не  лише достатню купівельну спроможність, а й певні конкурентні переваги порівняно з російським рублем;

- використати в обігу купоно-карбованець як перехідну тимчасову грошову одиницю;

- згодом впровадити в  обіг повноцінну національну банкноту - гривню.

 Проте вказані заходи  не дали очікуваного результату  і намітилося різке знецінення купоно-карбованця. Причинами цього були:

1) глибокий спад виробництва.  У січні 1992 р. обсяг промислового  виробництва скоротився па 19,8%, у тому числі товарів широкого вжитку — па 28,1%, продуктів харчування — па 41,2%. Роздрібний товарообіг знизився па 61%.

2) різка нестача рублевої маси. Під впливом цього чинника весь готівковий обіг було переведено па купонне обслуговування. Нова грошова одиниця була позбавлена механізму, що мав підтримувати її підносну стабільність.

3) у рубленій зоні за  ініціативою Росії було запроваджено нову систему взаєморозрахунків — взаємні платежі через кореспондентські рахунки, які здійснювалися лише через розрахунковий центр у ЦБРФ. Внаслідок цього російський рубль втратив функцію єдиної грошової одиниці.

4) повна "купопізація"  сфери готівкового обігу зумовила  її механічний відрив від обігу  безготівкового, який продовжував  обслуговуватися російським рублем. Виникла ненормальна, спотворена  ситуація в економіці, за якої  валютний курс купона у процесі  його використання в готівковому та безготівковому обігу роздвоївся. Це сприяло здійсненню масових фінансових спекуляцій, пов'язаних із переведенням грошей з однієї форми обігу в іншу, переведення грошових капіталів з України в Росію.

 У листопаді 1992 р.  згідно з Указом Президента  України "Про реформу грошової  системи України" купоно-карбованець  було впроваджено у сферу безготівкового обігу. Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним офіційним засобом платежу на території України. Він взяв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На досвіді купоно-карбованця методом спроб і помилок будувалася національна грошова система.

 Так завершився перший  етап грошової реформи. Проте  позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства — функцію нагромадження. А без реалізації цієї функції неможливо подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.

 За цих умов особливої  гостроти набуло питання про  рішуче прискорення другого етапу грошової реформи — запровадження в обіг гривні. 25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ "Про грошову реформу в Україні", за яким з 2-го по 16 вересня 1996 р. в обіг уведена національна валюта гривня та її сота частина — копійка

 Отже, на п'ятому році незалежності Україна отримала найважливіший атрибут державності, стабільну й повноцінну грошову одиницю — гривню.

 На цьому формально  закінчився другий етап розбудови  грошової системи і почався  третій, на якому відбувається  подальше освоєння й запровадження  адекватних умовам ринкової економіки  механізмів та інструментів грошової системи.

 Поряд з проведенням  грошової реформи, монетарні органи  відпрацьовували й інші елементи  грошової системи. До основних  напрямів та відчутних результатів розвитку грошової системи можна віднести:

* запровадження національної  платіжної системи, що охоплює  створення системи міжбанківських  електронних платежів та електронної  системи масових платежів;

* розроблення методики  та методології грошово-кредитної  політики НБУ з врахуванням  світового досвіду практичного застосування інструментів монетарної політики;

* розмежування сфери фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики;

* формування фінансового  і валютного ринку в Україні;

* формування системи валютного регулювання і валютного контролю.

 Підводячи підсумки проведення грошової реформи, стає очевидним, що з моменту запровадження гривні нашій країні було нав’язано схему надто жорсткого монетаризму, який за тривалістю і механізмом здійснення не мав аналогів у світовій практиці. Так, з моменту запровадження гривні, головними і, практично, єдиними факторами підтримання стабільності її курсу стали періодичні валютні інтервенції НБУ за рахунок валютних резервів. Державною економічною ідеологією було стримування інфляції будь-якою ціною.

 З плином часу дедалі очевиднішою стає штучність такої монетарної політики. Адже стабільність грошової одиниці тримається, як відомо, не на одному, а на «трьох кітах». Це:

1) наявність економічного  потенціалу та динамізм розвитку  національної економіки;

2) стабільність функціонування  фінансово-кредитної системи;

3) наявність достатніх  валютних резервів центрального банку.

 Лише за цих умов  можливе формування грошової  системи ринкового зразку в  Україні. Сучасну грошову систему  України слід характеризувати  як самостійну, замкнену на національні  соціально-економічні інтереси, опосередковано регульовану тобто перехідну до ринкового зразку.

 

 ВИСНОВКИ

 

 Кожна держава, пристосовуючи  грошову систему до своїх інтересів,  визначає орган, який здійснює  грошово-кредитне та валютне регулювання.  Таким органом за традицією  виступає центральний банк, в  Україні — Національний банк  України.

 Тип грошової системи  визначається змістом її елементів та їх взаємодією, які обумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування грошової системи.

 Згідно з світовим досвідом грошових реформ існують наступні методи стабілізації валют: нуліфікація, ревальвація (реставрація), девальвація, деномінація.

 Також визначимо, що  грошова реформа в Україні  була проведена з 2 по 16 вересня  1996 року. Ця реформа була "м'якого"  типу (проведення заходів щодо  заміни діючої грошової одиниці,  стабілізація нових грошей без  якісної перебудови системи грошового  обороту) з деномінацією грошових  знаків (зменшення на п'ять нулів), із зміною назви грошової одиниці. Шляхом обміну грошових купюр (українських карбованців на гривні) масштаб цін, що діяв раніше. Було вилучено з обігу та обмінено без будь-яких обмежень старі грошові знаки на нові у пропорції 10:1.

 Офіційна концепція  грошової реформи базувалась  на принципах "повної прозорості" і "неконфіскаційності". На  думку деяких спеціалістів ці принципи зумовили некомплексність і обмеженість реформи.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Закон України “Про  вступ України до МВФ, МБРР, Міжнародну фінансову корпорацію, Міжнародні асоціації розвитку та багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій” від 03.06.92р.

2. Указ Президента України  "Про грошову реформу в Україні" // Вісник НБУ. — 1996. — № 5.

3. Гальчинський А. Теорія  грошей, Київ: Основи, 2001; 411 с.

4. Голуб А. Гроші, кредит, банки, Львів: Центр Європи, 1997; 206 с.

5. Грищенко О. Гроші  та грошово-кредитна політика, Київ: Основи, 1997; 180 с.

6. Гроші та кредит / за  ред. М.І. Савлука, Київ: КНЕУ, 2001; 602 с.

7. Гроші і кредит / Авт.  кол.; За ред. М.І. Савлука, Київ: Лібра, 1992

8. Івасов Б.С. Гроші  та кредит: Підручник, Тернопіль: Карт-Бланш, 2005; 527с.

9. Лагутін В.Д. Гроші  та грошовий обіг, Київ: Знання, 2001; 181 с.

10. Лютий І.О. Грошово  – кредитна політика в умовах  перехідної економіки, Київ: АТІКА, 1999; 240 с.

11. Симановский А.Ю. О  направлениях и инструментах  денежной политики // Деньги и  кредит. — 1992 — № 11

12. Ющенко В.А. Проблеми  демонетизації економіки України  // Вісник НБУ. — 1997. — № 6.

13. Чухно А. Створення  грошової системи України // Економіка  України. — 1994. — № 11.

14. Савлук М, Сугоняко  О. Чи вистачає грошей економіці  України? // Вісник НБУ. — 1997. — № 4.

15. Савлук М.І. Нова національна  валюта гривня працює на економіку  України // Фінанси України. — 1997. — № 2.