Еволюція форм грошей на українських землях

     2.5 Гроші України  у складі СРСР

     На  західноукраїнських землях, розділених між різними державами, основу грошового  обігу складали національні валюти цих країн. Так, у Галичині, яка  до 1939 р. перебувала у складі Польщі, розрахунки спершу проводились у польських марках, а 1924 р, їх заступили злоті, сотими частинами яких були гроші. Тоді ж виник новий емісійний інститут - Банк Польський.

     У перші роки радянської влади на ринку  оберталася величезна кількість грошових знаків: царські, думські, приватні та міські гроші, облігації державних позик і купони до них. Але був також період воєнного комунізму, коли вважалося, що гроші вже не потрібні. Згодом від цього абсурду оговталися. У 1922-1924 pp. було проведено грошову реформу, протягом якої відбулися дві деномінації, що мали на меті зменшити грошову масу.

     Масове  знецінення радзнаків, які випускалися  мірою потреби, привело до вилучення  їх з обігу. Грошова система СРСР перед початком Великої Вітчизняної війни складалася з банківських і казначейських білетів та розмінних монет, розміри емісії яких суворо регламентувалися і залежали від золотовалютних резервів країни. Монополію на їхню емісію мав Державний банк.

     Під час другої світової війни на окупованих територіях німецький уряд використовував білети імперських кредитних кас і грошові знаки, емітовані спеціально створеними для цього емісійними банками. Номінали останніх виражалися в національних грошових одиницях завойованих держав. Наприкінці війни було введено розрахункові знаки німецьких збройних сил, які могли використовуватися лише військовиками і підлягали обміну на окупаційні чи місцеві гроші.

     Під час грошової реформи 1947 р. старі  грошові знаки вилучалися з обігу  за курсом 10 до 1. Крім того, було переоцінено вклади на суму більше 3000 руб. в ощадних касах і Державному банку, а також обмінено довоєнні облігації (за деякими винятками) на облігації нової двопроцентної позики. Скасування карткової системи привело до масового голоду Конфіскаційний характер грошової реформи і слабка поінформованість народних мас зробили її непопулярною.

     Новинкою  на радянському просторі були введені  урядом УРСР картки споживача - листи  з купонами. Вони видавалися громадянам республіки разом з рублевою готівкою і так само мали використовуватися для здійснення покупок у магазинах. Така практика створювала незручності для грошового обігу, але мала на меті захистити споживчий ринок та інтереси населення. Купони діяли на території України від 1 листопада 1990 р. по 10 січня 1992 р.

     3. Гроші України  після 1991 р.

     У 1991 р. коли на карті світу з'явилися  п'ятнадцять незалежних держав, утворених  на території колишнього СРСР, почався  новий етап у розвитку грошей в  Україні. У тяжких умовах зміни економічного ладу поставала самостійна грошово-кредитна система, творці якої намагалися зберегти вікові традиції та адаптувати їх до нових суспільних і господарських реалій. На основі Указу Президента "Про реформу грошової системи України" від 7 листопада 1992 р. єдиним законним засобом платежу став український карбованець, представлений у готівковому обігу купоном НБУ. Усі активи й пасиви було переоцінено в нову валюту за співвідношенням 1 до 1 без обмежень по сумах коштів. Таким чином Україна вийшла з рублевої зони.

     Перша ювілейна монета України, зроблена з мельхіору, присвячувалася 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. За 10 років існування НБУ ввів в обіг 117 пам'ятних та ювілейних монет 86 найменувань, виготовлених із золота, срібла та інших металів. Вони дістали визнання у світових нумізматичних колах.

     В Україні створено завершений цикл виробництва  грошей, що його забезпечують Банкнотно-монетний двір НБУ та фабрика банкнотного  паперу в Малині (Житомирська область). Вони обладнані надсучасним устаткуванням  і випускають продукцію високої якості.

     2 вересня 1996 р. в Україні розпочалася  грошова реформа, яка ввела  в життя національну грошову  одиницю - гривню та її розмінну  монету копійку що стало завершальним  етапом створення цілісної грошової  системи держави.

     За  період проведення грошової реформи в готівковий обіг було випущено паперові грошові знаки номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розмінні монети номіналами 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок.22 серпня 2001 р. цей перелік був доповнений двісті-гривневою банкнотою.

     Висновки

     Ринкова економіка не може існувати без грошей. У більшості країн раніше роль грошей виконували дорогоцінні метали. Перевага грошей полягає у тому, що вони гарно зберігаються і здатні ділитися на дуже дрібні частини. Велика цінність в маленькому обсязі - полегшення їх зберігання і транспортування.

     В даний час грошима є папери і монети (грошові знаки), що випускаються Центральним банком будь-якої держави. Ніякої самостійної цінності в господарстві грошові знаки на відміну від  грошових товарів і дорогоцінних металів не мають. Цінність їм додає лише авторитет держави котра їх віпускає. Згідно із законом, який діє в кожній країні, грошові знаки обов'язкові для прийому на її території в якості плати за товари і послуги.

     Гроші також можуть купуватися і продаватися на ринку, як і будь-який інший товар.

     Гроші являють собою загальний еквівалент, який виступає в якості реального  зв'язку господарюючих суб'єктів  у рамках національного ринку. Їх еволюція зовні виступає у вигляді  переходу від одного типу загального еквівалента до іншого, що зумовлено еволюцією ринкових відносин.

     У багатьох високорозвинених країнах  грошові знаки доживають свої останні роки. Якщо в країні добре  розвинена банківська система, уряд користується довірою у населення, немає ніякої необхідності носити з собою купи паперових грошей і монет. Можна перейти на безготівковий розрахунок. Це у багато разів зручніше і практичніше. Люди можуть приходити в магазин з пластиковою платівкою в кишені, і купувати скільки завгодно товарів, якщо звичайно дозволяє рахунок, можуть подзвонити і замовити товари по телефону або через Internet. Майже всі великі операції проводяться за безготівковим розрахунком.

     Але такий вид розрахунку може бути перспективним  тільки при стабільній економіці, розвиненій банківській системі та абсолютному довірі населення державі. Якщо хоч один з цих компонентів не виконується, повний перехід на безготівкову систему просто неможливий. На жаль, у нашій країні не виконується жодна умова. Отже, поки не буде довіри до уряду, не буде розвинена банківська система і не стабілізується економіка, цей вид розрахунку вкрай не перспективний.

     У наш час гроші для багатьох стали сенсом життя. Дуже багато людей  витрачають весь свій час на заробляння грошей, жертвуючи своєю сім'єю, рідними, особистим життям.

     Автори  підручника "Економікс" використовували  у своїй книзі чудову фразу, яка  коротко і ясно характеризує гроші:

     "Деньги  заколдовывают людей. Из-за них  они мучаются, для них они трудятся. Они придумывают наиболее искусные  способы потратить их. Деньги - единственный товар, который нельзя использовать иначе, кроме как освободиться от них. Они не накормят вас, не оденут, не дадут приюта и не развлекут до тех пор, пока вы не истратите или не инвестируете их. Люди почти все сделают для денег, и деньги почти все сделают для людей. Деньги - это пленительная, повторяющаяся, меняющая маски загадка".

     Список  використаної літератури:

     1. Енциклопедія банківської справи України. - К., 2001.

     2. Злупко С. Основи історії економічної теорії. -Л., 2001.

     3. Краузе С В. Монети та грошовий обіг Галичини. - Коломия, 2000.

     4. Кузьмін В.В., Зикова О.П., Історія грошей. - К., 2006.

     5. Плецький С Ф. Грошовий обіг в Україні козацької доби. - У кн.: Українське козацтво: мала енциклопедія. - К.; Запоріжжя, 2002.

     6. Скоморович І.Г., Реверчук С.К., Малик Я.Й. Історія грошей і банківництва: Підручник / За аг. ред. д-ра ек. наук, проф. С.К. Реверчука. - К.: Атіка, 2004. - 340с.

     7. Ющенко В., Панченко В. Історія української гривні. - К., 1999.