Економічна сутність та види лізингу

Зміст

лізинг угода інвестування

Вступ................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ...............5

1.1 Історичні передумови виникнення лізингу............................................5

1.2 Економічна сутність лізингу....................................................................7

РОЗДІЛ 2 ЛІЗИНГОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ..............................................13

2.1 Об"єкти та суб"єкти лізингових відносин...............................................21

2.2 Особливсті та види лізингу.......................................................................16

2.3 Оформлення лізингових відносин.............................................................21

РОЗДІЛ 3 Проблеми і перспективи Переваги та недоліки лізингу.............................................................................................................24

3.1 Якісні переваги і  недоліки лізингу..............................................................24

3.2 Перспективи розвитку лізингу в Україні....................................................26

Висновки.........................................................................................................41

Список використаних джерел............................................................43

 

 

Вступ

 

Затяжна економічна криза, яка  охопила багато країн світу та в тому числі Україну, дуже негативно  впливає на розвиток народного господарства. Більшість підприємств знаходиться у важкому економічному положенні, яке характеризується великим зносом основних виробничих фондів, відсутністю обігових коштів, неможливістю залучення банківських кредитів для оновлення та розвитку виробництва.

Перехід України до ринкової економіки та активне включення у світові господарські зв’язки потребують вiдповiдного розширення методiв комерцiйної дiяльностi пiдприємств i органiзацiї усiх форм власностi. Нині гарантований успіх - це не тільки конкурентноспроможний товар, а й вдало вибраний спосіб його реалізації. Саме тому у світовій практиці поширилися нетрадиційні форми комерційних фінансових взаємовiдносин мiж продавцем i покупцем, де важливу роль вiдiграють рiзноманiтнi посередники. Однiєю з таких форм є лiзинг. Лізинг є однією з найбільш економічно вигідних форм вкладання капіталу у світі. Про це свідчить той факт, що в даний час світовий обсяг лізингових операцій досягає кількох сотень мільярдів доларів. У світовій економіці лізинг займає друге місце за обсягом інвестицій після банківського кредиту, тому що він відкриває користувачам широкий доступ до провідної техніки та технологій.

Особливу  увагу  щодо  дослідження   лізингу   приділяли   Е.С .  Кабатова,  В.К.  Ляшенко, К.С .  Редхед,  В.В.  Суссанян,  Г.А.  Химен-ський ,  С .Т.  Х’юс,  О .К.  Яновський   та  інші   вітчизняні  й  зарубіжні  економісти.  На  сьогодні  існує   багато  різних   підходів   до  визначення як   сутності   лізингу,  так і його  видів,  однак  не  існує   загального підходу  до  вирішення  проблеми   з   урахуванням  особливостей  вітчизняної економіки.

Метою даної роботи: є вивчення  лізингу як категорії так  як форми інвестиційного процесу в Україні зокрема.

Завдання  роботи  –  уточнення   сутності   лізингу  та   особливостей  його  прояву,  а  також   дос лідження  різновидів   основних  видів  лізингу.

Інформаційною базою на сьогодні в Україні є Закони «Про банки  і банківську діяльність», «Про фінансовий лізинг», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» «Про інвестиційну діяльність», Цивільний кодекс та Господарський кодекс України,.

Актуальність  розвитку лізингу в Україні, включаючи  формування лізингового ринку, обумовлена передусім нестприятливим станом парку  устаткування: значна питома вага морально застарілого устаткування, низька ефективність його використання, немає забезпеченості запасними частинами тощо. Одним з варіантів рішення цих проблем може стати лізинг, який об’єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.

Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі багато в чому залежить від правильного розуміння його змісту та специфічних особливостей, їх адекватного відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях.

Тому передусім потрібно з’ясувати, в чому ж сутність лізингу, які його природа та потенціал, принципи та організаційні форми. Лише повне пізнання економічного механізму та переваг, закладених в лізинговій системі, дозволить широко використовувати його в практичній підприємницькій діяльності.

 

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ

1.1 Історичні  передумови виникнення лізингу

 

Як свідчать документи, оренда (лізинг) була відома людині ще з прадавніх  часів. Розкриття сутності лізингової угоди бере свій початок ще за далеких часів Арістотеля (384/383 — 322 рр. до н.е.). Саме йому належить назва одного з трактатів в "Риториці": "Багатство полягає в користуванні, а не в праві власності". Іншими словами, не обов’язково для отримання доходу мати у власності будь-яке майно, потрібно лише мати право користуватися ним і в результаті цього отримувати доход.

Давні фінікійці, що вважалися  чудовими моряками та торговцями, практикували оренду суден, яка за своєю економіко-правовою сутністю дуже схожа на класичну форму  сучасного лізингу устаткування. Велика кількість договорів короткострокової оренди забезпечували отримання судна та екіпажу. В сучасних умовах ці угоди відповідають операціям так званого "мокрого" лізингу. Довгострокові чартерні угоди підписувались на строк, що покривав весь розрахунковий період економічного життя суден, і вимагали від орендаря прийняти на себе більшу частину зобов’язань, які випливали з монопольного використання орендованих засобів.

В середьовіччя орендна діяльність була дещо обмежена. В оренду здавалися  в основному сільськогосподарське знаряддя та коні. В 1572 році у Великобританії був прийнятий законодавчий акт, який дозволяв використовувати тільки дійсний, а не удаваний лізинг, тобто законними визнавалися орендні договори, підписані на розумних засадах.

На початку ХХ сторіччя у Великобританії в зв’язку з розвитком промисловості, збільшенням виробництва різних видів устаткування зросла кількість товарів, що здавалися в лізинг. Особливу роль в цьому зіграв розвиток залізничного транспорту та кам’яновугільної промисловості.

 Подальший розвиток  лізингу та оренди-продажу призвів до необхідності розмежування договорів лізингу та оренди-продажу.

На початку ХХ сторіччя багато залізничних компаній збагнули, що зростаюча кількість вантажовідправників  не бажає здійснювати довгострокове  монопольне використання вагонів, вони вимагали лише короткострокового його використання. Після закінчення контракту вагони мали повернутися орендодавцю, який зберігав за собою право власності. Такі договори поклали початок оперативного лізингу.

Перше відоме вживання терміну "лізинг" відноситься до 1877 року, коли телефонна компанія "Белл" прийняла рішення не продавати свої телефони, а здавати їх в оренду. Багато компаній високо оцінили оренду устаткування, що дозволяла їм на відміну від простого продажу захистити своє монопольне право на використання "ноу-хау". Тільки прийняття федерального антимонопольного законодавства США поклало кінець цій практиці і змусило виробників виставити устаткування на вільний продаж.

Після Другої світової війни  став швидко нарощувати масштаби лізинговий бізнес, пов’язаний з транспортом. Ще в 30-ті роки Генрі Форд ефективно використовував оренду для розширення збуту своїх автомобілів.

Справжня революція в орендних відносинах відбулася в Америці на початку 50-х років. В оренду стали масово здаватися засоби виробництва: технологічне устаткування, машини та механізми, судна, літаки. Уряд США, оперативно розробив і реалізував державну програму його стимулювання.

Першим акціонерним товариством, для якого лізинг став основним видом діяльності була створена в 1952 р. в Сан-Франціско компанія "United States Leasing Corporation". Генрі Шонфельд спершу створив компанію для однієї конкретної лізингової угоди, але потім зрозумів, що лізинговий бізнес може стати дуже перспективним. Лізингові операції досить швидко перетнули межі США і, отже, з’явилося таке важливе для розвитку лізингового бізнесу поняття як "міжнародний лізинг".

В 1982 році відбулася подія, знаменна для лізингу авіаційної техніки. В цей рік корпорація Мак-Доннела Дугласа змогла за рахунок  нової фінансової політики за допомогою лізинга завоювати ринок для літака ДС-9-80 в конкуренції з Боінгом-727. Запропонована Дугласом концепція була названа "fly before buy" ("політати, перед тим як купувати").

В Радянському Союзі лізинг застосовувався до початку 90-х років в порівняно невеликих масштабах і лише в міжнародній торгівлі. Досить активно застосовувався лізинг міжнародних автомобільних перевезень зовнішньоторговим об’єднанням "Совтрансавто". В червні 1991 року була створена міжнародна радянсько-німецько-французька лізингова компанія "Євролізинг". До кінця 80-х років розвиток міжнародного лізингу стримувався через те, що у радянських підприємств не було іноземної валюти для оплати іноземного устаткування. Після того як, починаючи з квітня 1989 року, підприємства отримали право самостійного виходу на зовнішній ринок, у багатьох з них з’явилося власне джерело валютних надходжень. Початок розвитку лізингових операцій на вітчизняному внутрінньому визначаеться 1989 р в зв’язку з переведенням підприємств на орендні форми господарювання. Помітним явищем в становленні початкових правил застосування лізингу стали основи законодавства СРСР про оренду від 23. 11. 1989 р. № 810-1 та лист №270 "Про план рахунків бухгалтерського обліку", в якому був поданий порядок відображення лізингу. Починаеться підготовка пеціалістів лізингових операцій, що повинні володіти глибокими знаннями.

1.2 Економічна  сутність лізингу 

Щодо економічної сутності лізингу поки що не існує єдиної думки серед економістів. Одні розглядають лізинг як своєрідний спосіб кредитування підприємницької діяльності; інші повністю ототожнюють його з довгостроковою орендою; треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва; а четверті визначають лізинг як дії за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням довірителя.

На сьогодні в економічній  літературі немає єдиного міжнародного визнаного поняття "лізинг" (від англійського "to leaus", що означає "брати в оренду", "наймати"). Це зумовлено як складним змістом, що відображає цей термін, так і відмінностями в законодавстві, системі звітності й оподаткування в різних країнах. В одних країнах під лізингом розуміють тільки довгострокову оренду, тому там прийнято чітко відмежовувати від нього поняття оренди і прокату. В інших країнах і ці останні поняття відносять до різновидів лізингу. Загальне поняття лізингу наведено в ч. 1 ст. 292 ГК. Лізинг—це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Основою будь-якої лізингової угоди є фінансова (кредитна) послуга: лізингодавець купує майно у  власність для наступного надання  його у користування лізингоодержувачу, який за рахунок періодичних лізингових внесків відшкодовує його вартість. Отже, лізинг має ознаки, властиві кредиту — терміновість, платність, матеріальне забезпечення.

Лізинг також постає як вид підприємницької діяльності, який сприяє розвитку економіки, перетворившись у самостійну сферу вкладання капіталу. Частка витрат на лізингові операції в загальних обсягах капітальних вкладень у машини й обладнання становить: у США — 33 %, в Англії, Франції, Швеції, Іспанії 17%; Італії, Голландії — 12-14 %. В Японії щорічний приріст обсягу лізингових операцій становить 25—30%.

До основних функцій лізингу належать:

Виробнича: оперативне розв'язання проблем технічного переоснащен-ня виробництва; забезпечення доступу до нової техніки та технологій;

Фінансова: надання основних фондів у користування на умовах кредиту; використання податкових та амортизаційних пільг;

Збутова: стимулювання просування продукції; освоєння нових сегментів ринку.

Лізинг виник на основі розвитку орендних відносин, що обумовлює  спрощене сприйняття лізингу як форми довгострокової оренди основних фондів. Разом з тим є певні відмінності між поняттями лізингу та оренди:

— у більшості лізингових операцій (фінансовий лізинг), на відміну від оренди, передбачається участь 3-ї сторони - продавця (постачальника) майна, оскільки при укладанні лізингового договору лізингодавець не є власником майна, на нього тільки покладається обов'язок придбати його у власність;

— предметом лізингового  договору є не споживна річ, що належить до основних фондів;

— лізинговий платіж, на відміну від орендного, має особливу структуру (з огляду на склад витрат, що відшкодовуються лізингоодержувачем).

Об’єктом  лізингу не  можуть  бути  земельні  ділянки,  інші   приро -дні  об’єкти ,  а  також   цілісні   майнові  комплекси  державних  (комунальних )  підприємств   та  їхніх структурних підрозділів .

Законодавчою базою операцій з лізингу на сьогодні в Україні  є Закони «Про фінансовий лізинг», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість»  та положення НБУ «Про кредитування». Згідно статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 січня 2004 року, фінансовий лізинг – це вид цивільноправових відносин, що виникають із договору лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за плату.