Діяльність транснаціональних банків в світі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Діяльність транснаціональних  банків в світі»

 

Виконав: 
студент 3 курсу,1 групи

Кредитно-економічного факультету 
Мальчук В.Л. 
Перевірив: 
Танащук І.О.

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

 

 

План

Вступ

1. Сутність транснаціональних банків.
2. Основні види діяльності транснаціональних банків в світі.

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

На сьогоднішній день, стрімкий розвиток технологій, комунікацій, виробництва, плину інформації , а також передачі капіталу з рук в руки питання розвитку, дають поштовх транснаціональним банкам вдало вести і розвивати свій бізнес.

Характерною рисою розвитку сучасної економіки будь якої країни є фінансова глобалізація, зростання обсягів вільної торгівлі цим самим зростання обсягів фінансових операцій. Всьому цьому допомагають ніхто інші, як транснаціональні банки. Тому цим і користуються країни з розвинутою непохитною економікою, адже головною метою розвитку транснаціонального капіталу є постійне його прагнення до подальшого розширення і посилення економічного володарювання. Саме так транснаціональні банки і допомагають установити контроль над економікою деяких закордонних країн.

Таким чином, ТНБ можуть розміщувати  свій бізнес в будь-якій точці світу - там, де їм вигідно, не утруднюючи себе національними межами і кордонами.  Тому стратегічно важливим завданням для кожної країни, на сьогодні є розробка ефективної національної політики, спрямованої на інтеграцію країн до світової економіки як рівноправних учасників глобального ринкового процесу. Саме завдяки цим аспектам, на мою думку, ця тема є актуальною.

Отож, об’єктом мого дослідження – є саме транснаціональні бінки, їх діяльність на міжнародному рівні. Предметом роботи – є специфіка функціонування ТНБ, особливості їх функціонування у міжнародних відносинах. Метою дослідження є визначення ролі ТНБ відповідно їхньої виконуваної діяльності 

1. Сутність транснаціональних банків

Оскільки на світовому  фінансовому ринку гроші та інші фінансові інструменти постійно знаходяться у рухові, переміщуючись  від однієї приватної особи до іншої, від однієї держави до іншої, то виникає необхідність в існуванні  найрізноманітніших міжнародних фінансових посередників.

Головними учасниками світового  фінансового ринку є ТНБ, великі компанії, небанківські фінансові структури, центральні банки і державні органи, міжнародні фінансові організації. Формують фінансовий ринок і впливають  на ціни фінансових інструментів міжнародні банки, які діють як на боці попиту, так і на боці пропозиції. Виникає  не просто обмін однієї валюти на іншу, а торгівля грошима в міжнародному масштабі, пов’язана з відмовою власників коштів від їх поточного  споживання і з певним ризиком. Тому виконання кредитних операцій означає  не просто видачу грошей, але й їх повернення з процентним доходом. Видаючи  позики, банк створює нові гроші, купляючи їх за однією ціною і продаючи за більш високою ціною. Грошові  потоки від заощадників надходять у фінансові установи, які надають грошові кошти інвесторам.

Одними з таких фінансових установ є транснаціональні банки. За класичним визначенням, ТНБ – це великі кредитно-фінансові комплекси, які за підтримки держави, маючи у своїй структурі широку мережу зарубіжних представництв, контролюють валютні та кредитні операції на світовому ринку, виступаючи головними посередниками у міжнародному русі позичкового капіталу. За методикою ООН, транснаціональними вважаються банки з обсягом активів не меншим 2 млрд. дол. США і власною мережею філій (не менш, ніж у 5 іноземних державах). Їхня діяльність характе-ризується високою питомою вагою міжнародних операцій (більше 50%), глобалізацією у географічному плані, універсальністю послуг.

 

На сьогодні ТНБ як міжнародні банківські монополії досягли такого рівня міжнародної концентрації та централізації капіталу, який завдяки зрощуванню з промисловими монополіями дає змогу їм брати реальну участь в економічному розподілі світового ринку позичкових капіталів і кредитно-фінансових послуг. Вони утворились на базі найпотужніших комерційних банків промислово-розвинутих країн, які займають провідні позиції на національних ринках позичкових капіталів. Це банківські монополії США – «Бенк оф Америка», «Сітібанк», «Чейз Манхеттен»; Великої Британії – «АБН Амро Холдингс», «Барклей Банк Нешнл», «Вестмінстер Банк», «Мідленд Банк», «Ллойдс»; Франції – «Банк Насьональ де Парі», «Сосьєте Женераль», «Креді Ліонне»; Німеччини – «Дойче Банк», «Комерц Банк», «Дрезднер Банк»; Японії – «Банк оф Токіо-Міцубісі», «Сумітомо Банк», «Дайіті Кангіо», «Фудзі Банк», «Сакура Банк» тощо.

Процеси глобалізації фінансових ринків та лібералізації руху капіталу тісно пов'язані з прагненням ТНБ до глобальної присутності на світовому ринку, зокрема на таких його основних сегментах, як валютний, кредитний і ринок капіталів. Зазначені процеси супроводжуються конвергенцією та зростанням обсягів активів ТНБ. (Табл. 1)

Банк	Країна	Активи, млрд. дол. США
IBI / DKB / Fuji	Японія	1241.0
Deutche Bank	Німеччина	732,5
UBS	Швейцарія	685,9
Citigroup	США	668,6
Bank America Corp.	США	617,7
Bank of  Tokyo – Mitsubishi	Японія	598,7
ABN Amro	Нідерланди	504,1
HSBC Hoklings	Велика Британія	484,6
Credit Suisse Group	Швейцарія	474,0
Credit Agricole Group	Франція	457,0

Таблиця 1. Найпотужніші банки світу за розмірами активів за 2011р.

 Інтереси транснаціонального  капіталу збігаються з інтересами  економічно розвинених країн, тому ці держави активно сприяють розвитку власних ТНБ, які забезпечують їм значні конкурентні переваги на світовому ринку, колосальні доходи від міжнародної діяльності і, що найбільш важливо, поширенню їхнього спочатку економічного, а потім і політичного впливу. Державна адміністративна та дипломатична підтримка надається ТНБ у вигляді державних гарантій, страхування прямих інвестицій, допомоги у вирішенні інвестиційних спорів, створення спеціалізованих інститутів міжнародного арбітражу (Міжнародна конвенція з урегулювання інвестиційних спорів, підписана 115 державами), створення справедливих недискримінаційних умов як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів, виключення подвійного оподаткування.

Що стосується взаємовідносин ТНБ з менш розвинутими країнами, до яких відноситься й Україна, то тут існують суперечності між інтересами міжнародних корпорацій і національного капіталу та державними інтересами в цілому. За таких обставин прояви негативного впливу транснаціонального капіталу полягають у тому, що:

- ТНБ створюють потужну  конкуренцію національним компаніям, витісняють їх з внутрішнього ринку, не даючи можливості розвиватись;

- вільне переміщення транснаціонального  капіталу може підривати стабільність  національних валют та створювати  загрозу для національної безпеки приймаючої країни;

- ТНБ проникають у галузі, пов'язані з національною безпекою, і можуть                                                                                                                негативно впливати на їхній розвиток;

- космополітизм, притаманний  транснаціональному капіталу, може  пригнічувати незміцнілу державність країн, що розвиваються, та нав'язувати ідеологію, яка суперечить інтересам розвитку національного бізнесу;

- транснаціональний капітал,  захищаючи свої інтереси, може  здійснювати значний політичний  тиск на приймаючі країни в  напрямку, який іноді не збігається з національними інтересами.

Перед міжнародними банківськими компаніями на сьогодні постають проблеми мобілізації та розміщення капіталів, пов'язані з тим, що у розвинених країнах фондові ринки помітно потіснили банки як джерело коштів для інвестицій у реальний сектор. Цінні папери є більш універсальним засобом перерозподілу вільних фінансових ресурсів, оскільки процедура їх купівлі й продажу є простішою, ніж видача та повернення банківського кредиту. З їхньою допомогою можна спрямувати кошти не лише в реальний сектор, а й у державний бюджет та на інші цілі. Саме тому сучасні ТНБ мають пов'язувати своє майбутнє зі спроможністю створити надійні основи на всіх ринках світу, пропонуючи максимально можливий асортимент фінансових послуг.

Що стосується України, то всім відомо, що її економіка відчуває гостру потребу в капіталі, оскільки процес становлення вітчизняного фінансового ринку відбувається повільно, нерівномірно і суперечливо. Дефіцит фінансових ресурсів можна було б поповнити за рахунок капіталів світового фінансового ринку. Від того, наскільки швидко Україна буде інтегрована у світовий фінансовий простір, залежить її частка у світових фінансових потоках, обсяг залучених до економіки інвестицій, а, відповідно, й рівень прогресу у виробничій і фінансовій сферах.

Як свідчить зарубіжний досвід, національний капітал здатний витримати конкуренцію з транснаціональним лише тоді, коли він сам структурується в потужні фінансово-промислові об'єднання, спроможні здійснювати активну зовнішньоекономічну діяльність. Тому Україні необхідно створювати власні транснаціональні структури, як вже це зробили Китай, Мексика та інші країни.

Прообразом створення  таких вітчизняних альянсів є  потужні фінансово-промислові групи (ПФГ), які виникли ще в перші  роки незалежності України, коли держава не контролювала процесів нагромадження національного капіталу, а ринкові механізми були ще недосконалими. Це призвело до того, що через корупційні схеми окремі групи отримали контроль над най привабливішими державними об'єктами у сировинно-видобувній галузі, у галузі експортного виробництва та енергетики. Розширення і розвиток бізнесу ПФГ потребували значних інвестицій. Оскільки великих і потужних банків у своїй структурі вони не мали, а залучення іноземних інвестицій відкритості фінансової інформації, це призвело до нагромадження національного капіталу у тіньовому секторі економіки, який в подальшому був досить успішно легалізований, після чого відбувся значний його відплив за кордон. Крім цього, каталізаторами зазначених процесів були загрози зміни політичної влади та реприватизація.

Слід зосередити увагу на тому, що в подальшому такі важливі чинники, як недостатньо розвинений банківський сектор України і низький рівень проникнення банківських послуг з одночасним суттєвим зростанням обсягів ВВП, перспективами розвитку роздрібного кредитування і відносно невисокою ціною входження іноземних банків на український ринок, активізували приплив іноземного капіталу у банківську систему, частка якого постійно збільшується. Індикатором, який відобразив значення іноземних банків для економіки України та засвідчив вищий рівень їхньої фінансової стабільності, порівняно з вітчизняними банками, стала фінансова криза. Під час розгортання світової кризи фiнансовi проблеми банків з іноземним капіталом були вирішені завдяки своєчасній рекапіталізації, що убезпечило від ліквідації чи продажу їхніх українських філій. Середніх також відсутні банки, до яких було введено тимчасову адміністрацію. Для них характерне також належне виконання вимог резервування НБУ, тоді як національні банки порушували їх, а також вчасне погашення зовнішніх боргів, коли ж банки з національним капіталом прагнули домовленості з кредиторами про реструктуризацію боргів.

За таких обставин антикризова політика уряду і НБУ має бути спрямо-вана на негайне вжиття відповідних заходів щодо створення фінансово потужного та конкурентоспроможного банківського сектору в Україні, що потребує кількісних та якісних змін у структурі банківської системи.

 

2. Основні види діяльності транснаціональних банків в світі.

В наш час розвивається тенденція, яка полягає в тому, що транснаціональні банки стають все більш складними органі-заціями. Одночасно з ростом ТНБ звичайно розширюють перелік пропонованих послуг, операцій, представляють усе більш складні схеми кредитування. Паралельно з цим процесом з'являються нові підрозділи, що допомагають керівництву банку більш ефективно розподіляти і контролювати ресурси. В умовах, коли світова валютна система нестабільна коли різко знецінюється то одна, то інша валюта, найбільші банки змушені стежити за рівновагою своїх ресурсів. Для цього ресурси банку перекидаються з одного підрозділу в інший й одночасно переводяться з однієї валюти в іншу. Таке маневрування дозволяє ТНБ не тільки уберегти від знецінювання частину внесків, але і робити вигідні їм валютні спекуляції. Діяльність ТНБ тісно пов'язана з діяльністю ТНК — компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. Звідси випливає широкий спектр послуг, що надаються банками безпосередньо для ТНК:

• кредитування з метою фінансування їх діяльності
• продаж та розміщення цінних паперів, зберігання акцій, облігацій, виплата за дорученням ТНК дивідендів
• здійснення готівкових та безготівкових розрахунків, валютні операції, операції з золотом
• управління капіталами клієнтів або трастові операції.