Безготівкові розрахунки в банках

 

Вступ

 

Незважаючи на те, що в  Україні господарські операції з  готівковими коштами сягають  дуже значних обсягів (частка готівки, що оберталась поза банками, станом на 1 листопада 2007 р. дорівнює 99,0 млрд грн, а її частка в загальному обсязі грошової маси — 27,9 %), основними та найбільш перспективними є безготівкові розрахункові операції.

Безготівкові розрахунки — це перерахування банками певної суми коштів із рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів.

Загальні правила, форми  і стандарти безготівкових розрахунків  визначає "Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затверджена постановою Правління Національного банку  України від 21 січня 2004 р. № 22.

Розрахунковий чек - це документ, що містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, сплатити чекодержателю зазначену в чеку суму коштів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Безготівкові розрахунки в банках

Учасники безготівкових  розрахунків відкривають у будь-яких банках України за власним вибором  і за згодою цих банків поточні  рахунки, а також рахунки для  обліку коштів у розрахунках за конкретними  операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо). Кошти з рахунків клієнтів банки списують тільки за дорученнями  власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів. Доручення  платників та розпорядження стягувачів про списання коштів з рахунків платники та стягувачі складають на відповідних  бланках розрахункових документів.

Доручення платників про  списання коштів зі своїх рахунків приймаються банками до виконання  виключно в межах наявних на цих  рахунках коштів або якщо договором  між банком та платником передбачено  їх приймання та виконання в разі відсутності чи недостатності коштів на цих рахунках. Списання коштів з  рахунку платника, залежно від  конкретного випадку, документально  оформляється в банку платника розрахунковим документом.

Розпорядження стягувачів про примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників приймаються  банками незалежно від наявності  на них достатнього залишку коштів та виконуються ними частково в межах  наявного залишку коштів, а у невиконаній сумі повертаються стягувачам.

У разі відсутності чи недостатності  коштів на рахунку платника банк не здійснює облік заборгованості платника, не сплаченої в строк, та не веде реєстр розрахункових і виконавчих документів, не оплачених у строк  у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника, за винятком здійснення банком таких операцій у межах  укладених ним цивільно-правових договорів і в порядку, визначеному цими договорами.

Банк, який не може виконати розрахунковий документ на списання або примусове списання (стягнення) коштів із рахунку клієнта банку  в установлений чинним законодавством термін через відсутність чи недостатність коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: взяти розрахунковий документ платника/стягувача на облік за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику /стягувану про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Відсутність/недостатність коштів на кореспондентському рахунку банку"; вжити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

При безготівкових розрахунках  можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків  за розрахунковими чеками та з використанням  розрахункових документів на паперових  носіях та в електронному вигляді.

При здійсненні розрахункових  операцій використовуються платіжні інструменти  у формі:

 

— меморіального ордера;

— платіжного доручення;

— платіжної вимоги-доручення;

— платіжної вимоги;

— розрахункового чека;

— акредитива;

— платіжної картки; векселя.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального  ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

Платіжні інструменти  чітко уніфіковані, мають єдину  для всієї країни стандартну форму, визначений набір реквізитів (див. Додаток Є).

Розрахункові документи  приймаються банками до виконання  без обмеження максимального  або мінімального розміру їх суми. Платежі з рахунків клієнтів здійснюються банками в межах грошових коштів на початок операційного дня, а також  з урахуванням сум, що надійшли на рахунки клієнтів протягом операційного дня1.

Платежі за розрахунковими документами, що надійшли до банку протягом операційного дня, здійснюються банком у той же день, а за документами, що надійшли після операційного дня, — на наступний день.

Зарахування грошових коштів на рахунки клієнтів повинне здійснюватись  не пізніше наступного робочого дня  після отримання банком повідомлення від розрахункової палати обласного  управління НБУ про надходження  цих коштів на кореспондентський  рахунок банку в управлінні НБУ.

Найбільш поширеним в  сучасних умовах розрахунковим документом є платіжне доручення. Платіжне доручення  — це письмове розпорядження клієнта  банку, який його обслуговує, на перерахування  відповідної суми грошових коштів зі свого рахунка. Цей документ містить такі основні реквізити:

— назву документа;

— номер документа і  дату його виписки (число, місяць, рік);

— назву платника грошових коштів;

— назву одержувача грошових коштів;

— назву, місцезнаходження та коди банків платника й одержувача;

— суму платежу цифрами та прописом;

— призначення платежу (наприклад, оплата будівельних робіт  згідно з договором № 3-В від 10 грудня 2005 р. без ПДВ).

Підприємства можуть надавати банкам платіжні доручення на перерахування  коштів з поточних рахунків протягом 10 календарних днів після дня  їх заповнення.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і  нетоварними платежами:

 

— за фактично відвантажену чи продану продукцію (виконані роботи, надані послуги тощо);

— у порядку попередньої  оплати — якщо такий порядок розрахунків  установлено законодавством та обумовлено в договорі;

— для завершення розрахунків  за актами звірки взаємної заборгованості підприємств, складеними не пізніше  строку, установленого чинним законодавством;

— для перерахування  підприємствами сум, які належать фізичним особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, відкриті в банках;

— для сплати податків і  зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів;

— в інших випадках відповідно до укладених договорів та чинного  законодавства.

Фізичні особи використовують платіжні доручення в разі перерахування  коштів зі своїх поточних та депозитних рахунків згідно з режимом використання цих рахунків.

Значно рідше в банківській  практиці використовуються платіжні вимоги-доручення. Це — комбінований розрахунковий  документ, який складається з двох частин:

— верхня — вимога постачальника  безпосередньо до покупця оплатити вартість відвантаженої йому продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

— нижня — доручення  покупця своєму банку перерахувати з його рахунка відповідну суму на користь постачальника.

Платіжна вимога-доручення  заповнюється постачальником — одержувачем  коштів і надсилається безпосередньо на адресу по-купця-платника.

Якщо покупець згоден оплатити вимогу-доручення, він має заповнити  нижню частину документа і  подати його в свій банк для виконання. Платіжні вимоги-доручення вважаються дійсними та приймаються банками  протягом 20 календарних днів після  дня їх виписки.

 

2. Розрахункові чеки

Для вдосконалення розрахунків  між юридичними особами в безготівковій  формі, а також з метою скорочення розрахунків між фізичними та юридичними особами в готівковій формі за товари, роботи та послуги  використовуються розрахункові чеки. Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове розпорядження  власника рахунка (чекодавця) банківській  установі (банку-емітенту), що обслуговує його рахунок, оплатити чекотримачу  суму грошових коштів, вказану в  чеку.

Розрахункові чеки виготовляються на спеціальному папері та брошуруються у книжки по 10, 20 і 25 чеків. Термін дії чекової книжки — один рік.

Чеки із чекової книжки виписуються чекодавцем і видаються  чекотримачу в оплату за отримані товари, виконані роботи, надані послуги.

Чекотримач має право  пред'явити у свій банк для оплати одержаний від платника чек протягом 10 календарних днів з дня виписки  чека. Банк чекотримача зобов'язаний перевірити правильність заповнення чека та своєчасність пред'явлення його до оплати. Якщо чекодавець та чекотримач обслуговуються в одній банківській  установі, грошові кошти списуються з рахунка чекодавця і одночасно  зараховуються на рахунок чекотримача.

Для здійснення чекових  розрахунків між контрагентами  — клієнтами різних банків банк чекотримача відсилає чек з відповідним  реєстром-спецзв'язком до банку-емітента. У цьому разі грошові кошти  на рахунок чекотримача зараховуються  тільки після отримання їх від  банку-емітента.

Наступною формою розрахункового документа є акредитив. Акредитив  — це форма розрахунків, за якою банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний здійснити  платіж на користь третьої особи (бенефіціара) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги або надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Банк-емітент може відкривати акредитиви таких видів:

— покритий, за яким для  виконання платежів завчасно акумулюються грошові кошти платника на окремому рахунку в бан-ку-емітенті або у виконуючому банку;

— непокритий, оплата за яким гарантується банком-емітен-том та здійснюється за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні.

 

3. Особливості обліку операцій із дорожніми чеками

Правом на проведення операцій із дорожніми чеками в Україні  банки володіють за наявності  угоди з іноземними банками-емітентами або уповноваженими банками-резидентами, які мають подібні угоди.

Згідно з укладеними договорами з емітентами банки можуть придбавати чеки для продажу або  ж отримувати чеки на умовах консигнації, тобто брати на реалізацію.

Порядок бухгалтерського  обліку зазначених операцій визначено  Правилами бухгалтерського обліку банками України операцій із чеками в іноземній валюті (Постанова  Правління НБУ від 03.12.2001 р., № 493).

Купівля дорожніх чеків  у емітентів/банків-агентів відображається в бухгалтерському обліку за наведеною нижче схемою.

► Перерахування коштів на користь банку-агента чи платіжної  системи-емітента на придбання дорожніх чеків

Дт 2809 Інша дебіторська  заборгованість за операціями з клієнтами  банку (1819 Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками)

Кт 1500 Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках - номінальна вартість дорожніх чеків і комісійна  винагорода емітентові/банку-агентові

► Оприбуткування дорожніх чеків, отриманих від емітента/ банку-агента

Дт 1011 Дорожні чеки в касі банку

Кт 2809 Інша дебіторська  заборгованість за операціями з клієнтами  банку (1819 Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками) - номінальна вартість отриманих дорожніх чеків

► Визнання комісійної винагороди, сплаченої емітентові/банку-агентові, витратами банку

а) Дт 3800 Позиція банку  щодо іноземної валюти та банківськи металів

Кт 2809 Інша дебіторська  заборгованість за операціями з клієнтами  банку (1819 Інша дебіторська заборгованість за операціями з банками) - сума комісії

б) Дт 7100 Комісійні витрати  на розрахунково-касове обслуговування

Кт 3801 Еквівалент позиції  банку щодо іноземної валюти та банківських  металів - гривневий еквівалент сплаченої  комісії (за офіційним курсом НБУ на дату сплати)

► Видача дорожніх чеків  обмінним пунктам банку (у разі якщо вони розташовані поза межами операційного залу банківської установи)

Дт 1017 Дорожні чеки в  дорозі

Кт 1011 Дорожні чеки в  касі банку (1012 Дорожні чеки в касі відділень банку) - номінальна вартість виданих дорожніх чеків