Банківське кредитування підприємств

А заступник  голови правління, директор з корпоративного бізнесу VAB Банку Олексій Саливон  серед пріоритетних галузей називає  також хімію і машинобудування. "Більш цікавими в 2011 р. будуть виробники, яким необхідно інвестувати в  модернізацію виробничих потужностей", - додає Патрік Пражак, директор департаменту корпоративного бізнесу "Ерсте Банку".

Втім, голова наглядової ради банку "Центр" Олександр  Охріменко нарівні з будівництвом відносить машинобудування до списку галузей-аутсайдерів. "Машинобудівників кредитувати невигідно. Їм потрібні дуже "довгі" кредити і при цьому у них завжди проблеми з реалізацією продукції", - відзначає він. Мало шансів на отримання позик і в автодилерів. Майже немає їх у стартапів, причому в будь-якій галузі.

Застава як пропуск

Разом з тим, приналежність до певної галузі, як уточнює Ірина Скороходова, не є вироком. Головним при прийнятті  рішення для більшості банків є фінансовий стан потенційного позичальника, його можливість обслуговувати кредит і хороша репутація. Інші параметри кредиту залежать саме від цих показників.

У разі наявності  всього перерахованого банки навіть готові йти на поступки клієнтам. Особливо якщо позичальник дає якісну заставу. У залежності від термінів кредитування та розміру застави ставки можуть відрізнятися на десять і більше відсоткових пунктів. "Міра поступок багато в чому залежить також від обсягу співробітництва клієнта з банком по некредитному продукту", - додає Артем Баранов, керівник управління корпоративного бізнесу "ПроКредит Банку". Найякіснішою заставою при цьому вважається банківський депозит. Далі за ранжиром йде ліквідна нерухомість.

Як додаткова  застава можуть розглядатися товари в обороті, а також майнові  права на виручку. Однак кредитування під оборот компанії дуже ризиковане. Відповідно ставки теж високі, а термін кредитування - найкоротший. "Терміни кредитування залежать від структури і суті угоди. Так, робочий капітал фінансується терміном до року, інвестиції - до п'яти років або більше", - коментує Пражак.

Нелояльні відсотки

Великі корпоративні клієнти в окремих випадках можуть претендувати на більш лояльні умови (починаючи від 12%). За прогнозами банкірів, протягом поточного року ставки за корпоративними кредитами в цілому будуть поступово знижуватися. Протягом першого півріччя можливе зниження ставок у середньому до 15-18% на ринку. До кінця року вони можуть знизитися до 14-17%. Розміри ставок будуть залежати від вартості ресурсів і збереження позитивних макроекономічних трендів.

Разом з тим, відзначає  Охріменко, головним чинником для позичальників зараз стає не ставка за кредитом, а умови оцінки застави. Вказують банкіри і на дефіцит фінансово стійких позичальників, недосконалість законодавства у частині захисту прав кредиторів і непрозорість українських судів. "Слабким місцем у розвитку корпоративного фінансування є "закредитованість" багатьох українських підприємств, а також непрозорість бізнесу", - відзначає Патрік Пражак.

Наявність у банків об'ємних портфелів проблемної заборгованості в поточному році змусить їх закладати  збитки минулих періодів у ставки за новими кредитами. Що, звісно, не забуде позначитися на активності кредиторів. "Оскільки наявність проблемних кредитів впливає на низку економічних нормативів банків, то обмеження стосуватимуться в основному граничних розмірів кредитів "в одні руки", а також загального обсягу кредитного портфеля банківської установи", - пояснює директор департаменту активних операцій ПАТ "АКБ "КИЇВ" Євген Соболєв.

За прогнозами учасників ринку, вихід банківської  системи на докризовий рівень корпоративного кредитування можливий не раніше другої половини 2012 р. "При стриманому сценарії розвитку економіки збільшення обсягів кредитування підприємств можливе в межах 10% на ринку", - прогнозує Олексій Саливон. Якщо ж темпи зростання економіки підуть у випередження поточних прогнозів, то показник зростання обсягів кредитування до кінця року може досягти і 15%. Щоправда, згідно з офіційною статистикою НБУ, рівень корпоративного кредитування вже значно вищий від докризового.

МАЛІ  ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ

КОРПОРАТИВНИХ ФІНАНСІВ

Розкрито сутність поняття "корпоративні фінанси" у контексті  еволюції теорії

об’єднаного капіталу, виявлено чинники розвитку малих підприємств  в системі

корпоративних фінансів.

Теорія і  практика вітчизняних корпоративних  фінансів – один із

самостійних наукових напрямів, який починає свій відлік лише з кінця 50-х

років ХХ століття. Спираючись на найхарактерніші для  розвиненої ринкової

економіки класичні концепції й підходи в Україні  тільки починає

створюватися  основа власних знань щодо корпоративних фінансів. Перш ніж

використовувати, там де це можливо, загальноприйняті в міжнародній

практиці концепції  корпоративних фінансів, необхідно  спочатку визначити

інформаційну  базу і дослідити генезис, на яких має ґрунтуватися відповідний

аналіз і формуватися фінансові показники.

"Корпоративні  фінанси" є найближчим перекладом  англійського

терміну "corporate finance", який у вітчизняних перекладах розглядається

переважно як фінанси  корпорацій або фінанси акціонерних  компаній, тобто

вибір терміну відображає лише особисті змістовні переваги авторів. Проте у

західній літературі поняття "корпоративні фінанси" вважається синонімом

фінансового менеджменту  і одне з його визначень формулюється як

"мистецтво  і наука ухвалення правильних  інвестиційних рішень та рішень

щодо вибору джерел їх фінансування" [1]. Разом  з тим, на нашу думку,

питання теорії корпоративних фінансів відносяться  не лише до корпорацій, а

й до державних  фінансів, фінансів фізичних осіб, фінансів підприємств

різних організаційно-правових форм діяльності та власності: від малих

підприємств до великих. Переклади іншомовних взаємопов’язаних з

корпоративними  фінансами понять, що вже перейшли у вітчизняну

фінансово-економічну літературу із західних джерел, часто  не відображають

дійсної їх суті, не узгоджуються з стандартами обліку і звітності у

відповідних українських  джерелах, і тому можуть вводити

непоінформованого читача в оману. Дослідження свідчать, що у багатьох

випадках необхідний не звичайний переклад, а створення  нового понятійного

апарату, який би не лише найточніше відображав сутність відповідних

термінів, а  й узгоджувався з мікроекономікою  і бухгалтерським обліком,

термінологія  яких тісно переплітається.

Дослідження теоретичних  і практичних аспектів проблеми управління

корпоративними фінансами знайшли своє відображення у працях зарубіжних

вчених І. Балабанова, В. Бочарова, Р. Брейлі, Є. Брігхема, а  також у працях

вітчизняних вчених Т. Андріяко, К. Ляпіної, В. Парсяка, П. Саблука  та ін.

Зокрема, О. Мороз, Н. Карачина, Т. Халімон схиляються до думки, що

"фінансова  система визначає корпоративне  управління як певні

інституціональні  угоди, що забезпечують трансформацію  заощаджень в

інвестиції  і розподіляють ресурси серед  альтернативних користувачів в

корпоративному  секторі. Ефективне перетікання капіталу між галузями й

сферами суспільства  здійснюється в межах корпорацій, побудованих на

основі об'єднання  банківського та промислового капіталу" [2].

Водночас, недослідженим  залишається питання щодо місця  малих

підприємств в  системі корпоративних фінансів. Для поглибленого вивчення

цього питання  доцільно звернутись до теорії об'єднаного капіталу і з'ясувати

сутність корпоративних  фінансів враховуючи, що весь процес еволюції

корпоративної форми господарювання необхідно  розглядати у відповідності

з основними етапами розвитку ринкової економіки, протягом яких

змінювались теоретичні підходи до тлумачення поняття "корпорація" і, як

наслідок, –  корпоративних фінансів.

2

Мета  статті – дослідити сутність поняття "корпоративні фінанси" у

контексті еволюції теорії об’єднаного капіталу, виявити чинники розвитку

малих підприємств  у системі корпоративних фінансів.

Відправним  пунктом дослідження є аналіз базових термінів як

теоретичного  підґрунтя, що відображає причинно-наслідкові зв’язки між

науковими категоріями і поняттями. Походження терміну "корпоративні

фінанси" зумовлене  трансформацією економічного змісту його складників –

"корпорація" і "фінанси". Тому, насамперед, слід докладніше зупинитися на

особливостях  еволюції першого складника цього  поняття – "корпорація".

Поняття "corporatio", має латинське коріння і в економічній практиці

трактується досить широко і різнобічно. Радянські енциклопедичні словники

[3] визначали  його як "об'єднання, союз, суспільство,  сукупність осіб, що

об'єдналися для  досягнення певної мети". Схожі трактування зустрічаємо й у

сучасних економічних  словниках: "корпорацією є форма, за якої сукупність

осіб об'єднується  для досягнення загальних цілей, здійснення спільної

діяльності  та утворюють самостійний об'єкт  права – юридичну особу" [4].

Вітчизняні  економісти В. Россоха і О. Осетрова вважають, що "слово

"корпорація" походить від латинського "corpus – тіло". "Корпорацію можна

розцінювати як один із найвагоміших винаходів людства, подібно до важеля,

колеса і  друкарського станка…" [5].

Слід відмітити, що у вітчизняній і зарубіжній літературі дослідження

стосовно корпорацій здійснюються у різних наукових напрямах:

економічному, правовому, соціальному. Існує також безліч трактувань

корпоративних відносин щодо суб’єктів малого, середнього і великого

бізнесу (підприємництва). Одна група вчених, позиції яких ми розділяємо, до

числа корпоративних  організацій відносить всі юридичні організації, що

об’єднуються  у своїй діяльності, інша – лише акціонерні товариства.

В економічних дослідженнях ряд авторів [6–8] у теоретичному аспекті

розглядає корпорацію як фірму, що являє собою інститут економічної

системи, первинну одиницю бізнесу, яка має ознаки юридичної, фінансової

3

та організаційної самостійності. В Україні, як зазначалося  нами, у більшості

випадків термін "корпорація" розглядається обмежено, як синонім дефініції

"акціонерне  товариство", яка є "однією  з трьох основних форм організації

бізнесу, поряд  з власною справою і товариством. Корпорація домінує за

обсягами продажу  товарів та послуг. Її може організовувати одна або група

осіб. Власники корпорації – це акціонери, які придбали акції і не повинні

сплачувати  борги в разі банкрутства корпорації, тобто несуть обмежену

відповідальність. Завдання корпорації – примножувати добробут своїх

акціонерів" [9]. За визначенням М. Гольцберга [10] "корпорація, компанія –

це юридична особа, яка представляє об'єднання  власників капіталу

(акціонерів) для  здійснення певної діяльності. Корпорації  мобілізують

інвестиційний капітал шляхом розміщення (емісії) і розповсюдження

(продажу) цінних  паперів. У своїх статутах корпорації  можуть передбачати

різні умови  їх придбання першими власниками, а також наступної купівлі-

продажу. Залежно  від цих умов корпорації поділяються  на приватні (закриті)

та публічні (відкриті) з обмеженою відповідальністю". Як зазначає

Б. Стеценко, "вперше з'явившись у період 1600–1602 рр., корпорації

перетворилися у провідну форму організації  підприємництва. Розвиток

корпорацій, підвищення їх ролі в трансформаційних економічних  процесах,

підтримка з  боку держави, дають можливість характеризувати сучасний стан

економічного  розвитку як "корпоративну економіку" – явище, за якого

основні виробничі  потужності належать корпоративним  об'єднанням" [11].

Як окрема гілка  досліджень, наступні визначення терміну "корпорація"

ставлять акцент на правових цілях її формування, підкреслюючи саме

правову відмінність  корпорацій від інших суб'єктів  господарювання. До

таких варіантів  можна віднести наступні визначення корпорації: 1)

Корпорація  – юридичний суб'єкт (юридична особа), що одержав чартер

(статут) місцевих  органів влади або центрального  уряду і є відособленим від

індивідів, чиєю власністю він є [12]; 2) це юридична особа, окрема і відмінна

4

від своїх власників, яка має права, обов'язки і привілеї фактичної особи [13;

14].

Цікавим, на нашу думку, є сегмент визначень, які  відрізняються від

усіх інших  тим, що відзначають соціальні аспекти поняття "корпорація". У

цьому розумінні  Н. Хвесюк корпорацію уявляє як спільність людей,

побудовану  на асоційованій формі власності, принципах взаємозв'язку і

взаємовідповідальності  членів об'єднання, викликаних до життя  загальним

інтересом (одержання  прибутку, доходу) і зумовлених правом, традиціями,

глибиною психології, економічною культурою і моральністю [15]. У

європейському праві ця економічна категорія трактується як "колективне

утворення, організація, що визнана юридичною особою, заснована  на

об’єднаних  капіталах (добровільних внесках) і  здійснює будь-яку соціально

корисну діяльність" [16].

Отже, корпорація – явище багатоаспектне. Визначення цього терміну

знаходимо у  Господарському кодексі України (ГКУ, ст. 120, п. 3), де

виділено організаційно-правові  форми об'єднань підприємств: "Корпорацією

визнається  договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих,

наукових і  комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з

делегуванням  ними окремих повноважень централізованого регулювання