Аналіз стану фінансового посередництва в Україні

 

 

Банківський сектор є основним кредитором національної економіки. Так, на кінець 2011 р. банками було видано кредитів на загальну суму 755,03 млрд. грн., що більше аналогічного показника 2007 р. у 1,6 рази.

Найбільше кредитів банківські установи видали у 2009 р. - 306,87 млрд. грн. У 2009 та 2010 роках у результаті ді фінансово-економічно кризи загальний обсяг виданих кредитів почав знижуватися, що є негативною тенденцією щодо загального розвитку національно економіки. На початку 2012 р. експерти прогнозували активізацію кредитного ринку країни, який практично зупинився у період кризи. На кінець 2011 р. В Україні банками було акумульовано 804,37 млрд. грн. коштів фізичних та юридичних осіб. Тенденці останніх місяців свідчать, що ці установи поступово знижують відсоткові ставки за депозитними внесками з метою зменшення обсягів виплат відсотків, оскільки не мають надійних та рентабельних інструментів х вкладення. Враховуючи, що інститути спільного інвестування розвинуті в кра ні недостатньо, а кредитні спілки не викликають у населення довіри, останнім залишається або погоджуватися на нові умови, або тримати кошти вдома .

На страховому ринку України також спостерігається поступове відновлення діяльності страхових компаній та недержавних пенсійних фондів після фінансово кризи. Так, якщо недержавні пенсійні фонди не зазнали серйозного впливу від зниження темпів зростання національно економіки, а навпаки, за 2010-2011 рр. залучили більше 300 млн грн. у вигляді пенсійних внесків, то страховий ринок у 2010 р. не отримав близько 4 млрд. грн. страхових премій. Насамперед така ситуація поясню ться тим, що ринок недержавного пенсійного страхування в нашій кра ні нерозвинутий, тому і клієнти цих установ більш забезпеченими і фінансовоҮекономічна криза не мала значного впливу на їхні доходи.

Найбільш від фінансово  кризи серед фінансових посередників постраждали кредитні спілки. Дані свідчать, що протягом 2008-2010 рр. окрім зменшення обсягів виданих цими установами кредитів на 2,5 млрд. грн., змінилася і загальна кількість цих установ з 829 одиниць у 2008 р. до 679 у 2010 р., тобто на 150 одиниць, що склада майже 20 % загально кількості. Спостерігається також зменшення обсягів залучених ресурсів у 2011 р. у порівняння з 2009 р. майже у два рази.

Загальні показники розвитку інститутів спільного інвестування (ІСІ) в Україні протягом 2007-2011 рр., згідно із статистичними даними, зростають. Однак варто зазначити, що у загальному обсязі активів, що створені цими установами, більше 95 % займають кошти венчурних фондів, учасниками яких юридичні особи. Тобто, залучення коштів фізичних осіб цими установами практично не здійснюється, хоча останні можуть запропонувати альтернативні банківським депозитам продукти.

Існу майже пряма залежність між зростанням ВВП та збільшенням обсягів кредитування національно економіки банківськими установами. Зростання активів ІСІ не залежить від розвитку національно економіки. Так, якщо у 2009 р. ВВп кра ни зменшився на 35 млрд. грн., то активи ІСІ у цьому році продовжували зростати і збільшилися на 19,27 млрд. грн. варто також відмітити, що у 2008 р. 1 гривня кредитних коштів банків створювала 1,48 грн. ВВП, а вже у 2009 р. - лише 1,19 грн., що свідчить про менш ефективне використання кредитних коштів фізичними та юридичними особами.

Досвід зарубіжних країн говорить, що такі фінансові посередники, як страхові компані та ІСІ теж можуть здійснювати значний позитивний вплив на національне господарство кра ни. Водночас на сьогодні більшість населення України не поінформована про діяльність ІСІ і про те, які додаткові доходи можуть приносити залучені ними кошти. Також існу недовіра до страхових компаній, через що ці установи не можуть формувати довгострокові інвестиці , оскільки пропонують лише ті послуги, що мають значний попит, але не приносять стабільних фінансових надходжень протягом декількох років.

 

Рис.3. Співвідношення динаміки BBП, обсягів банківського кредитування та активів ІСІ

Таблиця 4

Індекс фінансового  розвитку 2010 року

Фінансове посередництво									Фінансові підходи
Банківські фінансові  послуги			Небанківські фінансові послуги			Фінансові ринки			Фінансові підходи
Країна/ Економіка	Рейтинг	Бали	Країна/ Економіка	Рейтинг	Бали	Країна/ Економіка	Рейтинг	Бали	Країна/ Економіка	Рейтинг		Бали
Гонконг	1	5,39	Великобританія	1	6,36	США	1	5,65	Австралія	1		5,19
Великобританія	2	5,32	США	2	5,93	Великобританія	2	5,52	Австрія	2		5,11
Японія	3	5,15	Австралія	3	4,36	Сінгапур	3	5,10	Канада	3		4,75
Іспанія	4	5,07		4	4,13	.Швейцарія	4	4,96	Бельгія	4		4,73
Австралія	5	5,01	Нідерланди	5	4,10	Японія	5	4,81	Бахрейн	5		4,73
Ірландія	6	4,98	Японія	6	4,03	Австралія	6	4,63	Данія	6		4,59
Нідерланди	7	4,90	Канада	7	3,99	Німеччина	7	4,45	ОАЕ	7		4,55
Канада	8	4.83	Франція	8	3,98	Франція	8	4,42	ІІвейцарія	8		4,47
Бельгія	9	4,79	Гонконг	9	3,74	Гонконг	9	4,40	Сінгапур	9		4,22
Китай	10	4,77	Німеччина	10	3,52	Нідерланди	10	4,22	Саудівська Аравія	10		4,21
Сінгапур	11	4.68	Сінгапур	11	3,37	Бельгія	11	4,21	Єгипет	11		4,19
Малайзія	12	4.66	Китай	12	3,31	Канада	12	4,20	США		12
												4,19
Швеція	13	4,61	Іспанія	13	3,25	Йорданія	13	3,85	Гонконг		13	4,19
ивейцарі;	14	4,56	Ірландія	14	3,21	Іспанія	14	3,81	Нідерланди		14	4,16
Йорданія	15	4Т42	Бразилія	15	3,20	Італія	15	3,74	Ірландія		15	4,04
Норвегія	16	4,34	ІІвейцарія	16	3,19	Швеція	16	3,64	Великобританія		16	4,02
Данія	17	4,34	Індія	17	3,12	Данія	17	3,62	Панама		17	3,99
Австрія	18	4,24	Республіка Корея	18	3,02	Кувейт	18	3,53	Іспанія		18	3,95
Німеччина	19	4,23	Італія	19	2,82	Фінляндія	19	3,337	Франція		19	3,86
США	20	4,21	Казахстан	20	2,81	Республіка Корея	20	3,335	Йорданія		20	3,72
ОАЕ	21	4,17	Данія	21	2.80	ОАЕ	21	3,07	Італія		21	3,72
Республіка Корея	22	4,16	Швеція	22	2,67	ІНДІЯ	22	2,96	Малайзія		22	3,71
Франція	23	4,05	Йорданія	23	2,58	Австрія	23	2Т96	Норвегія		23	3,69
Панама	24	4,05	Бельгія	24	2.48	Ірландія	24	2,91	Ізраїль		24	3,67
Італія	25	4,01	Малайзія	25	2,44	Пакистан	25	2,75	Чилі		25	3,63
Україна	52	2,38	Україна	27	2.39	Україна	54	1.33	Україна	4	5	2.90

 

Виокремлюють основні проблеми розвитку посередництва на фінансовому  ринку України:  

- історичні передумови (разом із  становленням незалежності України  почався процес капіталізації,  а не розвитку фінансового  ринку в цілому, крім того, спеціалісти не були готові та не знали дію ринкових факторів);  

- відсутня системна законодавча  база щодо посередництва, яка  мала б передбачати перспективний  розвиток та сучасні тенденції  (крім цього, негативно впливає на розвиток фінансового ринку його нестійкість);  

- відсутність державної підтримки та цілісної політики щодо розвитку даного сектору;  

- політична, економічна та фінансова  кризи в Україні упродовж останніх  років;  

- недостатність досвіду у посередників, та перевага власних інтересів  над державними (звідси випливає  низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних посередників порівняно з зарубіжними);  

- недосконалість регіональної  інфраструктури, що пов'язано з нерівномірним розміщенням ресурсного потенціалу та продуктивних сил;  

- непоінформованість та недовіра  населення до посередницьких  структур [4]. Розвиваючи фінансовий  ринок, необхідно ґрунтуватись  на тому, що першочергове значення  мають якість і доступність  фінансових послуг, а не те  хто саме з фінансових посередників  їх надає.  

 Можна виділити ряд завдань  для удосконалення фінансового  посередництва:  

- розробку нормативно-правових  актів, спрямованих на якісний розвиток посередництва на фінансовому ринку; 

- формування сприятливого середовища  для розвитку ринку посередницької  діяльності (уряд має прийняти  дійсно ефективні заходи для  усунення наслідків дії фінансової  кризи); 

- посилення ринкових процесів  у регіонах та роль місцевих  органів самоврядування у інфраструктурному  розвитку фінансового ринку (при  цьому слід враховувати соціально-економічний розвиток регіону та якість життя населення у ньому);  

- здійснення міжнародного співробітництва  для обміну досвідом, та виконання  відповідних дій на фінансовому  ринку України;  

- створення такого механізму  дії посередницьких структур, що  забезпечить збільшення довіри  населення до їх діяльності.  

 Першочерговим завданням держави  має бути підтримка розвитку такого фінансового посередництва в Україні, яке сприятиме швидкому, якісному та надійному розвитку фінансового ринку. Заходи розвитку посередницької діяльності на конкретному ринку (банківському, фондовому, страховому тощо) повинні мати системний і цілісний характер. 

 

Висновки:

 

 

 Кожний з видів фінансових посередників потребу окремого розгляду з метою виявлення проблем  та розробки конкретних пропозицій щодо їх розв’язання. Але їхня діяльність на фінансовому ринку України дозволяє дійти висновку про наявність загальних проблем, притаманних усім фінансовим посередникам, а саме: недовіра до діяльності фінансових посередників, особливо фізичних осіб; відсутність належного рівня інформаці про розвиток фінансових посередників; неефективний державний контроль за їхньою діяльністю, що продемонструвала фінансова криза; неврахування, особливо іноземними фінансовими посередниками, національного менталітету громадян та ін.

Для національно економіки  найбільш складною залишається проблема недовіри населення до діяльності фінансових посередників, що не дозволя у повній мірі використовувати заощаджувані фізичними особами кошти для розвитку національного господарства. За оцінками експертів на руках у громадян України знаходиться від 20 до 40 млрд дол. [8], що можуть бути акумульовані як внутрішн джерело фінансових ресурсів.

Отже, аналіз впливу фінансових посередників на національну економіку, виявлення сучасних тенденцій та проблем у сфері їхнього функціонування дозволяють об рунтувати напрями та визначити форми і методи підвищення ефективності діяльності фінансових посередників як фактора, що суттєво впливає на макроекономічні процеси.

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

 

1. Колесник О.С. Інститути  спільного інвестування: світовий досвід та українські

перспективи: монографія / О.С. Колесник. - К., 2010. - 142 с.

2. Корн в В.В. Фінансові  посередники як інститути розвитку / В. В. Корн в. - К. :

Основа, 2007. - 192 с.

3. Косова Т.Д. Фінансові  інститути в системі управління інвестиційним процесом: монографія / Т.Д. Косова. - Донецьк: НордҮпрес, 2008. - 338 c.

4. про фінансові послуги  та державне регулювання ринків  фінансових послуг: Закон України вiд 12.07.2001 № 2664ҮІІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zaNon1.rada.gov.ua/cgiҮbin/laws/main.cgi?nreg 2664Ү14.

5. Офіційний сайт Державно комісі з регулювання ринків фінансових послуг України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/.

6. Офіційний сайт Державного комітету статистики Укра ни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uNrstat.gov.ua/.

7. Офіційний сайт Національного  банку Укра ни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.banN.gov.ua/.

8. Геєць В.M. Я розпоряджався би передусім сво ми коштами, а не запозиченнями, бо ми вже є жертвою кредитно експансі / В.M. Ге ць // Дзеркало тижня. - 2009. Ү №8 (736) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.dt.ua/2000/2020/65590/