Аналіз ефективності діяльності фінансових посередників в Україні

 

 

Рис. 2.1 Структура фінансових посередників за характером проведення операцій

 

За характером проведення операцій виділяють депозиторські  установи – класичні комерційні банки, ощадні установи, кредитні спілки, характер проведення операцій яких полягає в тому, що вони залучають тимчасово вільні фінансові ресурси у фізичних та юридичних осіб і потім розміщують їх у вигляді кредитів суб’єктам господарювання.

Ощадні  установи контрактного типу включають  страхові компанії із страхування життя, страхові компанії, що забезпечують інші види страхування, та недержавні пенсійні фонди.

Зазначені фінансові установи залучають кошти  перш за все фізичних осіб з розрахунку, що для більшості з них найближчим часом не потрібно буде здійснювати виплати, таким чином вони формують саме довгострокові інвестиційні кошти. Слід зазначити, що в Україні дані фінансові установи порівняно з банками мають значно менші обсяги активів.

Третя група  – це, безпосередньо, інвестиційні посередники – інвестиційні банки, різноманітні інвестиційні фонди та компанії з управління активами, які безпосередньо працюють на ринку капіталу з цінними паперами емітентів.

Для того, щоб визначити роль фінансових посередників у розвитку ринку фінансових послуг та економіки в цілому, необхідно, перш за все, чітко сформувати позицію щодо розуміння сутності та ролі в економіці власне самого ринку. В наукових дослідженнях, присвячених проблемам розвитку ринку фінансових послуг в Україні та його суб’єктів, відсутній єдиний підхід до розуміння його сутності, ролі та функцій. На сьогодні склалися дві точки зору щодо сутності ринку фінансових послуг: по-перше, ринок фінансових послуг ототожнюється з фінансовим ринком; по-друге, ринок фінансових послуг і фінансовий ринок – це різні поняття, але тісно пов’язані між собою.

На мою думку, фінансовий ринок та ринок фінансових послуг мають різне функціональне навантаження, але не можуть існувати окремо, вони взаємодоповнюють та взаємно обумовлюють рівень розвитку один одного.

З точки зору вітчизняного законодавства, ринки фінансових послуг – це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

За функціональним наповненням, на мою думку, ринок фінансових послуг – це система економічних відносин з приводу задоволення економічних та соціальних потреб споживачів шляхом надання послуг фінансового характеру з метою акумуляції тимчасово вільних фінансових ресурсів та їх подальшої трансформації в інвестиції на фінансовому ринку.

Ринок фінансових послуг, з точки зору його інституціонального змісту, є сукупністю фінансових інститутів, що розробляють та реалізують фінансові послуги домогосподарствам та суб’єктам господарювання в різних секторах (банківському секторі, секторі небанківського кредитування, страховому та інвестиційному секторах).

Структуру ринку фінансових послуг наведено на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Структура ринку фінансових послуг

Структура ринку фінансових послуг включає в себе, з точки зору суб’єктно-об’єктного підходу, взаємодію власників заощаджень (домогосподарств та суб’єктів господарювання) та фінансових посередників (банків, кредитних спілок, ломбардів, лізингових, факторингових компаній, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів та інвестиційних компаній) через укладання угод про фінансові послуги.

Діяльність  фінансових посередників на практиці пов’язана із створенням нових фінансових інструментів. Ці інститути мають можливість отримувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за ними, рівномірно розподіляючи ризики. Їх діяльність спрямована таким чином на допомогу фізичним та юридичним особам, що мають заощадження, щоб перетворити їх на капітал і вкласти в діяльність різних суб’єктів господарювання, диверсифікуючи при цьому рівень ризику.

Слід  зазначити, що система спеціалізованих  фінансових посередників має можливість надати власникам заощаджень більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки на капітал.

Діяльність  фінансових посередників на ринку фінансових послуг має на меті, з одного боку, акумулювати розрізнений капітал домогосподарств та суб’єктів господарювання та перетворити його в потужні інвестиційні ресурси для розвитку економіки країни, а з іншого – задовольнити економічні та соціальні потреби споживачів, надаючи їм весь спектр фінансових послуг.

 

 

 

 

 

3. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ В УКРАЇНІ

 

Банківські  установи та страхові компанії прийнято вважати найбільш розвинутими на фінансовому ринку держави. Решта перебуває на етапі становлення, що обумовлено історичними передумовами, характером та рівнем економічного розвитку країни та ін.

Для аналізу  взаємозв'язку між розвитком національної економіки та діяльністю фінансових посередників використаємо статистичні дані (табл.3.1) [7].

Таблиця 3.1

Основні показники розвитку фінансових посередників в Україні

Примітки:

1. Дані вказано станом на січень-березень 2011р.

2. Станом на 01.09.2011р. 

 

 

На основі цих даних, можна визначити, що основним кредитором національної економіки є банківський сектор. Так, на кінець І кварталу 2011р. банками було видано кредитів на загальну суму 800,588 млрд. грн., що більше аналогічного показника 2007 р. у 1,65 рази.

Неменш  важливим є також те, що чисті  активи банків України протягом восьми місяців 2011 р. порівняно з таким  же періодом 2010 р. зросли на 9% - до 1 трлн. 26,1 млрд. грн. [7].

Структуру активів фінансових посередників України у відсотках наведено на рис. 3.1 [7].

Рис. 3.1 Структура активів фінансових посередників України, %

 

На кінець І кварталу 2011 р. в Україні банками  було акумульовано 804,4 млрд. грн. коштів фізичних та юридичних осіб. Протягом останнього часу тендції свідчать, що банки знижують відсоткові ставки за депозитами з метою зменшення обсягів виплат відсотків, тому що вони не мають надійних та рентабельних інструментів їх вкладення. Беручи до уваги те, що інститути спільного інвестування недостатньо розвинуті в нашій країні, а кредитні спілки не викликають у населення довіри, останнім залишається або погоджуватися на нові умови, або тримати кошти вдома.

На страховому ринку України також можемо спостерігати поступове відновлення діяльності страхових компаній та недержавних пенсійних фондів. Недержавні пенсійні фонди не зазнали серйозного впливу від зниження темпів зростання національної економіки, на відміну від страхових компаній, так за 2009-2011 рр. пенсійні фонди залучили більше 350 млн. грн. у вигляді пенсійних внесків, то страховий ринок у 2009-2011 р. не отримав близько 8 млрд. грн. страхових премій [7].

Перш  за все така ситуація пояснюється  тим, що саме ринок недержавного пенсійного страхування в нашій країні нерозвинутий, тому і клієнти цих установ  є більш забезпеченими і і  будь яка фінансово-економічна нестабільність не має значного впливу на їхні доходи. Ці установи також проводять більш зважену політику в сфері інвестицій.

Загальні  показники розвитку інститутів спільного  інвестування (ІСІ) в Україні протягом 2006-2011рр., згідно із статистичними даними, значно зростають. Але варто зазначити, що у загальному обсязі активів, більше 95% займають кошти венчурних фондів, учасниками яких є юридичні особи. Це означає, що залучення коштів фізичними осіб цими установами практично не здійснюється, хоча вони можуть запропонувати продукти альтернативні банківським депозитам. Слід зазначити, що вкладення в інвестиційні фонди, є більш стабільним та інструментом з точки зору ризику, ніж інвестування на відкритому ринку, а коливання їхньої дохідності – не такі суттєві, як у фондових індексів.

Показник  частки активів фінансових посередників у відсотках до валового внутрішнього продукту наведено на рис. 3.2 [7].

     2007                       2008                       2009                       2010                       2011

Рис. 3.2 Частка активів фінансових посередників у відсотках до валового внутрішнього продукту, %

Отже, аналізуючи один із базових показників рівня розвитку фінансових посередників в країні, а саме показник частки активів фінансових посередників у валовому внутрішньому продукті країни, на відміну від попередніх, він не демонструє нам стійкої динаміки, окрім банківських установ. Слід зазначити, що серед НФКУ лише страхові компанії мають частку активів у ВВП більше 4%, показники всіх інших посередників не перевищують одиниці.

Проведений  аналіз свідчить, що фінансові посередники в Україні мають неоднаковий вплив на розвиток національної економіки. Переважний вплив здійснюють банківські установи та ІСІ.

Для виявлення  проблем та розробки конкретних пропозицій для їх вирішення окремого розгляду потребує кожен із видів фінансових посередників.

Можна зродити  висновок щодо загальних проблем, які  притаманні усім фінансовим посередникам:

- недовіра до їх діяльності фізичних та юридичних осіб;

- відсутність належної інформації про розвиток фінансових посередників;

- неефективний державний контроль за діяльністю фінансових посередників та ін.

Для національної економіки найбільш складною залишається проблема недовіри населення до діяльності фінансових посередників, що не дозволяє у повній мірі використовувати заощаджувані фізичними особами кошти для розвитку національного господарства. За оцінками експертів на руках у громадян України знаходиться від 20 до 40 млрд. дол., що можуть бути залучені як внутрішнє джерело фінансових ресурсів [5, с. 12].

 

 

 

4. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА В УКРАЇНІ

 

Розвиваючи фінансовий ринок, необхідно  ґрунтуватись на тому, що першочергове значення мають якість і доступність  фінансових послуг, а не те хто саме з фінансових посередників їх надає.

Можна виділити ряд завдань для  удосконалення фінансового посередництва:   

- розробку нормативно-правових  актів, спрямованих на якісний розвиток посередництва на фінансовому ринку; 

- формування сприятливого середовища  для розвитку ринку посередницької  діяльності (уряд має прийняти  дійсно ефективні заходи для  усунення наслідків дії фінансової  кризи); 

- посилення ринкових процесів  у регіонах та роль місцевих  органів самоврядування у інфраструктурному  розвитку фінансового ринку (при  цьому слід враховувати соціально-економічний розвиток регіону та якість життя населення у ньому);  

- здійснення міжнародного співробітництва  для обміну досвідом, та виконання  відповідних дій на фінансовому  ринку України;  

- створення такого механізму  дії посередницьких структур, що  забезпечить збільшення довіри  населення до їх діяльності.

Першочерговим завданням держави  має бути підтримка розвитку такого фінансового посередництва в Україні, яке сприятиме швидкому, якісному та надійному розвитку фінансового ринку. Заходи розвитку посередницької діяльності на конкретному ринку (банківському, фондовому, страховому тощо) повинні мати системний і цілісний характер.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Сучасні фінансові посередники є професійними учасниками фінансового ринку і  відіграють важливу роль у його функціонуванні, а через нього впливають і  на розвиток економіки. Основне призначення фінансових посередників полягає в фінансуванні економічної діяльності та забезпеченні ефективного перерозподілу капіталу у суспільстві. Завдяки цьому створюються сприятливі умови для ефективного функціонування реального сектора економіки та прискорення кругообороту капіталу в процесі господарської діяльності.

Отже, в  Україні найбільш потужними серед  фінансових посередників є саме банки, частка їх активів в загальній сумі всіх активів фінансових посередників поступово зростає. Це ще раз підтверджує той факт, що в Україні поступово формуються основи банкоорієнтованої моделі ринку фінансових послуг. Загальна сума всіх активів фінансових посередників щодо валового внутрішнього продукту країни поступово зростає, але водночас, порівняно із аналогічними показниками економічно розвинутих країн, цей показник є досить низьким. Таким чином, проведений аналіз свідчить, що фінансові посередники в Україні мають неоднаковий вплив на розвиток національної економіки. Переважний вплив здійснюють банківські установи та ІСІ.

Можна зробити висновок щодо загальних проблем, які притаманні усім фінансовим посередникам: по-перше, недовіра до їх діяльності фізичних та юридичних осіб; по-друге, - відсутність належної інформації про розвиток фінансових посередників; по-третє, - неефективний державний контроль за діяльністю фінансових посередників та ін. Для національної економіки найбільш складною залишається проблема недовіри населення до діяльності фінансових посередників, що не дозволяє у повній мірі використовувати заощаджувані фізичними особами кошти для розвитку національного господарства.