Таможенный перевозчик

а) фінансові  документи,   наприклад,  переказний  чи  простий 
вексель, чеки тощо;

б) складські   документи.    Відбивають   взаємовідносини   між 
вантажовласником і власником складу. До них відносять посвідчення 
складу про прийом товару, квитанція зі складу тощо;

в) митні документи. Необхідні для митного оформлення товарів. 
До   них  відносяться  митна  декларація,  ліцензії,  посвідчення   про 
походження    товару,    консульська    фактура,    сертифікат    якості, 
ветеринарні, санітарні посвідчення тощо;

г) технічна документація. Всі документи, які характеризують 
властивості товарів: паспорт, креслення, інструкції тощо.

 

ПРАВОВИЙ СТАТУС МИТНОГО БРОКЕРА

 

Інститут митних брокерів існує давно.  Понад сто років  вони здійснюють свою діяльність в  різних країнах світу. З урахуванням  значного зростання об’ємів міжнародної  торгівлі останнім часом, що викликало  підвищення тарифів і укладення  торгівельних угод, роль митного брокера  значно зросла. В даний час ні один імпортер, крупний або дрібний, не може здійснювати ефективну діяльність без використання послуг кваліфікованого  митного брокера. Деякі особливо крупні імпортери утримують штатних  фахівців, які працюють виключно на дану компанію. Однак в цілому митні  брокери є співробітниками приватних  агентств, які діють від імені  різних імпортерів.

Діяльність митних брокерів в Україні розпочалась із затвердженням  наказу Державного митного комітету України від 4 вересня 1992 року № 173. До речі, цей день треба б увіковічнити указом Президента як День митного  брокера України. Поки що він святкується  неофіційно людьми, які дещо обізнані з історією митно-брокерського руху, наприклад, Асоціацією митних брокерів України.

Відповідно до цього наказу:

МИТНИЙ БРОКЕР - люба українська чи іноземна особа, зареєстрована як суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності на території України, яка мала право  самостійно виконувати будь-які операції по митному оформленню товарів та ін. предметів, виконувати посередницькі  функції за рахунок і за дорученням особи, яку представляє; при здійсненні митного оформлення виконувала обов’язки  і несла відповідальність у повному  об’ємі як особа, що самостійно переміщує  товари та ін. предмети через митний кордон України.

Згідно із ст.48 [МКУ-1991] та п.2.5. [ДМКУ 040992 № 173] М.б. зобов’язаний: - пред’явити митниці товари та ін. предмети, що переміщуються через  митний кордон України; подати митниці  документи, що містять дані, необхідні  для здійснення митного контролю та митного оформлення; сплатити мито та митні збори, якщо товари та ін. предмети підлягають митному обкладенню. М.б. здійснював свою діяльність на підставі Ліцензії на право здійснення митної брокерської діяльності, для здійснення безпосередньої діяльності по митному  оформленню товарів мав у своєму штаті особу митного брокера, що діє на підставі Кваліфікаційного свідоцтва особи митного брокера.

Для декларування імпорту (експорту) та транзиту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на які встановлено  акцизний збір, митницею визначались  М.б., що мали стаж роботи по зазначеній кваліфікації не менше 1 року, не мали порушень митного законодавства при виконанні  своїх обов’язків.

На противагу декларанту М.б. має більш широкі повноваження, оскільки може виконувати посередницькі  функції та надавати послуги по декларуванню і митному оформленню любому суб’єкту ЗЕД, декларант же здійснює митне  оформлення тільки “своїх” товарів.

Свого апогею у розвитку митні брокери України досягли  в 1995 році, коли за даними Держмиткому  України їх налічувалось понад 5 тис. організацій. Однак загальний спад експортно-імпортних операцій (за 1999 рік, наприклад, об’єм імпорту скоротився на 30-40%) прямо вплинув і на кількість брокерських контор.

Так, за результатами перереєстрації підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, здійсненої на початку 2000 року, всього перереєстровано 1034 організацій. При цьому слід враховувати, що до зазначеного числа входять також 346 митних ліцензійних складів, однією із умов діяльності яких є наявність  митної брокерської ліцензії. Таким  чином можна констатувати, що митних брокерів в Україні станом на грудень 1999 року – січень 2000 року було перереєстровано  всього 688 організацій.

Крім того, на думку фахівців негативну роль відіграла також  щорічна перереєстрація брокерських  організацій, за яку необхідно сплачувати суму, еквівалентну 1000 доларам США  по курсу Національного банку  України.

У 1997 році з метою, перш за все, приведення у відповідність  з чинним законодавством України, а  також у зв’язку зі змінами, які  відбулися у митному регулюванні  зовнішньоекономічної діяльності, Державною  митною службою наказом від 22.07.97 № 340 було затверджено нове “Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору”. Приведення у відповідність з  чинним законодавством означає, що, як видно і з назви Положення, і з його суті, в ньому вже  не фігурують такі поняття і терміни, як “митний брокер” та “особа митного  брокера”. Вони замінені на терміни  “підприємство, що здійснює декларування на підставі договору” та “особа, уповноважена на декларування”. Пов’язано це з  тим, що такі терміни, перш за все “митний  брокер”, відсутні у чинному Митному  кодексі. Затвердженому у 1991 р. Нове Положення (на відміну від попереднього) було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 жовтня 1997 року.

Митні брокери знову в  законі... з 1 січня 2003 року.

Митні брокери в Україні  знову офіційно легалізуються з 1 січня 2003 року, коли набуде чинності новий  Митний кодекс України.

До цього часу поки що діятиме стаття Митного кодексу 1991 року

та “Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору”, затверджене  наказом ДМСУ від 22.07.1997 р. № 340.

Відповідно до положень нового Митного кодексу:

Стаття 176. Митний брокер

Митний брокер (посередник) - це підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення митної брокерської  діяльності, видану спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент. Від імені цього підприємства декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через  митний кордон України, може здійснювати  його відокремлений структурний  підрозділ (філія, представництво тощо).

Стаття 177. Здійснення діяльності митного брокера 

Митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до норм цього  Кодексу та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим  органом з питань ліцензування та органом ліцензування. Взаємовідносини  митного брокера з особою, яку  він представляє, визначаються договором  доручення.

Стаття 178. Ліцензування діяльності митного брокера 

Ліцензування діяльності митного брокера здійснюється відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Стаття 179. Права та обов'язки митного брокера

Митний брокер виконує  повноваження в обсязі, встановленому  за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов'язані  з пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення.

Митний брокер має право  здійснювати свої функції з декларування товарів і транспортних засобів  у будь-якому митному органі України.

Вчиняючи дії, передбачені  частиною першою цієї статті, митний брокер виконує всі обов'язки і несе відповідальність, встановлену законом.

Стаття 180. Реєстр митних брокерів

Спеціально уповноважений  центральний орган виконавчої влади  в галузі митної справи веде реєстр митних брокерів і забезпечує його періодичну публікацію.

Стаття 181. Інформація, отримана митним брокером та його

працівниками від особи, яку вони представляють 

Інформація, отримана митним брокером та його працівниками від  особи, яку вони представляють у  процесі здійснення митних процедур, може використовуватися виключно для  цілей цих процедур.

За розголошення інформації, що становить комерційну таємницю або  є конфіденційною, митний брокер несе відповідальність відповідно до закону.

 

ХАРАКТЕРИСТИКА МИТНОГО РЕЖИМУ ПЕРЕРОБКИ ТОВАРІВ

НА МИТНІЙ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

 

Переробка на митній території  України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію  України товари, що походять з інших  країн, піддаються в установленому  законодавством порядку переробці  без застосування до них заходів  нетарифного регулювання за умови  вивезення за межі митної території  України продуктів переробки  відповідно до митного режиму експорту;

Продукти переробки - товари, що утворились унаслідок виконання  операцій з переробки товарів, попередньо розміщених у режим переробки  на митній території України (за межами митної території України), і визначені  як кінцеві товари за зовнішньоекономічним договором;

Розміщення товарів у  режим переробки на митній території  України здійснюється з дозволу  начальника митного органу, особи, яка  його заміщує, або іншої уповноваженої, відповідним наказом митниці, посадової  особи.

Для отримання дозволу  на розміщення товарів у режим  переробки підприємство подає митному  органу за місцем державної реєстрації підприємства письмову заяву.

Дозволом на розміщення товарів  у режим переробки є резолюція  на заяві посадової особи митного  органу.

Підприємствам, які здійснюють регулярні операції з переробки, за зазначеною письмовою заявою, може надаватися письмовий дозвіл на кількість  операцій, визначену зовнішньоекономічним договором про переробку. Строк  дії дозволу не має перевищувати одного календарного року.

Товар може бути розміщений у режим переробки в митниці  поза місцем обліку підприємства в  митних органах. Для цього дозвіл надається митницею, що безпосередньо  здійснюватиме оформлення вантажної  митної декларації (далі - ВМД), після  подання до неї листа-узгодження про проведення митного оформлення товарів у митниці поза місцем обліку підприємства.

Разом із заявою до митного  органу подаються:

зовнішньоекономічний договір  про переробку товарів, який, зокрема, містить відомості про обов'язковий  обсяг виходу продуктів переробки, конкретний обсяг робіт і строк  їх виконання;

додаток до договору про  переробку товарів, у якому наводиться технологічна схема переробки, що відображає всі основні етапи переробки  й процес перетворення товарів, розміщених у режим переробки, у продукти переробки, а також кількісні  показники товарів, розміщених у  режим переробки, та інших товарів, що витрачаються підприємством на здійснення операцій щодо переробки, на кожному  етапі переробки з обґрунтуванням виробничих утрат товарів, утрат  виконавця переробки на кожному  її етапі.

Для прийняття рішення  про видачу дозволу на розміщення товарів у режим переробки  митним органом розглядається можливість дотримання підприємством установлених законодавством умов переробки, у тому числі технологічні особливості  процесу переробки та можливість ідентифікації перероблених товарів  у продуктах переробки.

Для цього митний орган  може використовувати:

рішення митних лабораторій;

довідки та рішення митних органів стосовно вартості чи відповідності  товару до коду за Українською класифікацією  товарів зовнішньоекономічної діяльності;

висновки Міністерства економіки  та з питань європейської інтеграції України стосовно визначення операцій як таких, що належать до операцій з  давальницькою сировиною, у разі здійснення операцій з переробки (у  тому числі виконання кількох  операцій з переробки кількома підприємствами) відповідно до Закону України "Про  операції з давальницькою сировиною  у зовнішньоекономічних відносинах".

Товари можуть бути ідентифіковані шляхом:

надання підприємством відомостей про витрачені ресурси й про  технології виробництва продуктів  переробки, достатніх для здійснення обліку товарів, розміщених у режим  переробки на митній території України (переробки за межами митної території  України), та контролю за обсягом виходу продуктів переробки;

здійснення митного контролю під час проведення операцій щодо переробки товарів.

При ідентифікації товарів  ураховуються характер товарів і  види операцій з їх переробки.

Дозвіл надається підприємству в строк, що не перевищує 15 днів з  моменту прийняття митницею заяви  про його видачу.

У разі якщо інформації, наявної  в документах, недостатньо для  прийняття рішення, митний орган  письмово повідомляє підприємство про  відмову в наданні дозволу  із зазначенням причини й вичерпним  роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечить можливість розміщення цих товарів у режимі переробки.