Таможенный перевозчик

МИТНИЙ ПЕРЕВІЗНИК

 

Особливо зацікавленість перевізників викличе запровадження  митним кодексом нової категорії  ”митний перевізник”, отримання статусу якого надасть певні переваги при здійсненні транзитних перевезень товарів митною територією України.

Кодексом визначено, що „митний перевізник – це підприємство, яке здійснює перевезення між митними органами товарів, що перебувають пі митним контролем, без застосування при цьому заходів гарантування доставки товарів до митного органу призначення..., і має ліцензію на право здійснення діяльності митного перевізника...”. Заходи гарантування доставки товарів, що перевозять під митним контролем між митними органами розглянуто у попередньому розділі.

Митні органи України  мають право надавати перевізнику  статус митного перевізника виключено  підприємством – резидентам.

Ліцензію на право  здійснення діяльності митного перевізника  має право видавити виключно центральний  апарат Держмитслужби України (згідно з Кодексом – це спеціально уповноважений  орган виконавчої влади в галузі митної справи). Ліцензування діяльності митного перевізника має здійснюватися  відповідно до Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. Ведення реєстру митних перевізників також покладено на центральний апарат Держмитслужби.

Разом з тим  питання щодо ліцензуванням залишатиметься відкритим до того часу, доки не буде визначено порядок подання документів підприємств - перевізників до Держмитслужби  з митою отримання статусу  митного перевізника.

Митний перевізник – особа, яка здійснює перевезення  між митними органами товарів, що перебувають під митним контролем, без застосування при цьому заходів  гарантування доставки вантажів до митного  органу, передбачених статтями 196 -199 цього  Кодексу, та отримала ліцензію Державної  митної служби України на право перевезення  товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами.

Митний перевізник діє згідно з цим Кодексом та положенням, що затверджується Державною митною службою України.

Відносини митного  перевізника з власником товарів  визначається відповідним договором.

Стаття 225. ліцензія на провадження діяльності митного  перевізника.

Для отримання  ліцензії, що дає право на провадження  діяльності митного перевізника  необхідно:

1. мати транспортні засоби, які відповідають вимогам, установленим Державною митною службою України;
2. укласти договір страхування своєї діяльності. Страхова сума не може бути меншою за 500 – кратний неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Порядок видачі ліцензії на впровадження діяльності митного перевізника та строк  її дії визначаються Державною митною службою України.

Ліцензія на впровадження діяльності митного перевізника  може бути скасована чи відкликана або її дія може бути призупинена  митними органами.

Ліцензія скасовується, якщо вона була видана на підставі неповних чи недостовірних відомостей, які  мали істотне значення для прийняття  рішень про її видачу. Рішення про  скасування дії здати видачі ліцензії.

Ліцензія може бути відкликана у разі:

1. неодноразового виконання обов’язків митного перевізника, включаючи безпідставні відмови у перевезенні товарів, використання не обладнаних належним чином транспортних засобів та встановлення плати за перевезення, що не відповідає середній вартості наданих послуг;
2. вчинення правопорушення, передбачених цим Кодексом;
3. заподіяння неправомірних істотних збитків відправникові товарів та документів на них, у тому числі шляхом незаконного використання відомостей, що становлять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію за висновком суду
4. визначення митного перевізника неплатоспроможним або оголошення ним своєї неплатоспроможності.

Відкликання  діє здати прийняття відповідного рішення.

Повторна заява  про видачу ліцензії може бути розглянута по закінченні одного року з дня  винесення рішення про скасування або відкликання за умови усунення причин, що стали підставою для  її скасування або відкликання.

Дія ліцензії може бути призупинена на строк до трьох  місяців за наявності достатніх  підстав для припущення, що митний перевізник зловживає своїми правами.

За видачу ліцензії на провадження діяльності митного  перевізника, а також за поновлення її дії стягуються збори в розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів  України.

У разі скасування або відкликання ліцензії чи призупинення її дії зробили за видачу ліцензії та поновлення її дії поверненню не підлягають.

Стаття 226. Реєстрація митних перевізників та надання інформації про них.

Митний орган  реєструє митних перевізників у регіоні  діяльності цього органу. Реєстрація проводиться на підставі заяви митного  перевізника.

Зазначений митний орган подає для загального користування перелік зареєстрованих митних перевізників.

Стаття 227. Інформація, одержана від власника товарів чи уповноваженої ним особи .

Одержана від власника товарів чи уповноваженої ним  особи та на підставі документів, що стосуються цих товарів, інформація є комерційною, банківською або  іншою таємницею, що охороняється законом. Ця, а також інша конфіденційна  інформація, що стосується товарів, довірених  перевізникові, не повинна розголошуватися, використовуватися митним перевізником та його працівниками для власних  цілей, передаватися третім особам, а  також державним органам, за винятком випадків, передбачених актами законодавства  України.

ТРАНСПОРТНІ ДОКУМЕНТИ

При переміщенні  товарів чи інших предметів через  кордон України всі транспортні  документи повинні містити обов'язкові реквізити, а саме:

• найменування продавця і покупця, адреса, номери телефонів;
• назва документа, дата і місце його виписки;
• номер контракту і дата його підписання;
• найменування товару, його описання і кількість;
• вид упакування і маркування.

Безліч документів, які використовуються в міжнародній  торгівлі, можна розбити на наступній  основі.

Транспортні документи (коносаменти, авіаційні накладні, комбіновані  транспортні коносаменти тощо). Транспортним документом є документ, що свідчить про завантаження вантажу на борт, відправлення або прийняття його під відповідальність. Такі документи  призначені для надання посвідчень про укладення контракту на перевезення, про прийняття товарів (перевізником) і, у деяких випадках, для посвідчення  права власності, тобто права  власника цих документів на володіння  відповідними товарами.

Види транспортних документів:

а) коносамент - це посвідчення про укладення контракту  на перевезення між судноплавною компанією і замовником. Коносаменти, які визначають право власності  на товар, є товаророзпорядчим документом. Але тільки повний комплект підписаних екземплярів коносамента дає  його власникові право власності  на товар. Товари надаються покупцеві  після пред'явлення підписаного оригіналу коносамента. Обов'язковими реквізитами коносамента є: назва судна, місце завантаження, найменування відправника вантажу і вантажоодержувача. Коносамент може бути виписаний на визначену особу (іменний коносамент), за його наказом (ордерний коносамент) або на пред'явника (коносамент на пред'явника);

б) авіаційна   транспортна   накладна.   Використовується   при 
перевезеннях товару повітрям. Не є документом, який засвідчує право 
власності на вантаж. Авіа-накладна містить детальну інформацію про 
вантажоодержувача та перевезений товар;

в) залізнична    вантажна    накладна.    Використовується    при 
доставці  товару  залізницею.   Залізнична  накладна  є  посвідченням 
укладеного    транспортного    контракту    із    залізницею.    Під    час 
залізничних перевезень заповнюється залізнична накладна, що містить 
основні дані про вантаж найменування вантажу, вид упакування, 
кількість місць, вагу, станцію відправлення і призначення. Договір 
перевезення вважається укладеним з моменту прийому до перевезення 
станцією вантажу з оформленою накладною;

г) автодорожня  транспортна накладна. Виписується  на товари, 
які доставляються дорогами автотранспортом. В ній зазначена адреса 
відправника вантажу і вантажоодержувача, місце і час доставки. Але 
ця накладна не є документом на право власності;

д) поштова квитанція. Застосовується у разі доставки товару 
поштою.

КОМЕРЦІЙНІ ДОКУМЕНТИ

Комерційні документи (рахунок-фактура, проформа-рахунок, рахунок-специфікація) мають містити вартісну, якісну і  кількісну характеристики товару.

Рахунок-фактура, що входить до числа основних документів за контрактом, і є розрахунковим  документом.

Рахунок-специфікація поєднує реквізити рахунку і  специфікації.

Проформа-рахунок  виписується при постачанні товарів  на безпечній основі і містить відомості щодо ціни товару і загальної вартості, але не є розрахунковим документом, оскільки не містить вимоги щодо сплати зазначеної в ньому суми. Рахунок-фактура є вимогою продавця до покупця щодо сплати зазначеної в ньому суми за товар, що поставляється. Він має містити наступні дані: дата; найменування та адреса продавця і покупця; номер контракту; кількість, скорочений опис товару; ціна за одиницю товару і загальна сума контракту; відомості щодо кількості місць та упаковки; умови платежу; умови доставки; найменування банку, що здійснює платіж та інші необхідні дані.

Рахунки виписуються  в тій валюті, в якій встановлено  ціну за контрактом.

Рахунок-фактура  надається: в банк - для отримання  належного з покупця платежу; до митних органів - для обкладення митом товару; до торгової палати— для отримання сертифікату походження товару; до адміністративних органів - для отримання ліцензії; до транспортно-експедиторських фірм - для перевезення товару.

Існують чотири основних типи рахунків-фактур:

а) попередня фактура. Вона являє собою перелік цін, наданий 
експортером потенційному закордонному покупцеві на етапі, коли ще 
не укладено договір на продаж і покупку товарів і ведуться попередні 
переговори;

б) комерційний рахунок-фактура. Це вимога оплати за продані 
товари, запропонована експортером імпортеру. Вона містить наступні

дані: опис товарів; кількість; ціну за одиницю і сумарну  ціну продажу; умови доставки; умови  платежу;

в) сертифікований рахунок-фактура. Являє собою комерційний 
рахунок-фактуру,   що   містить   висновок   експортера   щодо   стану 
відправлених товарів або країни їхнього виготовлення;

г) консульський   рахунок-фактура.   Це  комерційний  рахунок 
фактура, складений за формою, встановленою в країні експортера, 
консульством країни покупця, її завіряють консульською печаткою. 
Головне   призначення   консульського   рахунку-фактури -   надання 
допомоги уряду країни покупця при контролі над імпортом.

СТРАХОВІ  ДОКУМЕНТИ

Страхові документи, як і транспортні, займають важливе  місце. Вони засвідчують, що товар застраховано від визначених ризиків і що у  разі виникнення цих ризиків ціну товару буде відшкодовано власникові або одержувачеві товару. Збитки, понесеш  від незазначених ризиків, не підлягають відшкодуванню з боку страхових  компаній. В багатьох країнах існує  перелік типових ризиків (всі  ризики або визначені ризики), від  яких обов'язково страхується вантаж. Існує три основних типи страхових  документів:

а) страховий лист. Він оформляється страховим брокером і є 
посвідченням   того,   що   були   розпочаті   дії   щодо   оформлення 
страхового полісу чи сертифіката;

б) страховий сертифікат. В страховому сертифікаті вказується 
вартість товарів, і наводяться докладні відомості про відвантаження, а 
також про ризики, що покриваються. Він підписується експортером і 
страховою компанією;

в) страховий  поліс. Містить докладні відомості  про перелік ризиків, що покриваються, і є посвідченням укладення договору про страхування.

ОФІЦІЙНІ ТА ІНШІ ДОКУМЕНТИ

Деякі документи  в міжнародній торгівлі передбачено  для задоволення юридичних або  процедурних вимог уряду країни експорту, імпорту або транзиту, вони називаються офіційними документами. До них відносять наступні:

а) сертифікат походження -  посвідчення  того, в  якій країні 
виготовлено товари;

б) сертифікат "чорного списку" - посвідчення того, що товари 
не виготовлені і не перевозилися через країну, з якою країна-імпортер 
припинила нормальні торгові стосунки;

в) спеціальні документа в рамках ЄС тощо. 
До інших видів документів відносять: