Митно-тарифне регулювання як складова частина зовнішньоторговельної політики держави

       Ці  тарифи дозволяють державі здійснювати диференційовану митну політику, у тому числі й у межах міжнародних митних союзів (наприклад, єес, ЮДЕАК, ЭКОВАС та ін.). В основу митних тарифних ставок покладено принцип, згідно з котрим товар оподатковується тим більшим митом, чим вищий ступінь його промислової обробки.

       Митний  тариф багатьох держав світу здебільшого  визначається на основі двох ставок мита. Одна з них визначає рівень пільгових  митних тарифів, що застосовуються державою до товарів тих країн, із якими  є торговельні угоди і які користуються режимом найбільшого сприяння в митному оподаткуванні. Друга ставка закріплює максимальний рівень мита, що застосовується до товарів, які імпортуються з країн, із котрими не укладені такі двосторонні торговельні угоди [8, 194].

       Таким чином, на відміну від автономного  тарифу, конвенційний тариф містить  перелік ставок мита, що встановлюються в торговельних договорах або  угодах між державами для окремих  товарів, увезених із митної території  однієї договірної держави на митну  територію іншої договірної держави.

       Класифікація  мита у митних тарифах різних країн  неоднакова.

       У деяких країнах спочатку митний тариф  будувався за принципом, коли мито встановлювалося  за найменуванням товарів, розміщених в алфавітному порядку. Від такого принципу класифікації країни надалі відмовилися і стали застосовувати порядок групування, при якому товари об'єднувалися або за ознакою походження (продукти тваринного та рослинного походження, мінерали), або за ступенем обробки товарів (сировина, напівфабрикати, готові вироби).

       Загалом на сьогодні єдності в класифікації митних тарифів і визначенні тарифних ставок не існує. Митні тарифи відрізняються  один від одного як числом оподатковуваних  товарів, деталізацією позицій, так  і способами стягування мита.

       З метою здійснення контролю над державами щодо митного оподаткування і недопущення ними випадків підвищення тарифів без їх попереднього опублікування в 1889 р. У брюсселі було укладено багатосторонній договір, який ухвалив конвенцію про заснування міжнародного союзу з публікації митних тарифів. До завдань цього союзу входить, зокрема, уніфікація національних митних тарифів і, національного митного законодавства держав-членів. Союз був ініціатором розроблення і прийняття проекту спеціального договору про класифікацію номенклатури товарів і митних тарифів.

       Пізніше в основу класифікації товарів було покладено угоду 13 країн, підписану  ними в квітні 1951 р. У Брюсселі про  введення єдиної класифікаційної системи  для митних тарифів, так званої брюссельської  митної номенклатури (БМН), що набула чинності в 1955 р. Із доповненнями і змінами 1959 1965 і 1972 р.

       В основу побудови БМН було покладено  сукупність таких ознак товарів: походження; вид матеріалу, з якого  він виготовлений; призначення; хімічний склад. При утворенні груп товарів було використано принцип ступеня їх обробки [16, 461].

       З 1970 р. У раді митного співробітництва  почалося розроблення нової номенклатури товарів у міжнародній торгівлі – гармонізованої системи опису  і кодування товарів. Ця система  покликана забезпечити більш просту порівнянність із міжнародною стандартною товарною класифікацією організації об'єднаних націй.

       У червні 1983 р. Рада прийняла гармонізовану  систему назв і кодифікації товарів, що обертаються в міжнародній  торгівлі, і текст конвенції, що регулює правові аспекти застосування цієї системи на практиці. Вона містить 1240 позицій, закодованих у шести цифрах, що об'єднують близько 4900 найменувань товарів міжнародної торгівлі, охоплених тарифною і статистичною номенклатурою, і покликана замінити конвенцію про класифікацію номенклатури товарів і митних тарифів 1955 р. Так званою брюссельською митною номенклатурою.

       Проаналізувавши матеріал, можна зробити наступні висновки:

1. Існують різні види митних територій: національна державна митна територія (вона може містити в собі території штучних островів, усіляких споруд і установок, створюваних в економічній зоні, де та або інша держава має виключну юрисдикцію щодо митної справи); єдина митна територія, утворена державами на основі договору про створення митного союзу; митна територія вільної митної зони; митна територія економічної зони та ін.
2. Мито являє собою вид державних грошових зборів, стягнутих з імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, майна, цінностей та інших предметів, що пропускаються через митний кордон країни під контролем митних служб, а також із різних міжнародних поштових операцій. Раніше мито застосовувалося, як правило, лише у фіскальних цілях, тобто як джерело прибутків для державної скарбниці.
3. Митний тариф містить деталізовані назви товарів, які оподатковуються увізним, вивізним або транзитним митом, із зазначенням способу оподаткування, ставки мита, коефіцієнта надбавок і знижок, а також найменування товарів, заборонених до ввозу і вивозу або транзиту.

РОЗДІЛ 2

ПРАВО МИТНИХ ПІЛЬГ 
 

       Система митних пільг складається на основі міжнародних договорів і угод, укладених між державами на двосторонній і багатосторонній основі, а також  на підставі міжнародних порядків і  принципів взаємності.

       Види  митних пільг дуже різноманітні:

1. Пільги дипломатичних, консульських і торговельних представництв.

2. Пільги міжнародних органів і організацій.

3. Пільги національних організацій держав.
4. Пільги, що поширюються на транспортні засоби.
5. Пільги, що поширюються на різноманітні товари, предмети, вантажі, багаж.
6. Пільги, надані фізичним особам:

• дипломатичним агентам;

• консульським посадовим особам;
• посадовим особам міжнародних органів і організацій;
• особам, що в'їжджають на територію тієї або іншої держави як спеціалісти;
• іноземним туристам;
• персоналу транспортних засобів;
• особам, що виконують службові обов'язки в прикордонних районах;
• громадянам, що проживають у прикордонних населених пунктах;
• тим, хто навчається або працює на території іншої держави.

        2.1 Регулювання митного економічного режиму 

       Система регулювання міжнародних митних відносин ґрунтується на митному  економічному режимі та комерційній, виробничій і транспортній діяльності митних установ.

       По-перше, митний економічний режим підтримується  при здійсненні державами експортно-імпортних операцій у світовій торгівлі (комерційної діяльності).

       Поняття "режим комерційної діяльності" включає режим митних складів, зберігання товарів імпорту й експорту, порядок  реалізації товарів та інших предметів, не зажаданих власником, проведення митних аукціонів та інші види комерційної митної діяльності.

       У країнах - членах єс відбувається еволюція міжнародного митного економічного режиму. Зокрема це виявляється в  становленні міжнародного режиму індустріальних складів. Регламентами єс визначений правовий статус державних митних складів, приватних складів, звичайних приватних складів і особливих приватних складів [4, 367].

       У міжнародних митних відносинах економічні режими здійснюються через "деталізацію" товарів у декларації, включення  в дебет ціни товару ввозу (квитанція вкладення) і фінансову гарантію міжнародних митних операцій (принцип внесення застави, ануляція добровільних письмових зобов'язань на заставу) та ін.

       Що  стосується режиму складу зберігання експорту, то нині використовуються такі форми міжнародного митного економічного режиму: митний увіз товару на склад експорту; режим експортного маркування й упаковування товару; порядок перебування (зберігання) товарів на складі експорту; митні умови вивозу товару зі складу експорту; митний режим урахування (обліку) споживання; митний режим імпорту; митний режим тимчасового імпорту; митний режим тимчасового ввозу; режим експорту без митного оподаткування.

       При цьому використовуються митний режим "обміну стандартами" і режим  реєстрації товарів у митній установі, режим "відкритого рахунку" і режим "свободи пересування".

       По-друге, митний економічний режим застосовується при організації і здійсненні промислового співробітництва і  компенсаційних операцій. Він установлюється на основі міжнародних договорів, угод і довгострокових програм. Як правило, у довгострокових програмах розвитку і поглиблення економічного, науково-технічного і промислового співробітництва держави керуються принципом "якомога найсприятливіших умов", що, зокрема, поширюється і на митний економічний режим. Цей режим сприяє удосконаленню організації промислового співробітництва і компенсаційних операцій цього співробітництва.

       Митний  економічний режим поширюється  на програми міжнародних організацій  системи об'єднаних націй і  її спеціалізованих установ. При митному економічному режимі виробничої діяльності контролю підлягають товари, що беруть участь у промислових операціях і реекспорті, що перебуває під митним контролем [5, 294].

       По-третє, митний економічний режим виконується  й у міжнародних транспортних операціях. Цей режим здійснюється здебільшого при транзиті товарів і вантажів через митні території. У даному разі міжнародно-правовому регулюванню підлягають режим транзиту за правом єс і особливі режими транзиту, до яких належить міжнародний транзит автодорогами tir, режим "прирейнського маніфесту", положення скандинавського митного паспорта, правила митного нагляду на Дунаї і національні транзити повітрям, водою, внутрішніми залізничними коліями й автострадами.

       Країни  центральної і східної Європи з питань митного режиму автомобільного сполучення уклали багатосторонню угоду (АГТ) у 1965 p., яка передбачає низку  заходів для спрощення і прискорення  митних процедур при міжнародному автомобільному сполученні.

       Питання скасування процедури митного контролю за міжнародними перевезеннями вантажів у Європі засобами дорожнього транспорту були визначені митною конвенцією про  міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (конвенція TIR) від 15 січня 1959 р. І закріплені в митній конвенції про міжнародні перевезення з застосуванням книжки МДП і скандинавського митного паспорта 1975 р.

       Митною  конвенцією про міжнародне перевезення  вантажів із застосуванням книжки МДП визначено порядок перевезення вантажів від митного місця відправлення до митниці місця призначення (загальна кількість митних пунктів не повинна перевищувати чотирьох), без їх проміжного перевантаження в дорожніх транспортних засобах і складах транспортних засобів або в контейнерах. Контейнери допускаються до перевезення вантажів за умови наявності митних печаток і пломб відповідно до митної конвенції 1956 p., що стосується контейнерів, і дотримання митної процедури міжнародних дорожніх перевезень (МДП).

       Митне оформлення вантажів і засобів транспорту провадиться на підставі книжки МДП, що видається гарантійними об'єднаннями. Вантажі, перевезеш з дотриманням  процедур МДП, звільняються від сплати або депозиту ввізного або вивізного  мита, зборів і від митного огляду в проміжних митницях. 

       2.2 Контрольно-операційні митні функції держав (міжнародний митний процес) 

       Митні операції відбивають багатогранну діяльність митних служб держав, пов'язану з  реалізацією умов міжнародних договорів  і угод щодо митного співробітництва: виконання різних попередніх митних формальностей, організацію митного супроводу товарів, оформлення митної відповідальності за подані товари і контроль за порядком видачі вантажу після сплати мита і митного очищення. До цих операцій входять і наглядові функції за умовами створення й експлуатації приписних митних складів і зон видачі вантажу, а також систематична перевірка правильності класифікації вантажів відповідно до товарної декларації тощо.

       До  міжнародних договорів, що регламентують  здійснення митних операцій, насамперед варто віднести міжнародні угоди про спрощення митних формальностей 1928 р. Ці договори передбачають умови обов'язкової попередньої публікації країнами-учасницями національних митних правил і тарифів із усіма внесеними до них змінами, а також систематичне спрощення умов і процедури видачі відомостей про проходження товару. Відповідно до вимог угод держави-учасниці зобов'язані забезпечувати безмитне пропускання через свої митні кордони промислових і торговельних зразків.