Взаємозв'язок між українською культурою та патріотизмом українського народу

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет

Кафедра історії та теорії культури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Есе

на тему:

 

«Взаємозв'язок між українською культурою та патріотизмом українського народу»

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                  

 

Виконав:

         ст.гр. ФФФ-11с

         Шикула Д.П.

                                            Перевірила:

                                                                                                                   Доц.  Пітусь Л.М

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2012

      Культура

Я вважаю, що поняття духовної культури нерозривно пов'язано з поняттям патріотизму. Кожен народ, покликаний до того, щоб прийняти свою природну й історичну даність і духовно проробити її в національно-творчому акті. Якщо народ не прийме цей природний обов'язок, то, духовно розклавшись, загине й історично зійде з землі.

     Патріотизм

         Нація

Цією схемою я хочу показати, як ці компоненти пов’язані між  собою. Якщо сказати точніше, то кожен  з них не може існувати одне без  одного. Наприклад, забравши культуру не зможе існувати патріотизм, а  без них і нація; забравши патріотизм нація не буде дбати про свою культуру, і з часом сама занепаде.

На мою думку, це питання  в Україні зараз слід ставити  дуже високо, і якось вирішувати його. З теперішньою ситуацією  в країні занепадає і культура і патріотизм, а з часом це приведе до занепаду української нації. На жаль, з політикою сучасної (а якщо сказати точніше – старої, радянської) влади, знищуються певні моменти історії нашої держави, наш народ хочуть ввести в оману, проводиться русифікація українців. Недавно побувавши в столиці нашої Батьківщини – Києві, я майже не почув там української мови, а що говорити про схід України, де більшість навіть не розуміє мови держави,в якій вони проживають. Я нічого не маю проти того, що вони спілкуються російською мовою, розумію що це їхня справа, і що це обумовлено певними історичними чинниками. Але, на мою думку, знати і розуміти її повинен кожен громадянин нашої Вітчизни. Інакше про який патріотизм чи культуру тут можна говорити?

В народі повинні бути патріотичні  почуття, повинна бути гордість за свою державу. Поки що ми маємо лише поділ  України на дві частини, нескінченні  суперечності та ворожнечість. Телебачення та естрада російськомовні, деякі книжки важко знайти українською мовою, навіть деякі політики з важкістю розмовляють нею, а деякі взагалі не знають її. Можна ще багато прикладів наводити, але факт залишиться фактом – потрібно розвивати патріотичність українського народу, в іншому випадку занепаде наша культура,а з цим і наша нація.

Сьогодні ясною і зрозумілою є та істина, що справжня культура йде  своїми коренями в глибину життя  народу і є єдиним носієм національної своєрідності. Однією із серйозних  помилок, допущених у трактуванні  національної культури, що породжують аморальність, втрату довіри до народу, виникнення психологічної відчуженості від рідного краю, інертність до знання власних духовних цінностей, залишених попередніми поколіннями, є недостатня увага до успадкованих духовних цінностей.

Людині дістаються традиції і звичаї, перевірені суспільством, тобто вона отримує «естафетну паличку» від предків. На основі національних традицій і звичаїв відбувається формування її особистісних якостей  з раннього віку. Але це не означає, що індивід за допомогою традицій включається просто в дану національну спільність людей. Засвоєння цих традицій має світоглядний характер, через них формуються потреби, моральні ідеали, переконання, бачення світу. Водночас на їх основі індивід дістає перші уроки моральності, зразки поводження в родині і суспільстві, виробляє манери.

Я хочу сказати те, що виховування  любові до рідної держави ми повинні  ще змалечку у наших дітей. Як я  вже наголошував, на жаль, наші політики живуть ідеологією радянського минулого, тому прогресу в сучасному світі буде важко від них добитися. Можливо, саме наше покоління повинно щось змінити, принаймні запустити механізм розвитку нашої культури.

Нація, культура, патріотизм. Як бачимо, ситуація з цим в Україні  на даному етапі не з найкращих. Сподіваюсь,я  зміг довести важливість та нероздільність цих понять. Слід зважати на кожне  з них, і розвинувши кожне, ми будемо мати цілісну картину, будемо мати щасливе  майбутнє для наступних поколінь.