Володимирський собор - Собор Святого Володимира

Володимирський  собор - Собор Святого  Володимира 

Збудований 1862 — 1882. Початковий проект склали архітектори І. В. Шторм і П. І. Спарро, пізніше його переробив архітектор О. В. Беретті. В споруджені собору брали участь архітектори Ю. Бернгардт, К. Я. Маєвський, В. М. Ніколаєв. В.с. побудовано в так званому російсько-візантійському псевдостилі. Собор у плані — традиційний давньоруський шестистовпний триапсидний храм, але увінчаний 7 банями. Значну художню цінність мають внутрішні настінні розписи, які виконали 1885 — 1896 російські художники В. М. Васнецов, М. В. Нестеров, М. О. Врубель, українські — В. Д. Замирайло, С . П. Костенко, М. К. Пимоненко, польські — П. О. Сведомський, В. О. Котарбінський, під загальним керівництвом професора А. В. Прахова. В. Васнецову належить розпис головної нави собору, в якій, крім релігійних сюжетів, велике місце займали історичні композиції — "Хрещення Русі", "Хрещення Володимира", портрети канонізованих святих: Володимира, Андрія Боголюбського, Олександра Невського, княгині Ольги та ін. М. Нестеров виконав іконостаси в бокових навах, 2 композиції — "Різдво" і "Воскресіння" — на стінах хорів і "Богоявлення" в хрещальні. П. Сведомському належать композиції "Таємна вечеря", "В`їзд до Єрусалима", "Суд Пілата", В. Котарбинському — "Вознесіння" та ін. Орнамент, що вкриває вільний простір, виконали українські майстри, крім правої нави, яку розписав М. Врубель. В. с. знаходиться на б-рі Т. Шевченка 20.   

Станції метрополітену:  Університет.  
 

Об'єкт: православний собор

Рік побудови: 1862-82

Архітектурний стиль: візантійський, староруський

Розташування: поруч зі старим ботанічним садом ім. І.О.Фоміна Сучасне використання: перший православний собор Української Православної Церкви Українського Патріархату 
 

ЧОТИРИ  ВИЗНАЧНІ ДАТИ

1852 рік 

Розпочався збір пожертв для побудови у Києві  собору на честь святого Рівноапостольного  Великого князя Володимира. Першим вніс 7000 рублів, київський митрополіт Філарет. Після цього він звернувся до усієї православної Русі із закликом зробити внески на будівництво - «храму-пам'ятника святому просвітителю руської землі».

1862 рік 

15 червня 1862 року, в день святкування пам'яті  князя Володимира, був закладений Володимирський собор у Києві

.1885 рік

Художники почали розписувати Володимирський собор.

1896 рік 20 серпня 

1896 року відбулися  відкриття та освячення храму  Святого Рівноапостольного Великого  князя Володимира, цього, як годі  писали: «храму, єдиного по щирості релігійного почуття, по багатству художнього задуму та виконання». Вони стали непересічною подією для всієї держави. Були присутні, цар з царицею у супроводі придворних, велика кількість знаті, видатних людей, а також немало простого люду. ГОЛОВНА ІДЕЯ Головна ідея внутрішнього убранства, в тім ліку і розписів Свято-Володимирського собору у Києві - це почуття радісності виконання синовнього обов'язку і легкості тягара Христового. У Володимирському соборі ми можемо бачити тлумачення мученичества та подвижництва як вільної та радісної синовньої довіри до волі Отця, як одого із способів пошуку істини та приєднання до неї.

ТЕМИ  ЗОБРАЖЕНЬ ВНУТРІШНЬОГО УБРАНСТВА СОБОРУ

Згідно з ухваленим  Православним Синодом проектом розписів Володимирського собору, були відображені  такі теми: біблійна історія Старого Заповіту: Дні Творення світу, Адам і Єва, пророки; біблійна історія Нового Заповіту: Земний шлях Ісуса Христа, апостоли; церковна історія: святителі Вселенської церкви, святителі Руської церкви; «Діла спасіння нашого».

ХУДОЖНИКИ

Для розписів Володимирського собору були запрошені найкращі майстри релігійного живопису, того часу. Всі вони зарекомендували себе талановитими митцями, непересічними особистостями. Кожен із них вистраждав свій шлях у мистецтві, завоював моральне право приймати участь у розписах Володимирського собору.

А.В.Прахов

Керівником робіт  по оздобленню Володимирського собору був призначений професор мистецтв Адріан Вікторович Прахов, який показав  себе видатним майстром своєї справи. Адріян Вікторович Прахов народився 1846 року в містечку Мстиславль у Білорусії.

Професор Прахов " автор досліджень з історії  мистецтва Київської Русі, авторитет  з давніх пам'яток церковної архітектури. Ще до розписів Володимирського собору А-В.Прахов поєднав своє ім'я з  Києвом. Це він відкрив фрески 12 ст. у Кирилівській церкві, для відновлення яких запросив М.Врубеля. Цікавився професор А.В.Прахов українською культурою, українознавством. Так, зокрема, А.В. Прахов - автор однієї з перших публікацій про мистецьку спадщину Т.Шевченка.

В.М.Васнєцов

В.М Васнєцов був водночас і художником, і священником. Він народився 1848 року в родині бідного сільського священника. Вчився у семінарії, малював. Його талант не залишився непомітним і йому порадили пройти навчання у Петербурзькій Академії Художеств.

У своїй творчості художник Васнєцов звертався до минулого свого народу, історичних та билинних тем. Його картини «Витязь на розпутті», «Битва скіфів», «Після побоїща Ігоря Святославича з половцями», «Альонушка», «Три царівни підземного царства» та інші роботи виявляли силу художньої експрессії, оригінальність задуму, сміливу фантазію митця. Тому запрошення В.М.Васнєцова розписувати Володимирський собор не було випадковим. Він готувався до цієї роботи всім своїм попереднім життям. Робота по оздобленню Свято-Володимирського собору стала новим етапом у творчоссті художника. З 1885 року, коли художник був запрошений у Київ, він віддався своїй справі з такою самою щиросердністю, з таким же неслабІючим натхненням, з яким зображувані ним святителі і подвижники служили Богові.

В.М. Васнєцов - талановитий  митець, освічений священник, своєю  творчістю зіграв першу скрипку  в оркестрі. Він задав тон усьому внутрішньому убранству собору, визначив рівень його оздоблення - мистецьки  талановитий і канонічне беззаперечний. У розписах Васнєцовим збережені найважливіші візантійські традиції, такі, як: деяка умовність техніки, композиції і самих образів. На його іконах людина дещо стилізована, але, водночас, це реалізм, який дає живих людей. При цьому художник більш за все шукає внутрішньої правди цих людей, сенсу та значення тієї духовної ідеї, яку вони несуть. Талант, майстерність та глибою й різнобічні знання зіграли тут свою роль - фігури в його зображенні водночас і стилізовані, і реалістичні. Вони намальовані так, що ми зразу скажемо, що це постаті святих, але водночас вони реалістичні: можна розпізнати риси живих людей. Пензлю В.М.Васнєцова належать найввдатніші і найбільші роботи в Свято-Володимирському соборі. Це ікони в іконостасі, запрестольний образ Богородиці, зображення святих і святителів: апостоли Андрій Первозваний і Павло, князь Володимир, княгиня Ольга, Нестор Літописець, Аліпій, князі Борис і Гліб - усього 15 картин та ЗО окремих фігур, а крім того, медальйони та орнаменти. Загалом за 11 років напруженої праці він розписав у соборі близько 2000 м кв.

М.В.Нестеров

Михайло Васильович Нестеров закінчив Московське училище  живопису, скульптури та архітектури  і Петербургську Академію Мистецтв. Його приваблювала духовна тематика, на яку були написані такі картини: «Видіння отрокові Варфоломею», «Великий постриг», та інші. М.В.Нестеров виявив себе видатним портертистом, зокрема його пензлю належать портрети артистки М.К.Заньковецької, художника М.Ярошенка. Дуже ніжно і тонко художник Нестеров з його витончено-стилізованими зображеннями святих і праведників виконав: «Різдво Христове», «Богоявлення», «Воскресіння Христове», «св.Кирил», «св.Мефодій», «св. Великомучениця Варвара», та Інші, загальним ліком, -19.

В.А.Котарбтський

Художник Вільгельм  Олександрович Котарбінський народився 1849 року в польському місті Неборуві. Навчався у Варшавській художній школі. Римській академії св.Луки, потім у Петербурзькій Академії Мистецтв, де згодом був обраний її академІком- Нензлю В.А.Котарбінського належать картини у плафонах Володимирського собору: «Четвертий день творення», «П'ятий день творення», композиції: «Преображення Господнє», «Вознесіння Господнє», «св. Микита», «св. Варлаам» - 9 сюжетів. Сведомські Над розписами собору працювали брати-художники Сведомські. Павло Олександрович Сведомський народився 1849 року в Петербурзі. Живописній майстерності навчався в дюссельдорфській Академії Мистецтв, та в Мюнхені. Він близько 5 років працював над розписами Володимирського собору в Києві. Допомагав йому його брат Олександр Олександрович Сведомський, який народився 1848 року в Петербурзі. Він також навчався в Дюссельдорфській Академіі Мистецтв та в Мюнхені, після чого з 1875 року працював у Римі. Періодично віін брав участь у розписах Володимирського собору. П.А. та 0.0- Сведомські виконали такі роботи, як «Перший день творення», «Другий день творення», «Вхід Господень в Ієрусалим», «Вознесіння Господнє», «св.Микита» - загалом, 9 робіт.

Іконописна  майстерня О.І.Мурашка  та Київська рисувальна школа М.Ї.Мурашка 

Участь у розписах собору брали українські живописці. Ми назвемо лише кілька імен. Микола Іванович Мурашко - український живописець і педагог, що народився 1844 року в місті Глухові і у 1863 - 68 роках навчався у Петербурзькій Академії Мистецтв. В 1875 році він заснував приватну художню школу - Київську рисувальну школу, учні якої приймали участь у створенні внутрішнього убранства Володимирського собору. Працювали у соборі і художники іконописної майстерні Олександра Івановича Мурашка, серед яких був і його син - український живописець Олександр Олександрович Мурашко, що перші художні навики здобув у іконописній майстерні свого батька, а потім у Київській рисувальній школі М.І.Мурашка. Участь у розписах брав український живописець Сергій Петрович Костенко, який теж спочатку навчався в рисувальній школі М.Мурашка. Приймав участь у розписах колишній учень Київської рисувальної школи, який потім навчався у Петербурзькій Академії Мистецтв, український художник М.К. Пимоненко. Микола Корнилович Пимоненко народився 1862 року в Києві. Те, що він малював портрети, тонко почував природу, надавало його розписам особливого колориту. У документах, пов'язаних із розписами собору згадуються також імена таких київських художників, як Науменка, Костенка, Замирайла та деяких інших, що виконували підмальовку та інші художні роботи в соборі. Українські майстри привнесли свій стиль, свої особливості манери розпису. Якщо ми уважніше придивимось до багатох орнаментів у соборі, то можемо побачити, що вони дуже нагадують візерунки на стінах української хати, які пройшли з народом через тисячоліття, щоб бути намальованими до свята руками дбайливої господині-чепурухи, але виконані такі орнаменти в соборі вправною рукою професійного художника. Так, це були різні люди. Вони пройшли різний творчий шлях, мали неоднаковий життєвий досвід, відмінні погляди на навколишній світ. Але кожен із них всім своїм попереднім життям, усім творчим доробком, знаннями та вмінням був підготований до цієї роботи. Комітет по будівництву собору, як вмілий і чутливий диригент, підібрав митців кожного зі своєю пристрастю, зі своєю яскравістю, і дав змогу кожному малювати своє, - вистраждане, вимріяне, так чи інакше обумовлене особистим життям, попереднім творчим шляхом, іншими невипадковими факторами. Усіх художників, які тоді працювали над розписами Володимирського собору об'єднувало найголовніше, - щире бажання служити Богові та людям своїм талантом, мистецтвом, умінням, знаннями. Так художники починали працю у соборі і так, після багаторічної напруженої творчої праці закінчили, створивши височайший зліт творчого духу, людського інтелекту, виконавши справжню симфонію почуттів та думок відображених у кольорах та відтінках фарб.