Виховання юнаків у Спарті

Виховання юнаків стародавньої Спарти.

Спартанське виховання  – система виховання в Спарті (Старод. Греції) в VIII – Ivст. До н. е. Спартанська  держава розташувалась в Лаконії, в наслідок підкорення дорійцями  місцевого населення. Це і визначало  їх соціальну структуру: малочислений привілейований – 9 тис. сімей рабовласників (спартанців) тримали в покорі 250 тис. рабів, жили за рахунок експлуатації більшості безправного землеробського населення (періеків та ілотів). У Спарті були сприятливі умови для ведення землеробства.

Важка експлуатація приводила до частих повстань ілотів, безперервні чвари Спарти і Афін примусили Спарту до утворення особливої  системи виховання. І так, порівнюючи невелика частина рабовласників  Спарти тримала в покорі велику кількість  рабів, експлуатувала й інші верстви населення. Щоб тримати в покорі велику кількість рабів і примушувати працювати й інші верстви населення потрібне було сильне військо.

Тому головною метою спартанського виховання  було виховання рабовласника, підготувати  воїна, який би повністю підтримував спартанську державу.

Освіта в Спарті була привілеєм спартіатів – рабовласників. Вільні періеки одержували лише трудові  навички необхідні для заняття  ремеслом, торгівлею. Ілоти – пригноблювали  землеробне населення, яке вважалось власністю держави і були безправні – не одержували ніякого навчання.

Контроль держави  над вихованням спартіатів-рабовласників  розпочинався з перших днів в житті  дитини. Народжене немовля оглядали члени державної комісії, яка  називалася герусією.

Якщо дитина виявлялась кволою, її однімали від матері і знищували, кидаючи немовля у провалля з гори Тайгет.

До 7 років хлопчики виховувались в сім’ї. З семи років  їх віддавали на виховання в державні школи інтернатного типу (агели). Від 7 до 18 років діти жили в агелах і харчувались разом, привчались гратися і проводити час один з одним. Проте виховання було суворим. Все виховання переслідувало одну мету: виробити у дітей безвідмовну покору, витривалість, уміння перемагати, тобто, виростити вмілого воїна.

Хлопчики одного віку об’єднувались у загони – агели або іли з військовим розпорядком життя.

Керувати усією  справою виховання призначали відому владі людину – педонома (пайс –  дитя, номос – управляю). Він призначався  старійшинами з числа знатних  аристократів. Педоном вів спостереження за моральною поведінкою і військово-фізичними вправами вихованців, карав їх за порушення правил поведінки тощо.

З кожним роком  суворість режиму зростала. В юнаків виховували безвідмовну покору старшим. Спали вихованці на твердому ліжкові, одягали легкий одяг. Особливу увагу звертали на фізичне виховання підлітків: їх загартовували силами природи, привчали зносити холод, голод і спрагу, витримувати біль. Багато уваги приділялось військово-гімнастичним вправам. Юних спартатів учили бігати, стрибати, метати диск і спис, боротись, користуватись прийомами рукопашного бою, співати войовничих пісень. Організовувались і спеціальні ігри, що мали войовничий характер. Фізичне виховання підсилювалось музикою, співами танцями та релігійними обрядами.

Музика і співи  підбадьорювали, тому дітей вчили  гімнів і військових пісень. Для  розвитку спритності хлопчикам дозволялась  крадіжка з приватних городів  або в час громадських трапез. Проте ті, хто попадався з краденим жорстоко карався.

“Що ж до читання  та письма, - писав грецький історик Плутарх, - то діти вчились тільки найбільш потрібного, а щодо іншого їх виховання, то мета його була одна: беззастережний послух, витривалість і наука перемагати”.

Особливим завданням  було виховання в молоді презирства, жорстокості до рабів. Для цього організовувались нічні облави, набіги на поселення рабів – криптії, під час яких вбивали рабів.

Моральне виховання  і політичне виховання давалось під час спеціальних бесід  державних керівників з молоддю, в якій вони розповідали про стійкість і мужність предків у боротьбі з ворогами, про героїв. Дітей привчали до чіткості і лаконічності відповідей.

Юнаків у 18-20 років переводили в особливу групу  – ефебів, які відбували військову  службу. Молоді юнаки 20-30 років одержували право заводитись сім’ями, одружуватись, проте громадянське повноліття здійснювалось в 30 років.

Велику увагу  приділяли також у Спарті вихованню  дівчаток. Дівчатка повинні були для  зміцнення тіла бігати, боротися, метати спис, диск, щоб їх майбутні діти народжувалися міцні тілом. Діючі статути забороняли дівчатам сидіти дома і вести розпещений спосіб життя. Пояснюється це ще й тим, що під час походів і воєн чоловіків, жінки повинні вміти придушити непокірних рабів. В цих умовах охорона лягала на плечі жінок-спартіаток.

Література

 Твори   т.20, с. 369.

1.    Плутарх,  “Сравнительное жизнеописание” (з  хрестоматії, с.12)

2.    Демокрит, “Фрагменты о воспитании” (з  хрестоматії, с.10)

3.    Платон, “Протагор” (з хрестоматії, с.20)

4.    Аристотель, “Політика” (з хрестоматії, с.34)

5.    Квінтіліан, “О воспитании оратора” (з хрестоматії,  с.40)

6.    Журавский  Г.Е. Очерки о истории античной  педагогики. М. Изд. АПН РСРСР, 1963.

Агоге (дав.-гр. ἀγωγή) — система військово-фізичного виховання у Спарті у 8-4 століттях до н. е. Мала на меті підготовку мужнього, фізично розвинутого, здорового, загартованого i витривалого воїна — захисника земельної аристократії. 

До 7 років здійснювалося  сімейне виховання. З 7 і до 18 років  хлопчики перебували у спеціальних  закладах інтернатного типу — агелах, а в проміжок часу від 18 до 20 років переходили у групу ефебів («ефебiя» — молода людина, молодість) і несли гарнізонну військову службу. Після військової служби юнаки ставали повноправними громадянами Спарти. Громадянське повноліття наступало у 30 років. 

Після кожного  року навчання проводилися публічні випробування — агони. Виховання  дівчат у Спарті мало чим відрізнялося від виховання юнаків.

[ред.]

Особливості 

Про особливості  спартанського виховання досить яскраво свідчить стародавній історик Плутарх у своїх «Порівняльних життєписах». 

Всупереч поширеній  думці, не кожен хлопчик, народжений у Спарті, мав пройти через цю систему підготовки. Агоге була обов'язковою  лише для дітей повноправних громадян, крім царських дітей. Для інших проходження  через дану систему було особливим привілеєм, що давав шанс на одержання повного громадянства (див. Мофаки). 

Виховання було державним і строго контрольованим. Контроль держави над виховання  починався з перших днів життя  дитини: новонароджених оглядали у  спеціальному місці, що називалося лесха. Тільки здорові діти поверталися батькам. Зокрема Плутарх стверджує, що новонародженого хлопчика у Спарті оглядали старійшини, і тих, хто народжувався хворим чи кволим, скидали у прірву. 

Діти, яким було збережено життя, з самого дитинства підлягали ряду випробувань. У сім років хлопчиків відправляли до військових таборів — агел, — де вони вчилися виживати. Хто не витримував — гинув. Хлопчики посилено займалися фізичними тренуваннями, вправлялися у володінні мечем та списом. Їжу нерідко вони мали добувати самотужки: красти, а якщо доведеться — й убивати. Упійманого на крадіжці суворо карали: не за те, що крав, але за те, що дозволив себе впіймати. Залежно від року навчання дітей в агелах ділили на окремі загони. Керівник агелу — пейдоном — спеціальна посадова особа від держави. До виховної діяльності залучалися найспритніші й найрозумніші юнаки віком 15-17 років. Їх називали iренами. 

Устрій життя  в агелах був повністю побудований  за військовим зразком. Все виховання  спрямовувалося на вироблення беззаперечної слухняності, розвиток витривалості і засвоєння науки перемагати. На першому місці стояли фізичне виховання і військові вправи. Багато уваги приділялося таким військово-гімнастичним вправам як біг, боротьба, метання диска i списа, прийоми кулачного бою. До цього приєднувалися музика, спів i релігійно-обрядові танці. Мистецтво читати i писати офіційно не входило до програми навчання, проте одним із найбільш важливих напрямків розумового виховання в агелах вважалося уміння юнаків коротко і влучно відповідати на поставлені запитання («лаконічна мова»). 

З 15-річного віку юнаки отримували право носити зброю  та брати участь у так званих криптiях — нічних облавах на ілотів. 

У віці 17 років, коли юні спартіати мали повертатися додому, на них чекало останнє випробування — вони мали потрапити до храму Артеміди, що знаходився високо в горах. Діставшись туди, спартанець повинен був «принести жертву». Жерці храму прив'язували юнака над великою жертовною чашею й починали шмагати його мокрими різками до перших крапель крові. Якщо при цьому юнак застогнав, його шмагали ще сильніше, навіть до втрати свідомості та смерті: так відсіювали слабких. Дівчата у Спарті через цю систему не проходили, однак багато займалися спортом, а часом училися користуватися зброєю.

[ред.]

Література 

ЗМІСТ:  

 Введення  

. 1. Історична  довідка: освіта спартанського  держави.  

. 2. Мета, завдання  і система спартанського виховання.  

. 3. Зміст і  методи виховання хлопчиків у  Спарті. Фізичне та музичну освіту.  

. 4. Жіноча виховання  у Спарті.  

. 5. Філософи  Стародавньої Греції про фізичне  виховання як про головне аспекті  військового виховання.  

 Висновок.  

 Список використаних  джерел:  

 Аристотель  «Зборів у чотирьох томах»  т.4 М 1984 «Думка»  

 Видавництво  Академії Наук СРСР. Інститут філософії.  

 Винничук  Л. "Люди, звичаї Древньої Греції  та Риму» М.  

1988 «Вища школа»  

 Гіро П.  «Приватна та громадське життя  греків »Спб 1913  

« Стародавня Греція »М 1956 Видавництво Академії Наук СРСР.  

 Інститут  історії. Відповідальний редактор В. Струве, Д. Каллісто.  

 Журакоковскій  Г. «Нариси з історії античної  педагогіки» М 1963  

 Видавництва  Академії Педагогічних Наук РРФСР  

 Іллінська  Л . «Стародавня Греція: історія,  побут, культура» М 1997  

 Колобова  К., Глускина Л. «Нариси історії Древньої Греції» Спб  

1958  

 Педагогічна  енциклопедія Т4 «Радянська енциклопедія»  М  

1968  

 Плутарх «Порівняльні  життєписи» т.1 М «Наука» 1994.  

 За редакцією  С. Аверінцева, М . Гаспарова, С.  Маркіш  

 «Творіння  Платона» т.14 Закони та післямови до законів.  

 Петербург  Academia 1923.  

 Введення.  

 З давніх  часів питання і проблеми виховання  та освіти завждизаймали одну  з найбільш важливих позицій  серед інших державнихзавдань. Причому  кожна епоха вносить свої концептуальні  нововведення впоняття виховання, тобто зміст і методи його хронологічнозмінюються, але мета завжди одна: виховати всебічно розвинену особистість,в рамках досягнутого прогресу, яка змогла б існувати впевної історичної обстановці. На систему, зміст і методивиховання в основному великий вплив мають три фактори:хронологічний, політичний і географічний. Проте в історіїдавнину відомий приклад, коли в рамках однієї держави (Стародавній

Греції) уряди  сусідніх полісів дотримувалися  різнихнапрямів у вихованні, орієнтуючись на різні цілі, а,отже, і виробативая різні методи. Найбільш яскравим прикладомвихованню, і Спартанський, повністю його заперечував, і ставить в якостіпершочергового завдання виховання військово навченого і фізичнопідготовленого народу.

 Слідуючи  цьому факту, я поставила перед собою мету у своїй роботіохарактеризувати систему, зміст і методи спартанського виховання вперіод існування держави. А для цього насамперед необхіднорозглянути історичні особливості зародження і розвитку самого поліса зтим, щоб спробувати виявити специфіку його виховних цілей і завдань;ознайомитися з системою та методами виховання окремо хлопчиків і дівчатокна різних вікових етапах, і крім того, переглянути праці окремихфілософів, сучасників описуваної епохи, для того, щоб з'ясувати їхпогляди на доцільність всієї системи і методів спартанського виховання.