Тріпільська культура

Кераміка

Кераміка  трипільців є однією з найкращих  у світі, а керамічні вироби –  просто витвір мистецтва для того часу.

Керамічний  посуд того часу виготовлявся з гончарської  глини з домішками кварцового піску і черепашок прісноводних молюсків. Він ліпився без гончарського кола на твердій основі, товщина  його днища переважала товщину стін, а самі стіни були нерівномірної  товщини і не завжди правильної форми. Великий посуд ліпився з двох окремих частин. Зовнішня поверхня була рівною і вкривалася нанесеною  до розпису і обпалення червсоною  фарбою.

Посуд був  розписним і нерозписним.

Розписний поділявся  на:

Виготовлений  в одну фарбу. Переважно вона була чорною.

Біохромний. Посуд в одну чорну фарбу обводився  білою чи червоною.

Поліхромний.

Нерозписним був переважно посуд для приготування їжі, який, до того ж , ще й був з  більш товстими стінками, кольором після обпалення від сірувато-коричневого  до темно-червоного.[15]

Крім фарби  на посуд наносився ще й орнамент. На ранніх етапах трипільської культури це був поглибленим спіральний орнамент (схожий на орнамент техніки камарес  мінойського Криту) та канельований. Пізніше канельованої кераміки вже  немає, зате зустрічається кераміка з менш поглибленим орнаментом, а  також розписом. Пізній період характеризується появою мотузкового і штампового орнаменту, характерних для культур  епохи бронзи. Посуд для приготування їжі прикрашали дуже бідним орнаментом; це були зображення людей та тварин.[16]

Духовна культура та уявлення трипільців

Статуетки та зображення

Трипільські зображення були здебільшого жіночими, лише зрідка чоловічими. Чому так? Скоріше  всього, це було пов’язано з ідеями матріархату. Яке призначення цих  фігур, також залишається для  нас загадкою. Чи це були “дитячі  іграшки”, чи, може, культові фігурки, які закладалися у фундамент  з ціллю оборонити себе від  злих духів? Жодна з цих теорій точно не доведена, тому сказати  тут просто нічого.

Фігурки були стоячими та сидячими. У сидячих  було округле обличчя, рук не було, і ноги відділені одна від одної. Стоячі відрізнялися тим, що мали волосся.

Ці фігурки  у трипільців розміщалися коло печі-вогнища.[17]

Первісні  уявлення трипільців

На жаль, зараз навряд чи вдасться відтворити картину первісних уявлень трипільців, але дещо иожна дізнатись з  нових досліджень цієї культури (див. зноску 19)

Існування Трипілля відповідало кліматичній фазі атлантику, і початок цієї культури збігся якраз  з істотними зрушеннями в Сонячній системі. Тому можна твердити: населення  Трипілля мало вже усвідомлювати  періодичність глобальних криз і  катаклізмів як загибель старого  і зародження нового. І декілька сюжетів з їхньої міфології доводять це.

По-перше, це стосується давнього вірування про  звірину, яка ковтає сонце. Хто ж  був цією звіриною, не дуже ясно. Можливо, це вовк, як, наприклад, в гальській  міфології чи скандинавських сагах. Та скоріше всього, це була змія, яка, до речі, символізувала не тільки кінець, а й відродження світу в  новій, вищій якості. Також змія символізувала  жіночність. З цього ми можемо сказати, що у трипільців було циклічне уявлення про час. Вони представляли його собі як безкінечну дорогу, що рухається  навколо центру Всесвіту. Цим , мабуть, і пояснюється спіральний орнамент трипільців, де спіраль символізує такий шлях.[18]

Поховання

Поховання , мабуть, належить до однієї з обрядових  дій трипільців, яку ми можемо дослідити  найбільш детально з усіх інших.

Та це стосується пізніх поховань, де, на відміну від  ранніх, труп не спалювався, а ховався  в скорченому вигляді. Такі були відомі, наприклад, під Одесою (Красна Слобідка), Херсоном (Білозірка), в Усатові. У  центрі ховався голова сімї (тоді це був уже чоловік), а біля нього  – жінка та діти. Цей курган був  оточений іншими курганами з каміння (кромлехи), де були поховані зображення людей і тварин. Крім того, існували ще й ями для інших членів родової  організації, вмерлих на стороні  – так звані кенотафи.

 
Що ж могло це символізувати? Мабуть, у пізніх трипільців вже існувало уявлення про те, що людина з одного світу переходила в інший, перенароджувалась, і тому ховали її у скорченому вигляді, що нагадував ембріон.[19]

Чи  були трипільці пращурами  слов’ян

Сказати, чи трипільці були пращурами слов’ян, дуже важко, оскільки про них не залишилось ніяких писемних згадок про них. Звичайно, побут їх багато в чому схожий на слов’янський. Так, слов’яни теж будували хати з глини, хоча ці хати були однокімнатними і розташовувались хаотично. Цікаво, що технологія будівництва з глини  й дерну зберіглася навіть у XVII-XVIII століттяx, як зазначає Хв.Вовк, і такого роду будівлі можна бачити вже  в передмістях Дніпропетровська.[20]

Поселення слов’ян, як і трипільські, перебували на одному й тому ж місці недовго, і це пояснювалось підсічно-вогневою системою землеробства, коли потрібно було йти  на нові землі через виснаження старих грунтів. [21]

Посуд слов’яни ліпили руками, але на відміну від  трипільського, він був простішим  в плані орнаменту, мав більш  округлі форми, коротше кажучи, майже  не був схожим на трипільській.

Звичайно, за матеріальними знахідками більш-менш можна визначити спорідненість  трипільців зі слов’янами, а от говорити про те, чи є трипільці їхніми (чи нашими) родичами , з точністю ще не наважився ніхто. В.Хвойка був  упевнений, що трипільці – предки протослов’ян, за П.Третьяковим слов’яни жили північніше і десь столітті в  ІІІ-ІІ змішалися з трипільцями, є навіть думки про те, що це були кельти. Тобто, це питання залишається  відкритим. Чи розкриється воно колись?

 

Висновки

Які висновки я можу зробити після того, як написав цей реферат?

Трипільська культура як один із феноменів, була відкрита наприкінці 19 століття археологом В.Хвойкою, і з тих пір досліджувалась багатьма ученими, у тому числі радянськими (Т.Пассек, В.Білановська), пострадянськими (Н.Бурдо, Л.Кульчицька) та іншими.

Є три можливі  теорії виникнення трипільської культури: суто автохтонна (В.Хвойки), асиміляція автохтонного населення з прийшлими  племенами (В.Збеновича) та прийшлих племен, що оселилися на тих землях (М.Марра).

Є два основні  види періодизації трипільської культури: періодизація В.Хвойки (два періоди: перший – звязаний з камяним віком, другий – з віком мідним) та Т.Пассека (три періоди в залежності від  виникнення, розвитку та занепаду трипільської культури).

Зникли трипільці, очевидно, тому, що змішалися з іншою  культурою, мабуть, це була середньодніпровська  культура на сході.

У трипільців було добре розвинене господарство. Землеробство становило наййбільшу його частку, система ведення його була підсічно-вогневою, тому часто  потрібно було змінювати землі, що було сприятливим для розселення їхніх  племен на великі території. Також не відставали трипільці у скотарстві (особливо на пізньому етапі), полюванні, рибальстві, збиральництві (на ранньому етапі), прядінні та ткацтві.

Керамічні витвори  трипільців є справжніми витворами  мистецтва. Вони ділилися на пофарбовані (в одну, дві, три фарби) та непофарбовані, а також на орнаментовані та неорнаментовані. Посуд був простий і для  приготування їжі, що був майже завжди непофарбованим, але з рослинним  чи тваринним орнаментом.

Первісні  уявлення трипільців були, очевидно, звязані  з періодичними катаклізмами, викликаними  істотними зрушеннями в Сонячній системі під час їхнього існування. Ймовірно, тоді зявилося уявлення про  циклічність часу, і знайшло своє відображення в трипільській кераміці.

З точністю не можна сказати, чи були трипільці  предками слов’ян. Їхній побут дуже схожий на наш (слов’янський), але є  довести спорідненість, не враховуючи теорії про те, що трипільці не були автохтонами на наших землях, просто неможливо.

Література

Основні книги:

Пассек Т. – Трипільська культура – К., 1941.

Белановская Т.Д. – Трипольская культура –  Л., 1958.

Бурдо Н.Б. –  Населення раннього етапу Трипільської культури межиріччя Дністра та Південного Бугу – К., 1993.

Збенович  В.Г. – Раннетрипольские племена  на територии Украины – К.,1985.

Індоєвропа  – книга 1-2 рік 7504 – Такі справи –  С.50-53, 88-89.

Підручники:

Смолій В.А. – Історія України – К., 1997.

Толочко П.П. – Давня історія України, Кн. 1 – К., 1994.

Допоміжні книги:

Попович М.В. – Мировоззрение древних славян – К., 1985.

Вовк Хв. – Студії з української етнографії та антропології – К.,1995.

А.И.Немировский  – История Древнего Мира, Т. 1 –  М., 2000. 

 

[1] Пассек  Т.- Трипільська культура - К/, 1941. C.11

4

[2] Індоєвропа  – книга 1-2, рік 7504 – Такі  справи – C. 50-53

[3] Т.С. Пассек  – Трипільська культура –  К., 1941 – С.10-11

[4] Белановская  Т.Д. – Три польская культура  – Л.,1958. С. 46-48 5

[5] Збенович  В.Г. Позднетрипольские племена  Северного Причерноморья – К., 1974 – C.22

[6] Пассек  Т. – Трипільська культура  – К., 1941 С.27-30

[7] Збенович  В.Г. Раннетрипольские племена  на територии Украины. К, 1985 C.10-11

[8] Белановская  Т.Д. – Трипольская культура  – Л., 1958 – С.16-18

[9] В.А.Смолій  Історія України. К, 1997 C. 9 6

[10] Пассек  Т. – Трипільська культура  – К., 1941 – С.45-49

[11] Культ  бика відомий вже в мінойському  Криті (зображенням биків на  фресках та легенда про Мінотавра,  бика царя Міноса, що жив в  лабіринті, свідчать про це) (Немировский  А.И. – История Древнего Мира, Т. 1 – C.54)

[12] Бурдо  Н.Б. – Населення раннього етапу  Трипільської культури межиріччя  Дністра і Південного Бугу  – К., 1993 С. 16-17 7

[13] Белановская  Т.Д. – Трипольская культура  – Л., 1958 С. 21-22

[14] Пассек  Т. – Трипільська культура  – К., 1941 С. 57 8

[15] Пассек  Т. – Трипільська культура  – К., 1941 – C.57-66

[16] Белановская  Т.Д. – Трипольская культура  – Л., 1958 – C. 29-32

[17] Бурдо  Н.Б. – Населення раннього етапу... С. 18-19 9

[18] Індоєвропа  – книга 1-2 рік 7504 – Такі  справи С.88-89

[19] Пассек  Т. – Трипільська культура  – К., 1941 С.78-79

[20] Вовк Хв. – Дослідження з етнографії  та антропології – К., 1995 С.98

[21] М.В. Попович  – Мировоззрение древних славян  – К.,1985 С.25 10