Селище міського типу Глеваха

       6 листопада 1943 року після короткого,  але жорстокого бою село Глеваха  було звільнене радянськими військами. В бою за визволення села загинув Герой Радянського Союзу танкіст Антонов І.В. Після визволення села була проведена мобілізація чоловіків призивного віку в радянську армію. Ненавчених і навіть не повністю обмундированих їх кинули в бій, де вони майже всі і загинули. Це сталося в районі станції Козятин. За період війни на фронті загинуло 309 глеващан та ще 29 осіб цивільного населення.

       Після визволення Глевахи почалась  відбудова господарства. Вся вага  лягла на плечі жінок. В колгосп, який став називатися ім.Хрущова, люди несли свої невеликі запаси зерна, картоплі. Орали на коровах, тому що не вистачало коней, скопували землю лопатами. Більшість населення працювали на підприємствах Києва та Боярки. В 1954 році в селі було 963 двори. Кількість жителів постійно збільшувалась. На 01.01.1963 року дворів було 1345 з числом жителів 5425 осіб. В колгоспі працювало 1205 осіб.

       З весни 1963 року Глеваський  колгосп «Україна» було реорганізовано  в радгосп і птахофабрику з  центральною садибою в селі Западинка.

       У повоєнні роки в Глевасі  було побудовано пожежне депо, механічну майстерню, пилораму.

       В 1957 році за рішенням Київської  обласної Ради народних депутатів  у Глевасі було відкрито обласну  психоневрологічну лікарню. Сьогодні цей заклад став відомим лікувальним закладом Київської області. Ця медична установа кілька разів змінювала свій статус. Лікарня стала організаційно-методичним центром надання психіатрично-психологічної допомоги населенню Київської області. Сьогодні це Київське обласне спеціалізоване психіатрично-наркологічне медичне об’єднання (КОСПНМО) очолює відомий в Україні заслужений лікар України Зільберблат Геннадій Михайлович. В медоб’єднанні працюють 1200 фахівців різного профілю, які надають спеціалізовану висококваліфіковану лікувально-діагностичну і консультативну допомогу. 350 з них – мешканці Глевахи. Серед лікарів – 2 кандидати медичних наук, 18 лікарів вищої кваліфікаційної категорії, 19 – мають першу кваліфікаційну категорію.

       На початку 70-х років до Глевахи переведено Науково-Дослідний інститут механізації та електрифікації сільського господарства та НДІ відновлення спрацьованих деталей з виробничими колективами у нові просторі і світлі корпуси.

       У 80-90-і роки, коли інститут  очолював відомий вчений, член-кореспондент УААН, професор І.П.Масло, виконано ряд розробок, що не поступаються зарубіжним аналогам. Науковцями одержано 117 патентів на винаходи по пріоритетних напрямках сільськогосподарського виробництва. Стали Лауреатами Державної премії в галузі і техніки член-кореспондент УААН професор І.П.Масло, доктор технічних наук А.І.Фененко, кандидат технічних наук М.А.Остапенко.

       Сьогодні ННЦ «ІМЕСГ» очолює  доктор технічних наук Я.С.Гуков.  Великий вклад у розвиток науки  та впровадження її результатів у виробництво вносять провідні вчені: 10 докторів наук і 80 кандидатів наук.

       З 1982 року в Глевасі працює  Науково-інженерний центр «Матеріалообробка  вибухом» Інституту електрозварювання  ім.Є.О.Патона НАН України. Це  підприємство має площу 26 га. Основним напрямком діяльності підприємства є зварювання та різання металів енергією вибуху та розробка вибухових камер. В останні роки розвивається новий напрямок – розробка та виготовлення прострілочно-вибухової апаратури, призначеної для збільшення добування нафти і газу.

       Соціально-економічним життям селища  піклується Глевахівська селищна  рада, яку вже 8 років очолює  селищний голова, корінний житель, Шепеленко Олександр Васильович.

       Сьогодні Глеваха інтенсивно  забудовується 5-ти, 7-ми і 9-ти поверхівками. В стадії завершення виготовлення проектної документації на будівництво двох православних церков. В проекті подальший ремонт доріг з твердим покриттям, очищення русла річки Шиянки та озера Лимар, озеленення селища. 
 
 
 

                                         Вони визволяли Глеваху. 

       У визволенні села Глеваха  брав участь Герой Радянського  Союзу Іван Васильович Антонов.  Він був танкістом і загинув  під Глевахою смертю хоробрих.

       І.О.Антонов родом із с.Іскор  Чердинського району Пермської області, але його сестри – Ганна і Олександра переїхали до Куйбишева. І.В.Антонов 1920 р. народження. Після закінчення місцевої школи працював лісником Іскорського лісгоспу, потім учився на курсах шоферів, після чого став працювати шофером на Іскорській МТС. Восени 1939 р. був призваний до Червоної Армії. На фронті І.В. Антонов – з липня 1943 р. Був механіком – водієм танка «Т-34» у 56-й гвардійській танковій бригаді. На фронті вступив до лав Комуністичної партії. Загинув 6 листопада 1943 р. В бою за визволення села Глеваха. Високе звання Героя Радянського Союзу присвоєно І.В.Антонову 10 січня 1944 року. Командир полка Іван Кирилович Вольвотенко проживав у м.Львові.

     В  листопаді 1943 р., танки 56-ї  гвардійської бригади через с.  Пущу Водицю рушають на переріз стратегічної дороги Київ-Житомир. Пройшла майже година, як Антонов зі своїми товаришами покинув вихідний рубіж. Позаду бліндажі і траншеї передового краю оборони фашистів. Раптом попереду замиготіло слабеньке світло, напевно від кишенькових ліхтариків і затемнених автомобільних фар. «Тридцять четвірка» не встигла наблизитись до узбіччя, як з-за будинків виринула колона автомашин, що направлялись у бік Києва.

       Через кілька секунд перевалив  через кювет і розвернувся  назустріч ворожій колоні Іван Антонов, дав двигуну повні оберти і навів машину прямо на ворога. Він відчув, як його – ударив по важелезній машині, - її разом з фашистами. Потім під гусеницями опинилась протитанкова гармата, слідом за нею – ще дві вантажні машини з гітлерівцями і двома протитанковими гарматами. «Тридцять четвірка» крушила все, що траплялось на її шляху. Стрілянина по радянському танку почалася у той самий момент, коли Іван Антонов покінчив з дев’ятою вантажною машиною.

       Фашисти встигли розвернути до бою останню гармату, що вціліла від розчавленої Антоновим протитанкової батареї. У – вони відкрили з неї вогонь, але снаряди рвались то праворуч, то ліворуч танка. Крізь смотрову щілину механік – водій бачив, як метушаться ворожі артилеристи.

       Куди потрапить снаряд? У башту чи в гусинецю? Чи у лобову частину, де за важелями сидить він – гвардії старший сержант Іван Антонов? Він до болю у суглобах стиснув важелі і на найбільшій швидкості повів танк на ворожу гармату. Фашисти не встигли зробити черговий постріл. Протитанкову разом з обслугою було розчавлено гусеницями «Тридцятьчетвірки».

       На ранок, пройшовши Жуляни  і Боярку, екіпаж танка потрапив  у село Глеваха, що розкинулось  уздовж шосе Київ – Васильків.  У Глевасі ворог зібрав залишки  розбитих частин і намагався вийти з оточення. В контратаку фашисти кинули танки, самохідні гармати, автоматників. Але радянські танкісти не дали ворогові навіть розвернутися і перейшли в атаку. «Русіш -! Русіш -!» - кричали в паніці фашисти. «Заходь з правого боку. І вдарим з флангу», - передав своє рішення командир машини механіку – водію. Іван Антонов провів танк повз зруйновані будинки прямо до двох шестиствольних мінометів, які вели вогонь прямо по атакуючих радянських воїнах. За хвилину від мінометів нічого не залишилось. Потім під гусеницями опинилися протитанкові гармати, кілька підвід і автомашина.

       Але ворожий снаряд пошкодив  гармату антонівського танка.  Проте поранена «тридцять четвірка»  продовжувала бій. Кулеметним  вогнем і гусеницями танк знищував фашистів. Знову по танку вдарив снаряд. Антонов відчув – щось гостре і гаряче вдарило йому в спину. Він почав хилитися з сидіння. Вже втрачаючи свідомість, Антонов відчув, що танк своєю вагою спочатку зрушив з місця – а потім переїхав і розчавив її.

Використана література:

    Глеваха прямує в майбутнє. До  Десятої річниці Незалежності  України/ відповідальний за випуск  І.М.Годунов. – Київська обл., Васильківський  р-он , смт. Глеваха, ННЦ “ІМЕСГ”, 2001. – 50 с.