Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Февраля 2013 в 21:00, доклад
Рідна мова - це найважніша основа , що на ній зростав духовно і культурно кожний народ. У житті кожного народу, а особливо недержавного, рідна мова відіграє найважливішу роль.
Рідна мова-то сила культури, а культура - сила народу. Тому зрозуміло, чому всі культурні народи ставляться до своєї рідної мови з найбільшою святістю, з найчулішою опікою. Окрім того, рідна мова глибоко пересякає наше духовне життя - приватне і державне.
На мою думку, найголовніший
обов’язок кожної держави- всіма можливими
силами дбати про якнайкращий розвиток
спільної для всіх племен її народну
літературної мови, як найміцнішої для
його духовного об”єднання.
Оскільки свої рідномовні обов”язки
супроти своєї літературної мови ,
держава виконує через церкву, школу ,
пресу, письменників, уряди, суддів, інтелігенцію,
театр , кіно, радіо й т. ін. ,то вони зобов”язані
вживати доброї літературної мови. Окрім
того, держава зобов”язана пильно й безперестанно
вчити про мову своєї еміграції , змушуючи
її вживати тільки соборної літературної
мови.
Також,
кожна держава, що дбає про
своє майбутнє , мусить давати
своїм меншинам повну змогу
нормально розвивати свої
Держава, що не дає своїм меншинам змоги нормально розвивати свої літературні мови, робить із них своїх неприхильників, що завжди загрожуватимуть політичній силі її.
Тому, якщо кожен українець буде дотримуватись, хоча б найелементарніших рідномовних обов”язків, то буде і єдина держава-Україна, з її милозвучною мовою, чарівною культурою, єдиною нацією і з дружним народом, який об”єднюють безліч рідномовних ообов”зків в дружню велику українську родину.
Список використаних джерел:
1.
Конституція України. — К.: Україна,
1996.
2. Митрополит Іларіон. Книга нашого буття
на чужині. Бережімо усе своє рідне: Ідеологічно
— історичні нариси. — Вінніпег, 1956.
3. Митрополит Іларіон. Навчаймо дітей
своїх української мови. — Вінніпег, 1961.
4. Митрополит Іларіон. Дохристиянські
вірування українського народу. Історично-релігійна
монографія. — Вінніпег, 1965.
5. Огієнко І. До українського народу (Звернення)
// Вісник Міністерства Ісповідань УНР.
— 1920. — 22 червня. — №2.
6. Огієнко І. Наука про рідномовні обов’язки.
— Львів: Бібльос, 2001.
7. Огієнко І. (митрополит Іларіон). Рятування
України. Упоряд., авт. передм. і комент.
М.С. Тимошик. — К.: Наша культура і наука,
2005.
8. Огієнко І. Українська культура. — Львів:
Фенікс, 1992.
9. Сохацька Є.І. «Молюся за ввесь Рідний
Край.» Штрихи до життєпису Івана Огієнка
та його культурологічної діяльності.
— Кам’янець-Поділь- ський: ПП Мошак М.І.,
2007.
10. Тимошик М.С. «Лишусь навік з чужиною.»
Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) і українське
відродження. — Вінніпег-Київ, 2000.
11. Тимошик М.С. Голгофа Івана Огієнка:
Українознавчі проблеми в державотворчій,
науковій, редакторській та видавничій
діяльності. — К.: Заповіт, 1997.