Просвітницька діяльність Івана Мазепи

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту

                                

Комплексне  практичне індивідуальне  завдання (КПІЗ)

з дисципліни “Історія української культури”

на  тему: “Просвітницька діяльність Івана Мазепи” 
 
 

               Виконав:

              

   ____________________

                         (підпис)

 
 

              Перевірила:

         ____________________

                        (підпис)

                            

 

                                             
 
 
 

                                                 Тернопіль – 2012

 

      Зміст

Вступ.

1.Початок гетьманування І. Мазепи.

2.Культурно-просвітницька діяльність.

3.Освітній напрям внутрішньої політики Івана Мазепи.

Висновок.

 

      Вступ

    Після того як І. Самойловича було заарештовано і позбавлено гетьманства, новим гетьманом обрали генерального осавула Івана Мазепу (Ї687—1709). Присягнувши цареві на вірність, він підписав нові, т.зв. Коломацькі статті, які значно обмежували автономію України: 1) влада гетьмана зводилася до поліційних функцій — стежити і сприяти виконанню численних царських заборон; 2) заборонялися міждержавні відносини України; 3) українське військо мусило брати участь у воєнних експедиціях Московії; 4) українським купцям заборонялося торгувати в Московській державі; 5) законодавчо формулювалася вимога злиття українського народу з московським, для чого рекомендувалося заохочувати змішані шлюби, тощо.

    Народився І. Мазепа 1639 р. у с. Мазепинцях неподалік Білої Церкви в сім'ї українського шляхтича. Він здобув блискучу освіту. Спочатку навчався у Києво-Могилянському колегіумі, пізніше - в єзуїтському колегіумі у Варшаві. Там він став придворним польського короля Яна-Казимира. У другій половині 50-х pp. XVII ст. вдосконалював освіту у Німеччині, Італії, Франції, Нідерландах.

    Повернувшись з навчання, Мазепа продовжив придворну службу у Варшаві. Король посилав його з дипломатичними дорученнями до українських гетьманів - І. Виговського, Ю. Хмельницького, П. Тетері.

    У 1669 р. Мазепа опинився у гетьмана П. Дорошенка і невдовзі став генеральним осавулом. Приєднавшись до гетьмана І. Самойловича, він також посів уряд генерального осавула. Мазепі доводилося бувати в службових справах у Москві. Там він зумів добитися прихильності впливових царедворців. Це допомогло йому взяти гетьманську булаву після скинення з гетьманства Самойловича.

 

1.Початок гетьманування  І. Мазепи.

   Своє гетьманування Іван Мазепа розпочав із підписання Коломацьких статей. Угоду між гетьманом і старшиною, з одного боку, та московськими царями Іваном і Петром Олексійовичами та царівною Софією — з другого, було укладено 25 липня 1687 р. Коломацька угода писалася на основі Глухівських статей Многогрішного (17 з 22 статей) з додатками, зробленими за гетьмана Самойловича. Деякі зміни, якими Коломацька угода відрізнялася від попередніх гетьманських статей (зокрема, статті 18—22), передбачали посилення в Гетьманщині влади царату і ще більше обмеження прав гетьмана та гетьманського уряду. За Коломацькими статтями гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина, своєю чергою, — скидати гетьмана. Значно обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями. Гетьманському урядові заборонялося підтримувати дипломатичні зносини з іншими державами. Передбачалося розміщення в гетьманській столиці — м. Батурині — полку московських стрільців. Окрім того, гетьман мав удаватися до особливих заходів, аби «...Малоросію не називали землею Гетьманською, а лише визнавали землею, яка знаходиться в царській самодержавній владі». Пункт 19 Коломацьких статей навіть заохочував до шлюбів між представниками українського та російського народів, з метою швидшої асиміляції українців.

   

    Коломацькі статті визначали гетьманський уряд як слухняне знаряддя для здійснення в Україні московської політики, спрямованої на цілковиту ліквідацію Української держави, на ще більшу «прозорість» кордонів України з Московською державою, а також на поступове, але неухильне «розчинення» українців серед московського населення.

  

    Ставши гетьманом, І. Мазепа прагнув об'єднати в єдиний державний організм усі українські землі. Його ідеалом була станова держава західноєвропейського типу зі збереженням традиційного козацького устрою. Тому він дбав про формування в Україні аристократичної верхівки, надаючи козацькій старшині значні землеволодіння, нові права й привілеї. Тисячі селян вільних військових сіл опинилися в руках нових панів. Це викликало незадоволення у середовищі окремих суспільних груп. Як показало майбутнє, саме соціальна політика гетьмана стале помилкою фундаментального характеру.

   

 

2.Культурно-просвітницька  діяльність.

    Одним з найважливіших напрямків загальної державної політики Мазепи була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток української освіти, науки, мистецтва, архітектури, літератури, книгодрукування гетьман вкладав величезні гроші з державної військової скарбниці та власні кошти, справедливо вважаючи, що лише в такий спосіб Україна може зрівнятися з європейськими державами. Промовистим є факт, що лише під його безпосереднім наглядом і керівництвом споруджувалося 12 храмів. За гетьманування Мазепи було відновлено багато старовинних храмів княжої доби. Внесок Мазепи розвиток архітектури й будівництва настільки значний, що навіть тогочасний архітектурний стиль дослідники називають "мазепинським бароко". Інша царина культурницької діяльності Мазепи - друкарська справа. Видання Мазепинської доби були одними а кращих українських книгодруків.

  

  До речі, сам гетьман мав чи не найкращу в Україні книгозбірню й обдаровував книжками з цієї бібліотеки монастирі, церкви, окремих осіб. Не менш, ніж церквами й монастирями, опікувався Мазепа Києво-Могилянською академією. Дбає Мазепа й про виникнення нових осередків культури, одним з них була Чернігівська академія. На думку дослідників, така цілеспрямована й всеохоплююча культурницька діяльність Івана Мазепи дозволяє говорити про неї не просто як про меценатство, а як про сплановану далекоглядну державну політику.

    Протягом 21-річного гетьманування І. Мазепа став одним із найбагатших феодалів Європи. Більшу частину своїх особистих прибутків він віддає на розвиток просвітницьких, культурних та релігійних закладів. Ревний покровитель православ'я, він будує по всій Гетьманщині цілу низку чудових храмів у стилі козацького, або, як його часом називають, "мазепинського" бароко. Багато сил, часу, коштів він віддав Києво-Могилянській академії: наділив маєтками, звів головний корпус, довів кількість студентів до 2 тисяч.

І. Мазепа заснував багато шкіл і друкарень для того, щоб "українська молодь могла в  повну міру своїх можливостей  користуватися благами освіти". Він сприяв перетворенню Чернігівської  колегії на вищу школу-ліцей.

    Гетьман листувався з багатьма вченими, яких запрошував до співпраці. Саме під його впливом козацька старшина посилає своїх синів на навчання до закордонних університетів, що зумовило формування згодом власного кадрового потенціалу.

    Щедрі пожертви гетьмана Мазепи змінили архітектурні обриси багатьох міст, зокрема Києва, Чернігова, Переяслава, Глухова, Лубен, Батурина, Бахмача та ін. Дослідники й досі сперечаються про кількість церков, споруджених коштом Івана Мазепи. Адже багато з них не збереглися. Проте численні тогочасні свідчення переконують, що Мазепа фундував більше десятка нових храмів, сприяв відбудові багатьох церков княжої доби. Так, у Києві коштом Мазепи було збудовано новий мурований Богоявленський собор Братського монастиря, величний Військово-Микільський собор з мурованою дзвіницею і трапезною палатою в Пустинно-Микільському монастирі, церкву Всіх святих у Києво-Печерській лаврі. Розбудові Києво-Печерської лаври — головного осередку православ'я в Україні — Мазепа приділяв особливу увагу. Протягом 1698—1702 pp. коштом гетьмана було збудовано кам'яні фортечні мури з кам'яними вежами. За Мазепи було відбудовано лаврський Успенський собор, Троїцьку надбрамну церкву. Гетьман подарував лаврі великий дзвін і дав кошти на побудову мурованої дзвіниці. Крім лаври, Мазепа опікувався й іншими православними святинями. Зокрема, його турботами було відбудовано Софійський та Михайлівський Золотоверхий собори з дзвіницями.

  

    Гетьман Мазепа був великим меценатом культурних починів і будов на Україні. Найбільш вражає в часи Мазепи розвиток образотворчого мистецтва, головне архітектури. В добу Мазепи відроджується Київ як духовий центр України. Мазепинська доба створила свій власний стиль, що виявився не лише в образотворчому мистецтві і в літературі, але в цілому культурному житті гетьманської України. Це було бароко, українське бароко, близький родич західноєвропейського, але, разом з тим, глибоко національний стиль, який мав своє найвище завершення в часи Мазепи. 
 
    Церковні споруди, що були збудовані, реставровані або оздоблені коштом І. Мазепи: 
1. Києво-Печерська Лавра: 
а) Троїцька надбрамна церква (1106—1108; перебудови XVII—XX ст.) відновлена коштом І.Мазепи 
б) Успенський собор (1073—1089; перебудова XVII—XVIII ст.) відновлений коштом І.Мазепи (1690) + подарунки. 
в) Церква Всіх святих над Економічною брамою (1696—1698) побудована коштом І.Мазепи 
г) Кам'яний мур (1696—1701) будувався коштом І.Мазепи: південно-західна башта (башта Івана Кущника, від назви церкви, яку там хотіли відкрити на честь патрона Івана Самойловича; побудована 1696 р.); південна (Часова чи Годинникова, бо в ній до 1818 р. був годинник); північна (Малярна, бо там містилася малярна майстерня); східна (Онуфрієвська — від церкви св. Онуфрія, або Палатна, бо тут містилися палати І.Мазепи) (1698—1701) 
д) Церква Різдва Богородиці (1696) 
2. Микільська лікарняна церква (кін.1690-х) 
3. Трапезна Покрови Богородиці (кін.1690-х) 
4. Вознесенська церква (1701—1705) 
5. Свято-Троїцький собор Кирилівського монастиря (1695) 
6. Микильський собор (1690—1696) 
7. Богоявленський собор (1693) 
8. Софіївський собор у Києві (1697—1700) 
9. Дзвінниця та мури Софієвського монастиря у Києві (1699—1707) 
10. Дзвінниця Пустинно-Миколаївського монастиря (др. пол. 1690-х) 
11. Церква Живоначальної Трійці у Батурині (1692) 
12. Церква Св. Миколи у Батурині 
13. Воскресенська церква у Батурині 
14. Церква Покрови Богородиці у Батурині 
15.Собор Вознесіння Господнього Бахмацького монастиря 
16. Успенська церква Глухівського монастиря (1692) 
17. Трапезна та дзвінниця Глухівського монастиря 
18. Успенська мурована трапезна церква Густинського монастиря 
19. Мала трапезна церква Густинського монастиря 
20. Покровська церква в с. Дігтярівці Новгородсіверського району Чергігівської області (1708—1709 або1710) 
21. Церква Пресвятої Богородиці Домницького Різдвяно-Богородицького монастиря (1696) 
22. Церква Петра і Павла в с. Іванівському (поч.1700-х) 
23. Церква Покрови Пресвятої Богородиці на Січі (1693) 
24. Дерев'яний храм Св. Іоанна Предтечі Кам'янського Успенського монастиря 
25. Церква Покрови Пресвятої Богородиці Батуринського Крупицького монастиря (поч. 1700-х) 
26. Храм Преображения Господня Лубенського Мгарського монастиря 
27. Трапезна церква Лубенського Мгарського монастиря 
28. Дерев'яний храм в ім'я Воскресіння Христового в Любечі 
29. Мурована Воскресенська церква в Любечі 
30. Собор Св. Миколая Макошинського Миколаївського монастиря 
31. Церква в с. Мохнатин (1692) іконостас з гербом І.Мазепи, 
32. Церква Пресвятої Богородиці у Новобогородицьку (1688) 
33. Вознесенський собор у Переяславі (1700) 
34. Дерев'яна церква в с. Прачі 
35. Дерев'яна церква Св. Іоанна Хрестителя 
36. Петропавлівська церква в Рудні (закладна дошка від 10 травня 1698 р.) 
37. Троїцький собор Троїцько-Іллінського монастиря у Чернігові (1679—1695) 
38. Церква Св. Івана Євангеліста з вівтарем в Чернігові 
39. П'ятницька церква в Чернігові 
40. Борисо-Глібський кафедральний собор в Чернігові 
41. Церква Іоанна Предтечі в Чернігові 
42. Трапезна з двобанним храмом Всіх Святих в Чернігові 
43. Микільська церква у Білій Церкві (1706) 
44. Братський Богоявленський монастир 
45. Михайлівський Золотоверхий монастир в Києві 
46. Корпус Києво-Могилянської академії (1703) 
47. Чернігівський колегіум (1701—1702) 
48. Хрестовоздвижениський собор Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря (1689—1709)

 

3.Освітній напрям  внутрішньої політики Івана Мазепи.

    Мазепа добре розумів значення освіти. За його гетьманства у 1700 р. в Україні було створено новий навчальний заклад - Чернігівський колегіум. У 1701 р. Мазепа добився від Петра І підтвердження титулу академії Києво-Могилянському колегіуму (такий титул цей навчальний заклад вперше отримав згідно з Гадяцькою угодою 1658 p.). Гетьман сприяв навчанню старшинських дітей за кордоном. Володіючи незліченними багатствами, Мазепа не шкодував грошей на будівництво, реставрацію і оздоблення церков і монастирів. Лише на будівельні роботи й прикрасу храмів Києво-Печерської лаври він потратив величезну суму - понад мільйон золотих.

   

    Великою мірою планам творення нової аристократичної верстви була підпорядкована культурні просвітницька діяльність І. Мазепи. Він опікувався станом науки та освіти. Завдяки його підтримці Києво-Могилянська колегія в 1701 р. одержала статус академії, було створено Чернігівський колегіум, засновано інші школи і друкарні. Чимало молодих людей вирушило за кордон здобувати знання в західноєвропейських університетах. Значну частину особистих прибутків гетьман скерував на розвиток релігії та культурних установ, був покровителем літератури.

    Інша царина культурницької діяльності Мазепи — друкарська справа. Видання мазепинської доби належать до найкращих українських книгодруків. Сам гетьман, маючи одну з найбагатших в Україні книгозбірень, обдаровував книжками з неї монастирі, церкви, окремих осіб.

  

     Не менше, ніж церквами й монастирями, опікувався гетьман Мазепа Києво-Могилянською академією: заклав підвалини під новий будинок академії (так званий Староакадемічний корпус, де нині наукова бібліотека НАУКМА та Благовіщенська церква), домігся підтвердження статусу академії, надавав у володіння села й землі, матеріально підтримував студентів. Академію стали навіть називати Могилянсько-Мазепинською. Дбав Мазепа і про створення нових осередків культури, одним із яких став Чернігівський колегіум. 

    Своїми універсалами Мазепа підкреслює загальноукраїнське значення Києво-Могилянської академії. Гетьман України протягом свого 23-річного правління надавав на неімущих студентів 1 000 золотих щорічно, що зазначено в старшинських реєстрах про його меценатську діяльність, складених в еміграції 1709 р. Мазепа піклувався про розбудову академії, яка за його гетьманування досягла високого піднесення й здобула визнання у світі. У 1703 – 1704 рр. його коштом будується новий академічний навчальний корпус з високими вікнами, стрункою колонадою і тінистою галереєю, що став першою палацовою спорудою в Києві і отримав назву «Мазепин». У збудованому для академії Братському соборі відбувались урочисті збори, а професори влаштовували проповіді. Мазепа часто відвідував академію, бував на її диспутах та виставах. В Академії вчилися обидва Мазепині небожі – І. Обидовський та А. Войнаровський. За Мазепиного гетьманування Києво-Могилянська академія змогла завдяки його підтримці спорудити нові корпуси і збільшити до 2 тис. кількість студентів. Крім того, він заснував багато інших шкіл, друкарень, щоб «українська молодь могла в повну міру своїх можливостей користуватися благами освіти».