Місце термінології у складі сучасної Укр. мови

Зміст  [сховати]

1 Перший текст пов'язаний з  термінологією

2 Термінологія в Україні 

2.1 1850 — 1914 роки

2.2 1917 — 1932 роки

2.3 З 1933 року

3 Термінознавство як наука

4 Технічна термінологія

5 Література

6 Див. також

7 Посилання

 

[ред.]

Перший текст пов'язаний з термінологією

 

 

 

Терміноло́гія — це:

Сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють  специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також  сукупність усіх термінів, наявних  у тій чи іншій мові. Від звичайних  слів терміни відрізняються точністю семантичних меж.

Розділ лексикології, який вивчає терміни різних галузей знань.

 

Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають  терміносистемами, або термінологічними системами. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають множинам термінів системного характеру:

1) логічними зв'язками (якщо між  поняттями певної науки існують  системні логічні зв'язки - а вони  є в кожній науці, - то терміни,  які називають ці поняття,  мають теж бути системно пов'язаними);

2) мовними зв'язками (хоча терміни  позначають наукові поняття, вони  залишаються одиницями природно  людської мови, а, відповідно, їм  властиві всі ті зв'язки, які  характерні для загальновживаних  слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, граматичні і д.)

 

 

Основні способи творення термінів:

зміна значення слова звичайної  мови;

творення неологізмів шляхом словотвору з коренів та інших морфологічних  елементів звичайної мови, що часто  набирає форми кальок з іноземних  мов;

запозичення з іноземних мов (етранжизми). Переважання  перших двох способів пов'язане з  тенденцією до пуризму. Для практичних цілей термінологія укладається  в галузевих термінологічних  словниках.

 

До середини 19 ст. Першим у Київській Русі текстом, пов'язаним з термінологією, був перекладений у Болгарії «Ізборник Святослава» (1073), де є пояснення незрозумілих слів святого Письма і статей Георгія Херобоска «О образЂх», що докладно тлумачить церковно-слов'янські назви, головним чином кальки з грецької, 27 літ. фігур і тропів («инословие», «прЂвод», «поругание», тобто алегорія, метафора, іронія тощо).

[ред.]

Термінологія  в Україні

 

Пізніше Іван Величковський у зб. «Млеко» (1691) подав пояснення термінів фігурного  віршування («ехо», «рак літералний», «вірш  жартовний» та ін.) з прикладами. «Руська Правда» і грамоти відбивають своєрідну і високорозвинену юридичну, а літописи також військ. Т. З кін. 16 ст. зберігся уривок фармакотерапевтичного трактату з відповідною Т., а з 1636 дійшов «Люцідарій» з природничою Т. «Адельфотес» (1591) систематично подає в тексті грец. граматичну та літ.-стилістичну Т. з ц.-слов. (в укр. ред.) відповідниками-кальками з грец. Ця ц.-слов. Т. стала взірцем для Т., якої вживали у своїх граматиках Лаврентій Зизаній Тустановськмй (1596) та Мелетій Смотрицький (1619); його Т. ближча до ц.-слов., тоді як Т. його попередників має більше укр. елементів.

[ред.]

1850 — 1914 роки

 

Укр. нац. відродження  та розвиток науки і техніки в 19 — 20 ст. викликали потребу створення  укр. Т., брак якої (або опрацювання якої) був спричинений колоніальним становищем України, рядом заборон укр. слова і зокрема тим, що інженерно-техн. навчальні заклади були рос.-, поль.- або нім.-мовними. Спроби поставити ширше проблему укр. Т. почалися з сер. 19 ст. М. Левченко писав в «Основі» (VII, 1861), що наук. терміни треба укладати в дусі нар. мови, і подав словничок своїх перекладів кількох десятків інтернац. термінів. У відгуку на ст. М. Левченка П. Єфименко додав ще низку термінів (там само, VIII, 1862).

 

В Австро-Угорщині, де обмежень було менше, укр. секція урядової комісії для укладання слов'янської юридичної Т. (Я. Головацький, М. Шашкевич, Ю. Вислобоцький) видала «Juridisch-politische Т. für die slav: Sprachen Österreichs ... Deutsch-ruthenische Separatausgabe» (1851); новішу Т. цієї ділянки подав Кость Левицький у «Нім.-руському словарі висловів правничих і адміністраційних» (НТШ, 1893; друге вид. 1920), де нім. Т. перекладено то чисто нар. словами, то укладеними автором, то запозиченими ним з ін. слов. мов.

 

Видатне місце в природничій термінології мають «Початки до уложення номенклатури і термінології природописної, народної» Івана Верхратського (6 випусків, 1864 — 79) і його пізніші розвідки з термінології (до 1909). У 1894 надруковано в «Зорі» (ч. 2) заклик НТШ збирати термінологію, вживану «в реміслах, домашнім промислі, господарці, торгівлі, нар. медицині», бо «вчені... густо-часто суть приневолені позичати (терміни) з ін. слов. язиків або творити їх не раз ... дуже невдало і проти духа нашої мови». У 1890-их pp. і пізніше у низці випусків Зб. Матем.-Природописно-Лікарської Секції друковано матеріали до укр. Т. та номенклятури з математики, фізики й хімії В. Левицького, з географії С. Рибницького, з ботаніки Миколи Мельника. На Східній і Центральній Україні вийшов «Опыт толкового словаря нар. техн. Т. по Полтавской губ.» Віктора Василенка (1902), а після 1905 у кожному т. УНТК подавано показники Т. до друкованих там розвідок. Багато працювали над виписуванням літератури та збиранням нар. матеріалів термінологічні гуртки-комісії укр. студентських організацій при Київ. Політехн. Інституті і Моск. С.-Г. Інституті та Товариства ім. Квітки-Основ'яненка в Харкові. У 1913 в Києві відбулася нелеґальна нарада представників гуртків, і Укр. Наук. Товариство в Києві стало орг. осередком: всі матеріали — кілька тис. карток з записами с.-г., природничої, техн. Т. — гуртки передали УНТК.

[ред.]

1917 — 1932 роки

 

Війна 1914 перервала  цю роботу, але вже в ч. від 7 січня 1917 московського «Променя» Олександр  Яната передбачав недалеке виникнення рідної школи і вказував на потребу вибирати Т. «з гущі нар. мови», далі — зібрати літ. матеріали, а тоді науковець зможе доповнювати цю нар. наук. мову «власними штучними термінами». М. Грушевський виступив (березень 1917) проти крайнього етнографізму й закликав до використання вже приготованого в роботі над шкільною і популярною літературою. За це й узялося київ. Товариство шкільної освіти у згоді з УНТК, що мало матеріали з гал. підручників, і ще в 1917 вийшли брошурки-проєкти Т. з географії, граматики, аритметики, геометрії та альґебри, тоді як? різні установи та товариства в кількох ін. м. видали не менше 12 словників Т. Найголовніші з них: І. Л. Жигадло, «Короткий моск.-укр. словник судівництва та діловодства» (1917; вид. 2 доповнене 1918; вид. З — 1919), Л. Падалка, «Рос.-укр. діловодний словник» (1917; вид 2 — 1918), В. Леонтович, О. Єфимов, «Моск.-укр. правничий словничок» (1917, вид. 2 — 1919); ін. словнички подавали Т. з математики, фізики, хімії, медицини, природознавства, зоології, географії, метеорології, але більшість з них були невдалі, аматорські спроби.

 

Восени 1917 Ген. Секретаріат освіти доручив  Олені Курило, що тоді працювала  в Термінологічній Комісії УНТК, впорядкувати, матеріали до шкільної Т.; вона почала з фіз. і мед. Т., що вийшла у 1918 як «Словник укр. фіз. Т.» (у співавторстві з Г. Холодним) та накладом «Укр. Мед. Вістей» — «Рос.-укр. словничок мед. Т.». Тоді ж таки підготовану нею правничу Т. використано щойно у 1926 для великого «Рос.-укр. словника правничої мови» (ред. А. Кримський). У 1918 — 19 виходили ще ін. словники різної якости, разом не менше 20.

 

11. 8. 1918 при Природничій Секції  УНТК оформлено Термінологічну  Комісію, а в 1919 при Іст.-Філол.  Відділі УАН організовано Правописно-Термінологічну  Комісію. На кін. 1920 комісія при УНТК зібрала понад 200 000 карток матеріалів з друкованих джерел; але за перші 3 pp. після повного встановлення сов. влади (1920 — 22) вийшло лише 3 словники Т., головніший з них — М. Галин «Рос.-укр. мед. словник» (Київ. губ. відділ охорони нар. здоров'я, 1920); його «Мед. латинсько-укр. словник» з'явився 1926 вже у Празі (2 вид. 1969 у Детройті). УНТК і УАН об'єдналися 30. 5. 1921, і їхні термінологічні установи злилися в Інститут Укр. Наук. Мови, гол. якого був А. Кримський, пізніше — Г. Холодний. Інститут розгорнув "енергійну працю, видавши за 1923 — 30 pp. 20 тт. словників у серії «Матеріали», багато з них у співпраці з НТШ, а заг. кількість термінологічних словників разом з тими, що вийшли в ін. видавництвах, досягла за цей період бл. 60. Найголовнішими з них були словники: хім. Т. Олени Курило (1923) і ботан. номенклятури О. Янати і Н. Осадци (1928); геол. Т. (1923) П. Тутковського; матем. Т. (1925-1926) Ф. Калиновича; 1925 року вийшов «Німецько-російсько-український словник термінів з обсягу механіки» за редакцією Тадея Секунди; «Фразеологія ділової мови» (1926; вид. 2, виправлене, 1927) В. Підмогильного і Є. Плужника; техн. Т. (1927) М. і Л. Дарморосів; техн. Т. — комунальне господарство (1927) К. Туркала і В. Фаворського; природничої Т. X. Полонського (1928); зоол. номенклятури (3 частини, 1927 — 28) М. Шарлеманя й ін.; військ. Т. (1928) С. та О. Якубських; заг.техн. Т. (1928) І. Шелудька та Т. Садовського; техн. Т. — електротехніка (1928) І. Шелудька; ділової мови (1930) М. Дорошенка й ін.; будів. Т. (1930) С. Булди. Гол. настановою цих словників була розбудова нац. укр. Т. через термінологізацію нар. лексики і творення неологізмів на її основі. Цю настанову здійснювано з різним ступенем послідовности, залежно від упорядника того чи того словника. Спорадично термінологічні словники виходили на Західній Україні (анатомічний Є. Лукасевича 1926, муз. З. Лиська 1933 та ін.).

 

На процесі Спілки Визволення України  «викрито» в Інституті Укр. Наук. Мови «організований наприкін. 1926 активний осередок СВУ — «ІНАРАК» (очевидно, фіктивний) «на чолі з дир. Інституту  Г. Холодним». Холодний і ще 7 працівників  Інституту стали жертвами процесу. Інститут ліквідовано «за контррев. діяльність», однак, частина складу Інституту перейшла до новоорганізованого в кін. 1930 Н.-Д. Інституту Мовознавства УАН з відділом (потім сектором) Т. та номенклятури, якому в 193133 вдалося видати ще 7 тт. словників у серії «Матеріали» і 4 «практичні словники», а всього словників з Т. вийшло тоді бл. 14. Важливіші: матем. Т. (частина 3, 1931) Ф. Калиновича і Г. Холодного; гірничої Т. (1931) П. Василенка та І. Шелудька; антропогеогр. Т. (1931) А. Носова; ботан. Т. (1932) В. Вовчанецького та Я. Лепченка; транспортової Т. (1932), фіз. Т. (1932) В. Фаворського; с.-г. Т. (1933) П. Сабалдиря.

[ред.]

З 1933 року

 

З приходом П. Постишева на Україну  відбувся на весні 1933 погром також і  в Інституті Мовознавства, серед гол. жертв якого були О. Курило, М. Трохименко, М. Драй-Хмара. Окремий сектор Т. та номенклятури зліквідовано. Щоб звільнити вже видані словники від пуристичних тенденцій та запровадити «спільні для обох (укр. і рос.) мов слова», «очищений» вже Інститут Мовознавства мав видавати до них додатки, т. зв. «термінологічні бюлетені», з тими тільки гаслами, що підлягали виправленню. Крім того, Інститутові доручено переглянути 21 словник, що були в процесі готування або друку ще перед погромом. Однак, за 1934 — 35 Інститут Мовознавства видав тільки 5 кореґувальних «бюлетенів»; ще два (біол. і заг.-техн.) були вже на поч. 1934 в друку, але не вийшли; після перегляду з усіх 21 готових рос.-укр. словників вийшов тільки «Словник мед. Т.» І. Кириченка (1936), доля ін. невідома. Поза Інститутом Мовознавства вийшло за 1934 — 35 у видавництві «Радянська Школа» для початкової і сер. школи 9 словничків, складених «відповідно до тексту підручників». Катастрофа 1936 — 37 перервала всю діяльність Інституту Мовознавства в галузі Т. на цілих два десятиліття, а в ін. видавництвах вийшов лише «Словник мед. Т. латинськоукр.-рос.» (Держмедвидав 1948) М. Книповича.

 

Термінологічна  праця відновилася, коли у квітні 1957 Президія АН УРСР створила Комісію  для складання термінологічних  словників. Було заплановано на першу чергу 18 рос.-укр. словників, з яких 16 видано у 1959 — 66 і 1970 (ботан., геол., хім., фіз., гірничий та ін.). Також вийшли три, очевидно, «з другої черги», серед них великий «Рос.-укр. техн. словник» М. Матійка й ін. (1961); кілька вийшло поза АН УРСР. Словники цього періоду складалися «з критичним використанням» термінологічних словників 1920 — 30-их pp., укр. пуризм у Т. засуджувався не менше, ніж у 1933, а кількість пропонованих запозичень з рос. мови зростала; напр., техн. словник (1961) уже не знає «відсоток», «прямовисний», а лише «відсоток», «вертикальний» і т. д. Як правило усі ці словники будовані на рос. мові, а добір укр. відповідників суворо обмежений. Тільки винятково подаються всі наявні терміни, а селекція виявляється в рекомендації одного з них («Мінералогічний словник» Є. Лазаренка і О. Вина, 1975); другою іновацією зрідка є включення, поряд рос., англ. термінів.

 

Від кін. 1960-их pp. праця над термінологічними словниками загальмована і вони з'являються  тільки вряди-годи («Словник соц.-екон.» С. Воробйової й Т. Молоді д, 1976 — дещо поширене вид. словника 1966).

 

Критичний стан термінологічної справи в УРСР спричинився до спроб опрацювання  Т. на еміграції. Початки цієї праці  виводяться від спроб студентських громад по першій світовій війні в Празі, Берліні й Данціґу. Більшого розміру праці були здійснені в Української Госп. Академії в Подєбрадах у Чехо-Словаччині, де утворено Наук.-термінологічну комісію при с.-г. інженерному відділі («Нім.-укр. лісотехн. словник», 1928; «Рос.-укр. с.-г. словник», 1927 та ін.) і пізніше в Словниковому відділі Укр. Наук. Інституту в Берліні («Нім.-укр. техн. словник» І. Жуковського — 3. Кузелі 1943, нім.-укр. мед. П. Оестерле — Р. Смика 1944) та ін.

 

По другій світовій війні термінологічні праці зреалізовано у США. НТШ видало 2 випуски «Бюлетеню Термінологічної Комісії» (1958 — 1962; автор А. Вовк). Осередками термінологічних зацікавлень стали українські професійні товариства, зокрема ветеринарів, лікарів та інженерів. Їх конференція утворила Український термінологічний центр (1965, Нью-Йорк), що зібрав чималі матеріали, видав кілька коротких словничків як матеріал до дискусії (англо-український: летунський Михайла Пежанського, медичний Михайла Данилюка та ін.) і підготував до видань кілька більших словників (вибраних термінів і назв Анатолія Вовка). Українська Вільна Академія Наук у США видала працю Наталі Осадчої-Янати «Українські народні назви рослин» (Нью-Йорк 1973).

[ред.]

Термінознавство як наука

 

Вивченням термінів та терміносистем займається наука термінознавство. Отже термінознавство - це наука, що вивчає спеціальну лексику з точки зору її типології, походження, форми, значення і функціонування, а також використання, упорядкування і творення.

 

Початок термінознавства  пов'язаний з іменами австрійського вченого Ойгена Вюстера Нубасова і російського термінознавця Д. С.Лотте, які опублікували свої перші роботи в 1930р. У наш час[Коли?] роботою з теоретичними проблемами термінознавства займається ряд національних шкіл – австрійсько-німецька, франко-канадська, російська, чеська. У наш час в термінознавстві виділяється ряд незалежних напрямків дослідження. В першу чергу можна назвати теоретичне термінознавство, яке вивчає закономірності розвитку і вживання спеціальної лексики. В свою чергу прикладне термінознавство займається встановленням практичних принципів та рекомендацій з метою усунення нестачі термінів; їх оцінкою, описом, редагуванням, упорядкуванням, створенням, перекладом і використанням.

 

Загальне  термінознавство вивчає найзагальніші якості, проблеми і процеси, що стосуються спеціальної лексики, а галузеве термінознавство займається вивченням спеціальної лексики і понять, які належать до окремих областей знань конкретних мов. Типологічне термінознавство займається порівняльним дослідженням особливостей окремих термінологій з метою визначення спільних рис та відмінностей окремих терміносистем, а порівняльне термінознавство, в свою чергу, займається порівняльним вивченням спільних та відмінних рис лексики різних мов, наприклад української та англійської. Семасіологічне термінознавство займається вивченням проблем, що пов’язані із значенням (семантикою) спеціальних лексем, зміною значень і різноманітними семантичними явищами – полісемією, омонімією, синонімією, антонімією і т. д. Ономасіологічне термінознавство вивчає структурні форми спеціальних лексем, займається процесом найменування спеціальних понять і вибором оптимальних форм найменування.