Методи наукових досліджень у конфліктології. Функції конфліктології в суспільстві

Курс  конфліктології можна вивчати на лекціях, "круглих столах", практичних заняттях, а також у процесі  самостійної роботи над науковими  джерелами та іншою інформацією, яку можна отримати з періодики (газет, журналів), над матеріалами соціопсихологічних досліджень тощо.

Проблеми  конфліктів мають багато аспектний  характер, через те потрібно, аби  їх досліджували вчені різних наук і профілів: соціологи, політологи, біологи, медики, журналісти. Наприклад, прогнозувати конфліктні ситуації неможливо без математичного моделювання, ретроспективного дослідження, політико-соціопсихо логічного аналізу.

Вивчення  проблем конфліктів у життєдіяльності  суспільства є певною мірою прогнозом  нашого буття, тими "дороговказами  у майбутнє", про які писав  учений, соціолог, економіст, менеджер, наш земляк із Канади Богдан Гаврилишин в однойменній книзі.

Ставлення до конфлікту за соціалізму було однозначним: будь-який конфлікт — це аномалія, зло, яке треба усувати, "безконфліктно" долаючи щонайглибшу кризу. Побутувала думка, що найбільші суперечності можна долати швидко. Але факти засвідчують, що це не так. Наша суспільна думка виявилася непідготовленою до проблемних ситуацій XXI ст., про що засвідчили, скажімо, події 11 вересня 2001 р.

Проте не тільки злободенність проблем  суспільного розвитку зумовлює актуальність розробки конфліктологічного підходу до їх розв"язання, а й повсякчасні потреби індивіда. Класик сучасної теорії конфліктів Ральф Дарендорф писав, що "політика свободи — це політика існування в конфлікті".  
 
 

Висновки:

Таким чином, можна зробити висновок, що конфліктологія — це нова галузь наукового  знання, викликана практикою життя. Конфліктологія — це система знань  про закономірності та механізми  виникнення й розвиток конфліктів, а також про принципи та технології управління ними. Роль конфліктології як самостійної науки постійно підвищується, бо у XXI ст. суспільним життям об"єктивно закладено нові проблемні парадигми, відносини між народами набирають проблемно-інформаційного характеру. Розв"язувати проблемні ситуації потрібно й завдяки новим ціннісно-оцінювальни-м параметрам. Від конфліктів виграють обидві сторони — така конфлікте логічна парадигма нашого буття в XXI столітті, якщо будемо налаштовані розумно будувати відносини й політику. Інакше ми загубимо себе як цінність у реальності природи, бо з природними законами ми втрачаємо "ниточку розумного співжиття" через вивчення законів природи та врахування їх на практиці.  
 

Список  використаної літератури:

1. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология. — М., 1999.
2. Дмитриев А. В. Конфликтология: Учеб. пособ. — М., 2000.
3. Емельянов С. М. Практикум по конфликтологии. — СПб., 2000.
4. Пірен М. Деонтологія конфліктів та управління. — К., 2001.
5. Уткин Э. А. Конфликтология. Теория и практика. — М., 1998.