Класицизм та його ідеал в українській і європейській культурах

Класицизм та його ідеал в  українській і  європейській культурах

План

1.Класицизм як  напрям в мистецтві та його  визначальні риси

2. Ідеал класицизму в європейській культурі. Представники класицизму в Європі.

3. Класицизм та  його ідеал в українській культурі. Представники класицизму в Україні. 

1.Класицизм  як напрям в  мистецтві та його  визначальні риси

Класицизм -  напрям у європейському мистецтві, який уперше з'явився в італійській культурі XVI ст., а найбільшого розквіту досяг у Франції XVII-ст. Цей напрям певною мірою притаманний усім європейським культурам, а в деяких зберігав свої, позиції аж до першої чверті XIX ст. Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. Творці класицизму при відтворенні сучасного їм життя спиралися на по-своєму трактовану поетику Арістотеля і Горація.

Крім  орієнтації на античність, визначальними рисами класицизму є:

-        раціоналізм, 

-        прагнення  побудувати мистецтво  на началах розуму 

-        прагнення установити непорушні  закони.

-        прагнення до аристократизму, щоб  підняти художню творчість над  буденністю.

Центральна  ідея класицизму - в руслі раціоналістичної філософії - ідея розумності, впорядкованості, “правильності”. З одного боку, ця ідея широко використовувалася для обґрунтування необхідності абсолютизму: держава на чолі з монархом трактувалася як втілення розуму, який обмежує людські вади. Але, з іншого боку, той самий раціоналізм був філософською основою розвитку передової науки, фундаментом буржуазної ідеології. 

2. Ідеал класицизму в європейській культурі. Представники класицизму в Європі.

Мистецтво класицизму тяжіло до ідеалізованих абстрактних  образів, зображувало облагороджену  реальність, базуючись на позачасовій  красі творів античності. Класицистичні  канони – це єдність місця, часу і дії та жорстка ієрархія високих (трагедія, епічна драма, ода) та низьких (комедія, сатира, байка, жанрова побутова картина) жанрів.

Інтелектуальне життя  Франції того часу концентрується при  дворі короля-“сонця” Людовіка ХІV. Король любив у всьому величність і славу, престиж і розкіш двору, вишуканий і суворий етикет. Король дбав про мистецтва, тоді постають королівські Академія малярства і скульптури, Академія архітектури, Академія музики і танцю, Академія письма і літератури, які, з одного боку, виховували багатьох молодих митців, а з іншого – нав’язували мистецтву свої критерії і норми. “Хто згідно правил працює, творить красиве мистецтво” (Буало). Якщо мислитель доби ренесансу Мішель Монтень закликав слідувати природі, то в мистецтві класицизму панує “облагороджена краса”, “поліпшена“ природа.

ХVІІ ст. у Франції  – століття театру. П’єр Корнель  був автором п’єс “Сід”, “Горацій”, де панують ідеї перемоги громадянського обов’язку над особистими почуттями. Ідеалом Корнеля була відважна, вільна людина, що гордує смертю в ім’я обов’язку, який він втілював у образі Геракла. Все на світі залежить від людини і від її доброї волі – головна етична засада його трагедій.

 Сюжети п’єс  Жана Расіна “Андромаха” і “Федра” змальовують особисті стосунки між людьми, його герої обстоюють свою гідність перед деспотією. Расін – неперевершений майстер вірша, тонкої психологічної характеристики. Пристрасті героїв часто перемагають розум, спричиняють насильство, а розум повинен чинити опір насильству. У Расіна мораль допомагає глибше проникнути в людську натуру і переважає над громадянським звучанням тем.

Одночасно у французьких  класичних трагедіях ХVІІ ст. виявилася  криза світогляду класицизму, який виявився неспроможним узгіднити устремління до спільного блага з особистим щастям людини.

Великий майстер  комедії Мольєр (Жан Батіст Поклен) надав жанрові глибокого суспільного змісту і яскравої театральної форми. Його театр виступав при дворі Людовіка ХІУ, висміюючи риси “світської черні”, підкреслюючи головні риси героїв – носіїв певного характеру. Він вивів цілу галерею образів винахідливих, моторних, переповнених плебейською енергією слуг. Мольєр – автор великих комедій “Тартюф”, “Дон Жуан, або Кам’яний гість”, “Мізантроп”, “Міщанин у дворянстві”. До кола французьких класицистів входили, крім Корнеля, Мольєра і Расіна, також поет Сірано де Бержерак, байкар Жан Лафонтен, теоретик класицизму Нікола Буало.

Традицію Мольєра  через сто років продовжив  П’єр Бомарше, він виводить образ  людини неаристократичного походження, т.зв. третього стану, придворного Фігаро у п’єсах “Севільський голяр” та “Одруження Фігаро”, розумного і відважного борця за людську гідність, який говорить своєму панові Альмавіві: ”Вашою єдиною працею було народитися... в той час як мені, загубленому в земній юрбі... лише для того, щоб прогодуватися, довелося виявити більше знань і кмітливості, ніж їх було використано за сто років на управління всіма іспаніями. І ви хочете змагатися зі мною?”

Творцем класичного напряму в живописі Франції став Нікола Пуссен (1594-1665). Живописні полотна Ф. Пуссена передають порядок, чіткість, гармонію, урівноваженість, піднесено-безпристрасну високу красу. Він торкався тем з міфології, історії, Святого письма Старого і Нового Заповіту. Замолоду перебував під впливами Тиціана і Рафаеля, римської школи ХVІІ ст., а вже в картині Натхнення поета виявилася оригінальність ХVдожника у красивості постатей – бога Аполлона, муз, Поета, Амура.

На обличчях панує  спокій як вираз віри в перемогу розуму. Його герої – люди сильних  характерів і величних вчинків, високого суспільного призначення. Найвидатніші картини – Танкред і Герміона, Краєвид з Поліфемом, Сім Таїнств. Мова живопису Пуссена наповнена мірою і порядком, композиційною врівноваженістю, плавним і чітким лінійним ритмом. Ці засоби чудово передають сувору величність ідей і характерів. Колорит будується на гармонії глибоких і сильних тонів: “Царство Флори”, “Спляча Венера”, “Визволений Єрусалим”. Картини Пуссена висловлюють поетично-піднесені і згармонізовані почуття. Пуссен – творець класичного ідеального героїчного пейзажу, тобто “поліпшеної” природи, вигаданої ХVдожником.

Клод Лоррен був майстром пейзажу з ясними небесами, розлогими рівнинами, морем і горами, де домінує повітря, далечінь, глибина і світло (Акіс і Галатея, Тібр під Римом), це ніби персоніфікації “золотого віку”.

Твори наступних  десятиліть 1660-70 рр. у французькому живописі позначені відходом від  гуманізму попередньої доби і  наближаються до холодного академічного придворного стилю. У країні панує  меркантилізм і підтримка абсолютистської  централізованої влади широкими міщанськими верствами.

Услід за малярством класицизм виявляє себе у французькій  музиці, у творах композиторів Ж. Б. Люллі, Ф. Куперена, Ж. Ф. Рамо. Інструментальним творам і оперним аріям притаманні чіткість ритму, досконалість і ясність гармонічної мови, стрункість і пропорційність форми.

Значними у французькому мистецтві того часу були досягнення в архітектурі. Шедевром архітектури  класицизму став пишний Версальський палац (Жюль Гардуен-Мансар) і парк (Андре Ленотр). У ХVІІ ст. розпочинається планомірна забудова міст, Париж прикрашається палацами, будується церква Інвалідів (копія собору Св.Петра), східний фасад Лувра (починав Берніні, добудував Клод Перро). В будові Лувру позначається вплив розсудливості і математичної розрахованості, статичності і рівноваги, це зразок академізму і класицизму ХVІІ ст. Лувр став зразком подальшого будівництва урядових споруд в Європі впродовж ХVІІІ і ХІХ ст.

У музичному мистецтві  Європи ХVІІ – ХVІІІ ст. поряд з  класицизмом співіснують пізньоренесансна та барокова стилістика. На початку ХVІІ ст. виникають перші зразки опери у Флоренції (Я. Пері, “Дафна”), Мантуї (К. Монтеверді, “Орфей”, “Коронація Поппеї"), зразки багатоголосого мадригала (Монтеверді), у другій половині століття – зразки ораторії (А. Скарлатті, м.Неаполь), фуґи (Дж. Фрескобальді), скрипкових сонат (Тореллі, Віталі, Кореллі) і концертів (Антоніо Вівальді). 
 

 3. Класицизм та його ідеал в українській культурі. Представники класицизму в Україні.

В Україні класицизм  не зміг у силу несприятливих історичних обставин розвинутися як цілісна  структурована система. Його розвиткові в нашій країні не сприяли ні політичні, ні загальнокультурні умови.

 Український класицизм  був слабкий та мало виразний.  Класицизм повертався до естетичних  ідеалів античності. Уявлення про  ці ідеали, звичайно, було своє  власне, що насправді лише користувалося  певними, не завжди правильно  витлумаченими, елементами античної  естетики, щоб збудувати свою  власну естетичну систему. 

Літературна теорія класицизму приймала — як класицистам здавалось, цілком — канони літературної теорії античності.

Основний естетичний ідеал - «краса», до якої, правда, приєднувалася ще «величність». Основною тенденцією було виконання всієї системи приписів, які ніби нормували ще античну поезію, а насправді були наново вироблені теоретиками класицизму. Ці приписи, як усякі технічні приписи в сфері мистецтва, ставили авторам певні, може навіть «тісні» рамки, але зовсім не перешкоджали їх вільній творчості в межах цих рамок і навіть значно її полегшували. Не будемо тут зупинятися на цій системі приписів. Вона не була суха та тісна: наслідуючи античні зразки, дозволяли і ліризм, приділяли певне місце і пафосові й гуморові та навіть «поетичному безладдю». Коли надзвичайно висока оцінка «величного» приводила до того, що велику роль грали історичні мотиви, царі та герої — античні або й національні, то все ж поруч з цим поетика класицизму знайшла місце і для гумору та сатири, для простої людини та навіть для її мови, для сучасності та її потреб. Щоправда, зображення у класицистів усіх цих сфер здавалося наступним поколінням неприродним, але це була справа літературного смаку. Надзвичайну скомплікованість, переобтяженість деталями, переповненість формальними прикрасами творів пізнього бароко класицизм рішуче відкидав. Його ідеалом була простота, ясність та прозорість побудови.

Шедевром українського класицизму стає героїко-комічна поема  Івана Котляревського «Енеїда» —  твір бурлескний і травестійний. Поширюється  також травестійна ода (І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський) і байка (П. Білецький-Носенко, П. Писаревський, С. Рудиковський). «Низькі» класицистичні жанри превалюють і в драматургії («Москаль-чарівник» та «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Сватання на Гончарівці» та «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка), а в доробку Г. Квітки-Основ'яненка розвивається нетипова для літератури класицизму проза. З «високих» жанрів на зламі XVIII—XIX століть була поширена ода (І. Фальковський, І. Максимович, І. Шатович), яка створювалася з приводу урочистих дат або візитів світських і церковних можновладців.

Класицизм в Україні, на відміну від інших національних літератур, народився та існував  без боротьби з бароковою літературою. У другій половині XVIII століття, коли Україна стає російською провінцією і втрачає національні літературні  й культурні центри (зокрема Київську Академію), бароко зникає саме собою. Український  класицизм, незважаючи на свій не вельми різноманітний прояв, знаменує собою  перехід до єдиної літературної мови. Вживання народної мови вимагали існуючі в літературі українського класицизму жанри — травестія, байка, комедія, народне оповідання. Такий перехід від білінгвічного бароко (церковнослов'янська й українська мови) стає для України справжнім літературним ренесансом. 

Висновки

Класицизм, як напрям у мистецтві, більшою чи меншою мірою  знайшов своє відображення  у  всіх європейських культурах. Найбільшого  свого розквіту досяг у Франції XVII-ст. У своїх поглядах представники класицизму орієнтувалися на античну літературу, визначальною ознакою вважали раціоналізм, прагнули  побудувати мистецтво на началах розуму.

 В Україні розвиткові  класицизму не сприяли ні політичні,  ні загальнокультурні умови, тому  український класицизм був слабкий  та мало виразний. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Резюме

Класицизм -  напрям у європейському мистецтві, який уперше з'явився в італійській культурі XVI ст., а найбільшого розквіту досяг у Франції XVII-ст.

Визначальні риси класицизму класицизму:

-орієнтація на античність;

-раціоналізм;

- прагнення  побудувати  мистецтво на началах розуму ;

- прагнення установити  непорушні закони.

- прагнення до  аристократизму, щоб підняти художню  творчість над буденністю.

Центральна  ідея класицизму -  ідея розумності, впорядкованості, «правильності».

Основні ідеали класицизму в  Європі: ідеали краси, істини, добра, що пов’язуються з розумом, закономірністю, логічною чіткістю.

Класицизм в Україні: слабкий та маловиразний через несприятливі історичні обставини. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури: