Киеов-печерська лавра

Рис.4. Краєвид з-за Дніпра Києво-Печерської фортеці та частини форштадту, починаючи від Видубицького Георгіївського і закінчуючи Миколаївським монастирем. 1784-1798рр.

 

  Дзвіницю на Дальніх печерах збудував відомий лаврський майстер Степан Дем’янович Ковнір.

 

3. БУДІВНИЦТВО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 19- ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ

 

  Будівництво, що проводилося на Дальніх печерах від середини ХІХ століття до початку першої світової війни, не внесли нічого помітного в архітектурний ансамбль. З іншого боку, і хвиля нищення пам’яток доби українського бароко, що піднялась у верхній Лаврі в останнє десятиліття ХІХ сторіччя (знесення старої трапезної, знищення барокових розписів та частково іконостасу Успенського собору), майже не зачепила споруд на Дальніх печерах. Будівельні роботи в цей період зводилися в основному до перебудови давніших споруд або заміни їх новими, розміщеними, як правило, на тих самих місцях. Чи не єдиний виняток – це будівництво іще одного братського корпусу для ченців.

Десь в останній чверті ХІХ століття (але до 1898 року) було, очевидно, розібрано старий (зведений близько 1763 року) верх церкви Зачаття  Ганни (він іще зафіксований на фото, з яких на початку ХХ століття друкувалися поштові листівки; див. рис.5).

Рис.5. На його місці зведено дерев’яний верх у неоросійському стилі (цей стиль разом з неовізантійським панував тоді в церковному будівництві) – восьмерик на четверику, увінчаний наметом із маківкою.

 

  У 1894 році (за священноархімандрита Лаври митрополита Йоаннікія Руднєва, який управляв Лаврою в 1891-1900 роках) за проектом архітектора В.Ніколаєва були зроблені прибудови до церкви Різдва Богородиці – тамбури в западинах на західному, південному та північному фасадах. Ці прибудови, що спотворювали первісний вигляд споруди, були розібрані в ході реставрації 1960-х років. У 1894-1896 роках було капітально перебудовано схимницький корпус (корпус №51) 1824-1825 років. Він набув вигляду двоповерхової непотинькованої споруди зі скромними фронтонами на кінцях головного (північного) фасаду і цегляним декором неоросійського стилю. Вхід до корпусу – в східній частині головного фасаду. Нарешті, у 1898-1899 роках на захід від братського корпусу 1823 року (корпусу №52) зводиться новий братський корпус (корпус №53).

Рис.6. Панорама Дальніх печер з півночі. Фото початку ХХ століття. З поштової листівки.

 

  Практично все будівництво на Дальніх печерах другої половини ХІХ – початку ХХ століття велося в неоросійському стилі (в дусі московської архітектури XVII століття). Здавалося б, на найдавнішій території Лаври, історія якої сягає давньоруського часу, виглядав би більш логічним неовізантійський стиль. Саме цей стиль офіційно обстоювався керівництвом монастиря, коли потрібні були аргументи для заміни барокових споруд чи декору. У другій половині ХІХ – першій чверті ХХ століття, попри царський указ 1850 року про заборону поховань на території Лаври (крім осіб архієрейського сану), продовжує розвиватися некрополь на Дальніх печерах.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

  Архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври склався протягом майже дев'яти століть та відобразив розвиток культури і духовності, зміну стилістичних напрямків у мистецтві, процес удосконалення інженерних конструкцій. Він органічно пов'язаний з унікальним наддніпрянським ландшафтом і формує силует Києва з боку Дніпра.

  Сучасний лаврський ансамбль розташований на 22 га і поділяється на такі частини:

Верхня лавра

Ближні печери

Дальні печери

Гостинний двір

  Більшість монастирських будівель і споруд мають архітектурні форми українського бароко середини XVIII століття.

 

  Аналіз наукових джерел, дозволяє зробити висновок, що еволюція архітектурного ансамблю на Києво-Печерської Лаври показує, що її композиція почала складатися ще в перший період історії Печерського монастиря (60-ті роки ХІ ст.).

 

 Остаточно сформувалася  за доби бароко. Споруди існуючого  на Дальніх печерах архітектурного  ансамблю є цінними пам’ятками  української архітектури XVII-ХІХ століть. Шедевром архітектури часів мазепинського бароко є церква Різдва Богородиці (1696), що стала домінантою ансамблю. Її композиція є унікальною для вітчизняної і світової архітектури. Гідними доповненнями до неї постали підпірна стіна з аркадою (1744) та дзвіниця (1754-1761) – архітектурний шедевр останнього періоду українського бароко.

 

  Характерно, що будівничі не пішли шляхом консервації існуючих форм чи буквального копіювання зразків традиційної грецької, української чи російської церковної архітектури. Натомість європейські смаки замовників - високоосвіченої політичної та церковної верхівки Гетьманщини - спричинили радикальноноваторську зміну художнього образу споруд, орієнтовану на поєднання традиції з новітніми художніми досягненнями. Наприкінці XVII - на початку XVIII століття в кам'яному культовому будівництві на землях Гетьманщини найбільш поширеними були типи споруд, запозичені з народної дерев'яної архітектури - центричні в плані три-, п'яти- та дев'ятидільні храми, увінчані однією, трьома чи п'ятьма банями. До цього типу належать, зокрема, такі шедеври, як церква Всіх святих Києво-Печерської лаври.

 

  Завершилося складання архітектурного ансамблю до кінця XVIIІ століття. В цей час виникли церква Зачаття Ганни, нова споруда церкви Різдва Богородиці з дзвіницею та галереєю, корпуси келій, галереї від церкви Зачаття Ганни до входу в печери та до території Ближніх печер, альтанка над джерелом.

 

  Церква Зачаття Ганни, побудована 1679 року, не збереглася в жодній частині. Існуюча нині споруда зведена протягом ХІХ століття. Її стіни (1809р.), а також будинок блюстителя Дальніх печер (1810, на фундаментах кінця ХVIIІ ст.) та братські корпуси (корпус №50, перша половина ХІХ ст., та корпус №52, 1823р.) мають стилістичні риси провінційного класицизму, наповнені рисами неоросійського та неовізантійського стилів.

 

  Протягом ХІХ століття проводився, головним чином, ремонт існуючих споруд та заміна дерев’яних будівель мурованими. Внаслідок будівництва Новопечерської фортеці територія над Дальніми печерами виявилась оточеною фортечною стіною. Було зведено ще один великий братський корпус. Архітектурні споруди ХІХ - поч. ХХ ст. позначені рисами неоросійського стилю.

 

  Архітектура Національної Києво-Печерської Лаври зберігає духовну та культурну спадщину України. Архітектура Лаври є неповторним витвором мистецтва. Значущою пам'яткою історії і культури. Вона вистояла не дивлячись на роки атеїстичної політики Радянської влади та окупації Києва в роки Великої Вітчизняної війни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.   Абрамович Д.І. Києво-Печерський Патерик. Вступ, текст, примітки. К., 1930. –С.18.

2.   Анісімов О. Барокова реконструкція головних храмів Києва наприкінці XVII - на початку XVIII століття. // Лаврський альманах. Вип.3. 2000.

3.   Зодчество Украины. К., изд-во Академии архитектуры УССР, 1954.

4. Щероцкий К. Киев. Путеводитель. Изд. В.С.Кульженко. К.,1917. Перевидання - К.,УКСП Кобза, 1994.– 380с.

5. Холостенко М.В. Успенський собор Печерського монастиря // Стародавній Київ. К., 1975. С.107-170.

6.      О. І. Мішнєва. Українське золотарство XVII ст. До питання щодо зміни стилів. // Лаврський альманах. Вип.1. К., 1999. С.23-32.

7.   Івакін Ю. До питання про кам'яну архітектуру пізньосередньовічного Києва. // Археологія Києва. Дослідження і матеріали. К., Наукова думка, 1979. С.107-124.

8. http://www.oldkyiv.org.ua/data/lavra.php?lang=ua

9. http://ru.wikipedia.org/wiki/%CA%E8%E5%E2%EE-%CF%E5%F7%E5%F0%F1%EA%E0%FF_%EB%E0%E2%F0%E0