Ділова мова в Україні в XVII ст.

У своїх перших виступах Богдан Хмельницький заявляв, що Запорізьке Військо підняло боротьбу «за волности свої, криваве заслужониє» і за віру «старожитну грецьку». У середні віки «всякий суспільний і політичний рух змушений був прибирати теологічну форму. Почуття мас живилися виключно релігійною поживою; через це, щоб викликати бурхливий рух, треба власні інтереси цих мас виставляти їм у релігійному вбранні».

Богдан Хмельницький скептично  ставився до переговорів, не вірив у  їх позитивні наслідки, про що свідчить його лист до хотмизького воєводи Семена Волховського від 20 червня 1648 року. І він мав рацію. Поки урядова комісія збиралася виїхати на Україну для розгляду козацьких вимог, польські загони знову почали воєнні дії. 

Виражаючи волю народних мас, гетьман України встановив дипломатичні зв’язки з російським урядом, висунув  пропозицію про возз’єднання України  з Росією і просив царя надіслати  козакам військову допомогу. У листі до Олексія Михайловича від 8 червня 1648 року, повідомивши про перемоги на Жовтих Водах і під Корсунем, Богдан Хмельницький писав: «Зичили биймо собі самодержца господаря такого… яко ваша царская велможност… А меновите будет то вашому царському величеству слушно, єслі ляхи знову на нас схотят наступати, в тот же час чим боржей поспешайся із своєї сторони на їх наступати, а ми їх за божею помощу от сул возмем ».

У 1649 році пожвавились дипломатичні зв’язки між російськими і  українськими урядами. 22 квітня 1649 року Богдан Хмельницький писав у листі  до російського царя Олексія Михайловича, що війна неминуча і що вона повинна принести визволення Україні. Гетьман висловлював побажання, щоб Олексій Михайлович «яко правдивий і православний государ християнський, єдиним государем нам, слугам своїм, бил…», і просив подати військову допомогу. 

Богдан Хмельницький розумів, що магнати ніколи не відмовляться від своїх претензій на Україну. Готуючись до вирішальних битв, гетьман  насамперед шукав допомоги в Росії.

Документи Богдана Хмельницького  характеризують складну міжнародну обстановку з середини XVII століття у Східній Європі.

Своєю дипломатичною діяльністю Богдан Хмельницький забезпечив Україні  допомогу Криму, добився прихильного  нейтралітету Туреччини і Семиграддя, змусив Молдовію розірвати союз із Польщею, підготовляв союз із Швецією, встановив дружні відносини з Венецією.

Свою вірність союзу з  Росією Богдан Хмельницький підкреслював не тільки в листах до російського уряду, а й до державних діячів інших країн.

Публіковані листи дають  можливість з’ясувати хід і характер зносин царського уряду з Богданом Хмельницьким, викрити тенденційні  твердження Михайла Грушевського, який, вороже ставлячись до возз’єднання України  з Росією, дорікав українському гетьману за те, що він вступив у підданство Росії, замість того, щоб укласти  союз із Швецією. Михайло Грушевський  ігнорував одне: братерські зв’язки, які лежали в основі возз’єднання України з Росією.

Документи Богдана Хмельницького  у значній мірі висвітлюють роль міст у подіях 1648-1654 років. Існують  також універсали, якими гетьман  застерігав полковників від зазіхань на міську власність, забезпечував права міст, насамперед Києва та Ніжина.

Документи Богдана Хмельницького  містять цінні відомості про  фінанси. Навіть побіжний огляд цих  документів показує, що вони висвітлюють  різні сторони соціально-економічних  відносин на Україні в період визвольної війни і після неї, воєнні і  політичні події того часу, розвиток українсько-російських зв’язків, взаємовідносин України з Польщею, Угорщиною, Швецією та іншими.

Гетьманська канцелярія підтримувала зв’язки з іншими країнами шляхом листування. Російський уряд у березні 1649 року передав через посла Унковського «образцове письмо», яким гетьман мав користуватися при зносинах з царем. Встановленої «образцовим письмом» форми звертання і дотримувалась українська дипломатія з літа 1649 року у зносинах з Росією.

Листи у Швецію, Семиграддя та інші країни написані латинською мовою  у пишномовному стилі. До речі, і  переговори з чужоземними послами  Богдан Хмельницький та козацька старшина вели латинською мовою, якою вони добре володіли.

В усіх листах Богдана Хмельницького  помітне пристосування до звичаїв  тих країн, в які вони адресувалися.

Листи та універсали, як правило, підписувались гетьманом і скріплювались військовою печаткою. На окремих документах зустрічається підпис генерального військового писаря.

Пізніше документи писав генеральний військовий писар та за його вказівкою канцеляристи. Це підтверджують оригінали, написані різними почерками. Зразка, за яким би складалися листи та універсали, очевидно, не було, бо навіть документи, написані в дин і той же день, відрізняються щодо стилю. На стиль документів, безперечно, мали вплив ті, хто писав їх проекти.  

Висновки

Ділова українська мова як різновид літературної мови виявляється  в офіційно-діловому стилі, в основному  в його адміністративно-канцелярському різновиді, який має писемну й усну форми вживання. 
Початком діловодства на теренах України вважаються угоди Русі з Візантією 911 та 945 років. 

Великий внесок у розвиток ділової мови, можливо й не свідомо, зробив гетьман Богдан Хмельницький. Його діяльність знайшла яскраве відображення в листах та універсалах. Ось чому документи українського гетьмана завжди привертали увагу дослідників як в дореволюційний і радянський час, так і в наші дні. 

Документи Богдана Хмельницького  характеризують складну міжнародну обстановку з середини XVII століття у Східній Європі. Публіковані  листи дають можливість з’ясувати  хід і характер зносин царського  уряду з Богданом Хмельницьким. 

Документи Богдана Хмельницького  у значній мірі висвітлюють роль міст у подіях 1648-1654 років.

 Існують також універсали, якими гетьман застерігав полковників  від зазіхань на міську власність,  забезпечував права міст, насамперед Києва та Ніжина. 

Документи Богдана Хмельницького  містять цінні відомості про  фінанси. Навіть побіжний огляд цих  документів показує, що вони висвітлюють різні сторони соціально-економічних відносин на Україні в період визвольної війни і після неї, воєнні і політичні події того часу, розвиток українсько-російських зв’язків, взаємовідносин України з Польщею, Угорщиною, Швецією та іншими. 

Отже, документація видатного  українського гетьмана стала основою  для сучасної ділової мови в Україні.

Список літератури

 
1. Тези про 300-річчя возз’єднання України з Росією (1648-1654рр.). Схвалені ЦК КПРС. – К.: Держполітвидав, 1954.

2. К.Маркс, Ф.Енгельс. Вибрані твори в 2-х томах. Т.2. – К.: Держполітвидав, 1955. – 345 с. 
3. Лист до Олексія Михайловича з повідомленням про перемоги на Жовтій Воді та під Корсунем і про бажання Запорізького Війська возз’єднання з Росією. 1648. 8(18) червня. Черкаси.

4. Возз’єднання України з Росією. Т.2. - М., 1954. – 177с.

5.http://revolution.allbest.ru/languages/00014790.html