Античні міста - держави північного Причорномор’я

Розкопками  знайдено залишки житлових кварталів 6-го ст. до н.е. та оборонних споруд  кінця 4-го ст. до н.е.

 

 

 

Борисфеніда (  від грецької назви  Дніпра - Борисфен )

 

Грецьке поселення на півострові ( нині острів ) Березань , найраніша  в Північному  Причорномор'ї  айпокія , заснована грецькими переселенцями  у другій половині 7-го ст. до н.е. . На певній стадії свого розвитку це поселення  було полісом , який  згодом  був перенесений до поселення , що одержало назву Ольвія . В 1 половині 6-го ст. до н.е. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення , котрі становили сільську округу Борисфеніди . Остання існує й у 5 ст. до н.е. , а з кінця 4 ст. до н.е.  життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в 1 ст. н.е.

Починаючи з  останньої чверті  7 ст. до н.е. Борисфеніда  входила до складу Ольвійської держави  й загинула разом з Ольвією . Площа  населення, що зберіглася , становить  близько 10 га . Місто в окремих своїх районах мало прямокутне планування  . Розкопанно залишки апсидального храму , некрополь 5 ст. до н.е. Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки грецького посуду .

 

Ольвія

 

Ольвія –  давньогрецькою мовою означає -"щаслива" . Розташована на правому березі  Південнобузького лиману . Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника . Єдиної точки зору на дату заснування Ольвії до цих пір нема . Більшість істориків схиляється до заснування Олвії на рубежі 7-6 ст.до н.е. чи в першій половині 6 ст. до н.е. вихідцями з району Мілета і проіснувала  до середини 3 ст.

Топографічно  Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої , Терасної  та Нижньої . Остання  вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману . На етапі розквіту наприкінці 4-3 ст. до н.е Ольвія займала територію площею близько 55 га , численість її мешканців становила близько 20 тисяч .

В історії міста  й держави  простежуються  два  великі періоди .

Перший охоплює  час від заснування тут колонії до середини  1 ст. до н.е. Забудована в другій половині 4 ст. до н.е. однокамерними землянками та напівземлянками , в 5 ст. до н.е. Ольвія набуває звичайного для старогрецького міста  вигляду . В 5 ст. до н.е  в ній , за  Геродотом , уже існували  укріплення та палац  Скіфського царя Скіла .

Житлові споруди  Ольвії - звичайно одноповерхові з  підвалами . Відкрито залишки агори ( площі , навколо якої зосереджувалися  торгові ряди , будинки суду , магістратур ) . Виявленно священні ділянки .

Деякий час  Ольвія входила до фінського морського союзу . Мала розвинуті торгівельні та культурні зв'язки , мала свої гроші - спочатку це були литі "дельфінчики " , трохи пізніше аси , а з середини 5 ст. до н.е. карбує звичайні для античного світу монети .

Економічну  базу поліса становило сільське господарство , розвивалися ремесла й торгівля .

В період з останньої  третини 4 по середину 3 ст. до н.е. Ольвійська держава досягла найвищого економічного піднесення . Виник новий тип сільських  поселень у вигляді колективних  садиб . Проте з кінця 3 ст. до н.е. починається поступовий занепад . У 2 ст. до н.е. Ольвія опиняється  під протекторатом царя  Малої Скіфії Скілура . З кінця 2 ст. до н.е. по 70 роки 1ст. до н.е. перебувала під владою Мітрідата 6 Євпатора - царя  Понтійської держави . Після цих подій місто остаточно занепало й було добите гето-дакійськими племенами .

Наприкінці 1 ст. до н.е. починається поступове відродження  Ольвії , що стає початком другого періоду ,  що проходить під знаком римських впливів.У цей час територія городища скоротилася  майже втроє  його забудова була скупченою і бідною .

Близько середини 1 ст. до н.е. Ольвія потрапляє в залежність від скіфських або сарматських  царів , проте незабаром звільняється .

В середині 2 ст. до н.е. місто увійшло до складу Нижньої Мезії .

2 ст. - перша  половина 3 ст. н.е. стали періодом  найвищого розвитку Ольвії римської  доби . В 40-і  й потім 70-ті  роки 3 ст. н.е. Ольвія зазнає навал  готів . Життя в місті остаточно   завмирає не пізніше другої  четверті 4 ст. н.е.

 

Некрополь Ольвії займає територію загальною площею близько 500 га , проте його межі на різних етапах життя міста змінювалися , а в перші століття поховання почали розміщувати навіть на залишках самої Ольвії єлліністичної доби у звичайних грунтових прямокутних у плані ямах - на дні або в підбоях вирізуваних у стінках цих ям . На земній поверхні над похованням звичайно встановлювалися кам¢яні надгробки у вигляді стел , антропоморфних зображень , вівтарів . У 4 ст. до н.е з¢являються земляні склепи , що складалися з поховалльної камери та дромоса (вхідного похилого коридору) . Пізніше починають ховати в кам'яних склепах , над якими зводились грунтові насипи . Найвищої досканалості споруди цього типу досягають у другій - першій половині 3 ст.н.е. , коли будувались монументальні кургани з кам'яними крепідами . Саме тут використовувались напівциліндричні розпірні склепіння й високоякістні кам'яні мури (найвидатнішими зразками цієї архітектури є склепи курганів - Зевсового , Єврисивія та Арети.) .

 

Херсонес Таврійський

 

Назва походить від грецького слова "півострів" . Руїни цього міста розташовані на околиці Севастополя . Херсонес заснований у 422 -421 році до н.е. вихідцями з Гераклеї Понтійської . Розквіт держави припадає на кінець 4-3 ст.до н.е. Це одне з трьох великих античних північнопричорноморських міст , які дожили до пізнього середньовіччя .Територія досягала 33 га , а населення становило не менш , як 15 тисяч жителів . Місто мало єдине прямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами , що збереглися до нашого часу , мало добре укріплений порт , а в римські часи - цитадель.

Наприкінці 4 ст.до н.е.Херсонес підкорив Керкінітіду , заснував нове місто - Калос Лімен .Тоді до складу Херсонеської держави увійшло узбережжя  практично всього Захіннього Криму.

У 179 році до н.е.Херсонес уклав угоду з царем Понтійської держави Фарнаком 1 про "дружбу". Однак уже в середині 2 ст.до н.е. Північно -Західний Крим опинився під владою скіфів . У боротьбі проти них Херсонес звернувся по допомогу до Мітрідата 6 Євпатора  . Під час його походів на скіфів (110-108 рр.до н.е.) Херсонес було звільнено від їхньої залежності . Але після цього місто потрапляє під зверхність Боспорської держави , якої позбавляється за поміччю Риму лише в другій половині 1 ст.н.е. Після походу Плавтія Сільвана в 60-ті роки 1 ст. н.е в Північному Причорномор'ї в Херсонесі розміщується римський гарнізон . Неподолік від Херсонеса , в Харакеі , римські війська будують фортецю , від якої до наших днів збереглися рештки фортечних мурів, терми , німфей.

Після економічної кризи , перенесеної на рубежі , розпочинається новий єтап піднесення : розвиваються торгівля , виноробництво , соляний і рибальський промисел . Але уже у третій четверті 3 ст.н.е. справи погіршуються : з Херсонеса виводяться римські війська , припиняється карбування своєї монети , в економіці спостерігається повний занепад .У 70-ті роки 4 ст.н.е. Херсонес зазнав гунської  неволі , після чого продовжує існувати у складі Візантійської імперії.

Некрополь Херсонеса  розташовувався довкола міста з  усіх боків . Основний тип поховальних споруд - прямокутні ями . В середині 4 ст. до н.е. з'являються могили , обкладені черепицею , у 2 ст до н.е. - ком'яні ящики й вирубані в скелі склепи з нишами - лежанками.

 

Боспорська держава 

 

Розташовувалася по обидва боки Керченської протоки , яка в давнину називалася Боспор Кіммерійський . Головним містом був Пантікапей , але столицею азіацької частини Боспору вважалася Фанагорія . До утворення Боспорської держави існуючі на її теріторії з 6 ст.до н.е. грецькі міста Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Теритака, Порфмій, Фанагорія, Германаса, Гергіппія, Кепи та інші , здебільшого були звичайними полісними структурами . В 480р. до н.е. Боспором починає правити династія Археанактидів ,  яку в 438-437рр. до н.е. змінює династія Спартокідів.

На етапі  найвищого піднесення держави 6ст. до н.е. її територія обіймала Керчінський  і Таманський півострови , Східне Приазов'я , пониззя Кубані , а також Дельту Дону . До складу Боспорської держави  входили не тільки античні міста , а й місцеві племена - синди, меоти, торети, дандарії. На чолі держави стояв цар - монарх згаданих племен і архонт грецьких міст.

В середені другого ст. до н.е. держава переживає економічну кризу, яка наприкінці століття загострюється  повстанням рабів під приводом Савмака. В ці справи втручається Мірдітат 16 Євпатор , унаслідок чого Боспор підпадає під зверхність Пантійського царства. В останній чверті 1 ст. н.е. Боспор стає власником Рима . До середини 3 ст. н.е. спостерігається економічне піднесення, після чого знову розпочинається воєнно-політична і економічна криза , яка завершується з гунською навалою ( 375-376рр.) за гибеллю Боспору як держави. Згодом у Пантікапеї Феодосії, Тірітаці та інших містах поширюються впливи Візантії .

 

Населення

 

Етнічний субстрат античних міст на час їхнього заснування становили греки-переселенці з Малої Азії , Аттіки й Гіраклеї Понтійської . З перших століть Нової ери зростає чисельність  представників місцевого населення в античних містах . За соцальним станом структура населення була досить строкатою . Крім громадян і рабів , існувало також багато вільних , залежних або напівзалежних людей.

 

Торгівля 

 

Протягом усього свого існування античні міста - держави Північного Причорномор'я  вели жваву торгівлю з античними  містами Східного Середземномор'я , Причорномор'я , з навколишніми племенами , Римом , і його східними провінціями . Ведуть торгівлю з варварами , які постачали грекам зерно , рибу , худобу , шкіри , рабів , мед , віск , натомість одержували ремісничі вироби , зброю , прикраси , вино , тканини.

Торгівельні стосунки з варварським світом відбувались  на обмінній, а з античним – головним чином на грошовій основі . Монетна  справа виникає у північнопричорноморських державах майже одночасно з їхнім  формуванням . Кожний із полісів карбував власну монету.

 

Вплив північнопричорноморської античної цивілізації на довколишні племена

 

Залучення місцевого  варварського населення до сфери  торгівельної діяльності греків , до політичних взаємин - чи то в межах союзницьких  відносин і навіть об'єднань (Боспорська держава) , чи то у вигляді стягування кочовиками даними з античних міст (Ольвія) або навіть військової конфронктації , – все це не могло не позначитись на соціально-економічному, політичному, культурному розвитку цього населення. Під безпосереднім впливом північнопричорноморських античних держав у скіфів формувалася своя державність , виникали міста і поселення з рисами , притаманними грецькій містобудівній традиції. Особливо глибокий вплив антична цивілізація справляла на культуру варварського світу. Це виявилось в спорудженні фортець (Неаполь Скіфський) , запозиченні місто- й житлобудівничих прийомів , використанні кружальної античної кераміки , а також виготовлених греками високохудожніх прикрас і прикладних мистецьких виробів, (пектораль із Товстої могили, Чортомлицька амфора, гребінець із кургану Солоха та інші).

Поряд із скіфами  під цивілізуючу дію давньогрецьких держав Півдня України підпадали  й інші тогочасні племена –  синди , меоти , сармати , черняхівці та інші .

Античні культурні традиції лягли і в основу життя ранньосередньовічних міст Криму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Крижицький С.Д “ Античная культура Северного Причорноморья  “

 

2. Соколов Г.І  “Античное Причорноморье “

 

 

3. Античные государства Северного Причорноморья , М.1984

 

4. Толочко П.П “ Давня історія України “

 

 

5. Античные древности Северного Причорноморья , К.1988

 

6. Античная история и культура , 1968

 

 

 

 

 

 

 

 

 

WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я тут навчаюсь