Аналіз релігійного типу культури. Буддизм

Практика  Буддизму

Відданість

Відданість є важливою частиною практики багатьох буддистів. Практикування відданості включає поклони, приношення, паломництво та чанти - монотонні буддистські співи. У буддизмі Чистої землі відданість Будді Амітабга є основною практикою. У буддизмі Нічірен основною практикою є відданість Лотосу Сутра.

Йога

Будда в Хо Пхра Кео, В'єнтьян, Лаос

Буддизм традиційно включає  стани медитативного зосередження. (Палі: jhāna; Санскрит: dhyāna). Найстаровинніші  неперервні виразі йогічних ідей знаходимо  у ранніх проповідях Будди. Одним  з ключових новаційних вчень Будди полягало в тому, що медитативне зосередження повинно поєднуватися з вільним пізнаннням. Вражаючою є різниця між вченням Будди та Йоги, які відображені у ранніх Брахманічних текстах. Медитативні стани самі по собі не є кінцем, як каже Будда, навіть найвищі медитативні стани не звільняють. Замість досягнення повної зупинки думок повинна бути деяка ментальна активність: звільняюче пізнання, яке основане на на практиці уважної усвідомленості.

Медитація була аспектом практики йогів протягом століть  ще до Будди. Будда побудував на йогівському зацікавленому ставленні та інтроспекції та розвинув їхні медитативні техніки, але відкинув їхні теорії про звільнення. У Буддизмі уважність, усвідомленість та ясне бачення необхідно розвивати завжди, проте у до-Буддистських йогічних практиках немає такої інструкції. Йог Брахманічної традиції не зобов'язаний практикувати під час дефекації, наприклад, в той час як буддистський монах зобов'язаний.

Релігійне знання або "бачення" зазначалося як результат практики як в межах так і поза межами Буддистського середовища. Згідно з Саманнафала Сутта такий вид бачення виникає у адепта Буддизму як результат відмінних успіхів у "медитації" поєднаний з відмінними успіхами у "дисципліні" (Pali сіла; Skt. сіла). Деякі з з Буддистських медитативних практик вживаються й іншими традиціями сучасності, але первинною була ідея, що етика має причинно-наслідковий зв'язок з досягненням "надлюдської мудрості" (праджна)

 

Буддистські тексти напевно  найраніше почали описувати практики медитації.[15] Вони описували медитативні практики, що існували до Будди, так само як і ті, які вперше виникли у Буддизмі. Дві Упанішади написані після зародження Буддизму дійсно містять повністю зрілі описи йоги як засобу звільнення.

 

Хоча немає переконливих доказів медитації в добуддистських ранніх Брахманічних текстах, Він не переконує, що безформна медитація походить з Брахманічної та Шраманічної традиції, які базуються на міцних паралелях між космологічними твердженнями Упанішад та медитативними досягненнями обох вчителів Будди як це вказано у ранніх буддистських текстах.[18] Він згадує і менш ймовірні можливості,[19] переконуючи, що космологічні твердження Упанішад також відображають традицію контемпляції, він намагається довести, що Насадія Сукта містить докази контемпляційної традиції не пізніше пізнього Ріґдо-Ведичного періоду.

 

Спасіння  у Трьох дорогоцінностях

Відбиток ноги Будди  з Дгармачакрою та Триратна, 1-е століття до н.е., Гандхара.

Традиційно першим кроком у більшості Буддистських шкіл є  вимога взяти захисток у Трьох дорогоцінностей (триратна) як початок релігійної практики особи. Практика отримання захистку від імені маленької чи навіть ненародженої дитини згадується  в Майгіма Нікая, що визнається більшістю шкіл як ранній текст. Тібетський буддизм деколи додає четвертий захисток - лама. В Махаяні особа, яка вибирає шлях бодхісатви, дає обітницю або дає заставу, що вважається крайнім виразом співчуття. Також у Махаяні Три дорогоцінності сприймаються як наділені вічною та незмінною суттю та як такі, що мають незворотній ефект: "Три дорогоцінності мають якість неперевершеності. Як і справжні коштовності ніколи не змінюють своєї здатності та добротності, чи хвалені чи критиковані, так само і Три дорогоцінності оскільки вони мають вічну і незмінну природу. Ці Три дорогоцінності приносять плоди, які незмінні, якщо людина вже досягнула стану просвітлення Будди, то немає можливості впасти назад у страждання."

Трьома дорогоцінностями є:

Будда. Це є титул для тих, хто досягнув Нірвани. Будду можна також сприймати як концепцію , а не як конкретну особу: ідеальна мудрість, що розуміє Дгарму та бачить реальність у її правдивій формі. У Буддизмі Махаяни Будда може розглядатися як верховний захисник: "Будда - це унікальний абсолютний захисник. Будда є непорушним, вічним, незламним та абсолютним захисником."

Дгарма. Вчення або закон природи як проповідувано Ґаутамою Буддою. Вона також, особливо в Махаяні, може передбачати крайню та підтверджувану реальність, яка є невіддільною від Будди. Далі, з певних поглядів Махаяни, Дгарма втілена у формі великої сутри (Буддистських писань) може замінити потребу у особистому вчителі та може бути прямими та спонтанними ворітьми до Істини. Це особливо стосується Сутри Лотоса. Доктор Хіроші Канно пише про цей погляд Сутри Лотоса: "це Дгарма-ворота до раптового просвітлення притаманного Великій колісниці; це Дгарма-ворота через спонтанне пробудження особи, без звертання до вчителя".

Санґга. Ті, хто досягнув одної з чотирьох стадій просвітлення, або просто згромадження буддистських монахів і монахинь.

Згідно з писаннями  Ґаутама Будда пропонував себе як модель. Дгарма пропонує захисток шляхом надання керівних настанов щодо усунення страждань та досягнення Нірвани. Вважається, що Санґга забезпечує захисток надаючи  автентичні вчення Будди та подаючи подальші приклади, що правда вчень Будди є досяжною.

Етика у буддизмі

Буддійська етика побудована на засадах незавдання шкоди та помірності. Виховання при цьому спрямоване на розвиток моральності (сіла), зосередженості (самадхі) та мудрості (пання). За допомогою медитації буддисти пізнають механізми роботи розуму та причинно-наслідкові зв'язки між тілесними та психічними процесами.

Благородний шлях до спасіння включає 8 елементів (граней):

 

Правильне бачення - бачення  реальності як вона є, а не як виглядає, що є.

Правильний намір - намір  самозречення, звільнення і нешкідливості.

Правильна мова - правдива і необразлива мова.

Правильна дія - дія, яка  не завдає шкоди.

Правильний спосіб життя - спосіб життя, який не завдає шкоди.

Правильне зусилля - прикладати зусилля для покращення.

Правильна усвідомленість - обізнаність бачити те, для чого речі є, з ясною свідомістю; усвідомлення теперішньої реальності будучи у  своєму тілі, без пристрасної симпатії до неї чи відрази.

Правильна концентрація - правильна медитація чи концентрація.

 

В буддистській етиці  існує 10 невмілих вчинків, які приводять  до страждань, як самого буддиста так  і оточуючих його осіб. Їх розділено  на три категорії: тілесні, словесні та духовні невмілі вчинки. До тілесних відносяться: вбивство, крадіжка та помилкові сексуальні відносини (подружня зрада, педофілія та інше). Словесні невмілі дії: брехня, сіяння розбрату (розмови, які ведуть до сварок), образливі слова та безглузда розмова. Духовними невмілими діями є: користолюбство, недоброзичливе ставлення до інших та невірні погляди.

Пратітья самутпада  — принцип причинної обумовленості  буття.

 

Медитація

Будистська медитація  фундаментально є пов'язана з  двома темами: трансформування розуму та використання його для дослідження  себе та інших явищ.[26] Згідно з Буддизмом Теравади Будда навчав двох видів медитації - Шамата медитація (Sanskrit: śamatha) та віпаш'яна мадитації (Sanskrit: vipaśyanā). В китайському буддизмі вони існують (транслітерується чі куан), але найпопулярнішою є Чань (Дзен) медитація. Згідно з Пітером Гарві весь час коли буддизм був здоровий не тільки монахи, монахині та одружені лами, але і вірні мирські люди практикували медитацію.Згідно з Енциклопедією Буддизму Рутледжа навпаки, протягом майже всієї Буддистської історії до сучасності, серйозна медитація для мирських людей була нетиповою.Свідчення ранніх текстів повідомляють, що в часи Будди багато мирських чоловік і жінок практикували медитацію, деякі навіть на рівні вміння всіх восьми Дх'яна.

Саматхі (медитативний розвиток): медитація шамата

На мові Благородного восьмикратного шляху сам'яксамадхі  це "правильна концентрація". Первинним  значенням культивування самадхі  є медитація. Після напрацювання самадхі розум стає очищеним від  скверни, спокійним, врівноваженим  та ясним.

Коли медитатор досягає стійкої та сильної концентрації (Дх'яна Sanskrit ध्यान дх'яна), його розум готовий проникнути у повну природу реальності та отримати інсайт (віпаш'яна), в кінці кінців досягаючи звільнення від усіх страждань. Культивування усвідомленості є основоположним для ментальної концентрації, яка необхідна для досягнення інсайту.

Медитація Шамата починається  з уважності до об'єкта чи ідеї, поширюється  на тіло, розум та все оточення, що веде до стану повної концентрації та врівноваженості (дх'яна). Існує багато варіацій стилів медитації починаючи з сидіння з перехрещеними ногами або на вклякання для молитви або ходьба. Найбільш вживаним способом медитації є спостерігання за диханням тому що ця практика може вести як до шамати так і до віпаш'яни.

В буддистській практиці говориться, що під час медитації шаматхи можна заспокоїти розум, але тільки медитація віпаш'яна може відкрити яким розум був збаламученим, починаючи яку ідемо до знань (Г'яна) та розуміння (праджна) ітаким чином може вести до нірвани. Коли перебуваєш у дх'яні, вся скверна тимчасово придушується. Тільки розуміння (праджна або віпаш'яна) повністю знищує скверну. Дх'яни це також такі стани, які Аргати переживають щоб відпочити.

 Праджна (Мудрість): медитація віпасана

Праджна означає мудрість, що базується на усвідомленні причинно-наслідкового ланцюга, Чотирьох благородних істин та Три ознаки існування. Праджна є мудрістю, яка спроможна усунути причини страждання та привести до Бодхі. Кажуть, що це основний спосіб досягнути нірвани через осягання правдивої природи всіх речей як от дукха (незадоволеність), Аніт'я (непостійність) та Анатман (не-Я). Праджна є також шостою з шести параміт Махаяни.

 

Спочатку Праджна осягається на концептуальному рівні через  слухання проповідей (розмов про дгарму), читання, вивчання та деколи через повторення вголос буддійських текстів та участь у бесідах. Коли досягнуто концептуальне розуміння його застосовують до щоденного життя щоб кожен буддист міг перевірити правдивість вчень Будди на практиці. Між іншим теоретично можна досягнути нірвани на будь-якому рівні практики, чи то глибоко медитуючи, слухаючи проповідь, здійснюючи щоденні справи чи будь-яку іншу діяльність.

Дзен

Дзен Буддизм (禅), вимовляється Чань по-китайськи, сеон по-корейськи або дзен по-японськи (походить від санскритського терміну дх'яна, який означає "медитацію") є формою Буддизму, який став популярним у Китаї, Кореї та Японії та який особливий наголос робить на медитації.[31] Дзен менший наголос робить на писанні ніж деякі інші форми Буддизму та надає перевагу фокусуванню на прямому духовному прориву до правди-істини.

Дзен Буддизм поділяється  на дві основні школи: Ріндзай (臨済宗) та Сото (曹洞宗), колись надавали перевагу медитації на Коан (公案, медитативна загадка чи головоломка) як засобу для духовного прориву та пізніше (після певного практикування коанів) фокусування більше на шікантадза чи "просто сидження".

Вчення Дзен Буддизму є часто повне парадоксів для  того, щоб послабити хватку его  та для полегшення проникнення в  сферу Правдивого Я або Безформне Я, яке дорівнює самому Будді. Згідно зі словами майстра Дзен Кошо Учіяма, коли думки та фіксація на маленькому "Я" виходять за межі "Я", тоді стається Пробудження до всесвітнього , недуалістичного Я: 'Коли ми відпускаємо наші думки та пробуджуємося до реальності життя, яке працює поза ними (думками), ми відкриваємо Я, яке живе всеохоплююче недуалістичне життя (перед поділом надвоє), що пронизує всі живі істоти та все існування.

 

 

Використані джерела:

1. http://pidruchniki.ws/17950726/kulturologiya/svitovi_religiyi

 

2. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D0%B4%D0%B4%D0%B8%D0%B7%D0%BC

 

3. http://ellib.org.ua/books/files/religion/relignowing2/p15.html

 

4. http://pidruchniki.ws/18550127/religiyeznavstvo/xiii_svitovi_religiyi