Злочинність в Україні

Зазначимо, структура  віктимізації населення є досить усталеною, що

відображає закономірності цього процесу. Характерно, що і в 1998, і в

1999 р. понад 60 % осіб, які постраждали від злочинів, не зверталися із

заявою до міліції. 

Узагальнення статистичних та дослідних даних дає підставу констатувати: 

– рівень зареєстрованої злочинності не повною мірою відображає

криміногенну ситуацію, що склалася в суспільстві, значна частина

злочинів залишається  поза реєстрацією; 

– головними причинами  зростання латентності злочинності є: 

збільшення випадків неповідомлення громадянами про  вчинені щодо них

злочини середньої  тяжкості та такі, що не становлять великої  суспільної

-----> Page:

ять великої суспільної

небезпеки; збільшення кількості корисливих злочинів, що вчиняються із

застосуванням спеціальних  засобів маскування (розкрадання, шахрайства,

контрабанда, незаконне  підприємництво, злочини у фінансово-кредитній та

податковій сферах); недоліки у реєстрації злочинів, у  тому числі

внаслідок відмови  у порушенні кримінальних справ. 

За місцем вчинення переважають злочинні прояви в містах та селищах

міського типу: 1996 р. – 75,8 % загальної кількості зареєстрованих

злочинів, 1997 р. – 74,9 %, 1998 та 1999 pp. – 74,9 %. Разом з тим,

рівень сільської злочинності поступово збільшується. Протягом останніх

трьох років спостерігається  тенденція до зменшення кількості  тяжких

злочинів. Їх питома вага скоротилася з 41,7 % в 1995 р. до 37,3 % в 1999

р. 

В останні чотири роки зафіксовано тенденцію до зростання  рецидивної

злочинності. В 1999 р. частка злочинів, вчинених рецидивістами,

становила 20,1 %, що більше ніж у попередні роки. Ці дані свідчать про

подальшу професіоналізацію  злочинності. 

Всупереч прогнозам  кількість злочинів, вчинених неповнолітніми,

продовжувала зменшуватися і в 1999 р. (-5,2 %). Але є серйозні підстави

вважати, що саме ця категорія злочинів характеризується високою

латентністю. Неповнолітні вчиняють значну частину злочинних  посягань

середнього ступеня  тяжкості та таких, що не становлять великої

суспільної небезпеки. А саме про такі злочини часто  не повідомляють

потерпілі, тому вони залишаються поза реєстрацією. 

Найчисленнішу групу  становлять злочини корисливої спрямованості, хоч

їхня питома вага зменшилася з 55,0 % в 1996 р. до 

останніх чотирьох років зменшувалася, у тому числі в 1999 р. – на 2 %.

Основну масу корисливих злочинів становлять крадіжки. Частка крадіжок

щодо всієї злочинності в 1999 р. – 47 %, а серед корисливих злочинів –

майже 89 %. Переважають, як і раніше, крадіжки індивідуального майна

громадян, їх питома вага в 1996- 1999 pp. дещо зменшилася порівняно  з

попереднім періодом, але й нині перевищує ЗО %. Структура крадіжок

приватного майна в 1999 p. характеризувалася такими даними: крадіжки з

квартир – 32,6 %, крадіжки транспортних засобів (крім автомобілів) – 7,2

%, крадіжки автомобілів  – 2,1 %, крадіжки з гуртожитків,  готелів та

кишенькові крадіжки – по 0,6 %. Решту злочинів цього  виду (56,9 %)

становлять так  звані інші крадіжки. 

Оцінюючи наведені показники, зазначимо, що для всіх видів крадіжок,

навіть квартирних, характерним є дуже високий рівень латентності. Саме

про ці злочини, якщо вони не завдають надто великої шкоди, громадяни

найчастіше не заявляють до ОВС. Згідно з результатами опитування та

експертними оцінками протягом останніх років різко зросла кількість

фактично вчинюваних кишенькових крадіжок, крадіжок з  дач, речей з

автомобілів тощо. Отже, офіційні дані щодо злочинів цього виду істотно

відрізняються від реальності. 

Заслуговують на увагу показники динаміки найбільш небезпечних різновидів

крадіжок –  з квартир, автомобілів та інших транспортних засобів

автомобілів та інших транспортних засобів.

Кількість перших зменшилася протягом 1996- 1999 pp. відповідно на 6,7 %,

14,1 %, 1,1 % та 7,1 %. Щодо  крадіжок автомобілів, то їх кількість

скоротилась протягом 1996-1999 p. на 51,1 %. Показник скорочення

крадіжок інших  транспортних засобів за цей період дещо менший – 8,3 %.

Оскільки рівень латентності цих злочинів значно менший, ніж інших видів

крадіжок, можна  припустити, що тенденція до зменшення  їх кількості

обумовлена дією інших факторів. На скорочення зазначених видів крадіжок

серйозно вплинули заходи щодо посилення охорони квартир  та збільшення

кількості стоянок  автомобілів, які охороняються. 

Як і раніше, значна частина корисливих злочинів вчинюється шляхом

крадіжки державного або колективного майна. В 1999 p. вони становили

29,4 % загальної  кількості корисливих злочинів  і 15,6 % всіх злочинів.

Незважаючи на те, що в 1999 p. рівень крадіжок даного виду дещо

збільшився (+3,5 % порівняно  з попереднім роком), протягом останніх

років спостерігається  тенденція до зменшення кількості  цих злочинів

(1996 p. – на 11,6 %, 1997 p. – на 17,2 %, 1998 p. – на 11,2 %). За

оцінками експертів, крадіжки державного або колективного майна в умовах

зміни форм власності, 

72 

відсутності ефективної системи контролю за державним майном набувають

дуже високого рівня «іатентності. Це так звані злочини без реального

потерпілого, про які ніхто не зацікавлений повідомляти. 

Серед інших корисливих злочинів варто виділити шахрайство. Кількість

шахрайств з метою  заволодіти державним або колективним  майном постійно

зростає протягом 1992-1999 pp. (+19,9 % у середньому за рік).

Шахрайство, як відносно безпечний, завуальований та такий, що важко

виявляється, вид  розкрадання державного або колективного майна, є досить

привабливим видом  злочинної діяльності. Враховуючи сказане, а також

криміногенні фактори, що діють у сфері управління державним  майном,

можна прогнозувати подальше зростання шахрайств. 

Щодо шахрайств  з метою заволодіти індивідуальним майном громадян, то тут

відбулася зміна  тенденції. Якщо в 1996-1997 pp. кількість  цих злочинів

збільшилася відповідно на 12,6 % і 65,3 %, то в 1998 p. було зафіксовано

падіння їх рівня на 14,1 %. В 1999 p. цей показник знову збільшився і

становив 16079 злочинів. Зазначимо, що процес розвитку й ускладнення

інфраструктури  торгівлі та послуг у країні, системи фінансово-кредитних

відносин створює  базу для зростання цих злочинів. 

В 1999 p. рівень зареєстрованих корисливо-насильницьких злочинів

зменшився на 6 %, тобто  збереглася тенденція трьох попередніх років. Це

скорочення зумовлено  зменшенням кількості грабежів та розбійних нападів.

У 1999 p. кількість  грабежів з метою заволодіти індивідуальним майном

громадян скоротилася  на 5,4 %. Кількість розбійних нападів  з метою

заволодіти державним  або колективним майном зменшилася на 32,6 %, а з

метою заволодіти приватним майном – на 1,7 %. Ймовірно, на зменшення

кількості зареєстрованих грабежів та розбоїв вплинуло розширення

можливостей здобуття майна та грошей за рахунок злочинних  дій

майна та грошей за рахунок злочинних дій

ненасильницького  характеру. 

Зупинимося й  на такому виді злочинів, як вимагання. За кримінологічними

характеристиками  воно може бути віднесено до злочинів

корисливо-насильницького спрямування. Цей вид злочинної  поведінки значно

поширився протягом останніх років (+1,5 % в 1997 p., + 14,5 % в 1998 р.,

в 1999 p. він дещо зменшився (-2 %), але залишається значним). Він є

однією з основних форм діяльності організованих злочинних  угруповань.

Причому зазначимо, що велика частина цих посягань не реєструється через

небажання потерпілих заявляти про вчинений щодо них злочин. Є підстави

вважати, що вимагання  у найближчі роки становитиме  дуже серйозну

кримінологічну  проблему. 

73 

Загальна кількість  насильницьких злочинів у 1999 р., на відміну від

останніх років, зросла на 2 %. Зокрема, збільшилася кількість

зареєстрованих  випадків заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень

(+1,5 %), умисних тілесних  ушкоджень середньої тяжкості (+3,8 %),

умисних вбивств (+1,3 %). Зменшилася кількість звалту-вань (-3,4 %).

Зросла кількість  резонансних убивств на замовлення та вчинених

організованою злочинною  групою. 

Вже зазначалося, що для насильницьких злочинів характерним  є високий

рівень латентності. Значна кількість потерпілих не звертається із

заявами до органів внутрішніх справ. Навіть повнота реєстрації умисних

убивств викликає певні сумніви. Так, кількість осіб, які зникли

безвісти, в Україні  постійно збільшується. В 1997 p. був оголошений

розшук щодо 34694 таких осіб, а в 1998 p. – 37465. В 1999 p. цей

показних дещо зменшився (30903 осіб), однак залишається  досить високим.

Цілком обґрунтованим є припущення, що певна частина цих осіб стала

жертвами вбивств. 

Новим небезпечним  способом вчинення насильницьких злочинних  дій є

використання вибухових  речовин. У 1997 p. було вчинено 164 злочини  з їх

використанням, у 1998 р, – 136, а протягом 6 місяців 1999 p. – 74.

Найбільше таких  дій було вчинено в м. Києві, Донецькій області, м.

Севастополі, Херсонській  та Кіровоградській областях. Ці дані свідчать

про зниження рівня контролю за обігом вибухових речовин. Крім того, на

збільшення кількості  цих злочинів впливає таке явище, як поширення

злочинної поведінки, метою якої є не лише спричинення  шкоди конкретній

особі, але й демонстрування сили, залякування конкурентів тощо. 

Зазначимо, що одним  з чинників зростання тяжкості злочинів

насильницького  та корисливо-насильницького характеру  є значне підвищення

рівня озброєності злочинців. Факторами, які сприяють посиленню цієї

тенденції, є ослаблення режиму охорони об'єктів зберігання зброї в армії

та контролю за її використанням, переміщення в  Україну зброї з районів

збройних конфліктів, виникнення нелегального ринку зброї. Практика