Злочинність в Україні

розкриваються. Звичайно, однією з причин такого становища  є недоліки в

роботі правоохоронних органів. Керівництво цих органів, зокрема

внутрішніх справ, робить багато, аби усунути ці недоліки. Для скорочення

штучної латентності  змінюються критерії оцінки діяльності органів

міліції, проводиться  низка заходів кадрового, оперативно-розшукового,

слідчого, матеріально-технічного характеру. Це дає позитивні результати.

Так, зменшується  кількість злочинів (у 1995 p. зареєстровано 641860

злочинів, у 1999 p. – 558716 злочинів), у той же час підвищується їх

розкриття (у 1995 p. воно становило 49,5 %, у 1999 p. – 73,4 %). За цими

показниками стоїть напружена праця всіх служб міліції. Але чи можна

сказати, що всі недоліки міліцейської роботи, які мають як об'єктивний,

так і суб'єктивний характер, можуть бути коли-небудь усунені? Звичайно,

ні. 

Щодо умов, які  сприяють окремим злочинним посяганням, то вони можуть

бути усунені  повністю, наприклад, шляхом введення нових форм

бухгалтерського обліку, встановлення сигналізації на об'єкті. Проте

треба мати на увазі, що злочинці знаходитимуть або самі створюватимуть

нові обставини, які виступатимуть як умови вчинення злочинів. Отже,

умови – невід'ємна складова процесу детермінації. 

Наприкінці зазначимо, що викладені нами положення не повинні  сприйматися

занадто песимістично. Адже ми розглядали тільки криміногенні фактори,

які обумовлюють  злочинність. 
 

Докладніше загальна характеристика злочинності в Україні  викладена в

праці:

Як бачимо, тільки Туреччина має значно нижчий показник, ніж Україна.

Туреччина належить зовсім до іншого світу: по-перше, це ісламська

країна, а, як відомо, в таких країнах рівень злочинності значно нижчий;

по-друге, ця країна має досить стабільну економіку. Найближче до України

за коефіцієнтом злочинності є Румунія, що зумовлено  схожістю

соціально-економічної та криміногенної ситуації в цих країнах. 

Якщо порівняти  коефіцієнти злочинності країн колишнього СРСР в 1996-1998

pp., то видно,  що найвищим цей показник є  в Литві (2096 в 1998 р.) та

Росії (1755). В Білорусі коефіцієнт злочинності в 1998 p. становив 1199.

Україна за рівнем злочинності посідає четверту сходинку (1141). Далі

йдуть Казахстан  і Молдова, в яких спостерігається  істотне зниження рівня

злочинності. У  країнах, які розташовані на Кавказі та в Середній Азії,

коефіцієнт злочинності  в 4-4,5 раза менший. Така розбіжність  пояснюється

великою різницею між Україною та вказаними країнами в характері

економічних відносин та ментальністю суспільства (див. табл. 2).

      1155

Зазначимо також, що в Японії коефіцієнт злочинності  значно менший, ніж у

розвинутих країнах  Європи і Північної Америки. Це характерно й для інших

азіатських країн і пов'язано, очевидно, з особливостями їх

соціально-економічного розвитку, традиціями життя у замкнутій громаді,

впливом релігії. 

Як показують  наведені дані та оцінки експертів ООН, загальна злочинність

у світі продовжує зростати. Середній коефіцієнт становить 6 – 8 тис.

злочинів на 100 тис. населення. 

64 

В Україні в 1999 р., як і в попередні роки, зменшилася кількість

виявлених осіб, які вчинили злочини. В 1999 р. було виявлено 316995

таких осіб, що на 4 % менше показника минулого року. Коефіцієнт

злочинної активності у розрахунку на 100 тис. населення знизився з 665

до 626 у 1999 р. (-5,9 % за 1996-1999 pp.). 

Доволі суперечливими  є показники динаміки за окремими видами злочинів. У

1999 p. зареєстровано  зменшення кількості випадків  звалтування (-3,4 %);

грабежів державного чи колективного майна (-16,6 %) та індивідуального

майна громадян (-5,4 %); розбійних нападів з метою  заволодіти державним

або колективним  майном (-32,6 %) та індивідуальним майном громадян (-1,7

%); крадіжок приватного  майна (-5 %); вимагання (-2 %), хуліганських

проявів (-15,4 %), крадіжок автомобілів (-30,8 %); розкрадань державного

чи колективного майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання

посадовим становищем (-1,4 %) та деяких інших. У той же час  збільшилась

кількість зареєстрованих умисних вбивств із замахом (+1,3 ); умисних

тяжких тілесних ушкоджень (+1,5 %); 

умисних тілесних ушкоджень середньої тяжкості (+3,8 ); крадіжок

державного чи колективного майна (+3,5 %), шахрайств з метою заволодіти

державним або  колективним майном (+0,9 %) та індивідуальним майном

громадян (+3,7 %); економічних  злочинів (+0,6 %), злочинів, пов'язаних з

наркотиками (+6,8 %); випадків хабарництва (-5 ). 

Наведені дані свідчать про процес трансформації злочинності в Україні,

який полягає  в переході частини осіб від відкритих злочинних посягань

насильницької та корисливо-насильницької спрямованості  до вчинення

замаскованих злочинів корисливого характеру, пов'язаних з використанням

ринкової інфраструктури. 

Вивчення помісячної реєстрації злочинів дає можливість визначити місяці

істотного зростання  та зниження рівня злочинності. До перших належить

лютий (1996 p. +37,3 %, 1997 p. +21,9 %, 1998 p. +19,7 %, 1999 p. +21,3

%), березень (відповідно +1,3 %, +4,7 %, +7,7 % та +8,7 %), червень

(+4,5 %, +3,0 %, +5,7 % та +5,1 %), вересень (-1,5 %, +1,8 %, +4,9 % та

+6,4 %) і грудень  (+16,2 %, +19,4 %, +17,3 % та +34,3 %). До місяців,

протягом яких фіксується зменшення кількості  зареєстрованих злочинів,

можна віднести січень (-34,6 %, -30,5 %, -20,4 % та -21 %), квітень

(-9,2 %, -1,4 %, -11,5 % та -12 %), травень (+0,8 %, -4,5 %, 

-3,8 % та -5 %), липень (-4,2 %, -2,4 %, -4,9 % та -6,1 %), серпень

(+2,1 %, -3,5 %, -6,7 % та -2,2 %) і листопад (-1,6 %, 

-5,8 %, -3,6 % та -7,1 %). Помісячні коливання рівня злочинності

зумовлені періодами  підвищення чи зниження загальної соціаль-

ні періодами  підвищення чи зниження загальної соціаль- 

з і_і7» 65 

і ^а.^ 

ної активності населення. Певний вплив на ці показники мають  також

особливості реєстрації злочинів в органах внутрішніх справ. 

У переважній більшості  областей відбулося зменшення зареєстрованих

злочинів (див. табл. 4). 

Таблиця 4 

Динаміка кількості  зареєстрованих злочинів в областях у 1999 р. 

Області, в яких відбулося зменшення кількості  зареєстрованих злочинів (у

% до попереднього  року) 

      Області, в яких відбулося зростання зареєстрованих злочинів (у % до

попереднього року) 
 
 
 

Найістотніше зменшився  рівень злочинності в Запорізькій, Одеській,

Волинській, Херсонській  областях та м. Києві. Значне збільшення

кількості зареєстрованих злочинів спостерігалося лише в м. Севастополі,

Хмельницькій та Чернівецькій областях. Зазначимо також, що в

Харківській, Рівненській, Львівській, Житомирській та Черкаській

областях стан злочинності проти минулого року не зазнав істотних змін.

Група областей, для  яких характерний найвищий коефіцієнт злочинності,

залишилась незмінною. До неї входять Дніпропетровська (1687), Запорізька

(1586), Луганська  (1465), Харківська (1451) області, Автономна

Республіка Крим (1371), Миколаївська (1265) та Херсонська (1089)

області. Таким  чином, регіонами з високим рівнем злочинності, як і в

попередні роки, є  Схід та Південь країни. 

Наявна статистична  інформація не дає можливості точно  визначити так

звану ціну злочинності. Але за деякими показниками можна  встановити

приблизні масштаби та динаміку матеріальних збитків, заподіяних

злочинами (див. табл. 5).

З наведеної таблиці видно, що кількість заяв і повідомлень про злочини,

які дістали підтвердження, в 1999 p. збільшилася на 4,1 %. Продовжує

зменшуватися кількість  заяв і повідомлень, за якими було порушено

кримінальні справи. Їх частка від заяв та повідомлень  про вчинення

злочинів, що дістали  підтвердження, зменшилася з 42,3 % у 1996 p. до 35

% в 1999 p. Зростає  у 1999 р. на 10,8 % кількість заяв  і повідомлень про

вчинення злочинів, за якими було відмовлено у порушенні  кримінальної

справи, їх частка від заяв і повідомлень про  вчинення злочинів, що

дістали підтвердження, також зростає. В 1999 p. вона збільшилася до 62,1

%. 

Тривалі попередні  спостереження свідчать про схожість показників

динаміки зареєстрованої злочинності та кількості заяв і  повідомлень про

вчинення злочинів, що надійшли до ОВС. Розходження між ними, що

я між ними, що

намітилось протягом 1996-1999 pp., дає підстави стверджувати, що ОВС,

працюючи в умовах перевантаження, змушені обмежувати кількість заяв і

повідомлень, за якими  порушуються кримінальні справи, і відповідно

кількість злочинів, що реєструються. Таким чином, рівень зареєстрованої

злочинності не повною мірою відображає криміногенну ситуацію, що

склалася, і головну  тенденцію злочинності. 

За результатами опитування експертів, у країнах СНД поза реєстрацією

залишається від 40 % (загальнокримінальні) до 95 % (економічні,

посадові) злочинів. Вибіркові дослідження свідчать про те, що кількість

направлених правоохоронними  органами на судово-медичну експертизу осіб,

у яких були встановлені  тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, в

5-6 разів перевищує  число зареєстрованих злочинів, пов'язаних із

заподіянням тілесних ушкоджень. 

69 

В ході опитувань  учнівської молоді м. Києва, проведених

Науково-дослідним  інститутом Національної академії внутрішніх справ

України в 1998 і 1999 pp., було виявлено, що в 1998 p. постраждало  від

злочинних посягань 64,5 % опитаних, причому 48,6 % з них – більше одного

разу. В 1999 p. відсоток осіб, які стали потерпілими від  злочинів

аналогічного типу, становив 51,7 %, з них 77,2 % постраждали більше

одного разу (див. табл. 7). 

Наведені дані свідчать про те, що ступінь віктимізації населення є дуже

високим. Ця констатація  є справедливою навіть з урахуванням обмеженого

характеру опитувань, можливих помилок при оцінці протиправних дій.