Штраф як вид покарання. Відмінність кримінального штрафу від адміністративного

- примусово державним виконавцем шляхом звернення стягнення на особисте майно правопорушника, а також на його частку в спільній власності. Якщо боржник не працює, не займається підприємницькою діяльністю, не отримує доходів, державний виконавець перевіряє його майнове становище за місцем мешкання. Закон України «Про виконавче провадження» надає право державному виконавцеві у разі необхідності винести постанову про розшук майна боржника. Це дає можливість державному виконавцеві зробити запити до установ банків, до БТІ, до органів ДПІ, ДАІ та ін. з метою виявлення доходів боржника та майна, що належить йому на праві власності.

Якщо доходи та майно (що належать боржнику і підлягають опису) не виявлені, державний виконавець складає акт про відсутність такого. Акт повертається разом з постановою про накладення адміністративного штрафу органу (посадовій особі), який її виніс. Про це робиться відмітка на виконавчому документі й зазначається дата. Підпис державного виконавця необхідно скріпити печаткою.

Відстрочка виконання надається органом, який виніс рішення, на строк до одного місяця (крім штрафів на місці вчинення адміністративного правопорушення). Клопотання про відстрочку виконання може подаватися правопорушником або його представником.

Відповідно до ст. 32 КК України штраф — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених цим Кодексом.

Відмінність штрафу як міри кримінального покарання від штрафу як міри адміністративного покарання та громадського впливу в тому, що штраф, призначений судом за вчинений злочин, тягне судимість і застосовується ним як основне або додаткове покарання.

Розмір штрафу встановлюється залежно від тяжкості вчиненого злочину з урахуванням майнового становища винного. Суд пропонує засудженому в добровільному порядку сплатити штраф в місячний строк. При несплаті його у встановлений судом строк, виписується виконавчий лист.

Відповідно до п. 4.З. Тимчасової інструкції про організацію роботи органів внутрішніх справ та органів виконання покарань, що не пов'язані з позбавленням волі, щодо контролю за поведінкою осіб, засуджених до позбавлення волі умовно, з іспитовим строком або з відстрочкою виконання вироку органи виконання покарань повинні здійснювати контроль за засудженими до позбавлення волі умовно, з іспитовим строком або з відстрочкою виконання вироку, а саме: контролювати сплату засудженими призначеної їм суми штрафу.

Стягнення штрафу із засуджених до позбавлення волі умовно, з іспитовим строком або з відстрочкою виконання вироку здійснюється державними виконавцями. З метою забезпечення дієвого контролю за сплатою засудженими штрафів необхідна постійна взаємодія органів виконання покарань та відділів державної виконавчої служби, які обслуговують спільні території.

Згідно із пп. 17-19 вищезазначеної Інструкції у разі ухилення засудженого від сплати призначеного судом штрафу державний виконавець може повідомити про це орган виконання покарань, який має викликати боржника. Останній подає письмове пояснення. Якщо боржник продовжує ухилятися від сплати штрафу, орган виконання покарань вносить до суду подання про скасування даній особі умовного засудження або відстрочки виконання вироку. Також якщо до закінчення терміну відстрочки виконання вироку штраф виплачено частково, орган виконання покарань вносить до суду подання про направлення даної особи для відбування призначеного їй строку позбавлення волі.

Висновок

Штрафи — адміністративні стягнення, які відрізняються від однойменної кримінально-правової санкції не тільки розмірами, але й порядком встановлення, своїм призначенням. А саме, адміністративний штраф — основний вид стягнення, а штраф, як кримінальна санкція може застосовуватись як основне так і додаткове покарання. Адміністративний штраф не може застосовуватись в якості заміни інших стягнень, і може накладатись разом з додатковими стягненнями.

Штраф як міра кримінального покарання відрізняється від адміністративного штрафу, головним чином, своєю природою і юридичними наслідками. Штраф, будучи мірою карного покарання, призначається судом за злочин, передбачений карним законом; він, як і всяке покарання, спричиняє судимість винного, чого немає при адміністративному штрафі.

Отже, множинність суб’єктів “права покарання”, розмаїття суб’єктів, до яких застосовується адміністративний штраф, його порівняно невеликі розміри, нескладний порядок застосування, значний виховний, превентивний, репресивний потенціал, оперативність процедури стягнення свідчать не тільки про самостійний характер адміністративного штрафу як виду штрафної каральної санкції, а й про доцільність подальшого вивчення можливостей цих санкцій в інтересах зміцнення державної дисципліни та засад законності в країні.

Список використаних джерел

1. Адміністративне право України. Підручник. – Київ, 2003.

2. Адміністративне право України: Підручник: За заг.ред. д.ю.н., проф. Коломоєць Т.О. – Київ: „Істина”, 2008.

3. Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката Ч.1

4.Кодекс України про адміністративні правопорушення

5.Конституція України

6. Кримінальний кодекс України

7. Науково-практичний коментар до кримінального кодексу України – Київ: «А.С.К.», 2005

8. Ортинський «Основи права (2005)»

9. Словник-довідник юриста. – Харків, 2001.

16