Штраф як вид покарання. Відмінність кримінального штрафу від адміністративного

Фінансово-правовий коледж Київського національного університету імені

Тараса Шевченка

КУРСОВА РОБОТА

на тему Штраф як вид покарання. Відмінність кримінального штрафу від адміністративного

КИЇВ - 2010

Зміст

Вступ                                                                                                                                                          3

Розділ 1 Загальна характеристика штрафу як виду покарання за чинним КК України                                                                                                                                                          6

1.1.Поняття покарання та його мета. Види покарань. Основні та додаткові покарання.                                                                                                                                                          6

1.2.Поняття штрафу                                                                                                                              10

1.3. Система покарань                                                                                                                              10

1.4. Штраф як кримінальне покарання                                                                                    14

Розділ 2 Штраф як вид адміністративного покарання                                                        17

Розділ 3 Порівняння                                                                                                                              20

3.1. Штраф, як міра покарання                                                                                                  20

3.2. Порядок стягненя штрафів                                                                                                  22

Висновок                                                                                                                                                          27

Список використаних джерел                                                                                                  28

Вступ

Актуальність та наукова значимість. Однією з класичних проблем не тільки кримінального права, а й в цілому гуманітарно-філософської думки є пошук засобів та методів адекватного реагування на найбільш суспільно небезпечні види поведінки людини. Століттями юристи і філософи сперечаються про те, які види покарань і в якому обсязі можуть бути застосовані до осіб, що вчиняють злочини. І якщо стосовно можливості допущення одних видів покарань (таких, наприклад, як смертна кара) дискусії ще точаться й досі, то стосовно деяких інших практично загальновизнано, що вони можуть і повинні застосовуватися до злочинців. До останніх належить і штраф, який не тільки у вітчизняному, але й в зарубіжному кримінальному праві давно вже став класичним видом покарання. В сучасному світі немає жодного кримінального кодексу, який би не передбачав даного виду покарання. Передбачений він і в КК України 2001 р., відповідно до ст. 53 якого це покарання як основне, так і додаткове може бути призначене у розмірі від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо тільки санкціями статей Особливої частини згаданого Кодексу не передбачено більш високий розмір штрафу. За станом на 1 січня 2008 р. штраф як вид покарання передбачений в 252 санкціях Особливої частини КК, причому в 250 з них він встановлений в якості основного покарання, а в двох – в якості додаткового.

Універсальність даного виду покарання, з одного боку, і значна поширеність злочинів, за які доцільно було б його застосовувати, з іншого, здавалося б тягнуть за собою і значний обсяг застосування штрафу. Однак дані судової практики свідчать про зворотне. На практиці штраф, особливо у виді додаткового покарання, зустрічається нечасто, хоча в останні роки й спостерігається певна тенденція до зростання кількості випадків призначення цього покарання в якості основного. Так, якщо за період з 1990 року по 2001 роки кількість осіб, на яких накладено штраф, зменшилася відповідно з 13,8 тисяч у 1990 році до 3,5 тисяч у 2001 році, то в подальші роки штраф як основний вид покарання призначався: у 2002 році 10510 засудженим особам (або 5,4 % від загальної кількості засуджених у тому році судами України); у 2003 році – 8915 особам (4,4 %); у 2004 році – 11393 особам (5,6 %); у 2005 році – 11668 особам (6,6 %); у 2006 році – 14196 особам (8,8 %). При цьому за цей же період штраф у якості додаткового покарання застосовувався: у 2002 році стосовно 50 осіб (або 0,03 % від загальної кількості засуджених у тому році судами України); у 2003 році – стосовно 42 осіб (0,02 %); у 2004 році – стосовно 235 осіб (0,1 %); у 2005 році – стосовно 158 осіб (0,09 %); у 2006 році – стосовно 165 осіб (0,1 %).

Викладене свідчить, що проблематика штрафу як виду покарання була й залишається актуальною для науки кримінального права, оскільки саме від ступеня наукової розробленості відповідних проблем значною мірою залежить і адекватність

законодавчого визначення даного виду покарання, і ефективність його практичного застосування.

Мета і задачі дослідження. Метою курсової роботи є формулювання теоретично та практично обґрунтованих висновків щодо законодавчого визначення кримінального та адміністративного штрафу як виду покарання за правом України.

Для досягнення визначеної мети були поставлені такі задачі:

1. Визначити поняття штрафу як кримінального виду покарання та його місце в системі покарань за чинним кримінальним законодавством України;

2. Визначити поняття штрафу як адміністративне покарання;

3. Встановити особливості застосування загальних засад та спеціальних правил призначення покарання при застосуванні штрафу, особливості застосування штрафу при заміні покарання та особливості звільнення від цього виду покарання;

4. Встановити відмінність кримінального штрафу від адміністративного.

Об’єктом дослідження є види покарань за кримінальним правом України. Предметом дослідження є штраф як вид покарання за кримінальним правом України.

Структура роботи обумовлена метою, предметом і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 28 сторінок. Кількість використаних джерел – 9.

Кримінальне законодавство України використане за станом на 10 березня 2010.

Розділ 1

Загальна характеристика штрафу як виду покарання за чинним КК України

1.1.Поняття покарання та його мета. Види покарань. Основні та додаткові покарання.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1 ст. 50 КК України).

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання чиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Покарання має особистий характер, спеціальну мету і тягне за собою судимість.

Метою покарання є:

- кара;

- виправлення засудженого;

- запобігання вчиненню засудженим нових злочинів (спеціальна превенція):

- запобігання вчиненню злочинів іншими особами (загальна превенція).

Під карою як метою покарання розуміється застосування до засудженого такого комплексу обмежень його прав та свобод, який буде відчутним і водночас достатнім для досягнення основних цілей покарання — виправлення засудженого, а також спеціальної і загальної превенції.

Виправлення являє собою такі зміни особистості засудженого, коли він позбавляється негативних рис та установок, які можуть зумовити його готовність до суспільно небезпечної та протиправної поведінки.

Спеціальна превенція означає прагнення законодавця попередити особу про недопустимість злочинної поведінки надалі, а якщо особа заарештовується або позбавляється волі, то шляхом ізоляції цієї особи від суспільства обмежити її можливість вчинити новий злочин.

Сутність загальної превенції полягає втому, щоб шляхом покарання конкретної особи утримати від вчинення злочинів інших осіб.

До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі види покарань (ст. 51 КК України):

- штраф;

- позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфіка­ційного класу;

- позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяль­ністю;

- громадські роботи;

- виправні роботи;

- службові обмеження для військовослужбовців;

- конфіскація майна;

- арешт;

- обмеження волі;

- тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

- позбавлення волі на певний строк;

- довічне позбавлення волі.

Отже, КК України закріплює систему покарань, тобто встановлений кримінальним законом обов'язковий для суду перелік покарань, що розташовані за ступенем їх тяжкості — від менш суворих до більш суворих. Наведений перелік видів покарань є вичерпним, розширене його тлумачення не допускається.

За характером заходів, що можуть застосовуватись до засуджених, та специфікою обмежень прав і свобод система включає п'ять груп покарань:

а) покарання майнового характеру (штраф, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна);

б) покарання, пов'язані з моральним впливом на засудженого та можливими матеріальними втратами для нього (позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу);

в) покарання, пов'язані з трудовим впливом на засудженого та можливими матеріальними втратами для нього (громадські роботи, виправні роботи);

г) покарання, пов'язані з обмеженнями у сфері діяльності засудженого (позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю);

ґ) покарання, пов'язані з обмеженням пересування і спілкування з іншими членами суспільства (арешт, обмеження та позбавлення волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців).

Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі.

Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.

За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини КК України. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань.

Штраф — це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК України. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини не передбачено вищого розміру штрафу.

Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті Особливої частини КК України.

У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири, встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від 2 до 5 років або як додаткове покарання на строк від 1 до 3 років.