Сцїцидальна поведінка

З соціальних чинників, які впливають на саморегуляцію  слід виділити:

1) економічні  негаразди, бідність, безробіття;

2) дезорганізацію  сім'ї: смерть рідних, розлучення, відсутність підтримки, конфлікти,  несумісність, відсутність дисципліни;

3) формування  нових суспільних поглядів, які  не приймаються особою;

4) обмеження  та низька якість загальноосвітньої  та професійної освіти;

5) відсутність  дозвілля та відпочинку;

6) послаблення  правоохоронної діяльності;

7) неспроможність  органів управління вплинути на негативний перебіг подій;

8) різні  етичні, релігійні, економічні конфлікти.

Негативна оцінка особою соціальних факторів негативно  впливає на процеси саморегуляції, ускладнює адаптацію, спричиняє  постійне нервове напруження, на тлі  якого іноді виникає бажання скінчити життя самогубством.

Оцінка  ставлення особи до особових та соціальних чинників повинна аналізуватися  лікарями, психологами для прогнозування  можливих повторних суїцидальних дій  у післясуїцидальний період. Це допоможе правильно спрямувати психотерапевтичну роботу з суїцидонебезпечним контингентом.

Відокремлення самогубства від такого поняття, як нещасний випадок, має важливе  значення при вирішенні питання  постановки хворого на спеціальний  облік у поза лікарняних умовах.

Такий підхід допоможе зробити групу хворих з ауто агресивними формами поведінки однорідною і правильно підійти до розробки профілактичних заходів. Профілактика самогубства психічно хворих повинна будуватися як цілісна система і складатися з кількох послідовних етапів. Перший — це проведення лікувальних заходів примусового (згідно інструкції про "примусову госпіталізацію") та не примусового характеру. Другий етап — виписка хворого з лікарні та постановка його на спеціальний облік у ПНД. Третій етап — зняття з спеціального обліку.

Усі вищезгадані  етапи профілактики ауто агресивних форм поведінки психічно хворих повинна  об'єднувати єдина програма профілактичних та реабілітаційних заходів, які  включають не тільки трудову діяльність, але й увесь спектр соціального  життя хворого. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаних джерел 

1. Амбрумова А.Г. Бородин С. В. Михлин А. С. Предупреждение самоубийств. М. 1980. с. 40.
2. Бердяев Н.А. О самоубийстве. Психологический журнал. т. 13 №3 1992. с. 96-106.
3. Бородин С.В. Михлин А.С. Мотивы и причины самоубийств. Комплексные исследования в суицидологии. М. 1986. с. 65.
4. Брухановский Н.П. Самоубийцы. Л. 1927. с. 127.
5. Волков В.Н. Медицинская психология в ИТУ. М. Юридическая литература. 1989. с. 256.
6. Алиев И.А. Актуальные проблемы суицидологии. Уголовно-правовые криминалогические аспекты. Баку 1987. с. 7.
7. Дюркгейм Э. Самоубийство ( социологический этюд ). – М., 1994.
8. Амбрумова А.Г. Возрастные аспекты суицидального поведения // Сравнительно-возрастные исследования в суицидологии: Сб. научн. Тр. – М.,1989
9. Варбан Є.О. Стратегії і прийоми психологічного подолання життєвих криз особистості // Практична психологія та соціальна робота. -№ 8, 9, - 1998.
10. Психологія суїциду:посібник/За ред. В.П.Москальця.-К.,2004.
11. Суицид. Хрестоматия по суицидологии. – К., 1996
12. Суицидология. Прошлое и настоящие. Проблемы самоубийства в трудах философов…-М.,2001
13. Шестопалова Л.М. Самогубство як явище.- К.,2000