Причини організованої злочинності. Її зв’язок з тіньовою економікою

Так, з числа  опитаних у 1999 р. працівників правоохоронних органів 41% відповіли, що їм відомі факти використання спільних підприємств за участю іноземного капіталу й інших комерційних структур для одержання незаконних прибутків, а 37% зазначили тенденцію криміналізації форм "прямого виходу" при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності підприємств і організацій. Ці зловживання не можуть вчинюватися без допомоги корумпованих представників різних гілок влади та державного управління. Дозвільна система ліцензування та квотування експортно-імпортних операцій є благодатним ґрунтом для створення системи зловживань з боку представників усіх прошарків чиновницького апарату.

Аналіз стану  правового регулювання згаданої діяльності конкретизує проблеми регулювання зовнішньоекономічних правовідносин у цілому, визначаючи їх конкретні технологічні аспекти. Механізм контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків за експортно-імпортними угодами залишається недосконалим. Він не враховує процедуру та технологію його здійснення. Вади сучасного правотворчого процесу негативно впливають на регулювання підприємницьких правовідносин, у тому числі зовнішньоекономічних. Зокрема, проект Закону «Про валютне регулювання» не тільки повторює прорахунки попередніх спроб регулювання зовнішньоекономічних правовідносин, а й певною мірою вносить суперечності у правозастосовчу практику з цих питань.

Відсутність належного  контролю за прибутками громадян і  юридичних осіб, криза фінансової системи, правова неврегульованість багатьох сторін зовнішньоекономічної і господарської діяльності створюють сприятливі умови для існування тіньової економіки та незаконного збагачення, присвоєння чужого майна.

Аналіз і  визнання цього економіко-правового  феномена показують, що названа економіка  містить поєднання двох начал: тіньового  нелегального, злочинного, з одного боку, й економічного, тобто визначеної сукупності суспільних виробничих відносин, — з іншого. Наведене підтверджується практикою боротьби з тінізацією економіки, що свідчить про існування різноманітних її тенденцій і проявів, найбільш типовими з яких є:

Тіньова економіка в легальній сфері діяльності (незареєстрована трудова діяльність; поширення контрабанди; нелегальний ввіз і продаж дорогоцінних металів; неофіційна торгівля). Така діяльність не враховується при розрахунках валового національного продукту. Облікувати її практично неможливо. Частіше за все названий блок економіки називають тіньовою економікою в легальній сфері діяльності.

Тіньова економіка  в нелегальних економічних видах  діяльності (зловживання у фінансово-кредитній сфері; порушення у сфері приватизації; незаконний автобізнес; фальшивомонетництво; незаконний обіг сильнодіючих наркотичних засобів, психотропних і фармацевтичних препаратів; незаконний обіг і торгівля зброєю, спеціальними засобами, вибуховими й ядерними матеріалами; нелегальна міграція; проституція та незаконні інтимні послуги; рекет; торгівля людьми, а також органами та тканинами людського тіла). Другий блок містить заборонену в державі економічну діяльність, що повинна обов'язково враховуватися та контролюватися державою. Таким чином, до даного блоку зазначеної економіки належать прибутки злочинної діяльності.

Аналіз різних тенденцій і проявів тіньової економіки свідчить, що поштовхом  до її розширення послужило посилення  неефективності, уніфікованості, негнучкості  і відірваності системи економічних відносин від різноманіття та суперечливості реального виробничо-господарського і соціального середовища. Система виробничих відносин, що культивувалася, не змогла забезпечити необхідного розвитку економіки, соціальної справедливості та захищеності особистості, її економічної свободи, політичної демократії. Це, у свою чергу, призвело до економічної і соціальної безвихідності, до різних економічних правопорушень.

Якщо взяти  сферу кримінальних відносин зазначеної економіки, то вони містять всі види економічної злочинності і, крім того, корисливі загальнокримінальні злочини, особливо в їхній найбільш суспільно небезпечній формі — організованій злочинності. У сфері кримінальних економічних відносин періодичні зміни, що відбуваються у перехідний до ринку час, одержують все більш негативний характер.

Останні роки в  Україні спостерігається сплеск організованої злочинності. Проведене  роздержавлення державної власності  та її приватизація, укріплення підприємницьких  структур призвели до розширення сфери впливу злочинного капіталу, що постійно відновлюється на широкій основі. Змінилася і структура названої злочинності, що одержує характерну, добре законспіровану багатоланкову інтеграційну схему: група — розкрадачів, безпеки, виконавців, елітарна група.

В умовах переходу до ринкових відносин організована злочинність зростає, відбиваючи масштаби росту тіньової економіки, що виступає одним з джерел її ресурсного забезпечення. Сформувався й активізувався тіньовий злочинний зв'язок між підприємництвом і комерційним банком. Одержуючи неофіційні пільгові кредити, підприємці здійснюють комерційні операції, укладають спекулятивні угоди з швидким поверненням коштів та з прибутком. Банк же одержує за надані кредити пільговий відсоток, а чистий прибуток, який залишається поза увагою фінансових органів, повністю надходить у розпорядження керівників банку, що зумовлює незаконні прибутки.

Поширеним тіньовим явищем стало приховування прибутків  від оподатковування. Приблизно дев'ять з десяти підприємств недержавного сектора приховують від податкових інспекцій весь прибуток або його частину.

Опрацювання стратегії  боротьби з тінізацією економіки  не можливе без стійкої правової основи такої діяльності. Світова  практика свідчить про чітку законодавчу  регламентацію питань у ряді країн щодо форм протидії наведеному явищу. Тому, з огляду на його значну суспільну небезпечність, буде доцільно розробити комплекс правових заходів різноманітної спрямованості. Це необхідно, по-перше, для запобігання встановлення умов, що сприяють виникненню й існуванню тіньової економіки; по-друге, для запобігання їй на більш ранніх етапах розвитку, не допускаючи переростання в кримінальні організовані форми; по-третє, для посилення боротьби з названою економікою і, особливо, з її сучасними глибоко законспірованими проявами.

Важливе місце  в боротьбі з тінізацією економіки  належить заходам кримінально-правового  характеру. В даний час правову  основу діяльності правоохоронних органів  по виконанню таких завдань складають  чинні норми КК України. У той  же час практика роботи з цією категорією кримінальних справ свідчить про недостатність названих кримінально-правових заходів, оскільки поза сферою їхньої дії залишається ряд проявів тінізації економіки, що виникли в процесі становлення нових економічних відносин. Застосування зазначених вище заходів характеризується переоцінкою значимості санкцій правових норм. Розв'язання за допомогою кримінального закону завдань боротьби з тінізацією економіки, його запобіжну силу пов'язують частіше тільки з покаранням або погрозою його застосування. Проте досвід застосування покарання показує його обмежені можливості в досягненні цілей загальної й індивідуальної превенції. Воно має свої межі ефективності та несе певні соціальні витрати.

Таким чином, доходимо висновку, що можливість удосконалення законодавства шляхом формування системи правових засобів, більш повне використання можливостей кримінального закону можуть дозволити створити достатній правовий ґрунт для посилення подолання тіньової економіки з боку держави з метою захисту економічної безпеки України в цілому, а також захисту прав і свобод громадян у сфері економічної діяльності.

Якщо розглядати ставлення до названої економіки  в суспільстві, то воно є подвійним, тобто існує два протилежних  погляди. Результати опитувань показують, що перша частина респондентів розглядають тіньову економіку як об'єктивне явище в процесі переходу на ринкові відносини. Вони вважають, що остання є невід'ємною частиною економіки, забезпечує задоволення потреб споживачів, яких не задовольняє контрольована економіка; конкуренція контрольованої і неконтрольованої економіки може сприяти розвитку та підвищенню ефективності офіційної економіки; вона допомагає вирішувати проблеми ринку зайнятості.

Інші розглядають  тіньову економіку як результат  невдалого процесу управління господарською сферою. Прийнято вважати, що вона завдає значної матеріальної, соціальної і політичної шкоди країні. Високий рівень даної економіки позначається на зниженні ефективності процесу управління різними сферами життя.

При будь-якому ставленні до тіньової економіки зрозуміло, що вона впливає на економічне становище в державі, служить інтересам окремих ділків тіньового сектора, а не суспільству.

Як показує  практика, потужні джерела зазначеної економіки та їх зростання, безумовно, негативно впливають на суспільно-економічні відносини. Вони досягли таких масштабів, що їх дійсно можна без перебільшення визначити терміном «тіньова економіка». Без відповідних об'єктивно наукових розробок неможливо розв'язати проблеми протидії тінізації суспільно-економічних відносин. Численні соціально-економічні та окремі антикорупційні програми не подолають тінізації. Тільки науково-теоретичне осмислення структури тіньової економіки з її інфраструктурою організованої злочинності, визначення пріоритетних напрямів роботи щодо її подолання з урахуванням вітчизняних наукових розробок та наукових організаційно-правових напрацювань світової науки можуть дати позитивні результати.

Організованій злочинності властива наявність  у певних осіб злочинного капіталу і постійних джерел прибутків, які виходять від тіньової економіки. Особливості організації злочинної діяльності залежать від характеру джерела такого капіталу, є результатом обігу тіньового капіталу, одержаного за рахунок кримінального промислу. В результаті зазначена економіка, звідки виходить злочинний капітал і його джерела, визначає систему формалізованого злочинного співтовариства. Варто перекрити джерела прибутків від тіньової економіки, обернути даний капітал на користь держави, і структури організованої злочинності самі розваляться. Але вони будуть створюватися знову там, де концентруватиметься й обертатиметься злочинний капітал, де з'являться джерела, що його живлять.

Таким чином, організована злочинність — це, по суті, соціально-економічний процес обігу злочинного капіталу в названій економіці із залученням широких верств населення, з використанням корупції і всього того, що сприяє його нарощуванню й обігу. Отже, тіньова економіка є інфраструктурою організованої злочинності, що живиться її джерелом.

Список використаної літератури:

1. Джужа О.М., Василевич В.В. Феномен – організована  злочинність: Міжвідомчий наук.-дослід. центр при Координаційному комітеті  по боротьбі з корупцією і  організованою злочинністю при  Президентові України // Наук.-прак. журнал "Боротьба з організованою злочинністю і корупцією" (теорія і практика). – 2001, – № 3. К., – С.15 – 25.

2. Камлик М.І., Гега П.Т., Білецький В.О. Про  прояви організованої злочинності  у виробничій та управлінській  сферах економіки: Міжвідомчий  наук.-дослід. центр при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України // Наук.-прак. журнал "Боротьба з організованою злочинністю і корупцією" (теорія і практика). – 2001, – № 1. К., – С.15 – 25.

3. Редько А.І., Єфремов С.О. Деякі питання провадження по справах про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями. Узагальнення судової практики // Вісн. Верховного Суду України. – 2001. – № 1. – С. 29.

4. Ушаповський В. Тіньова економіка як інфраструктура організованої злочинності: сутність, тенденції розвитку, кримінально-правові проблеми // Право України. – № 2. – 2000. – С. 61-64.

4. Статистика  МВС України за 12 місяців 2002 р.: МВС України, Департамент інформаційних  технологій. – К., 2003. – Розд. 5.1 − 5.13.

5. Михеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я. Науково-практичний  коментар Кримінально процесуального  кодексу України: за станом  законодавства та постанов Пленуму  Верховного Суду України на 15 серпня 1997 р. / Відп. редактори В.Ф.  Бойко, В.Г. Гончаренко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 624 с.