Причини організованої злочинності. Її зв’язок з тіньовою економікою

 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Юридичний факультет

Кафедра кримінального  права та кримінології

 

 

 

 

 

Реферат

На тему: «Причини організованої злочинності. Її зв’язок з тіньовою економікою»

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

 

 

 

Київ – 2011

 

Поняття та причини організованої злочинності

Організована  злочинність — це групова діяльність трьох або більше осіб, яка характеризується ієрархічними зв'язками або особистими відносинами, які дають змогу їх ватажкам витягати прибуток або контролювати території і ринки, внутрішні та зовнішні, за допомогою насильства, залякування або корупції як для продовження злочинної діяльності, так і для проникнення у легальну економіку.

Організована  злочинність утворює значну небезпеку  для суспільства, особливо коли воно знаходиться у стані реформування та розбудови державно-правової системи. Саме така, сприятлива для організованої злочинності ситуація, містить у собі загрозу її проникнення практично у всі сфери суспільних відносин

Іншим чинником, що сприяє організованій злочинності, є наявність корумпованих зв’язків ОЗ з різними органами влади, що суттєво шкодить державним інтересам та іміджу України на міжнародному рівні. За даними Служби безпеки України, 60 % мафіозних кланів мають корумповані зв’язки в різних структурах влади та управління.

У корумпованих взаємовідносинах перебуває близько 40 % керівників підприємств і майже 90 % керівників комерційних структур.

Проблема організованої  злочинності корисливо-насильницького спрямування є предметом обговорення  на найвищому державному і науковому рівнях, оскільки діяльність злочинних організацій набула надзвичайної гостроти і почала негативно впливати на зміцнення правоохоронної практики, реалізацію прав, свобод і законних інтересів громадян. Підвищену суспільну небезпеку становлять як ОЗ в цілому, так й її озброєні форми, особливо корисливо-насильницького спрямування.

Узагальнення  оперативно-розшукової та слідчої практики свідчить про те, що багато корисливо-насильницьких  злочинів вчиняються добре організованими, а нерідко й озброєними групами, що діють протягом тривалого часу у виді злочинного промислу. Варто зазначити, що такому небезпечному спрямуванню організованої злочинності притаманні швидкі темпи зростання та поширеності.

Боротьба з  організованою злочинністю залишається  серед найважливіших завдань оперативних підрозділів кримінальної міліції та спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України та Служби безпеки України. Разом з тим, діяльність оперативних та слідчих підрозділів щодо виявлення та викриття озброєних форм організованої злочинності, розкриття та розслідування ще має цілу низку проблем правового та організаційного характеру.

Встановлення  конкретних причин тривалого існування  організованих злочинних груп має  вирішальне значення для підвищення ефективності боротьби оперативних підрозділів з нею. Причини, що обумовлюють виникнення та тривале існування організованої злочинності можна розділити на причини об’єктивного та суб’єктивного характеру.

До об’єктивних  слід віднести такі, що обумовлені особливостями соціально-економічного устрою життя у суспільстві та особливостями злочинної діяльності таких груп, а до суб’єктивних – ті, що обумовлені недоліками діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю в цілому.

Об’єктивними причинами виникнення та тривалого існування бандитських формувань, на нашу думку, є такі:

• Зростання майнового розшарування населення;
• Погіршення криміногенної обстановки в умовах кризових явищ в економіці, падіння виробництва, розладу колишніх виробничих відносин;
• Дедалі зростаюча активність “ділків тіньової економіки”. Спекуляція, шахрайство, азартні ігри, вживання наркотиків тощо все більше стають нормою поведінки та способом життя багатьох соціальних груп;
• Зміни в людських стосунках та правосвідомості більшої частини населення, коли в результаті переоцінки цінностей в духовній сфері егоїзм, вседозволеність, безалаберність стають нормою життя, а кримінально-правова заборона стає дедалі все меншим дієвим та стримуючим фактором на шляху вчинення злочинів;
• Спрощений підхід до вивчення та аналізу процесів розвитку організованої та групової злочинності, а це, у свою чергу, призводить до поверхневого підходу стосовно організації боротьби з нею.

До причин суб’єктивного  характеру, які сприяють тривалому існуванню організованої злочинності, можуть бути віднесені такі:

• Відсутність дієвої законодавчої основи боротьби з організованою злочинністю, як наслідок, – криміногенна ситуація в державі змінюється значно швидше, ніж чинне законодавство;
• Зниження ролі профілактично-попереджувальних заходів, в тому числі із використанням оперативно-розшукової профілактики;
• Організаційно-тактичні прорахунки в сфері організації та здійснення боротьби як з організованою злочинністю, так і злочинністю взагалі;
• Систематична ротація керівників та заміна оперативного складу і, як результат, – втрата професіоналізму та позитивного досвіду в організації оперативної роботи;
• Недооцінка питань професіоналізації та більшої консолідації злочинної діяльності груп з боку оперативних апаратів, що ведуть боротьбу з нею.

В діяльності окремих  оперативних підрозділів правоохоронних органів вищезазначені недоліки можуть мати різний ступінь прояву, різноманітне поєднання та вплив  на своєчасність виявлення та викриття злочинних груп. У зв’язку з  цим перед підрозділами ОВС постає завдання – подолати вищезгадані недоліки.

Відповідно  до статті 23 – "Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочину" – Кримінально-процесуального кодексу  України при провадженні дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов’язані виявити причини і умови, які сприяли вчиненню злочину та вживати заходи щодо їх усунення. Ця вимога закону поширюється і на необхідність встановлення причин та умов, які сприяють тривалому існуванню організованої злочинності.

Вивчення та узагальнення досвіду роботи оперативних  підрозділів правоохоронних органів  та спеціальної літератури щодо даного питання дозволили нам сформулювати деякі пропозиції стосовно методики виявлення конкретних причин тривалого існування організованої злочинності. Одна з них – це цілеспрямована робота в цьому напрямі яка може здійснюватися по кримінальних справах, що розслідуються.

"Орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини  і умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний державний орган, громадську організацію або посадовій особі" зібрані відомості, які викладаються у поданні, що складається у довільній формі та в порядку передбаченому ст. 231 Кримінально-процесуального кодексу України і надсилають його для вжиття заходів щодо усунення цих причин і умов, у т.ч. таких, що сприяють тривалому існуванню організованих груп і злочинних організацій.

Крім цього, одержані оперативними працівниками відомості  про причини тривалої злочинної  діяльності вважається доцільним викласти у спеціальній довідці на викриту злочинну групу, яка повинна подаватися керівникам оперативних апаратів для вжиття необхідних організаційних заходів щодо усунення причин, які сприяли її діяльності.

Зібрані таким  чином аналітичні дані про причини тривалої діяльності злочинних формувань можуть бути використані за такими напрямами:

• для розробки організаційних заходів з підвищення ефективності пошукової роботи оперативних підрозділів та активізації боротьби з організованою злочинністю на території обслуговування з наступним включенням їх до поточних та перспективних планів роботи оперативних підрозділів правоохоронних органів;
• для внесення корективів до планів роботи за конкретними оперативно-розшуковими справами;
• для підвищення професійної майстерності оперативних працівників шляхом навчання найбільш ефективним тактичним прийомам роботи на конкретних прикладах.

Таким чином, встановлення та вивчення конкретних причин тривалого  існування організованих груп і  злочинних організацій має значення не лише для забезпечення принципу неминучості покарання, але й для встановлення оперативними підрозділами правоохоронних органів нових способів вчинення злочинів, і на цій підставі – розробки більш ефективних організаційно-тактичних заходів, спрямованих на усунення причин та умов вчинення злочинних посягань, попередження та розкриття злочинів.

 

 

 

Зв’язок тіньової економіки з організованою  злочинністю

Основні причини  виникнення та поширення організованої  злочинності мають економічну природу. Дослідження спеціалістів показують, що найважливішим чинником появи зазначеної злочинності є кримінальна сфера тіньової економіки з переважанням корисливої мотивації. Тому проблеми організованої злочинності не можна відривати від проблем тіньової економіки та необхідно розглядати їх тільки в сукупності.

Тіньова економіка  як інфраструктура названої злочинності  містить два напрями наукового  дослідження: організаційні основи тіньової економіки та кримінологічно-правові. Перше стосується організації основ даної економіки, на підґрунті яких вона виникла, структури, тенденції розвитку, закономірностей, форм, технології її проникнення у всі сфери життя та запобігання процесам поширення останньої. Друге — створення кримінально-правової і кримінологічної системи боротьби з нею.

Аналіз і  вивчення цього феномена показав, що тіньова економіка є складним, суперечливим соціально-економічним процесом. Вона охоплює основну частину суспільних структур і господарства. До зазначеної економіки належить неконтрольоване суспільством виробництво, розподіл, обмін і споживання товарно-матеріальних цінностей, грошей, послуг. Це все те, що приховується від органів державного управління, громадськості, зокрема соціально-економічні відносини між окремими громадянами, соціальними групами по використанню державної і недержавної власності, власності громадян у корисливих інтересах, які вбирають у себе невраховані та нерегламентовані види економічної діяльності. Тобто, тіньова економіка розуміється як сукупність неконтрольованих і неврегульованих законних або протиправних видів економічної діяльності.

Незаконна, умисно прихована від державних органів, економічна діяльність спрямовується  на одержання прибутку шляхом вчинення злочинів чи сприяння їм.

Тіньова економіка  як соціальне явище виросла та розвивалася в умовах наявності прогалин у законодавстві, в економіці і фінансово-кредитній сфері, за обставин зростання фінансових можливостей криміналітету, зрощування корумпованих представників різних влад, державного апарату і злочинного світу, маючи єдину ціль — надмірне збагачення та одержання влади.

Пояснення даного явища, насамперед, слід шукати в площині  відсутності уміння кваліфіковано, професійно управляти господарством. Цим самим створюється сприятливий ґрунт для названої економіки.

Поява і специфіка тіньової економіки пов'язана з багатьма чинниками. У сферу її діяльності втягнуто:

• основні капітали (рухомість і нерухомість, ресурси та засоби виробництва);
• фінансові засоби та цінні папери (акції, векселі, електронні карти, приватизаційні, компенсаційні сертифікати тощо);
• особисті капітали структур тіньової економіки (будинки, земля, автомашини, яхти, дачі, літаки тощо);
• демографічні ресурси (особи, задіяні в тіньових економічних видах діяльності).

Фрагментарний аналіз проблем, пов'язаних зі специфікою зазначеної економіки, свідчить, що це явище багатогранне, різнопрофільне, залежить від багатьох факторів. Тому для його пізнання (з метою визначити ефективні державні заходи щодо протидії тінізації економіки) необхідно звернутися до наукового аналізу, на системному рівні розкрити природу тіньових капіталів, визначити різні рівні й аспекти джерел їхнього походження, потужність, рівень суспільної небезпечності, технологію накопичення. Під впливом різних факторів джерела доходів можуть змінюватися. Усе це є підґрунтям для об'єктивного пізнання соціального явища «тіньова економіка» та розроблення наукових, реально обґрунтованих заходів щодо протидії їй.

Існування даної економіки  зумовлює розвиток й існування організованої  злочинності, сприяє «відмиванню» злочинно одержаного капіталу через малі підприємства, асоціації і комерційні банки, за допомогою акцій, приватизації. Названа злочинність органічно пов'язана з тіньовою економікою, її «чорним» кримінальним сектором.

Наявність істотних протиріч у загальноправовому регулюванні, зовнішньоекономічний напрям, відсутність доктрини державної політики в даній галузі, збоченість державного та фінансово-банківського контролю зумовлюють «процвітання» системи порушень підприємствами фінансової і господарської дисципліни, невиконання договірних зобов'язань як усередині, так і за межами країни, що призводить до руйнації господарських зв'язків, стимулювання різних посадових зловживань з боку керівництва згаданих підприємств.

У зв'язку з цим  особливий напрям діяльності економіки (тіньовий) останнім часом набув  значного поширення, зокрема перед  одержанням прибутків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.