Недоторканність жила в кримінальному процесі

 

Зміст

    Вступ

1.Недоторканість  житла чи іншого володіння  

2. Судовий розгляд

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Норми Кримінального процесуального кодексу України посідають особливе місце в інформаційно-правовому просторі, оскільки є своєрідними каналами зв'язку між кримінальним матеріальним правом та правозастосовчою практикою. Прийняття нового Кримінального Процесуального кодексу України, обумовлено тим що норми кодексу 1960 року застаріли і не відповідають європейським стандартам провадження. Прийняття нового Кримінального процесуального кодексу породило численні його оцінки з боку юристів, політиків, експертів, представників іноземних держав та міжнародних організацій. Це й зрозуміло, оскільки кодекс такого роду за визначенням є епохальним законом, здатним істотно вплинути як на стан правової системи, так і на розвиток України загалом. Спектр оцінок нового КПК надзвичайно широкий — від повного схвалення до повного неприйняття.

Одні вважають, що новий КПК забезпечить неупередженість та об’єктивність досудового розслідування і судового розгляду кримінальних справ, належне дотримання прав людини у кримінальному процесі, дасть більше можливостей для винесення справедливих судових рішень. У їхньому розумінні, новий КПК — це панацея від тих проблем, які сьогодні властиві вітчизняному кримінальному судочинству.

У своєму рефераті мною будуть досліджені два питання  щодо судового розгляду кримінального  провадження (справи), та однієї з загальних засад кримінального провадження, а саме недоторканість житла та іншого володіння особи, та зроблена порівняльна характеристика цих питань у новому  та старому КПК.

 

 

 

1. Недоторканість житла чи іншого володіння

У главі другій нового Кримінального процесуального кодексу України вказано перелік  основних  загальних засад, на яких буде здійснюватися кримінальне провадження.  Так ,стаття 7 нового КПК містить вичерпний перелік загальних засад, зокрема:

1. верховенство права;
2. законність;
3. рівність перед законом і судом;
4. повага до людської гідності;
5. забезпечення права на свободу та особисту недоторканість;
6. недоторканість житла та іншого володіння особи;
7. таємниця спілкування;
8. невтручання у приватне життя;
9. недоторканість права власності;
10. презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;
11. свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сімії;
12. заборона притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;
13. забезпечення права на захист;
14. доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;
15. змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
16. безпосередність дослідження показань , речей і документів;
17. забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;
18. публічність;
19. диспозитивність;
20. гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;
21. розумність строків;
22. мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Порівняно зі старим КПК України у якому принципам, засадам провадження присвячувалося лише декілька статей, то у новому КПК  їм присвячена ціла окрема глава. Звичайно  новий КПК дещо розширив засади провадження, і надав тлумачення у виді окремої статті на кожну із зазначених у ст. 7 засад.

Засади недоторканості житла чи іншого володіння особи закріпленні перш за все у нормах Конституції України, у ст. 30, в якій вказано що, кожному громадянину гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення в житло чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенню суду.[1] Порівнюючи зі ст. 13 нового Кримінального процесуального кодексу України, можна зробити висновок що норми даної статті є дублювання норм Конституції України. Що ж до самого принципу, то під житлом громадянина розуміються житлові помешкання (будинок, квартира, котедж, дача, палац). В поняття "житло громадянина" входять і тимчасові житлові помешкання (гуртожиток, кімната в готелі).У старому КПК було передбачено порядок одержання дозволу суду на обшук житла чи іншого володіння особи та процедура здійснення обшуку у ст. 177, 184, 185 КПК України.

Сама процедура  обшуку передбачена законом таким  чином, щоб гарантувати захист особистого життя людини. У ст.185 КПК України ( старої редакції) вказано:"Під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб".

Водночас, законом  України "Про оперативно-розшукову  діяльність" (п. 7 ст. 8) оперативним  підрозділам СБУ та МВС України надане право негласно виявляти і фіксувати сліди тяжкого злочину, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення. Такі дії недопустимі стосовно житла громадянина.[3]

У новій редакції КПК  передбачено у главі 20, а саме ст. 233 проникнення до житла чи іншого володіння особи Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якої метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті. Під житлом особи розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення. Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом. Під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи. Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 КПК перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 КПК.

Обшук проводиться  з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у  результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді. У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості про:

1) найменування  кримінального провадження та  його реєстраційний номер;

2) короткий  виклад обставин кримінального  правопорушення, у зв’язку з розслідуванням  якого подається клопотання;

3) правову кваліфікацію  кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

4) підстави  для обшуку;

5) житло чи  інше володіння особи або частину  житла чи іншого володіння  особи, де планується проведення  обшуку;

6) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;

7) речі, документи  або осіб, яких планується відшукати.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання. Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено  кримінальне правопорушення;

2) відшукувані  речі і документи мають значення  для досудового розслідування;

3) відомості,  які містяться у відшукуваних  речах і документах, можуть бути  доказами під час судового  розгляду;

4) відшукувані речі, документи  або особи знаходяться у зазначеному  в клопотанні житлі чи іншому  володінні особи.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз та повинна містити такі відомості:

1) строк дії ухвали, який  не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;

2) прокурора, слідчого, який  подав клопотання про обшук;

3) положення закону, на  підставі якого постановляється  ухвала;

4) житло чи  інше володіння особи або частину  житла чи іншого володіння  особи, які мають бути піддані  обшуку;

5) особу, якій  належить житло чи інше володіння,  та особу, у фактичному володінні  якої воно знаходиться;

6) речі, документи  або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Виготовляються  дві копії ухвали, в яких вказано, що вони є копіями.

Ухвала про  дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.

Обшук житла  чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися  в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред’явлена ухвала і надана її копія. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи повинен бути здійснений особами тієї ж статі.

При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

 Особи, у  присутності яких здійснюється  обшук, при проведенні цієї  слідчої (розшукової) дії мають  право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Ч.2 статті 237 нового КПК передбачено огляд житла чи іншого володіння особи. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов’язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Судовий розгляд

Судове провадження  – кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним судом України, а також за нововиявленими  обставинами (п.24,ч.1, ст. 3 КПК України).[2] Судовий розгляд — центральна стадія кримінального процесу, в ході якої здійснюється правосуддя — кримінальна справа після повного і всебічного розгляду за участю сторін вирішується по суті винесенням вироку чи іншого справедливого і законного рішення, таке поняття судового розгляду давав старий КПК, тож виходячи з наведених вище понять можемо побачити незначні зміни.[3]

Порівняно з  КПК України (у старій редакції) у  новому КПК не передбачено повернення кримінального провадження (справи) на стадію додаткового розслідування як це було передбачено раніше ст. 246 КПК ( у старій редакції ). Також виключено суд народних засідателів, а додатково введено спрощене провадження за кримінальний проступок та суд присяжних. Судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. У старому КПК не мало місце поняття розумний строк, і тому деякі кримінальні справи могли розглядатися на стадії судового розгляду досить довго, у новому КПК ми бачимо що встановлений так званий розумний строк, поняття, якого дається у ч.1 ст. 28 нового КПК розумними вважаються ті строки що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Але на мою думку введення поняття розумного строку позитивно не відобразиться на стадії судового розгляду, оскільки це поняття є досить узагальненим та розмитим, також негативно відобразиться й те що не має інституту повернення справи на додаткове розслідування, і саме це буде гальмувати судовий розгляд.  Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов’язковою участю сторін кримінального провадження. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження.