Методика кримінологічних досліджень

    Соціометрію (від лат. socius — товариш, співучасник і metrum — вимірювання) (соціометричне опитування) вітчизняна наука запозичила із психології і соціології зарубіжних країн. Соціометричне дослідження — це метричне вивчення емоційно-психологічних зв’язків між людьми. На думку засновника цієї методики американського вченого Дж. Морено, соціометричний метод — це система технічних засобів і

    процедур, які застосовують для метричного й якісного аналізу соціально-емоційних зв’язків індивідуума з членами групи, в якій він працює і живе. За допомогою цього методу можна отримати відображення динаміки внутрішніх взаємовідносин членів групи, здійснити кількісну й якісну оцінку внутрішньо-та міжгрупових процесів спілкування, визначити симпатії та антипатії людей всередині групи, наявність лідера, угруповань, конфліктних ситуацій.

    До  основних переваг соціометрії належать простота і швидкість здійснення дослідницьких процедур, наприклад  опитування членів групи з метою  виявлення їх бажання або небажання  спільно вчитися, працювати, відпочивати, виконувати громадські доручення.

    Соціометрія ґрунтується на соціометричному  опитуванні — необхідному переліку (наборі) запитань, що задаються опитуваним з метою виявлення відносин з іншими членами групи. Опитування в соціометричному дослідженні повинно відповідати загальним вимогам, що висуваються до формулювання запитань у будь-якому опитуванні — анкетуванні або інтерв’юванні. Отримані в результаті соціометричного опитування дані оброблюють, підсумовують і зводять у соціоматриці (таблиці) або соціограми (схеми). Аналіз таблиць і схем дає змогу, з одного боку, виявити соціально-психологічні властивості особи й групи, а з іншого — вибрати ефективні засоби керування механізмом взаємодії особи і групи.

    У кримінології соціометрію як метод  пізнання застосовують рідко, здебільшого  у дослідженнях кримінологічних  проблем сімейних відносин. Разом  з тим цей метод можна успішно  застосовувати у дослідженнях окремих  проблем кримінології, зокрема при  вивченні ефективності заходів кримінального  покарання (позбавлення волі, виправних  робіт тощо), інституту співучасті. Застосовуючи цей метод, можна змінювати  склад груп засуджених, які відбувають покарання у виправно-трудових установах, вирішувати конфліктні ситуації, оздоровлювати психологічну атмосферу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

    Отже, з огляду на викладене доходимо висновку, що методика кримінологічних досліджень — це сукупність конкретних прийомів, способів, засобів збирання, обробки й аналізу інформації про злочинність, її причини та умови, особу злочинця, заходи боротьби зі злочинністю.

    У кримінологічній літературі пропонуються різноманітні класифікації методів кримінологічних досліджень. Наприклад, А. Зелінський [8] пропонує таку класифікацію методів:

• за обсягом;
• джерелами отримання інформації;
• способами обробки й аналізу кримінологічної інформації;
• дисциплінарною приналежністю.

    За  обсягом кримінологічне дослідження може бути суцільним, коли досліджується весь масив так званої генеральної сукупності, або вибірковим, коли дослідження охоплює тільки певну частину генеральної сукупності.

    За  джерелами отримання інформації розрізняють опитування, спостереження, вивчення документів, експеримент, експертні оцінки, а також окремі психологічні та економічні методи збирання інформації.

    За  способами обробки й аналізу кримінологічної інформації виокремлюють такі методи кримінологічного дослідження, як статистика, типологізація (класифікація), системно-структурний метод, математичне моделювання й загальнонаукові методи, які застосовують для опису й аналізу фактів, обґрунтування висновків та рекомендацій.

    За  дисциплінарною приналежністю методи кримінології (за початковим походженням) можуть бути статистичні, соціологічні, психологічні, математичні, кібернетичні та економічні.

Література

1. Александров Ю. В., Гель А. П., Семаков Г. С. ,Кримінологія: Курс лекцій. — К.: МАУП, 2002. — 295 с.

2. Кримінологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / О. М. Джужа, Я. Ю. Кондратьєв, О. Г. Кулик, П. П. Михайленко та ін.; за заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 416 с.

3. Кримінологія: Навчально-методичний посібник / Джужа О. М., Моісеєв Є. М., Василевич В. В. та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Атіка, 2003. — 400 с.

4. Методика кримінологічного налізу злочинності в Україні. Посібник. За заг. ред. О. М. Джужі. — К.:Київський національний університет внутрішніх справ. — 2006. — 162 с.

5. Кримінологія: Навч. посіб. / О. М. Джужа, В. В. Василевич, Ю. Ф. Іванов, П. М. Опанасенко, В. Г. Пшеничний, В. Г. Сюравчик; За заг. ред О. М. Джужи. — К.: Прецедент, 2004. — 208 с.