Кримінологічне дослідження: визначення, задачі, види, суб’єкти та об’єкти

У деяких наукових джерелах згадується статистичне зведення як метод, яким послуговуються для упорядкування  матеріалу відповідно до поставлених завдань і яку й включає зовнішній і логічний контроль за матеріалами спостереження, складання робочих таблиць або підготовку вихідних даних для їх подальшого групування.

У свою чергу групування поділяються на три види: типологічні, що ставлять перед собою завдання розподілу сукупності, яка вивчає однорідні у якісному значенні типи; варіаційні, за допомогою яких досліджувані явища (об’єкти) розподіляються за кількісною ознакою (наприклад, за статтю, віком тощо); аналітичні, які ставлять за мету виявити зв’язок між явищами, що вивчаються.

Застосування статистичного  методу передбачає використання методу статистичних рядів, який полягає у  тому, що певні дані, вибрані із форм статзвітності, розташовуються для  аналізу у вигляді рядів. Останні, у свою чергу поділяються на варіаційні, що характеризують зміни якої-небудь кількісної ознаки на певну дату, та динамічні, що показують рух явищ у часі. Крім того, у вивченій кримінологічній літературі вказується на два різновиди кількісної характеристики зв’язку між явищами: функціональний та статистичний (кореляційний) зв’язок. Для визначення останнього застосовується метод визначення коефіцієнта кореляції. Але, слід зважати, що навіть найвищий показник коефіцієнта кореляції може нічого не прояснити про дійсний причинний зв’язок між явищами, що порівнюються.

Серед інших статистичних методів, що розробляються у кримінології слід назвати: метод статистичної обробки, статистичне спостереження, зокрема  вибіркове, тощо. Порядок і умови  їх застосування детально розглядаються у наукових джерелах.

Як показує аналіз кримінологічної літератури, важливе  місце в ній надається вивченню та застосуванню математичних методів. Значний внесок у їхнє розроблення внесли роботи Ю.Д. Блувштейна. Вчений висвітлив питання кількісного підходу до пізнання злочинності, людської поведінки як імовірної системи; надав пропозиції про те, як провадити кількісні виміри різноманітних явищ, що становлять кримінологічний інтерес, зокрема допустимості кримінологічних вимірів та їхніх складових, таких як шкали найменувань, шкали порядку і відносин. Крім того, ним досліджувались питання виявлення зв’язку і відносин між рівнем злочинності та показниками народонаселення, описані методи виявлення та кількісної оцінки залежності показників між народонаселенням і злочинністю, математичні методи в аналізі соціально-демографічної структури сукупності злочинців, а також були визначені різноманітні підходи до виявлення кримінологічно значимих залежностей між явищами, що вимірюються по шкалі порядку.

Досліджуючи проблему застосування математичних методів  у кримінологічних дослідженнях, вчені висвітлюють і інші питання, крім названих, зокрема вивчаються питання застосування динамічних рядів злочинності; застосування кореляційного та факторного аналізу при вивченні злочинності; застосування середніх математичних величин: арифметичної, геометричної, гармонійної; методики аналізу та прогнозування злочинності, методи математичної логіки та моделювання тощо [2].

Вищеназвані методи застосовуються здебільшого при аналізі злочинності, її кримінологічній характеристиці, окремих груп злочинів, дослідженні причин та умов, що сприяють учиненню злочинів тощо.

Однак, слід звернути увагу  на протилежність висловлених кримінологами  думок, щодо достатності показників, які застосовуються при вимірі злочинності. Так, якщо М.Д. Волков вважає, що злочинність, як соціальне явище характеризується значною кількістю окремих параметрів виміру, то С. Віцин дотримується думки, згідно з якою арсенал її (злочинності) показників недостатній. Загальний висновок С. Віцина полягає у тому, що один з головних недоліків у дослідженні злочинності — обмеженість даних, що підлягають вивченню межами відомостей про саму злочинність. До вказаної позиції приєднується Л.А. Биков, який акцентує увагу на тому, що оцінка стану злочинності провадиться на підставі обмеженого кола показників.

До другої групи, запропонованої автором класифікації методів кримінологічного дослідження  належать психологічні, соціометричні, правові, педагогічні та порівняльний методи. На відміну від першої групи, методи віднесені до другої, хоча і застосовуються у кримінологічних дослідженнях, але майже не розробляються у кримінології. При цьому спостерігається їх механічне перенесення у коло кримінологічних проблем [5,c.13-14].

Так, М. Вермеш у структуру методів психології включає такі спостереження, як метод індивідуальної бесіди, анкетування та їхнє комбінування експеримент, а також методи тестування, фактично обмежуючись їхнім переліком. Інші кримінологи дають загальну характеристику психологічним методам щодо кримінологічних досліджень, але при цьому визначають об’єкти, мету і завдання, одночасно зосереджуючи увагу на можливості їх застосування [6,c.28-29]. Окремі вчені приділяють значну увагу методам тестування при вивченні особи злочинця. Однак, механізм складання тестів та їх практичне застосування у працях кримінологів практично не висвітлюється. Методи, спрямовані на дослідження особи злочинця, простежувались також у працях Ю.М. Антоняна, А.І. Долгової, В.М. Кудрявцева та інш. До цієї групи, в останні роки вчені стали відносити і відповідно приділяти увагу соціометричному та генеалогічному методам [2].

До методів другої групи, автор відніс методи, що застосовуються у праві. Однак у вивченій літературі особливо підкреслюється твердження про те, що оскільки кримінологія є соціолого-правовою наукою, тому в основу кримінологічних досліджень має бути гармонійно покладено сполучення соціологічних та правових методів. Увага саме до застосування правових методів у кримінологічних дослідженнях з боку кримінологів є недостатньою. У переважній більшості джерел містяться лише загальні вказівки на необхідність їх застосування, а у кращому випадку розгляду піддаються один-два цих методи. Так, у роботі Ю.О. Суслова коротко розглядаються кілька правових методів, зокрема метод тлумачення законів та логіко-семантичні методи аналізу юридичної мови.

Значний внесок у розроблення правових методів, зокрема порівняльного, вніс сербсько-хорватський  вчений Р. Лукіч, але його праця безпосередньо не стосується проблем проведення кримінологічних досліджень. У своїй роботі автор виділяє метод створення права. З першого погляду про його застосування у кримінології не йдеться. Однак, якщо до цього питання підійти з погляду використання результатів даних, отриманих у процесі дослідження злочинності або причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, де були виявлені певні прогалини у правовому регулюванні, суперечності та неузгодженості правових норм, які регулюють суспільні відносини, що у свою чергу спричиняє виникнення і розвиток антисуспільних явищ, то, на нашу думку, можна дійти висновку про необхідність їх усунення саме за допомогою кримінологічних засобів. Хто як не кримінологи, глибоко вивчивши явище і процеси, що в ньому відбуваються (насамперед у криміногенному середовищі), встановивши механізм їхнього негативного впливу на суспільні відносини, встановивши у будь-якій сфері життєдіяльності людини причини і умови, що сприяють виникненню і розвитку криміногенного середовища, в змозі всебічно підійти до створення правових норм, з метою подальшого належного правового регулювання суспільних відносин. Тому, позиція прибічників думки, згідно з якою, неправильно було б покладати на кримінологію завдання щодо розроблення науково обґрунтованих рекомендацій з організації боротьби зі злочинністю шляхом удосконалення законодавства викликає справедливий сумнів. На нашу думку, законотворчий процес слід у певній частині покласти на кримінологів, а саму нормотворчість щодо впливу на злочинність та правопорушення включити у предмет кримінології [2].

Знайшов своє місце у  кримінологічних джерелах і порівняльний метод, що набуває значення при виявленні  специфіки будь-яких соціальних явищ. Однак, далі роз’яснень загального характеру  про необхідність застосування цього  методу не йдеться.

Третю групу  запропонованій автором класифікації становлять методи, які практично лише згадуються у  кримінологічній літературі. Це відноситься  до соціально-психологічних, педагогічних, історичних, філософських і, як не дивно, до економічних методів. У кращому випадку подається перелік окремих із перелічених спеціальних методів. Так, серед філософських, згадуються такі методи: індукції і дедукції, абстракції і узагальнення, порівняння, екстраполяції та аналогії. Розглядаючи педагогічні методи, С.М. Іншаков  включає до їх структури методи вивчення особи та методи впливу на особу.

Щодо решти методів, то в переважній більшості випадків згадка про них у кримінологічній  літературі супроводжується або  стислим поясненням про мету чи сутність, або необхідністю їх застосування у кримінологічних дослідженнях [2].

Накінець, слід звернути увагу, що деякі автори до методів  кримінологічних досліджень відносять  гіпотезу — як загально науковий метод пізнання. На нашу думку, це не зовсім виправдано. Адже метод, це спосіб за допомогою якого пізнається об’єкт дослідження, а гіпотеза не дає об’єктивної змоги достовірно пізнати сутність об’єкта, лише припускає таку можливість. До того ж гіпотези самі потребують перевірки іншими методами, зокрема методами подібності, відміни та супутніх змін. Тому, беззастережно відносити гіпотезу до методів кримінологічних досліджень вважаємо невиправданим [2].

Отже можна дійти  висновку про наявність значної  кількості різних методів, які потребують свого дослідження і розробки в межах кримінологічної науки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Отже, кримінологічне дослідження  — один з видів соціального  пізнання у його широкому розумінні. Воно здійснюється з використанням усіх методів вивчення суспільних явищ. При цьому враховуються особливості предмета кримінології.

Основне завдання кримінологічного дослідження полягає в отриманні  репрезентативного (представницького) за обсягом, глибокого за інформаційним  змістом матеріалу, який ґрунтується  не лише на фіксації кримінологічно значущих ознак, а й на виявленні глибоких системних зв'язків між ними.

Об'єктами кримінологічного дослідження вважають такі, які вивчають у процесі кримінологічного дослідження. До найзагальніших об'єктів кримінологічних  досліджень належать злочинність, особа  злочинця, причини й умови вчинення злочинів, заходи, які вживають державні та громадські органи щодо запобігання злочинам.

До суб'єктів кримінологічного дослідження належать науковці й  практичні працівники правоохоронних та інших органів, установ і організацій, що здійснюють кримінологічні дослідження. Застосування тих чи інших методів у будь-якому кримінологічному дослідженні зумовлюється переважно предметом, метою і завданнями конкретного кримінологічного дослідження.

До загальнонаукових методів кримінологічного дослідження належать методи, які використовують також в інших, у тому числі й правових, науках: логічного, історичного та порівняльного аналізу, системно-структурного аналізу, моделювання, статистичні, математичні та кібернетичні.

До окремих (частинних) методів кримінологічного дослідження належать метод суцільного або вибіркового дослідження, соціологічні методи, які використовує кримінологія (спостереження, опитування у вигляді анкетування або інтерв'ювання, експеримент, методи експертної оцінки, контрольної групи і документальний), а також психологічні (соціометричний, тестування та ін.). Разом з тим необхідно зважати на те, що в науці немає універсальних методів і кожному з них притаманні як переваги, так і недоліки. Тому надання переваги тільки якомусь одному методу й виключення використання інших може призвести до помилкових висновків. Застосування сукупності методів зумовлює отримання вірогідної та повної інформації і відповідно сприяє отриманню обґрунтованих висновків, підвищенню ефективності й обґрунтованості рекомендацій та пропозицій.

Загалом процедура кримінологічного дослідження зводиться до таких  етапів (стадій): - підготовчий —  визначення і вивчення проблеми, ознайомлення з літературними джерелами тематики, визначення наукової гіпотези і напряму дослідження; - розробка програми (проекту) дослідження, що складається з методологічного та процедурного розділів; - визначення емпіричних об'єктів дослідження; - розробка методики конкретного дослідження; - апробація методик (пілотаж) і їх доопрацювання; - збирання первинної інформації; - кількісна та логічна обробка отриманих даних; - інтерпретація результатів, обґрунтування висновків, рекомендацій і пропозицій.

Отже, методика кримінологічних  досліджень — це сукупність конкретних прийомів, способів, засобів збирання, обробки й аналізу інформації про злочинність, її причини та умови, особу злочинця, заходи боротьби зі злочинністю.

Методологія криміналістичних досліджень має дуже важливе значення як для науки кримінології так  і для життя суспільства тому, що розробка різних методів допомагає якщо не знищити злочинність то значно зменшити її. Розробка заходів по усуненню детермінант злочинності, причин та умов які сприяють злочинності також можна вважати одним із завдань криміналістичного дослідження. Наукова достовірність досліджень та їх результатів значною мірою залежить від методологічної бази. Можна сказати що метод визначається предметом і завданнями дослідження. Наприклад якщо запроваджується нове дослідження тоді можуть розроблятися нові методи дослідження поряд і з урахуванням старих. Отже методологія кримінологічного дослідження залежить від предмета і об'єкта дослідження та поставлених перед дослідником задач. На основі всього вищесказа¬ного можна зробити висновок що методологія кримінологічного дослідження є однією із найважливіших складових кримінології.